Емпіричне дослідження вибору стратегії самоствердження та зв'язок з рівнем розвитку вольових якостей у дітей-сиріт

3. Самоствердження та вольові якості особистості підліткового віку

Актуальність проблеми дослідження  волі в підлітковому віці визначається потребами цілого ряду суспільних інститутів, безпосередньо включених в процес формування і виховання членів суспільства. Сім'я, школа, суспільство з кожним роком пред'являють до підростаючого покоління все більш високі морально-етичні, соціально-політичні, ідеологічні вимоги.

Прояв волі (точніше було б - «сили волі», вольового зусилля) в різних специфічних ситуаціях змушує говорити про вольові якості, властивості особистості.

Воля - це елемент свідомості особистості, тому вона не є вродженою  якістю, а формується і розвивається в процесі становлення особистості. Що безпосередньо повязане її самоствердженням. Розвиток волі в людини пов'язане з перетворенням мимовільних психічних процесів у довільні, тобто з придбанням людиною контролю над своєю поведінкою, з виробленням вольових якостей особистості в будь-яку складну форму діяльності. Щоб розвивати вольові якості, особистості необхідно ставити перед собою значущі для неї цілі і направляти свої вольові зусилля на подолання перешкод на шляху досягнення цих цілей. Чим більше перешкод подолає особистість, тим більш розвиненою буде її вольова сфера. Однак травмують психіку події або дії, спрямовані проти людини, можуть «зламати» його волю. Завдяки наявності волі особистість відчуває і усвідомлює свою індивідуальність, здатність взяти на себе відповідальність за власну поведінку. Вольові якості - це особливості вольової регуляції, які проявляються в конкретних специфічних умовах, обумовлених характером подоланої проблеми [15].

Ф. Н. Гоноболін ділить вольові якості на дві групи, пов'язані з активністю і з гальмуванням небажаних дій і психічних процесів. До якостей першої групи він відносить рішучість – це вміння приймати своєчасні і тверді рішення без непотрібних коливань; сміливість – це здатність людини долати почуття страху; наполегливість – це така якість, яка полягає в умінні домагатися поставлених цілей, як би тривалий і важкий не був шлях до їх досягнення; самостійність – здатність людини приймати рішення і виконувати намічене дію, не піддаючись чужому впливу; якостям другий - витримку (самоконтроль) – це вміння людини володіти собою. Зберігаючи повний контроль над своєю поведінкою, він перемагає в собі небажані спонукання, імпульсивні дії, афекти (наприклад, гнів, страх); витривалість і терпіння при яких людина здатна переносити позбавлення і страждання (від хвороб, голоду, холоду, від вкрай важких умов праці). Незважаючи на труднощі, вольова людина продовжує добиватися поставленої мети; дисциплінованість – полягає насамперед у підпорядкуванні вимогам колективу; організованість – вміння змусити себе, а якщо треба, і інших продуктивно працювати. Правда, при цьому Ф. Н. Гоноболін додає, що неможливо всі вольові якості особистості строго розділити на дві групи залежно від переважання процесів збудження і гальмування. Іноді, придушуючи одні дії, людина проявляє активність в інших. І цим відрізняють з його точки зору, дисциплінованість і організованість [10].

В. І. Селіванов об'єктивною підставою для розмежування різних вольових якостей теж вважає динаміку процесів збудження і гальмування. У зв'язку з цим він ділить вольові якості на викликають, підсилюють активність і на гальмуючі, що ослабляють або сповільнюють її. До першої групи він відносить ініціативність, рішучість, сміливість, енергійність, хоробрість; до другої групи - витримку, витривалість, терпіння[30].

У підлітковому віці, як зазначає А. І. Висоцький, відбувається докорінна  перебудова структури вольової активності. На відміну від школярів молодших класів підлітки значно частіше регулюють  свою поведінку на основі внутрішньої  стимуляції (самостимуляції). У той же час вольова сфера підлітків дуже суперечлива. Це пов'язано з тим, що при значно збільшеній загальної активності підлітка механізми його вольової активності ще недостатньо сформовані. Зовнішні ж стимулятори в силу критичності підлітків, їх прагнення до незалежності сприймаються інакше, ніж у молодшому шкільному віці, і тому не завжди викликають відповідну вольову активність. Знижується дисциплінованість, посилюється прояв упертості, частково це пов'язано з тим, що внаслідок ствердження свого «Я», права на власну думку, на свою точку зору поради дорослих сприймаються критично. Наполегливість виявляється тільки в цікавій роботі [9].

Необхідною  умовою виховання дитини в сім'ї  є формування у нього свідомої дисципліни. Розвиток батьками у дитини вольових якостей є передумовою для формування у нього дисциплінованості, яка не тільки допомагає розуміти необхідність дотримання певних правил поведінки, а й забезпечує йому внутрішню дисциплінованість, що виражається у здатності регулювати і зіставляти свої бажання з умовами реальної діяльності[15].

У підлітковому віці триває процес формування і розвитку самосвідомості дитини. На відміну від попередніх вікових етапів він так само як і наслідування, міняє свою орієнтацію і стає спрямованим на свідомість людиною своїх особистісних особливостей. Вдосконалення самосвідомості в підлітковому віці характеризується особливою увагою дитини до власних недоліків. Бажаний образ "Я" у підлітків складається з шанованих ними переваг інших людей і веде до застосування вольового зусилля, спрямованого на саморозвиток та самоствердження себе в житті.

У підлітків змінюється характер відносин зі старшими: з позиції підпорядкування він намагається перейти в позицію рівності. Одночасно змінюється і характер взаємин з однолітками, з'являється потреба в спілкуванні з метою самоствердження, що в несприятливих умовах може привести до різних форм поведінки, що відхиляється; підвищений інтерес до питань інтимного життя людини, що може призводити до асоціальних порушень сексуального життя підлітка. У підлітка формується почуття дорослості, яке проявляється через прагнення до незалежності і самостійності, протест проти бажання дорослих "повчити" його. Підліток в цьому віці нерідко вибирає для себе кумира (герой фільму, сильний дорослий, герой передачі, видатний спортсмен і ін), якому він намагається наслідувати: його зовнішньому вигляду, манері поведінки. Зовнішність для підлітка має дуже велике значення. Незвичайна зачіска, сережка, а то дві і три в вухах, рвані джинси, яскрава косметика та інші атрибути дають підлітку можливість відокремити себе від інших, утвердитися в групі дітей. Все це відбувається на тлі зміни емоційно - вольової сфери. У підлітка виявляється емоційно виражене прагнення пізнання навколишньої дійсності, прагнення до спілкування з однолітками, потреба в дружбі на основі спільних інтересів і захоплень. У підлітка формуються вміння самовладання, самоврядування своїми думками і вчинками, розвиваються наполегливість, завзятість, витримка, терпіння, витривалість та інші вольові якості. Значно змінюються інтереси підлітка в порівнянні з дитиною молодшого віку. Поряд з допитливістю і прагненням до творчої діяльності, для нього характерна розкиданість і нестійкість інтересів[24].

У старшому підлітковому віці багато хлопчиків починають займатися саморозвитком у себе необхідних вольових якостей особистості. Об'єктом для наслідування для них стають товариші, старші за віком, - юнаки і дорослі чоловіки. У компаніях з ними підліток бере участь в справах, що вимагають прояви волі.

Досить поширеним серед сучасних підлітків способом розвитку у себе вольових якостей особистості є заняття видами спорту, пов'язаними з великим фізичним навантаженням та ризиком, такі, де потрібні неабияка сила і мужність. Вольові якості особистості, спочатку сформувалися і закріпилися в ході цих занять, потім переходять на інші види діяльності, зокрема на професійну роботу, визначаючи разом з мотивацією досягнення успіхів її практичні результати[19].

Загальна логіка розвитку всіх вольових якостей може бути виражена таким чином: від вміння керувати собою, концентрувати зусилля, витримувати і виносити великі навантаження до здатності керувати діяльністю, домагатися в ній високих результатів. Відповідно до цієї логіки змінюють один одного і удосконалюються прийоми розвитку вольових якостей. Спочатку підліток просто захоплюється ними в інших людей, по-хорошому заздрить тим, хто володіє цими якостями (10-11 років). Потім підліток заявляє про бажання мати такі якості у себе (11-12 років) і, нарешті, приступає до їх самовихованню (12-13 років). Найбільш активним періодом вольового самовиховання у підлітків вважається вік від 13 до 14 років[19].

Підсумком цих процесів стає зміцнюється внутрішнє прагнення  підлітка скоріше стати дорослим, яке створить абсолютно нову зовнішню і внутрішню ситуацію особистісного психологічного розвитку. Вона вимагає і породжує зміну всієї системи відносин підлітка з оточуючими людьми і з самим собою [21].

У підлітковому віці змінюються зміст і роль наслідування в розвитку особистості. Наслідування стає керованим, починає обслуговувати численні потреби інтелектуального і особистісного самовдосконалення дитини. Новий етап у розвитку цієї форми навчання у підлітків починається з наслідування зовнішнім атрибутам дорослості. У дівчаток сюди входять мода в одязі, зачіски, прикраси, косметика, особливий лексикон, манера поведінки, способи відпочинку, захоплення і т.п. Для хлопчиків - підлітків об'єктом наслідування часто стає та людина, яка має силу волі, витримкою, сміливістю, мужністю, витривалістю, вірністю дружбі[3].

Формування вольових характеристик  не припиняється і в більш старшому віці, коли молода людина приступає  до самостійної трудової діяльності, в ході якої вольові якості досягають  найвищого розвитку. Таким чином, весь процес виховання дитини визначає успішність формування вольових якостей особистості[22].

А. І. Висоцький визначив ознаки вольових якостей підлітків, так ознаками дисциплінованості  є свідоме виконання встановленого  в діяльності порядку, добровільне  виконання правил встановлених колективом, дотримання хорошої поведінки при змінах, недопущення проступків. Ознаки самостійності: виконання суб’єктом діяльності без допомоги та постійного контролю зі сторони, вміння самому собі знайти заняття та організувати свою діяльність, вміння відстояти свою думку, не проявляючи при цьому впертість, якщо неправий, вміння дотримуватись вироблених навичок в нових умовах діяльності. Ознаки наполегливості: прагнення постійно доводити розпочате до кінця, досить довго йти до цілі, вміння продовжувати діяльність при небажанні нею займатись, вміння проявити завзятість. Ознаки витримки: вияв терпіння в діяльності, вміння тримати себе в конфліктних ситуаціях, вміння стримувати почуття, вміння контролювати свою поведінку в незвичній обстановці. Ознаки організованості:дотримання встановленого порядку, який забезпечує успіх в діяльності, планування своїх дій та розумне їх чергування, вміння діяти організовано. Ознаки рішучості: швидке та обдумане прийняття рішень при виконанні тої чи іншої дії, виконання прийнятих рішень впевнено, відсутність розсіяності при прийнятті рішень, впевненість. Ознаки ініціативності: прагнення проявити ініціативу в незвичній ситуації, активна підтримка колективу в реалізації плану[9].

З вище сказаного  можна прослідкувати певну залежність в поведінці особистості підлітка який наділений тими чи іншими якостями з стратегією самоствердження, але в даній роботі ми досліджуємо саме самоствердження у дітей-сиріт, а воно суттєво відрізняється від особливостей цього процесу у інших дітей.

4. Особливості самоствердження та вольових якостей дітей-сиріт

Аналіз наукової літератури та практики навчальних закладів інтернатного типу свідчить про те, що в даний час проблема професійного самовизначення та самоствердження  дітей-сиріт в єдиному контексті з їх соціальним захистом досліджена недостатньо. 

Значущими в  цьому плані є дослідження  зарубіжних авторів М. Айнсворз, У. Голдфарб, І. Лангмайера, Р. Лінтон, З. Матейчик, К. Прінгл, С. Провайс, А. Фрейда, Р. Шпіца  та ін, вивчали характер наслідків  ранньої депривації, відсутність контакту з матір'ю і дорослими на етапі дорослішання.

В історії педагогічної науки приділялося достатньо  уваги трудової підготовки вихованців закритих інтернатних установ (Л. С. Виготський, А. С. Макаренко, С. Т. Шацький, Н. К. Крупської та ін.).

Питанням  у  соціальній адаптації дітей-сиріт  до вимог соціального середовища займалися вчені А. С. Беякін, А. Т. Санін, М. А. Кваркін, A. В. Мудрик та ін.

Проблема подолання  труднощів соціалізації дітей-сиріт  розкрита в роботах Л. В. Байбородова, І. Тропіна, Р. А. Бондаренко, Л. Г. Жедуновой, М. І. Рожкова та ін.

Питанням підготовки дітей-сиріт до праці, життєвому  і професійному самовизначенню в  умовах "Будинку дитинства" присвячені роботи А. А. Католікова, Л. С. Кочкіної, Б. А. Куган, Б. А. Пічугіна, С. Н. Чистякової, М. А. Хацієвої.

Мотив самоствердження  характеризується прагненням дитини до досягнення визначеного соціального  статусу, в молодшому шкільному  віці він виступає як домінуючий мотив. Дитина прагне довести оточуючим  свою значимість найчастіше хорошим навчанням, позитивними вчинками, з допомогою яких він отримує визначений статус в соціумі. У дітей-сиріт відстоювання власних інтересів і своєї значимості проходить будь-якими шляхами, найчастіше з допомогою агресії, вербальної чи фізичної, бажання зробити наперекір проханням чи вимогам вихователів, вчителів. Таку поведінкою реакцію розцінюють, як самоствердження дитини, та її дій на власний розсуд[26].

За словами  І. Тропіної, труднощі у формуванні самосвідомості сиріт призводять до постійного наслідування інших, поверховості почуттів, агресивності. Як показують спостереження і досвід роботи з дітьми - намагаючись самоствердитися, дитина-сирота демонструє свою самостійність відмовою від підпорядкування правилам і моральним нормам. Порушення в емоційній сфері, у самосвідомості, труднощі в спілкуванні, ускладнений самоконтроль, переважання захисних форм поведінки вимагають індивідуального підходу до дітей-сиріт[33].

Підлітковий вік  як перехідний від дитинства до зрілості завжди вважався критичним. Він є самим гострим і самим тривалим. Протягом цього періоду відбувається ломка і перебудова більшості колишніх відносин підлітка до навколишнього світу і власної особистості, формується та життєва позиція, з якою підліток починає самостійне життя[16].

У дівчат-cиріт більш виражена потреба в безпеці, у них слабкіше, ніж у хлопчиків, групова орієнтація, сильніше боязкість. Хлопці менше прагнуть до безпеки, більше націлені на успіх і схильні підкорятися правилам жорстко організованої групи.

Для учнів середніх класів загальноосвітньої школи характерний розвиток вольової регуляції поведінки - наполегливості, завзятості у досягненні мети, в подоланні перешкоди. При цьому у багатьох з них, особливо у хлопчиків, виявляється свідоме прагнення до розвитку вольових якостей. Підліток вже здатний до здійснення вольової діяльності.