Форми та засоби профілактики ВІЛ-СНІДу

- шляхи  зараження ВІЛ/СНІДом;

- коли  ВІЛ/СНІД не передається;

- симптоми  і перебіг хвороби (постійне відчуття  втоми, пітливість ніг, особливо  в нічний час, безпричинне схуднення  до 10 кг протягом місяця, відсутність  апетиту, діарея тривалий час (більше  місяця), сухий кашель, що не припиняється  і не піддається лікуванню, задишка, підвищена температура тіла до 38 С тривалий час, збільшення лімфатичних  залоз на шиї під пахвами  або в паху, висипання на шкірі).

Крім того, молодь повинна пам’ятати, що:

- страх  – це не метод профілактики  розповсюдження ВІЛ-інфекції/СНІДу;

- за зовнішнім  виглядом не можна визначити, хто заражений, а хто – ні;

- хворі  на ВІЛ-інфекцію інколи виглядають  здоровими, хоч вони є вірусоносіями;

- ВІЛ-інфіковані  часто самі не знають про  свій стан, а ті, хто знають, часто  приховують це;

- безпечний  секс свідчить про бережне  ставлення партнерів один до  одного;

- необхідно  дотримуватись правил безпечного  сексу, бути обачним у виборі  партнера;

-ВІЛ-інфіковані  особи та хворі на СНІД потребують  соціального захисту, милосердя і співчуття, шанобливого ставлення до людської гідності з боку суспільства;

- усвідомлення  загрози ВІЛ/СНІДу, знання про  основні шляхи поширення інфекції, правильна поведінка – основний  вид захисту для всіх нас  на сьогоднішній день;

- обережність  має стати зброєю проти ВІЛ-інфекції/СНІДу.

2.2 Технології виховної роботи  в освітніх інституціях 
закладах , як форма протидії поширенню епідемії

Слід пам’ятати, що будь-яка виховна робота, зокрема і з профілактики ВІЛ/СНІДу, передусім повинна мати інтегрований гатунок, тобто гармонійно поєднуватися з усіма іншими напрямами освітньо-виховної діяльності навчального закладу.

Реалізація програми профілактики ВІЛ/СНІДу у школі є дуже важливою, тому що основною мстою такої роботи є надання необхідної інформації старшокласникам. Зауважимо, що «надзавданням» профілактичної роботи, особливо серед учнівської молоді, є також створення у кожного власної моделі безпечної поведінки, спрямованої на зниження ризику зараження ВІЛ, формування зваженого ставлення до проблеми СНІДу. Тобто соціальний педагог має привернути увагу учнів до проблеми, надати переконливу інформацію про ступінь ризику, висунути аргументи на користь безпечної поведінки, допомогти виробити навички такої поведінки, створити ситуацію психологічного комфорту й захищеності, сформувати толерантне ставлення до людей, які живуть із ВІЛ/СНІДом.

Щоб вирішити ці завдання, потрібно відшукати нові форми профілактичної роботи або використовувати традиційні форми, надаючи їм таких сучасних ознак, які відповідали б інтересам і потребам молоді, спонукали учнів осмислено діяти, сприяли формуванню особистої позиції щодо проблеми [1, С.7-12]. лллллллллллллллллллллллллллллллллллллллллл 
       У педагогічній практиці є багато різних форм і методів роботи з учнями. Учителям, психологам та шкільним, медичним працівникам, соціальним педагогам що проводять профілактичну роботу, слід, звертаючись до цих форм, проникати в емоційну, творчу, діяльнісну сфери дитини, намагатися зробити профілактику не формальною, а дієвою, продуктивною [8, с.52-64].

Розглянемо деякі форми організації виховної роботи у школі, що можуть стати доречними і в профілактичній роботі, якщо змістовно спрямувати їх на висвітлення теми здорового способу життя, проблем, що пов'язані з ВІЛ/СНІДом, та іншими негативними явищами.

В шкільній практиці варто використовувати театралізовані, інтерактивні, ігрові, інтелектуально – пізнавальні, тренінгові та інші форми виховної роботи, а також застосовувати таку форму профілактики, як інформаційна кампанія в нашому випадку –шкільна кампанія.

Так, до театралізованих форм належать: літературно-музична композиція, концерт, публіцистична вистава, змагання команд КВК, театралізована вистава тощо.

Театралізовані форми роботи - найскладніші й найцікавіші форми, які розкривають тему за допомогою художніх образів, засобів театралізації, використання творчих здібностей учнів. Під час їх підготовки відбувається колективна креативна діяльність учнів і педагога. Вистави можуть бути показані багаторазово, що дає можливість працювати з великою і різноманітною аудиторією. Дані форми позакласної роботи потребують від педагога режисерських і навіть акторських здібностей.

Літературно-музична композиція - композиційне побудоване подання літературного матеріалу у музичному оформленні. На наш погляд, цей жанр дещо застарілий, але, з іншого боку, він традиційний для позакласної роботи у школі. Тому, використовуючи його, слід прагнути динаміки, дієвості, яскравої візуалізації, а також сучасного музичного наповнення. Варто намагатися подавати інформацію не в лекційній, розповідній манері, а за допомогою виразних сценічних прийомів. Можна спробуйте використовувати сучасні технічні засоби, художнє освітлення, шукайте цікаве мізансценічнс рішення (мізансцена розташування фігур на сцені). Слід прагнути максимального донесення змісту текстів, які промовляються зі сцени, до свідомості глядачів [4, c.66-75].

Концерт - поєднання різних за жанром художніх номерів у одній програмі. Концерт є не зовсім вдалою формою для викладання профілактичної інформації про захворювання на ВІЛ/СНІД чи формування навичок безпечної поведінки. Цей жанр буде доречним тільки у тому випадкові, коли концерт присвячений Всесвітньому дню боротьби зі СНІДом чи Дню пам'яті людей, що померли від СНІДу. За таких умов конферанс (текст ведучих, цю поєднує номери концерту) може містити інформацію про СНІД, про людей, що померли від СНІДу, про ставлення до ВІЛ-інфікованих. Концерт може також завершувати тиждень, присвячений темі СНІД, чи бути фінальним заходом у рамках одноденної акції, присвяченої боротьбі зі СНІДом. У такому разі на концерті доречно підбити підсумки роботи, нагородити переможців різноманітних конкурсів. Концерт може бути благодійним.

Публіцистична вистава (раніше дана форма роботи мала назву агітбригада) - цей жанр народився як можливість вести агітаційну роботу за допомогою сценічних прийомів. Віршовані тексти, відомі пісні, які набули нового змісту, використання прийому «апорт» (яскраві словесні заклики, звернення до глядача), театралізовані мініатюри - ось ознаки цього жанру. У ньому документальний, публіцистичний зміст набуває художніх форм [13, 72-81].

Зрозуміло, що публіцистична вистава - найдоречніша форма профілактичної роботи, але наголошуємо: основна риса цього жанру - сучасність і актуальність, тобто зміст і сценічна дія мають відповідати часу. Публіцистична вистава - це монтаж різноманітних епізодів, сценічних жанрів, деякі з них можуть мати навіть гумористичний гатунок. У цілому, така вистава може стати насправді дієво-профілактичною, якщо інформація в ній буде викладена яскраво і переконливо.

Змагання команд КВК - найпопулярніший серед молоді жанр. Він легкий, рухливий, емоційний, гумористичний. Але чи доречно, скажімо, жартувати на тему СНІД? Тож, однією з тем для КВК може бути тема здорового способу життя чи профілактики негативних явищ у молодіжному середовищі. Дуже важливим у цьому жанрі є «здоровий» гумор, який має викривати вади легковажної поведінки, сценічна культура, жвавість, гнучкість мислення.

Театралізована вистава - дія цього жанру потребує певного сюжету, де дійові особи є носіями певних характерів, учинків, де напружено відбувається боротьба між позитивом і негативом. Цей жанр дуже цікавий школярам, бо дає можливість доторкнутися до таємниць театру. У профілактичній роботі цей жанр дає змогу донести не стільки важливу інформацію, оскільки нюанси теми, можуть вплинути на емоційну сферу, справити глибоке враження. Тут дія може розвиватися не так стрімко, але повинна бути присутня логіка сценічної дії. Важливо подумати про музичне, світлове оформлення, а також про оформлення сцени - декорацію. Сюжетом такої вистави може бути реальна історія якоїсь людини, що живе з ВІЛ, чи вигадана історія. Це може бути також і притча, де розмова про СНІД ведеться в алегоричній формі. Важливо, щоб така вистава захоплювала глядача, а це можливо, коли актори на сцені самі розуміються на змісті того, що роблять, і переконані в необхідності про це говорити.

Пластично-хореографічна вистава - це вистава, де основним засобом вираження є пластика: рухи тіла, міміка, жест. Така вистава ведеться мовою символів і потребує виразних костюмів, музичного супроводу, яскравих атрибутів (свічки, тканини, стрічки тощо). Дійовими особами такої вистави можуть бути як герої-люди, так і герої-символи: хвороба, душа тощо.

Ми, на основі проаналізованої літератури та практичних застосувань педагогами, також можемо порадити звертатися до інтерактивних, інтелектуально-пізнавальних, художніх та інших новітніх форм у профілактичній роботі, тому що вони досить легкі у підготовці й водночас ефективні в роботі.

Інтерактивні форми (interaction – взаємодія) передбачають обов'язкове включення аудиторії, яка стає учасником дійства, і його умови потребують від глядача певних дій, знань, учинків. Інтерактивні форми дають змогу одночасно як подавати інформацію й формувати певні навички, так і перевіряти наявний рівень знань та вмінь. Створення ситуації змагання й можливість отримання зворотного зв'язку додають глядачеві зацікавленості, бажання взяти участь у дійстві.

До інтерактивних форм роботи належать ігрова програма, інтерактивна акція, ток-шоу, гра станціями, ігровий тренінг [додаток А].

Ігрова програма. Основним засобом вираження у цій формі є гра. Саме через гру подається зміст, за допомогою неї моделюються різні ситуації, у яких формуються й відпрацьовуються необхідні навички. Ця форма у профілактичній роботі допомагає створити атмосферу активних, позитивних дій, яскраво виразити ідею програми. Сюжет ігрової програми потребує певної логіки і сценічного рішення. В ігровій програмі допускається театралізація, тут обов'язково потрібен яскравий реквізит, відкритий контакт з аудиторією.

Інтерактивна акція, на відміну від ігрової програми, не має певного сценарію, а лише сценарний план. Акція - це низка заходів, у нашому випадкові профілактичних (розповсюдження спеціальної літератури, презентація організацій, що працюють над проблемою ВІЛ/СНІДу, тощо). Здебільшого акція спрямована на широкий загал зацікавлених темою людей.

Ток-шоу також є інтерактивною телевізійною програмою. Її використання у профілактичній роботі може бути доречним, якщо запросити до участі людей, які живуть із ВІЛ, чи спеціалістів із проблеми: психологів, медиків, юристів, чиє спілкування з аудиторією буде дійсно діалогічним, рухливим, цікавим.

Гра станціями - інтерактивний жанр, де учасникам пропонується рухатися від «станції» до «станції» і, зупиняючись, отримувати чи демонструвати свої знання, набувати чи демонструвати певні навички. Для проведення профілактичної роботи можна влаштувати станції, які за темою відповідають різним аспектам проблеми ВІЛ/СНІДу. Динамізм, яскравість, наявність ігрового моменту, ситуація змагання - дають змогу в рухливій, дієвій формі всебічно ознайомити із проблемою велику аудиторію [6, c.75-78].

Інтелектуально-пізнавальні форми. Частіше за все - це варіанти телевізійних програм: «Що? Де? Коли?», «Слабка ланка» тощо. Можна підійти до цього жанру більш творчо і створити авторську за формою програму. Незмінним залишається зміст, основа якого «запитання - відповіді». 
       Автори уу зауважують, що варто бути винахідливими не тільки у формах проведення таких програм, а й у постановці запитань (саме запитання може містити в собі часткову інформацію, воно може бути поставлене у формі малюнка, пантоміми, до запитання можна додати варіанти відповідей тощо). Загалом, оригінальних рішень може бути безліч, головне - щоб не було нудно учасникам програми і щоб це не нагадувало шкільний іспит. Спеціалісти також вважають, що дуже добре, якщо можна винайти форму, яка надасть можливість участі у програмі великої кількості людей, а не обмежуватиме учасників рамками двох команд, а іншим запропонуєте роль пасивних глядачів. Варто орієнтуватись на інтереси учнів, використовувати сучасні технічні засоби: відеомагнітофон, мультимедійний проектор тощо [10, c.123-134].

Художньо-прикладні форми. Ідеться про відомі конкурси малюнка, виставки квітів, захист технічних проектів, презентації музейних експозицій тощо. Ці форми здатні містити візуальну інформацію, впливати на свідомість завдяки образотворчим засобам, до того ж адресовані великій і різнорідній аудиторії. Потрібно знайти сучасні ідеї щодо художньо-прикладного жанру (це може бути створення авторських малюнків на футболках, проектів пам'ятника, зйомка рекламного ролика, конкурс графіті чи показ тематичної модної колекції тощо) і широко використовувати їх [4, c.74-76].

Дослідники уу звертають увагу на такі шкільні заходи, як ярмарок, спортивне свято, показ сценічних робіт класу, вечір зустрічі, наукова конференція, які також можуть бути присвячені темі СНІДу, містити профілактичну інформацію, демонструвати переваги здорового способу життя.

Особливо популярною серед старшокласників є дискотека. Доцільно спробувати провести дискотеку профілактичної спрямованості. Під час такого заходу можна поширювати інформацію, розповідати про відомих музикантів, які загинули внаслідок СНІДу чи активно виступають у боротьбі за безпечну поведінку. Під час дискотеки можна розповсюджувати плакати, буклети, інший роздатковий матеріал.

Ще одним видом профілактичної діяльності у школах є тренінгові форми роботи, які проводяться з батьками, адміністрацією школи, вчителями. 
       Основною метою тренінгів є: підвести підлітків, до розуміння того що ВІЛ – інфекція/СНІД – це поведінкові ускладнення запобігти яким можна через формування власних навичок та відповідної поведінки. Завдання тренінгу полягає в тому, щоб ознайомити підлітків зі шляхами передачі ВІЛ та наслідками його впливу на організм, що сприятиме формуванню у старшокласників толерантного ставлення до ВІЛ-інфікованих, а також розуміння власної відповідальності стосовно ризику інфікування ВІЛ [додаток А].