Антивоєнний пафос роману Генріха Белля «Більярд о пів на десяту»

Київський  національний університет імені Тараса Шевченка

Інститут філології

Кафедра теорії і практики перекладу з німецької мови

 

 

Курсова робота

На тему :

Антивоєнний пафос роману Генріха Белля «Більярд о пів  на десяту»

керівник: 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

 

Вступ………………………………………………………………………………3

Розділ І. Творчість Генріха Белля: основні світоглядні домінанти …………..5

1.1. Європейський досвід  Другої світової війни в творчості письменника …..7

1.2. Проблематика роману  у контексті ідейних настанов  повоєнної Європи ………………………………………………………..………………….10

Розділ ІІ. Втілення антивоєнного пафосу у поетиці роману «Більярд о пів на десяту» …………………………………………………………………………...12

2.1. Система персонажів у романі: «агнці», «пастирі» та «буйволи»

2.2. Образ абатства святого Антонія як організуюча смислова вісь роману

2.3. Авторська дихотомія  «причастя буйвола» та «причастя  агнця» у контексті філософської  проблематики роману

Висновки ………………………………………………………………………..21

Список використаної літератури ……………………………………………23

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Видатний письменник Генріх Белль є талановитим творцем  в літературі ХХ сторіччя і посідає  чільне місце серед класиків німецької  літератури. Плідну творчу діяльність письменник почав повернувшись із фронту, опублікувавши перше оповідання «Звістка» в 1947 році. Як публіцист Генріх Белль виступив з початку 1950-х років, коли широку літературну популярність набув його ранній маніфест «Вірність літературі руїн». Белль – майстер прози, а особливо військової, що є основною темою його творчості. У 1972 році творча діяльність письменника була відзначена врученням йому Нобелівської премії за творчість, в якій сполучається широке охоплення дійсності з високим мистецтвом створення характерів і яка стала вагомим внеском у відродження німецької літератури. Як сказав у своїй промові Карл Рагнар Гіров: «Це відродження, порівняно з воскресінням повсталої з попелу культури, що, здавалося, була приречена на повну загибель і проте, до нашої загальної радості й користі, дала нові корені»[17,134]. Таким чином осмислення творчості цього письменника є актуальним з позиції сучасного європейського літературознавства.

Об’єктом курсової роботи є роман Генріха Белля «Більярд о пів на десяту».

Предметом дослідження є висвітлення аморальності війни в контексті творчості письменника. У даній роботі ми ставимо за мету дослідити і проаналізувати антивоєнний пафос роману через призму світогляду письменника. Досягнення мети передбачає такі завдання:

Ø визначити основну проблематику роману “Більярд о пів на десяту”;

Ø дослідити втілення антивоєнного пафосу у поетиці роману

Ø проаналізувати систему персонажів

Ø розкрити організуючу смислову вісь роману

Теоретична база дослідження. Творчість Генріха Белля досліджували такі відомі літературознавці ХХ століття, як Т.Л. Мотильова, М. Бажан, Л. Гінзбург, Е.А. Кацева, А.А. Гуніна, А.В. Карельський; здійснювали переклади: Л.Б. Чорна, Н. Португалова, М. Гимпелевич, Л. Лунгіна. Докладно проаналізованим є творчий шлях, життя письменника, але водночас жанр військового роману у творчості Г. Белля є малодослідженим. Методологічну основу курсової роботи також складають праці таких науковців як С.А.Джебраілова і Т.Остудінова.

Дослідження проводиться  відповідно до методологічних принципів цілісного аналізу, коли художній твір сприймається, як єдине ціле, в якому всі елементи взаємодіють і співвіднесені з цілим.

Структура роботи: курсова  робота складається із вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел, який налічує 19 позицій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Основна частина

Розділ І

Творчість Генріха  Белля: основні світоглядні домінанти

Генріх Белль (1917 - 1985) –  видатний німецький прозаїк та новеліст другої половини ХХ століття. Народився в Кьольні в багатодітній сім’ї, восьмою дитиною. Атмосфера війни і негативне ставлення до неї входять у життя Белля з раннього дитинства. У родині панувала вільнодумна, навіть дещо богемна атмосфера, яка сприяла формуванню у молодшого покоління незалежних політичних поглядів і різко негативного ставлення до гітлеризму. Значний вплив на світогляд  дітей  справила глибока релігійність їхніх батьків. Сімейна атмосфера прищепила дітям стійкий імунітет до «теорії» та «практики» німецького нацизму. Внутрішній опір тоталітаризмові з дитинства чинив і Генріх. У гімназії він належав до числа кількох дітей, які відмовилися вступити до гітлерюґенду.

Після закінчення гімназії, прагнучи уникнути  будь-яких  точок  дотику з режимом, він влаштувався  на роботу в затишну книгарню букініста. Однак вислизнути з лабетів тоталітарної системи не вдалося: наприкінці 1938 р. юнака зобов'язали відбувати трудову  повинність на важких земляних роботах, а 1939 р. мобілізували до армії, де він служив аж до 1945 р. Відтак на довгих шість років історія життя Г. Белля тісно переплелася з географією Другої світової війни. У солдатській шинелі Генріх Белль пройшов усю війну, побував у багатьох країнах. На власні очі побачив страхіття війни, жорстокість фашизму; кілька місяців провів у полоні. Восени 1945 року повернувся додому; там його чекали руїни. Війна стає предметом зображення вже у перших оповіданнях Белля, але цим творам ще бракує глибокого політичного осмислення подій і явищ.

1. Європейський досвід Другої світової війни в творчості письменника

У 1949 році вийшла його перша  книга «Поїзд прийшов вчасно», яка  отримала позитивний відгук у критиків. Далі вийшли «Де ти був, Адаме?» (1951), а також кілька новел збірнику «Подорожній, коли ти прийдеш в Спа…?» (1949), присвячені післявоєнному часу. Їх герої – солдати, які намагаються втекти від страхіття війни, але вмирають. У складному сплетінні сюжету Белль дає естетичну оцінку гуманізму та варварству. У перших творах Белля, присвячених подіям війни, підкреслюють її протиприродність, абсурдність. Автор виступає проти ідеалізації війни та її учасників, бо вони не герої, а жертви; ті ж, кому поталанило не загинути і повернутися, – то загублене покоління.

Після 1950 року письменник звернувся  до соціальної дійсності ФРН. Роман  «І не сказав жодного слова» (1953) був початком його намагань літературного відображення головних сил у ФРН. Війни та поразки, які двічі в ХХ сторіччі пережила Німеччина, наклали відбиток на творчість багатьох німецьких письменників. Генріх Белль належить до числа письменників, які увійшли до літератури із своєю власною темою, цілком визначеною манерою і, що головне, з визначеним, сформованим світоглядом. Вже перші твори письменника звернули на себе увагу читаючої публіки та літературної критики, не тільки на батьківщині Белля та Західній Німеччині, а й далеко за її кордонами.

У ранніх творах письменника  було чітко видно бажання перемогти  головного недруга людства –  війну. Починаючи з роману «І не сказав жодного слова», Белль звертається  до дійсності. І все ж таки немає  жодного твору, в якому він  не звернувся до теми війни. Майже  усіх своїх героїв Г. Белль змальовує  нещасливими, тому що він не може бачити щасливих людей в тій дійсності, в якій він жив. А щоб пояснити це, художник постійно звертається  до минулого, до війни.

Секрет популярності Белля  як художника складається саме в  духовній причетності до того, що хвилює мільйони людей. Його творчість по своїй суті глибоко демократична й ця властивість виражена в нього в умінні не тільки передавати, але й розділяти заповітні, затаєні думи й почуття своїх героїв[1, 6].

Відійшовши у своєму першому  романі «Більярд о пів на десяту» («Billiard um halbzehn», 1959) від манери Trummer literatur («літератури руїн»), Белль розповідає про сім'ю відомих кельнських архітекторів. Хоча дія роману обмежена всього одним днем, завдяки ремінісценціям і відступам у романі розповідається про три покоління – панорама роману охоплює період від останніх років правління кайзера Вільгельма до процвітаючої «нової» Німеччини 50-х рр. «Більярд о пів на десяту»  значно відрізняється від ранніх здобутків Белля – і не тільки масштабом подачі матеріалу, але  й формальною ускладненістю.

В 60-і р. здобутки Белля  стають композиційно більш складними. Дія повісті «Очима клоуна» («Ansichten eines Clowns», 1963) відбувається також протягом одного дня; у центрі оповідання перебуває  парубок, що говорить по телефону, й  від імені якого ведеться оповідання; герой воліє грати роль блазня, аби тільки не підкоритися лицемірству  післявоєнного суспільства [5,10].

Більш об’ємний і набагато більш складний порівняно з попередніми  здобутками роман «Груповий портрет  з дамою» («Gruppenbild mit Dame», 1971), написаний  у формі репортажу, що складається  з інтерв'ю й документів про  Лені Пфейффере, завдяки чому розкриваються  долі ще шістдесяти чоловік. «Груповий  портрет з дамою» був згаданий під час присудження Беллю  Нобелівської премії (1972), отриманої  письменником за творчість, у якій сполучається широке охоплення дійсності з  високим мистецтвом створення характерів, яке стало вагомим внеском  у відродження німецької літератури.

На той час, як Белль  одержав Нобелівську премію, його книги стали широко відомі не тільки в Західній, але й у Східній  Німеччині й навіть у Радянському  Союзі, де було розпродано кілька мільйонів  екземплярів його творів. Разом з  тим Белль відіграв помітну роль у діяльності Пен-клубу, міжнародної  письменницької організації, за допомогою  якої він надавав підтримку письменникам, що піддавалися утискам у країнах комуністичного режиму.

Перші його романи – «Поїзд прийшов вчасно» (Der Zug war punktlich, 1949), «Де ти був, Адаме?» (Wo warst du, Adam?, 1951), «І не сказав ні єдиного слова» (Und sagte kein einziges Wort, 1954) – звучать жагучим обвинуваченням жахам і хаосу війни. Коли Белль відійшов від теми війни й виживання, манера його написання змінилася. У книзі «Більярд о пів на десяту» (Billiard um Halbzehn, 1959), що часто називають кращим його романом, Белль використовує складні нормативні прийоми, стискаючи в один-єдиний день весь досвід трьох поколінь заможної німецької родини. У романі «Очима клоуна» (Ansichten eines Clowns, 1963) розкривається манера поведінки католицького істеблішменту [5, 11], «Груповий портрет з дамою» (Gruppenbild mit Dame, 1971), найбільш об'ємний і новаторський роман Белля, поданий у формі докладного бюрократичного звіту, де близько шістдесяти чоловік характеризують якусь персону, створюючи тим самим мозаїчну панораму німецького життя після Першої світової війни.

Літературна критика вказувала  на те, що герої Генріха Белля  духовно близькі героям Ганса Фаллади . Дійсно, письменник поетизує внутрішній світ простої людини, протиставляючи його світу корисливих і жадібних капіталістів.

У контексті нашого дослідження  варто також зазначити, що значний вплив на творчість письменника мав Томас Манн. Можна сміливо стверджувати, що без аналітичного методу Манна, без його гуманістичної філософії й без його іронії неможлива була б творчість Белля в тому вигляді, у якому вона зараз представлена. Разом з тим, як уже було сказано, Генріх Белль – самобутній художник, що вступив у літературу зі своєю яскраво вираженою манерою й сформованим стилем. Прозу Белля, ні за яких умов не можна сплутати із прозою будь-якого іншого письменника. Його образи можна легко уявити собі візуально. Перед вами проходять одна за одною картини насичені бурхливим життям.

Також у його романах відсутні й прямі авторські узагальнення. Замість них письменник використає літературний прийом «символізації».

Випадковість зовсім виключна з творчості письменника. Місце випадковості в світі Белля займає непередбачене. Так, наприклад, архітектор Фемель-старший («Більярд о пів на десяту») наперед розміркував про своє життя, а воно так і складається, ніби в шокуючій відповідності з його розрахунками. Але все ж таки він глибоко в душі чекає на щось непередбачуване.

Генріх Белль – письменник повоєнних часів. Тому майже усі його розповіді написані на повоєнну тему. Він ненавидів гітлерівський режим і не міг спокійно на це дивитись. Його настільки вражало все те, що відбувається на його батьківщині, що він просто не міг мовчати.

1.2. Проблематика  роману у контексті ідейних настанов повоєнної Європи

Г. Белль – один з найяскравіших представників літератури ФРН або, як її прийнято називати, "західнонімецької літератури". Виникнення літератури ФРН на літературній карті Європи прямо пов'язане з історичними наслідками Другої світової війни: розгромом гітлерівської Німеччини та її поділом на Східну і Західну. Найважливішою рисою західнонімецької літератури став міцний зв'язок тематичних, моральних та естетичних комплексів, що стосуються війни і фашизму. Помітну роль в літературі ФРН стали грати молоді письменники, які спирались на свій життєвий досвід, набутий ними в роки гітлерівської диктатури і війни. Твори молодих письменників були пов'язані з проблематикою нового післявоєнного етапу в житті ФРН і поклали початок традиції ідейного і морального осмислення минулого в західнонімецькій літературі[15,154]

Генріх Белль – як і  всі кращі письменники повоєнного покоління, що працюють у Західній Німеччині, – присвятив свою творчість розвінчанню німецького мілітаризму. Ненависть до війни – почуття, що одухотворювала його, військова тема, або вірніше антивоєнна тема з часом розширилася й поглибилася. У своїх романах Генріх Белль виносить обвинувачу вальний вирок кривавому фашистському періоду і разом з тим розвінчує роки, які були перед приходом до влади Гітлера: егоїзм, безробіття, поліцейські безчинства, якими Німеччина була представлена в кінці 20-х – на початку 30-х років.

«Більярд о пів на десяту – один з останніх романів Генріха  Белля, що мав величезний успіх, як у  Німеччині, так і за кордоном. Німецькі дослідники Белля одностайні в своїй думці про цей роман: вони вважають його «вершиною» в творчості письменника, «реалістичним символом половини сторіччя німецької дійсності», «найбільш значним твором критичного реалізму», гуманістичним проголошенням боротьби проти тих, хто губить нашу націю. «Притчею про трагедію буржуазного гуманізму в століття імперіалізму» , вершиною його техніки і тематики.