Корисні копалини атлантичного океану

Останнім  часом різко збільшився інтерес до мінеральних ресурсів океанічного дна. На ложі Атлантичного океану вже нині виявлено перспективні концентрації корисних копалин. У надрах і на поверхні морського дна виявлені запаси нафти і горючих газів, запаси сірки , вугілля , залізних і марганцевих руд, фосфоритів, олова, нікелю, міді, калійних солей та інших мінеральних ресурсів .

Нафтогазоносність Атлантичного океану вивчена краще, ніж нафтогазоносність інших океанів. Тут знаходяться найкрупніші центри морського видобутку : Венесуельська затока, озеро Маракайбо, Мексиканська затока, Північне море. По периферії Атлантичного океану розташовуються великі нафтогазоносні басейни: Західно-Європейський, Північно- Американський, Ньюфаундленд-Лабрадорский, Канарсько-Атласький, Аргентинський, Гвіанський, Бразильський, Гвінейський, Ангольський, Колумбійський, Венесуельський , Мексиканський та ін.

У Північно-Європейському мегабассейні найбільший інтерес представляє Північне море. Тут відкрито 5 нафтогазоносних покладів в палеогеновій товщі, 13-в крейдовій, 7 - у юрській, 7 - у тріасовій і 20 - в пермській.

Найважливіше  значення має нафтогазоносний басейн Мексиканської затоки. Тут розвинена потужна осадова товща , виявлена солянокуполова тектоніка, особливо на шельфі і схилі. Тільки біля берегів штату Луїзіана пробурено не менше 20 тис. розвідувальних та експлуатаційних свердловин. У Мексиканській затоці виявлено 300 нафтогазоносних покладів в опадах міоцена і 20 в крейдяних .

Промислові  морські родовища сірки відомі тільки на шельфі Мексиканської затоки в структурах типу соляних куполів. В одному з них - в куполі Гранд- Айл біля берегів Луїзіани - сірконосні горизонти залягають на глибинах до 800 м нижче дна, потужність їх - до 90 м , запаси становлять 30-

40 млн. т.

Вугілля з надр морського дна видобувається за допомогою шахт, закладених на суші. За даними ООН, вартість щорічного видобутку вугілля під дном моря досягає 335 млн. доларів. Найбільш активна видобуток «морського » вугілля здійснюється у Великобританії ( до 10% національного видобутку). Ряд родовищ, що розробляються на суші , продовжується в шельфовій зоні. Запаси місцями досить великі, наприклад біля берегів північно - східній Англії, де знаходиться Нортумберленд - Дерхемске родовище, - не менше 550 млн. т. Вугілля з під морського дна в менших масштабах видобувається в Канаді (Нова Шотландія ) - близько 6 млн. т щорічно. Вугленосні площі розвідані на північний схід від о. Кейп- Бретон .

В Атлантичному океані знаходиться одне з найбільших у світі залізорудних родовищ - Вабана ( в затоці Консепшен біля східного узбережжя о. Ньюфаундленд ). Достовірні запаси Вабана становлять не менше 2 млрд. т, видобуток - до 3 млн. т на рік. Залізні руди з під морського дна добуваються також у Нормандії , в 25 км південніше р. Шербура.

Корінні оловорудні родовища розробляються біля західного узбережжя півострова Корнуелл (Великобританія).

На багатьох узбережжях Атлантичного океану широко розповсюджені розсипи важких мінералів, високі концентрації яких виникли в результаті сортуючої і транспортуючої діяльності вітрового хвилювання і течій. Найбільші розсипи ільменіту , рутилу , циркону і монациту експлуатуються біля узбережжя Флориди. Вміст важких мінералів тут всього 2,5-4,0 % , але потужність продуктивного шару - до 36 м. У районі Джексонвіля розсип довжиною 9,6 км при ширині 0,8 км розташована на мілині в 20 км від берега. Запаси цінних пісків у Флориди визначаються в 5,5 млн. т циркону, понад 20 млн. т ільменіту і 3-3,5 млн. т рутилу. Подібні розсипи відомі в Мексиканській затоці.

Єдиний  район розвитку промислових прибережно - морських розсипів алмазів - шельф  Південно-Західної Африки. Від р. Оліфантс до р. Людериц 1 т гравійно- піщаних опадів містить в середньому 5 каратів алмазів. На 99% алмази представлені ювелірними каменями високої якості. Між річками Людериц та Помаранчевою простежуються дві смуги прибережно - морських алмазоносних відкладень. Перша смуга завширшки близько 1 милі займає прибережну частину шельфу до глибини 30 м, інша лежить на глибинах 60-90 м і, можливо, глибше. Потужність алмазоносних відкладів - від декількох метрів до декількох десятків метрів. Загальні запаси оцінюються в 12 млн. каратів .

У південно-східних  берегів Нової Шотландії на глибинах 25 - 45 м були виявлені золотоносні розсипи об'ємом 30 млн. м з вмістом золота 540 мг/м³ . У прибережній зоні океану добуваються також пісок для будівельних потреб і скляного виробництва , гравій , раковини молюсків , обсяги видобутку в США і Великобританії - багато десятків мільйонів тонн.

Фосфоритоносні відклади виявлені на шельфах східного узбережжя США, західного узбережжя Африки та інших районів. У Марокко з глибини 180 м було піднято уламки фосфоритових порід і конгломератів. Загальна маса фосфоритів на континентальному шельфі оцінюється в 3 х 10 в 11 ступені т. Проте це переважно малорентабельні  для експлуатації фосфатні піски [1.с 163- 167].

Проаналізувавши все вище сказане можна зробити  висновок про те, що в басейні  Атлантичного океану виявлені величезні  запаси корисних копалин. І тому очевидно, що в міру виснаження запасів на суші і розробки більш економічних методів розвідки і видобутку корисних копалин дна океану будуть залучати все більшу увагу і буде розвиватися промислова розробка підводних багатств , перспективи якої важко переоцінити.

Список використаної літератури:

1. Атлантический океан / [Булатов Р. П., Бараш М. С., Иваненко В. Н., Марти Ю. Ю.]. - М. : Мысль, 1997. - 296 с. - (Природа и ресурсы Мирового океана).
2. Богданов Д. В. География мирового океана / В.Д. Богданов. – М.: Наука, 1978. – 120 с.
3. Физическая география материков и океанов: Учеб. для геогр. спец. ун-тов / Ю . Г. Ермаков, Г. М. Игнатьев, Л. И. Куракова и др.; Под общей ред. А. М. Рябчикова.— М.: Высш. шк., 1988.— 592 с.