Діагностика в соціальній роботі

Тестування — дослідницький метод, в основі якого лежать певні стандартизовані завдання. Можуть використовуватися різноманітні тести: розвитку, загальної результативності, психометричні, графічні, асоціативні тести та ін. Більшість тестів включає інструкцію для клієнта з виконання завдань, власне самі завдання, ключ до розшифровки одержаних результатів, інструкцію по інтерпретації результатів, методику навчання того, хто “читатиме” тест, інструкцію по повторному висновку.  
      

Біографічний метод — один з методів, що часто використовуються в соціальній педагогіці. Перевага віддається “соціальним біографіям”, які дозволяють на основі аналізу особистих документів досліджувати суб’єктивні сторони суспільного життя. Фіксуються особисті відносини людини до тих соціальних процесів, соціально-психологічних ситуацій, в які він був включений опосередковано або безпосередньо.  
      Існують різні джерела біографічних даних:  
      - спрямовані інтерв’ю; 
      - свідоцтва родичів; 
      - різного роду листування; 
      - фотографії; 
      - автобіографічні фрагменти; 
      - повідомлення про своє життя в цілому, про окремі етапи або життя яких-небудь родичів.  
      Всі ці джерела дають можливість з різним ступенем глибини і узагальненості виявити специфіку життєвого досвіду людини в процесі сумісної життєдіяльності з іншими людьми, при включенні його в які-небудь соціальні групи.  
      При використовуванні методу “соціальних біографій” слід враховувати два моменти:  
      - “ефект дистанції” (після певного часу людина може інакше оцінювати ті або інші події свого і чужого життя); 
      - необхідність аналізу одержуваної від індивіда інформації, оскільки витягнуте з неї значення, як правило, не співпадає з тим, який в неї спочатку вклав суб’єкт. 
      Варіант цього методу — сімейна біографія. Вивчення історії конкретної сім’ї дозволяє виявити внутрішні чинники, що впливають на становлення і соціальне функціонування людини, виділити механізми трансляції процесу соціалізації (стилю, рівнів, моделей поведінки, ціннісних орієнтації, життєвих позицій і т.п.). 
      Дієвими є й інші методи соціально-педагогічної діагностики: ситуаційний аналіз, методи обробки даних, контент-аналіз та ін.

У даний  час до методів соціального діагнозу (соціальної діагностики) відносять (по І.Г.Вайнишеву): 
      - зондажно-інформаційне обстеження: збір відомостей про інфраструктуру, чисельність, склад і динаміку місцевого населення; 
      - соціально-історичне дослідження: вивчення історії населення і освоєння даної території, зміни складу місцевого населення, дослідження його занять і традицій; 
      - інформаційно-цільовий аналіз різних документів, статей з місцевої і центральної преси, матеріалів електорнних засобів інформації, листів і скарг громадян; 
      - соціальне картографування: аналіз соціально-просторового розподілу і динаміки народжуваності й смертності населення, залежність якості життя від різних природних і соціальних факторів. 
Вимоги, що ставляться до застосування методів діагностики.

Серед загальних вимог, яким повинні відповідати  методи соціальної діагностики, слід назвати  валідність, надійність, однозначність, точність. Є ряд і додаткових, спеціальних вимог. 
      По-перше, перевагу має найбільш простий метод і найменш трудомісткий з тих, що дозволяють отримати бажаний результат. Просте опитування іноді може виявитися більш ефективним, ніж складні тести. 
      По-друге, метод має бути доступним не тільки для соціального працівника, але і для клієнта при мінімумі фізичних і психологічних умов, необхідних для його проведення. 
      По-третє, технологія застосовування методів повинна бути чіткою і зрозумілою. Вона повинна настроювати клієнта на його довірливе відношення до соціального працівника, на співпрацю, що виключає виникнення побічних мотивів, здатних негативно вплинути на результати. 
      По-четверте, умови проведення діагностики не повинні відволікати клієнта від співучасті в діагностиці

6.1. Алгоритм технології соціального  діагнозу.

. 
      Діагностика — загальний спосіб отримання вичерпної інформації про процес або об'єкт, що вивчається. Діагностика — найважливіший компонент соціальної технології (мета — діагноз — прогноз — програма — упровадження — аналіз). Разом з тим в практиці соціальної діяльності сформувалися власне технології діагностики, які включають принципи, алгоритм процедур і способів перевірки різних методів дослідження. 
      Вивчення досвіду соціальних діагностів з вибору цільової технології дозволяє виділити в ній основні функціональні етапи. Особливості здійснення соціального діагнозу визначаються багатьма факторами. Серед них: 
      - рівень професійності спеціаліста; 
      - специфіка об’єкта і проблеми; 
      - мотивація діяльності педагога чи працівника, стиль професійної діяльності. 
      Для соціального педагога на етапі здійснення соціального діагнозу характерно: 
      1. Прагнення як можна краще і докладно пізнати індивідуальність об’єкта соціальної діагностики. Його цікавить інформація: 
      - про патологіюю, характерну для об’єкта роботи (характер патології та її причини; динаміка розвитку і виявлення патології на період роботи з ним – прогресивна, стабільна чи змінна; перспективи розвитку патології, її розповсюдження, обов’язковість попередження; зниження рівня негативного виявлення і стабілізація); 
      - про індивідуальні потенціали клієнта, на які можна опиратися в соціально-педагогічній роботі з ним: потенційні можливості у вирішенні та зниженні рівня патології; компенсація, корекція можливостей клвєнта; індивідуальний позитивний потенціал особистості клієнта загалом; 
      - про індивідуальні можливості об’єкта в самовдосконаленні, вирішенні своєї соціально-педагогічної проблеми, мотивація відносин до вирішення соціальних проблем, позитивний досвід самостійного вирішення чих чи інших проблем, активність і наполегливість у роботі з клієнтами інших спеціалістів. 
      2. Прагнення визначити соціально-педагогічні проблеми, їх ієрархію і особливості впливу на об’єкт впливу. 
      3. Прагнення визначити соціально-педагогічні можливості життєдіяльності клієнта: 
      - усвідомлення позитивних і негативних вирішень соціально-педагогічних проблем клієнта; 
      - можливість підвищення позитивності соціально-педагогічної ролі роботи з клієнтами; 
      - участь у соціально-педагогічній роботі з клієнтами та їх оточенням. 
      5. Прагнення зібрати необхідну превинну інформацію для діагностичної роботи і виявити її джерела. Опираючись на ці джерела, соціальний педагог збирає в кожній конкретній ситуації інформацію, на основі якої приймає рішення про діагностовану дійсність. 
      Безпосередня підготовка до реалізації вибраної цільвої технології практичної діяльності включає: 
      - аналіз вибраної цільової технології, виділення матеріальних, технічних, методичних і організаційних аспектів цільової технології; 
      - вирішення проблема підгнотовки; 
      - випробування деяких методик; 
      - планування виконавчої діяльності за часом і місцем; 
      - підготовка клієнта чи об’кта до роботи; 
      - постановка задач практичної роботи перед виконанням. 
      Для реалізації технології спеціалісту необхідно мати певну інформацію. До неї відноситься: 
      - сама технологія з описом її матеріального, технологічного, організаційного і методичного забезпечення; 
      - професійні та методичні можливості суб’єктів реалізації цільової технології; 
      - потенціал оточення реалізації цільової технології. 
      При організації такої роботи в спеціалізованих закладах цим займаються спеціально підготовлені особи. Як правило, проводиться диференціація діяльності й кожен спеціаліст виконує свій блок роботи. 
      Алгоритм процедур типової технології припускає: ознайомлення з клієнтом (чи соціальним процесом) - постановку задач - виділення предмету діагностики - вибір основних показників або критеріїв - вимірювання і аналіз показників - формулювання і оформлення висновків – висновки - постановку соціального діагнозу. 
      Одним з об’єктів діагностики виступає особа (дитини, доросла людина). У рамках соціально-педагогічної діагностики особи необхідно: 
      - виявлення специфічних соціальних якостей, особливостей розвитку і поведінки; 
      - уточнення соціальної ситуації розвитку; 
      - визначення ступеня розвитку або деформації різних властивостей і якостей, обумовлених перш за все включенням людини в різні соціальні зв’язки (соціальні установки, позиції, процеси адаптації і соціалізації, комунікативні здібності, психологічна сумісність і т.п.); 
      - ранжирування, опис особливостей об’єкта, що діагностуються; 
      - побудова “соціального портрета” особи.       

Основою вживання будь-якої діагностичної технології є освоєння теорії, на яку вона спирається. Без цього соціальний працівник  може вчинити серйозні помилки в аналізі, інтерпретації і висновках з результатів дослідження. Так, наприклад, в контексті біхевіористичної, когнітивної, та інших психологічних теорій і напрямів передбачаються різні варіанти і моделі технологій діагностики в соціальній роботі. 
      Процес вирішення проблеми соціальним працівником включає: 
      1). збір інформації зі всіх джерел, що відносяться до справи; 
      2). оцінку інформації; 
      3). визначення проблеми; 
      4). планування дій; 
      5). складання докладного чіткого плану дій; 
      6). здійснення плану дій; 
      7). оцінку результатів.

6.2. Вимоги щодо здійснення соціальної  діагностики.      

Реалізовуючи  діагностичну функцію, соціальний педагог  керується в своїй діяльності наступними вимогами: 
      1) дотримуватись загальних технологічних вимог: визначити мету, вибрати найефективніший діагностичний інструментарій, безпосередньо одержати дані та провести їх відбір, переробити та інтерпретувати дані (статистична обробка і якісний аналіз), встановити діагноз, скласти прогноз розвитку ситуації і визначити зміст соціально-педагогічної діяльності (особливості соціально-педагогічної діяльності) з конкретним підопічним; 
      2) дотримуватись етичних норм; 
      3) захищати інтереси підопічного: дотримуватись принципу добровільності при обстеженні; повідомляти обстежуваному цілі вивчення; інформувати його про те, хто буде ознайомлений з одержаними даними; знайомити його з результатами дослідження, надаючи йому можливість деякого коректування цих результатів, а також у власне педагогічних цілях; 
      4) володіти професійною компетенцією: знати теоретичні основи, засоби діагностики; вести картотеки методів, що використовуються, кваліфікаційних нормативів, дотримуватись професійної етики (зберігати таємницю результатів, не допускати непрофесіоналів до здійснення методик і т.п.). 
      5) Соціальний педагог може самостійно виконувати діагностичні операції, а також вдаватися до послуг фахівців, застосовуючи їх дані в своїй роботі. Різні особи можуть використовувати діагностичні дані з різною метою: 
      - соціальний педагог — для подальшої роботи з даним підопічним; 
      - фахівці-суміжники — для формулювання адміністративного рішення, постановки профільного або комплексного діагнозу (в медицині, судовій практиці, медико-психолого-педагогічній експертизі і т.п.); 
      - сам підопічний — у цілях саморозвитку, корекції поведінки і т.п. 
      Результати діагностичної діяльності оформляються соціальним педагогом в єдину «Карту-характеристику», «Медико-психолого-педагогічну характеристику особи» і т.п. Єдиного зразка даного виду документів у даний час немає. Існують різні варіанти, можливе комбінування або створення власного варіанту, який би відповідав практичним завданням діяльності. Для складання цих і подібних карт-характеристик соціальний педагог може використовувати широкий спектр діагностичних методик: соціально-психологічних, психологічних, соціологічних, педагогічних, медичних.

6.3. Етапи здійснення соціальної  діагностики.      

У технології соціальної діагностики виділяють ряд процедурних етапів: 
      · знайомство з клієнтом, визначення завдань, виділення складу ситуацій, що діагностуються, параметрів цієї ситуації, вибір основних показників або критеріїв; 
      · вимір і аналіз показників; 
      · формулювання висновків діагнозу. 
      При здійсненні соціального діагнозу важливо визначити міру технологічності та творчості. Соціальний діагноз як процес має творчий характер. Але він також має певно визначений алгоритм дій, використання процедур і засобів вирішення проблеми. Найбільш повно охарактеризував технологічність творчого аналізу й діагнозу проблем соціального розвитку В.І. Вернадський. Він рекомендував дотримуватися правил: 
      · проводити детальний аналіз; 
      · бачити за окремим загальне; 
      · не обмежуватися описанням явищ, а глибоко досліджувати їх сутність і зв’язок з іншими процесами; 
      · не уникати питання “чому?”; 
      · прослідковувати історію ідей; 
      · збирати якомога більше відомостей про предмет досліджень з літературних джерел; 
      · вивчати загальні закономірності наукового пізнання; 
      · поєднувати науку з іншими галузями знання, з суспільним життям; 
      · не тільки вирішувати проблеми, але й знаходити нові, невирішені. 
      Соціальна діагностика є необхідною ланкою перетворюючої практики в циклі: діагноз — прогноз — програма — упровадження. Вона є важливим технологічним інструментом і, перш за все, збагачує кадри соціальних служб теоретичними і емпіричними знаннями, допомагає глибше зрозуміти соціальні проблеми і перспективи їх розвитку.