Національні символи України

Дата добавления: 20 Октября 2013 в 18:02
Автор работы: v***********@gmail.com
Тип работы: реферат
Скачать архив (46.69 Кб)
Файлы: 1 файл
Скачать файл  Просмотреть файл 

реферат история.docx

  —  51.09 Кб

                                                      Зміст

Вступ 3

Герб 6

Прапор 14

Гімн 17

Висновки 19

Список  літератури 20

 

 

 

 

 

                                                 Вступ

      Сьогодні, на сучасному етапі розвитку гостро постає проблема української символіки, а саме -її походження. Ця проблема належить до так званих «білих плям» нашої історії. Хочемо ми цього чи ні, інтерес до історії виникнення національних символів буде постійно поглиблюватись.Отже, виникатимуть конфлікти навколо такого питання, як використання, їх у повсякденному житті.

      Справа  в тому,що за часів культу  особи Сталіна, а також створеного ним радянського репресивного апарату, використання синьо-жовтого прапора,тризуба та гімну вважалось недопустимим і суворо каралося. Заборонялися будь-які натяки на існування української державності. Не дивно, що за часів застою  наша наукова література пов’язувала походження тризуба та синьо-жовтого прапора в основному лише з буржуазно-націоналістичною Центральною Радою та петлюрівською Директорією, тими кривавими подіями, які відбувалися тоді на українській землі.Нас довго переконували в тому,що український народ ніколи не мав державності, а, отже, й походження символіки,пов’язували з усякими існуючими і неіснуючими у 20-40-х роках нашого століття організаціями, чия діяльність, як вважалося призводила лише до кривавих подій. І аж ніяк походження символіки не пов’язувалося з історичним минулим українського народу.Справді, ці атрибути державності були прийняті Центральною радою в 1918 р. Про це протягом багатьох десятиліть однобоко розтлумачувалося ідеологічними інстанціями, позбавляючи дослідників хоча б найменшого погляду в минуле нашого народу, боячись,певно, того, аби народ не знав про коріння своєї національної символіки,  її історичної  традиції, а, отже, не мав причин вважати себе народом з окремою державністю. А вона, ця традиція, справді глибока, багатовікова,сягає своїм корінням ще в сиву давнину. Прикро, що й сьогодні можна почути: національною символікою не треба нікого роздратовувати, бо це, мовляв, символіка Петлюри та Бандери. Хоч доба радянського примусового апарату далеко в майбутньому, але, на жаль, виважені факти широкому загалу і сьогодні не відомі, або подаються в спотвореному вигляді.Виникає необхідність своєчасного роз’яснення пояснення національної символіки, аби люди могли самі робити для себе певні висновки.

     Тож, основними  завданнями цієї роботи є визначення  походження символів України  в їх національному руслі, утвердження  того, що витоки її сягають  глибокої давнини,нерозривно пов’язані  з історичними подіями, а також стародавніми  народними традиціями саме нашого народу,а, отже, являються однією з ознак української державності.

    Мета роботи- прослідкувати, як історично склалася державна  символіка.

    Вивченням проблеми походження національної символіки займалися й займаються багато істориків,науковців. Це досить актуальне питання. Свого часу цю проблему вивчав  Михайло Грушевський і присвятив їй працю: «Український герб. Народна Воля. Київ 1917». Відомими у цій сфері також являються Модзалевський В., Нарбут Г., які є авторами праці «До питання про державний герб України 1918», Пастернак О.-« Пояснення герба Володимира Великого ». Ужгород 1934, Скотинський Г.-« Український герб і прапор». Львів 1935.

     Значних успіхів у дослідженні цього питання досяг наш сучасник- старший науковий співробітник Львівського відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського Національної академії наук - Гречило Андрій. Кандидат історичних наук (тема дисертації: „Українська міська геральдика: тенденції розвитку”, 1996 р.). Доцент кафедри Давньої історії України та архівознавства Львівського національного університету ім. І. Франка (з 1999 р.). Голова Українського геральдичного товариства (від 1990 р.). Член Міжнародної академії геральдики (AIH, від 2004 р.). Голова комісії спеціальних історичних дисциплін Наукового товариства ім. Т. Шевченка в Україні (з 2007 р.).

Займається дослідженнями та практичною роботою в галузі геральдики, прапорництва, емблематики. Співавтор Малого державного герба України, затвердженого 1992 р., а також автор понад 1000 гербів та прапорів багатьох областей, районів, міст і сіл України, навчальних закладів (зокрема – системи символів Львівського Національного університету імені Івана Франка та його підрозділів), церковних структур, фізичних осіб. Автор понад 200 статей та 7 монографій:

      Затвердження гербів міст Правобережної України в 1791-92 рр. – К.,           Львів, 1997;

Українська міська геральдика. –  К., Львів, 1998;

Герби міст України (ХІV - І пол. ХХ ст.). – К., 2001 (спільно з Ю.Савчуком і І.Сварником);

Герби та прапори міст і сіл Рівненської області. – К., Львів, Рівне, 2002 (спільно з Ю.Терлецьким);

Герби та прапори міст і сіл України. – Львів, 2004. – Част. 1;

Сучасна символіка Костопільщини. – Рівне, 2006 (спільно з Ю. Терлецьким));

Сучасні символи областей України. – К., Львів, 2008.

 

      Актуальність обраної мною теми полягає в тому, що в наш час дуже гостро постала національна проблема. Усе більше й більше людей не просто цікавляться своєю історією, а досконало вивчають її з метою доказу того, що українська державність була, є, і буде. У зв’язку з тим що за радянського режиму панував історичний голод,то зараз намагаємось наверстати втрачене. Одним із таких «втрачених» якраз і є історія походження національних символів України. Вони являються ознакою державності, а також виявом її національної сутності.

       Отож, яка  вона, традиційна символіка нашої  батьківщини?

                                                            Герб

      Український національний символ - тризуб — сягає корінням у сиву давнину, коли людина тільки-но почала своє самоусвідомлення та самоствердження. Одне з перших зображень тризуба на нашій території зафіксоване на кам'яній застібці періоду Трипільської культури (ІУ-ІІІ тис. до н.е.), знайденій біля дніпровського острова Шанця. Цей символ охоче карбували на своїх монетах правителі Боспорського царства. Згодом його прийняли і почали активно використовувати пращури сучасних українців,

     Археологічні розвідки на Полтавщині та Київщині підтверджують, що на землях Центральної України тризуб був відомий як символ влади, знак родових старійшин або племінних вождів ще у УІ-УІІІ ст.ст., задовго до Рюриковичів.

      Перша згадка про тризуб як князівський знак Київської Русі датована Х ст., збереглася в болгарському рукописі, де зображені дружинники Святослава, що тримають прапори, увінчані тризубом. Згодом цей князівський знак зустрічається на печатках, монетах, цеглі, з якої будували тогочасні церкви та ін.

      Спочатку цей знак не був офіційним гербом, а виступав лише в ролі родового знака князів. Проте, з часом він передається у спадок як символ влади та знак єднання східних слов'ян, тобто, набуває статусу герба. У Х-ХІІІ ст.ст. зображення тризуба було поширене на великій території від Криму до Новгорода, від Кавказу до Франції та Швеції, що закономірно, оскільки на цей час припадає пік могутності та активної міжнародної діяльності Київської Русі, державним символом якої був саме тризуб.

     Водночас із посиленням використання цього знака в побуті (орнаментах тканин, карбуванні, різьбярстві, писанкарстві тощо) та розширенням географічних меж його вживання відбулися значні зміни у графічному зображенні тризуба. Суть їх полягала в ускладненні елементами плетінкової форми, що своєрідно відбивало ускладнення структури давньоруського суспільства. Саме ці графічні зміни і зумовили своєрідність, оригінальність української геральдики. Занепад Київської Русі призвів до тимчасової втрати тризубом ролі загальнодержавного символу.

                                              [5]

      Тризуб можна зустріти на цеглі Десятинної церкви, на плитах Успенської церкви у Володимирі-Волинському, збудованої в другій половині XI ст. Його зображення, як повідомляють зарубіжні українознавці, знайдено також на варязькому мечі, в гербі великого князя Ярослава Мудрого), на нагробнику святого Еріка (Швеція), що породичався з династією Володимира.Святославовича. 
       Існує близько сорока версій, які пояснюють походження тризуба. Зокрема, можна—погодитися з твердженням дослідників зарубіжних українознавчих центрів, що тризуб, як первісне обожнювання рибальського знаряддя, а згодом віднесення його до символу влади, міг виникнути в різних народів і в різні часи. Крім згаданих уже знахідок на території України, тризуб знайшли і під час розкопок давнього городища біляНовгорода. 
       До вищенаведеної версії походження тризуба можна додати ще такі: це — уособлення трьох природних стихій — повітря, води й землі; зображення атакуючого сокола. Академік Б. О. Рибаков, наприклад, вважає, що підвіски з тризубом могли бути знаками князівської адміністрації. 
       Слід зазначити, тризуб, який зустрічається на трапецієподібних підвісках, знайдених при розкопках у Новгороді, в багатьох деталях співпадає із зображенням знаків срібних монет князя Володимира. Крім того, підвіски із знаком тризуба і складним орнаментам (що може свідчити про династичний знак) виявлено під час археологічних робіт у Києві, Білгороді, Тризуб, як знак князівської власності Рюриковичів, широко використовувався і в державному житті Київської Русі: на печатках, якими скріплювали міжнародні договори, на князівських товарах, що йшли на продаж за кордон. Крім того, виконані в бронзі чи сріблі тризуби прикрашали пояси дружинників князівського війська, його зброю,знамена. 
     Після смерті Володимира Святославича знаки тризуба ще довгий час зберігалися на монетах великого князя Святополка (1015—1019 рр.), Ярослава Мудрого (1019— 1054 рр.) і навіть тмутараканського князя Мстислава Хороброго. Цікавий такий факт: знак влади у вигляді двозуба використовували син Ярослава Мудрого—Ізяслав (1054-1078 рр.) та його спадкоємці — туровський князь Яропол» (помер 1087 p.), великий князь київський Святополк (1093— 1113 рр.), переяславський і київський великий князь Всеволод Ярославич (1078—1093 рр.), чернігівські княаі Олег «Гориславович» . Великий князь київський Володимир Мономах (1113—1125 рр.) перейняв собі знак тризуба Володимира Святославича. Подібний знак мав на своїй печатці. удільний князь Данило Дмитрович (правнук Романа Даниловича—перша половина XIV ст.), який був родоначальником князів Острозьких. Отже, в цьому неважко переконатися,— зображення тризуба було поширене на всіх землях Русі . 
У період феодального роздроблення Русі тризуб поступово витісняється з ужитку. На зміну приходять: на Київській землі—зображення святого архистратига Михаїла, а на західноукраїнських—лев, що дереться на скелю. 
Доречі, золотий лев був геральдичним символом князя Юрія Володимировича Долгорукого Суздальського, якого вигнав з Переяславля його брат Ярополк. Це зображення прикрашало герб польського міста Ченстохови, монети князя Володислава Опольського, а в гербі міста Володимира — колишній вотчині спадкоємців Юрія Долгорукого—зберігся до XX ст.  
      Кілька слів про міську геральдику. Зарубіжні дослідники вважають, що вже в першій грамоті Вітовта, дарованій Києву, було зазначено, яким має бути герб міста. Однак до нас цей документ не дійшов. Очевидно, в ті часи за герб правило зображення так званої куші—лук зі стрілами в колі. Деяке пояснення цьому знаходимо у творах київського біскупа Верещинського, датованих кінцем XVI ст. Він пропонує поділити місто на три частини, і кожній з них надати свою символіку, а в гербі старого Києва — Подола - вмістити зображення руки (простягнутої з хмари), яка тримає королівський скіпетр, замість «варварського лука зі стрілами». 
       Оскільки наша наукова література довгий час доводила, що тризуб не мав поширення на західноукраїнських землях, то хотілося б звернути увагу на середньовічний герб Львова: зображення лева на фоні або поряд із міською брамою, над якою обов'язково стримлять три вежі. . Зображення святого архистратига Михаїла було затверджено 10 лютого 1853 p. обов'язковою атрибутикою верхньої частини щита гербів таких міст Київської губернії, як Звенигородка, Васильків, Канів, Тараща, Черкаси,Чигирин. 
        Коли 1878 p. у Києві за проектом архітектора О. Шіллє збудували нове приміщення міської Думи, то її купол прикрасила велика статуя патрона міста — архистратига Михаїла. Проте його постать не відповідала тій, що на гербі (на це справедливо вказала Л. Терещенко). Архангел зображений тут у динаміці: він стоїть на золотій кулі, у правиці — піднятий меч, під ногами — змій. На гербі його постать виконана з срібла, на будинку Думи — із золота. Він зображений на гербі без шолома, в панцирі римського легіонера, з трикутним щитом княжої доби XI—XII ст. та полум'яним мечем (донизу) в руці. Зауважимо, що змій не належить до іконографії архистратига Михаїла. Скажімо, на гривні Володимира Мономаха, знайденій 1821 p. на Чернігівщині, цього символу немає. Пояснення такій розбіжності, на думку Л. Терещенко, в тому, що Дума споруджувалася невдовзі після придушення польського повстання 1863 p., а отже, зображення змія, кинутого під ноги архистратига, мало б символізувати польський націоналістичний рух, на який архангел Михаїл замахнувся мечем. Ця статуя на будинку міської Думи стояла до середини 20-х років, після чого її замінили на,червону зірку. 
       Окремо хотілося-б сказати про дослідження з історії української геральдики зарубіжного вченого Романа Климкевича, котрий визначив регіональні герби наших земель, починаючи з часів Київської Русі. Так, за його висновками, правильний опис герба для Полісся має бути таким: у червоному полі й на срібному коні з блакитною упряжжю лицар у блакитному уборі, який тримає у піднятій правиці срібний меч, а на лівому рамені — блакитний щит із золотим двораменним хрестом. 
Щодо гербового знаку Підляшшя, то висновок Климкевича такий: у срібному полі й на червоному коні з блакитною упряжжю лицар у блакитному уборі з блакитним та золотим двораменним хрестом.

                                                 [2] 
        Новий стан у розвитку української державної символіки тісно пов'язують з появою козацтва і його військово-політичної організації - Запорізької Січі. Як свідчать джерела, вперше герб (печатка) українських козаків з'явився у "1576 році, коли польський король Стефан Баторій дарував гетьману разом з іншими атрибутами влади печатку з зображенням постаті козака у високій шапці й пороховим рогом при боці та рушницею на плечі.

Спершу цими печатками  користувалися старшини реєстрових козаків і колові отамани Запорізької Січі, а після Національно-визвольної війни українського народу 1648 - 1657 рр., тобто коли знову відродилася українська державність, ними завіряли найважливіші гетьманські документи. При цьому варто відзначити, що на відміну від деяких регіональних зображень гербів тих чи інших міст, які несли зображення тризуба, український герб мав практично всеукраїнське значення. Ним користувалися гетьмани Лівобережжя та Правобережжя України.

       В середині XIX ст. в ході розвитку національно-визвольного руху на Західноукраїнських землях Руська рада, звернувшись до історичних традицій Галицько-волинського князівства ХІІІ-ХІУ ст.ст., прийняла як національну емблему (знак українців Галичини) колишній герб князівства: зображення жовтого (золотого) сяйва на блакитному полі. фактично аж до початку XX ст. тризуб використовувався лише у дворянських гербах, геральдиці міст, книжкових заставах тощо.

                                                 [5]

       Нове життя для цього державного символу настає після проголошення Центральною Радою у січні 1918 р. IV Універсалу, коли було визнано за необхідне використати знак князівської влади київських князів - тризуб як герб Української Народної Республіки, що символізувало б спадкоємність державної традиції в українських землях. В лютому 1918 р. голова Центральної Ради М.Грушевський (великий вчений-історик) виступив із пропозицією визнати як державний герб УНР зображення тризуба.

        Після повалення ЦР 29 квітня 1918 р. і проголошення Української Держави гетьмана П.Скоропадського питання про герб України постало знову. Пропонувалося затвердити як герб давній знак гетьманів із зображенням козака з рушницею і шаблею (можливо, тому, що на чолі держави знову став гетьман). Та все ж вирішили зберегти у цій ролі тризуб. Саме тоді він став атрибутом військового одягу. 17 травня 1918 року було затверджено кокарду: золотий герб Української Держави на блакитному стані із золотим облямуванням. Ця кокарда була поширена і в часи Директорії, після відновлення УНР.

Принципово інший підхід до змісту державного герба було застосовано в Українській РСР. В основу герба були покладені не українські національні та історичні символіки, а класові, інтернаціональні - червона зірка, серп і молот, а також заклик "Пролетарі всіх країн, єднайтеся!". Пояснювалося це тим, що УРСР від початку свого утворення вважалася державою класовою, робітничо-селянською, відданою принципам пролетарського, соціалістичного інтернаціоналізму (не дивно, що червона зірка, серп і молот містилися на гербах усіх інших республік, які входили до складу СРСР).

       Здобуття Україною державної незалежності поставило питання про зміну державної символіки, звільнення її від вузько класових, партійних підходів, про повне врахування національних традицій.

     За рішенням Президії Верховної Ради затвердили малий герб України у вигляді золотого тризуба на синьому полі. Тризубі як знак Київської Держави Володимира Великого, насамперед символізує безперервність тривалого історичного розвитку українського народу.

       Кольорове зображення малого герба відповідає національним кольорам - жовтому і синьому, В основу герба покладено зображення тризуба, розроблене свого часу видатним українським художником В.Кричевським. Співвідношення ширини тризуба до його висоти обрано 3:5, тобто дотримано принципу "золотого перетину". Золотий тризуб розміщено на синьому п'ятикутному щиті, форма якого зумовлена загальним контуром тризуба.

     Ескізний проект герба, а також схему графічного зображення тризуба, щита, геральдичне графічне зображення герба виконали архітектор А.Гречило (М.Львів), художники О.Кохан (М.Київ) та І.Турецький (М.Львів).

      Постановою Верховної Ради від 19 лютого 1996 року визначено: "Великий Державний герб України встановлюється з урахуванням малого Державного герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. Головним елементом великого Державного герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого ("малий Державний герб України").

       Багато вчених робить спробу пояснити походження і значення тризуба. Ось деякі версії: візантійський чи скіфський скіпетр, голуб Святого Духа, якір, лук і стріла, норманський шолом, ворона, сокира; тризуб чимось схожий на верхівку хлібного колоса, втілює уявлення слов'ян про єдність трьох царств: неба, землі, пекла; вбачають у тризубі також єдність сонця, повітря, води - триєдиної сили, що лежить в основі буття. Пізніше ця ідея лягла в основу принципового християнського постулату про єдність Бога-Отця, Бога-Сина, Бога-Духа Святого. Проте це не таке просте завдання.

Страницы:12следующая →
Описание работы
Сьогодні, на сучасному етапі розвитку гостро постає проблема української символіки, а саме -її походження. Ця проблема належить до так званих «білих плям» нашої історії. Хочемо ми цього чи ні, інтерес до історії виникнення національних символів буде постійно поглиблюватись.Отже, виникатимуть конфлікти навколо такого питання, як використання, їх у повсякденному житті.
Содержание работы
Вступ 3
Герб 6
Прапор 14
Гімн 17
Висновки 19
Список літератури 20