Етапи розвитку конфлікту

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 13 Декабря 2013 в 02:32, контрольная работа

Описание работы

Конфлікти неминучі та існують там, де є життя, тому потрібно знати, як запобігати їх деструктивності, негативним проявам і руйнуючим наслідкам, як поводитися у процесі різних конфліктів, як вести себе у значущих, життєво важливих конфліктах, як завершувати і конструктивно, вдало для всіх конфліктуючих сторін, вирішувати конфлікт.
Психологічні знання про особистісні передумови конфліктної поведінки вказують нам на важливість усвідомлення власних бажань і вчинків, цілей та умінь слухати іншого, оформляти у слова власні бажання, необхідність гнучкого застосування різних стратегій і тактик у конфліктах, і, перш за все, тих конфліктів, які є конструктивним виходом з складної та не зовсім ясної критичної ситуації.

Содержание работы

Вступ 2
Етапи розвитку конфліктів 3
Висновок 7
Список використаної літератури: 8

Файлы: 1 файл

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТУРИЗМУ.docx

— 37.95 Кб (Скачать файл)

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТУРИЗМУ, ЕКОНОМІКИ І ПРАВА

 

 

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни «Психологія  міжособистісного спілкування»

на тему: «Етапи розвитку конфлікту»

 

 

 

 

                                                                             

 

                                                                               Виконала: студентка 33-ТзГГ

                                                                                       Шатило О.М.

                                                 Перевірила:

 

 

 

 

 

Київ - 2013

 

Зміст

Вступ 2

Етапи розвитку конфліктів 3

Висновок 7

Список  використаної літератури: 8

 

 

Вступ

Конфлікти неминучі та існують там, де є життя, тому потрібно знати, як запобігати їх деструктивності, негативним проявам і руйнуючим наслідкам, як поводитися у процесі різних конфліктів, як вести себе у значущих, життєво  важливих конфліктах, як завершувати  і конструктивно, вдало для всіх конфліктуючих сторін, вирішувати конфлікт.

Психологічні знання про особистісні  передумови конфліктної поведінки  вказують нам на важливість усвідомлення власних бажань і вчинків, цілей  та умінь слухати іншого, оформляти  у слова власні бажання, необхідність гнучкого застосування різних стратегій  і тактик у конфліктах, і, перш за все, тих конфліктів, які є конструктивним виходом з складної та не зовсім ясної критичної ситуації.

Конфлікт — зіткнення протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, думок, поглядів опонентів чи суб'єктів  взаємодії.

Основу будь-якого конфлікту  складає ситуація, що включає суперечливі  позиції сторін із якогось приводу, або спірні цілі та засоби їх досягнення за даних обставин чи неспівпадіння інтересів, бажань, що зрештою, утримує суб'єктів можливого конфлікту і його об'єкт. Однак для того щоб конфлікт почав розвиватися, необхідний інцидент, коли одна зі сторін починає діяти, зачіпаючи інтереси іншої сторони. Якщо протилежна сторона відповідає тим же, конфлікт із потенційного переходить в актуальний.

Конфліктогенні ситуації виникають на кожному кроці та, найчастіше не вимагають значних зусиль для створення. Тому дуже важливо розуміти, як вони формуються, щоб вчасно зреагувати на ситуацію і, можливо, уникнути конфлікту.

Етапи розвитку конфліктів

Особливостями конфлікту як соціального  явища, механізмів його виникнення і  вирішення є те, що конфлікт виступає не як одномоментне явище, а як процес, що зароджується, проходить певні  етапи і завершується.

Конфлікту у своїй реальній формі  передує латентна фаза. На цій стадії сформувалися практично всі елементи конфлікту, відсутні тільки активні дії. Ця стадія сама собою не є одномоментною, вона містить кілька етапів і за часом може продовжуватися дуже довго.

Перший етап містить у собі зародження об'єктивної проблемної ситуації майбутнього конфлікту.

Другий етап містить процес усвідомлення суб'єктом об'єктивної проблемної ситуації. На цьому етапі існує найбільш реальна можливість уникнути переростання ситуації в конфлікт ще на латентній стадії.

Події цього етапу несуть у собі такі аспекти:

  • перший аспект - це усвідомлення будь - якою зі сторін проблемності ситуації, що створилася. Інтереси можуть бути які цілком реальними, так само і неправильно сприйнятими.
  • другий аспект містить собі процес усвідомлення перешкод, які можуть стати на шляху реалізації своїх інтересів.

Майбутні перешкоди можуть бути трьох типів:

  • перешкоди, що випливають з об'єктивної ситуації і зовсім не залежать від інших, можливих суб'єктів майбутнього конфлікту;
  • перешкоди, що можуть виникнути залежно від особистих якостей можливого учасника конфлікту;
  • перешкоди зовнішнього характеру, що можуть виступати як персоніфіковані.
  • третій аспект містить у собі усвідомлення співвідношення своїх інтересів з можливими і явними перешкодами.

Третій етап можна розглядати як спробу вирішення конфліктної ситуації неконфліктними способами. Можливість подібного вирішення ситуації може полягати в тому, що протилежна сторона, реалізуючи свій інтерес, своїми діями може і не доводити до конфлікту. Взаєморозуміння на цьому етапі створює реальну можливість не дати проблемній ситуації перерости в реальний конфлікт.

Четвертий етап характеризується конкретними діями, що були спрямовані на реалізацію своїх інтересів обома сторонами І які в результаті мали негативні наслідки. На цьому етапі чітко позначаються позиції обох сторін і проводиться підготовча робота. З формальної сторони цей етап можна розглядати як передконфліктний, хоча насправді конфлікт уже розпочався.

Представлені етапи можна розглядати як ідеальний варіант зародження конфлікту. У реальному житті  деякі етапи можуть випадати або  навіть повторюватися. Закінчення останнього етапу завершує латентну фазу динаміки конфлікту.

Перехід у відкриту фазу визначається декількома обставинами.

По-перше, для всіх учасників стає очевидним стан конфлікту.

По-друге, дії учасників назріваючого конфлікту все більше набувають форми зовнішньої спрямованості.

По-третє, про вихід конфлікту з латентної фази довідається третя сторона. Конфлікт починає відчувати зовнішній вплив, що не обов'язково може привести до його ескалації, цей вплив може виконати позитивну роль, тобто загасити його.

Відкрита фаза конфлікту починається  з інциденту - дії, зіткнення, що носить явно непримиренний характер. Подібні  дії можуть носити як випадковий характер, так і організований однією із сторін. Значення інциденту в тому, що з нього починаються відкриті дії проти суперника, а інцидент додає цим діям ніби законний (лігітимний) характер. Розміри інциденту значення не мають. Навпаки, незначність, на думку стороннього спостерігача, інциденту, що привів до відкритого прояву конфлікту, може говорити про глибину протиріч і невипадковості відкритого протистояння.

Після інциденту конфлікт може розвиватися  як у негативному, так і в позитивному  напрямку. Однак, найчастіше боротьба підсилюється, а сам конфлікт розростається. Цей період фази відкритого протистояння називається ескалація.

Закономірністю ескалації конфлікту  є укрупнення суб'єктів протистояння за рахунок залучення нових учасників. Міжособистісний конфлікт може перерости  в міжгруповий. В умовах ескалації кожні наступні дії однієї Із сторін стають більш руйнівними щодо інтенсивності ніж попередні. Це знаходить виправдання в мотивації, як протидія іншій стороні. Це, у свою чергу, викликає агресивні, відповідно сильніші дії. Ситуація стає все більш заплутаною. На даному етапі найчастіше конфлікт переходить від суперечки аргументів до безапеляційних претензій, до особистісних звинувачень і навіть фізичних дій. Критика сприймається вже тільки у формі погрози. Протистояння набуває такої форми гостроти, коли Його сторони можуть почати розуміти необхідність переходу до конструктивних дій і пошуку взаємно зрозумілих позицій. На зміну диференціації може прийти інтеграція інтересів, можливість якої випливає з необхідності виходу з конфлікту. Причина і джерело конфлікту при цьому не зникають, однак наслідки конфлікту можуть примусити обидві сторони почати шукати можливості припинення відкритого протистояння.

Ситуація на цьому етапі досить непередбачувана, складно прогнозована, тому варіант початку вирішення  конфлікту можливий як через дії  самих учасників конфлікту, так  і через залучення третьої  сили. Великий ступінь ймовірності  розвитку конфлікту і за іншим  варіантом, коли одна зі сторін приймає  рішення активізувати свої дії і  завершення конфлікту бачить тільки у знищенні іншої сторони. Це може стати результатом усвідомлення можливості вийти переможцем з конфлікту  або просто рішенням йти до кінця.

Форми припинення конфлікту можуть бути різними:

  • припинення конфлікту через взаємне примирення сторін;
  • припинення конфлікту шляхом його симетричного рішення, коли обидві сторони або виграють, або програють;
  • припинення конфлікту шляхом його асиметричного вирішення, коли виграє одна сторона, а інша програє;
  • переростання конфлікту в інше протиборство;
  • поступове згасання конфлікту.

Припинення конфлікту не означає  автоматичного припинення існування  конфліктної ситуації, тому конфлікт може переходити з відкритої фази знову в латентну - постконфліктну. її особливість полягає у тому, що на цьому етапі конфлікт може протікати навколо пошуку нормалізації відносин і створення умов для повного вирішення проблемних питань.

 

Висновок

Як було зазначено у вступі, конфлікти  – невід’ємна частина нашого життя. Дізнавшись як утворюється конфлікт, ми можемо або звести його на нуль, або вийти з нього достойно, та не «спаливши всі мости».

Найлегше досягнути цієї мети на другому етапі, коли ми тільки починаємо розуміти, що нас не задовольняють певні вчинки, слова або ситуації, які мають місце в нашому житті. Якщо нам вдається просто вибачити людину, то конфлікту як такого взагалі не буде.

Але це не завжди можливо. Тоді навіть проста розмова з людиною, з якою у нас непорозуміння, може допомогти нам зберегти здорові відносини. Це передбачає третій етап.

На жаль, конфлікт це непорозуміння  між двома та більше людьми, тому, іноді мирно вирішити питання  не виявляється можливим і настає 4 етап – етап конкретних дій. Що робити на цьому етапі кожен вирішує сам.

Але слід пам’ятати, що більшість  конфліктів можна вирішити навіть після  агресивних дій з обох боків і  тоді наступає вирішальний етап –  знаходження компромісу або перемир’я.

Однак всі ми розуміємо, що чим менше  непорозумінь ми вирішуємо, не допустивши до ворожнечі, тим приємніше буде нам знаходитись надалі в тому колективі. Тому давайте уникати всього, що нас розділяє.

 

 

Список  використаної літератури:

  1. Філоненко М.М. – Психологія спілкування.
  2. Орлянський B.C. – Конфліктологія

 


Информация о работе Етапи розвитку конфлікту