Казкотерапія

Казкотерапія – один з методів арт-терапіії, використовує легку для розуміння дитини форму казки, яка сприяє інтеграції особистості, розвитку творчих здібностей, розширенню свідомості, удосконаленню стосунків з оточуючими.

Розігруючи ролі, уявляючи певні  події, діти розмірковують над ними, встановлюють зв’язок між ними та іншими явищами. 
Діти вчаться самостійно вирішувати ігрові задачі, знаходити кращий спосіб здійснення задуманого, вчаться використовувати свої знання та досвід та виражати їх словами.

Казкотерапія розвиває уяву дитини, абстрактне мислення, допомагає подолати страхи, тривожність, знімати внутрішню  напруженість, зажатість, скутість, дає  можливість навіть сором’язливій дитині проявити себе, що веде до збільшення впевненості  у власних силах.

Робота в казкотерапії це робота з особистістю дитини, її неповторністю. Дозволяє віднайти особливий підхід до кожного, працюючи з внутрішнім світом, дозволяє краще зрозуміти дитину, що підвищує її самооцінку та формує самоприйняття.

Казкотерапія — це система передачі життєвого досвіду, розвитку соціальної чутливості, інтуїції і творчих здібностей.

На Сході здатність казки  позитивно впливати на психічний стан людини була помічена лікарями й використовувалася свідомо. Один із найвідоміших прикладів такого лікування — історія Шахерезади із серії арабських казок «Тисяча і одна ніч».

Цілющі властивості казки було покладено в основу цілого напряму сучасної психотерапії, названого казкотерапією.

Існують, наприклад, у Санкт-Петербурзі, інститути казкотерапії, в яких можна організувати корекційні заняття для дітей і курси підвищення кваліфікації для дорослих.

У казці можна знайти повний перелік  людських проблем і образні способи їх розв’язання. Слухаючи казки в дитинстві, людина поповнює у підсвідомості банк життєвих ситуацій. Цей банк за необхідності може бути активізований, якщо ні — так і залишиться пасивним.

Казка поєднує дорослого й дитину. Мова казки, звісно, зближує. Казка інформативніша, ніж звичайна стисла мова. Вона не видає свої положення за щось серйозніше, ніж символи, метафори чи аналогії.

Казка розвиває уяву дитини, а дорослого повертає у дитинство.

Чому саме казка?

У чотирирічному віці в дитини починається активний процес образного мислення. Мозок дитини реагує на світ лише емоційно! Емоція у перекладі з латини — вражаю, хвилюю. Справді, вона схожа на хвилю — пробігла тілом, викликала приємні чи неприємні відчуття і зникла. Упродовж розвитку мозок маляти вже здатний запам’ятати вплив різних джерел. Емоції, які мозок запам’ятовує і може по пам’яті відтворити, називаються почуттям. Викликавши в пам’яті почуття, закріплює його у вигляді образу. Останній може бути описаний різними способами. Головне, що будь-яке його відтворення, по суті, є творчістю.

Мета казкотерапії — перетворити негативні образи на позитивні. Спокійний стан нервової системи повертає людині здоров’я.

У казках пацієнти бачать не реальний світ, а те враження, яке він на них справляє, тобто свій внутрішній стан. Щоб описати його, вони шукають у зовнішньому світі аналогії і, оперуючи ними, створюють образи, повідомляючи при цьому про свій внутрішній стан. Це називається метафорою. Саме мовою метафор говорить наша психіка, а точніше — права півкуля головного мозку. Вчені вважають, що ця частина мозку відповідає і за наше здоров’я.

Отже, тривала психологічна напруга, викликана страхом, призводить до дисбалансу в організмі дитини, а це, у свою чергу, викликає нездужання і, як наслідок, хворобу. Все, що викликає нездужання, записане у правій півкулі мозку у вигляді почуття. Мова правої півкулі (тобто мова метафор і аналогій) не лише створює нові картини, а й змальовує і трансформує нові гарні образи.

• Три-чотирирічні діти люблять робити героями своїх казок іграшки, маленьких чоловічків, звірят.
• Чотири-шестирічні використовують образи давніх казок — фей, принцес...
• У шість-сім років герої схожі на самих дітей.

Чи може казка нашкодити? Чи може вона відвести від реальності? Ні, навпаки, приводить до неї. Але кожне заняття казкотерапією має закінчуватися обговоренням — чого навчила казка....

А при роботі з підлітками «казковість» необхідно дозувати. Заглиблюючись у казку, підлітки й дорослі можуть розкрити свій потенціал, накопичити сили для його реалізації. Можливе подальше малювання, ліплення з пластиліну або виготовлення героїв із паперу...

У сучасній казкотерапії існують три напрями :

• діагностична,
• впливаюча,
• розвиваюча.

Існують п’ять видів казок:

• художні,
• дидактичні,
• психокорекційні (наприклад, орігамі),
• психотерапевтичні (авторські казки, біблійні притчі),
• медитативні.

Казкотерапія як психологічний метод накладає свої вікові обмеження при роботі з дітьми: дитина повинна мати чітке уявлення про тому, що існує казкова дійсність, відмінна від реально існуючої. Зазвичай навик такого розрізнення формується у дитини до 3,5-4 років, хоча, безумовно, в кожному конкретному випадку необхідно враховувати індивідуальні особливості розвитку дитини.

Казка зазвичай виконує три  функції:

• діагностичну,
• терапевтичну (корекційна),
• прогностичну.

 

Діагностична казка передбачає виявлення вже наявних життєвих сценаріїв і стратегій поведінки дитини. Інструкції, які пред'являються дитині в даному випадку такі: «Склади казку про хлопчика п'яти років», «Склади будь-яку казку». Потім психолог проводить аналіз казки. Таким чином, може бути виявлений базовий життєвий сценарій, або стали звичними способами реагування поведінкові стереотипи дитини. Також діагностична казка може сприяти виявленню відносини або стану дитини, про які він не хоче або не може говорити вголос. Наприклад, перевірити ставлення дитини-дошкільника до розлучення батьків, можна, розповідаючи йому таку казку: Пташенята. У гніздечку на дереві сплять пташки: тато, мама і маленький пташеня. Раптом налетів сильний вітер, гілка зламалася, і гніздечко впало вниз. Всі опинилися на землі. Папа летить і сідає на одну гілку, мама сідає на іншу. Що робити пташеняті? Уважно вислухайте відповіді дитини. Найчастіше діти говорять так: "Пташеня теж летить і сідає на яку-небудь гілку", "Полетить до мами, тому що він злякався", "Полетить до тата, тому що він сильніше", "Чи залишиться на землі, тому що він не вміє літати, але буде кликати на допомогу, і тато (або мама) прилетить і забере його ". Ознаками прихованої тривожності дитини є відповіді, подібні таким:" Пташеня не вміє літати, тому залишиться на землі "," Чи спробує летіти, але не зуміє "," Помре від голоду (або від дощу, холоду і т. д. "," Про нього всі забудуть, і хто-небудь наступить ". У тому випадку, коли діагностується потенційний розвиток подій, можна говорити про прогностичну функції діагностичної казки. У цих казках, ніби матрьошка в матрьошці, розкриваються суть та особливості майбутнього життєвого сценарію людини. Терапевтична казка - казка, завдяки якій власне відбуваються позитивні зміни в стані і поведінці дитини.

Казкотерапевтична робота з  дитиною може бути проведена різними способами:

1. Для роботи може використовуватися існуюча авторська або народна казка.
2. Терапевт і дитина можуть складати казку разом, одночасно драматизуючи її всю або окремі елементи.
3. Дитина може складати казку самостійно.

   Основні методи казкотерапії:

 

- В основі психологічної проблеми часто лежить незакінченість, незавершеність. Людина зупиняється перед тим, що її лякає, повертаючись багато разів до того самого, доходячи до найстрашнішого. Це може бути залишком психологічної травми, коли індивід знову і знову повертається до її початку, доходить майже до кульмінації - і тут зупиняється, витісняє. Клієнт вважає, що якщо страшне місце пройти, настає гарна кінцівка, з’являється світло і проблема вирішується, людина залишається живою. Життя означає продовження, прихід нового дня після завершення старого. Все це підкреслює важливість підключення самих клієнтів до складання терапевтичних метафор. Не можна придумати для іншої людини казку, яка має для неї більше значення, ніж метафора, придумана нею для себе. Тому, з огляду на природу проблеми і темперамент клієнта, його можна попросити завершити метафоричну казку, розпочату терапевтом.

 
   - Першорядну важливість представляє  початок казки, він повинен бути правдивим. “Головним героєм казка намагається зробити самого слухача”. А для цього треба коротко і ясно описати йому сутність його ж життя. Гарний слухач - це той, хто намагається себе впізнати. Слухач, особливо дитина, стає героєм, і далі розділяє його долю. Таким чином, ідентифікація дозволяє говорити про казку не тільки як про опис поведінкових можливостей, але і як про досить активне, хоча і недирективне, навіювання.

 
   - Важливою рисою казки є і  те, що в ході її розповіді  відбувається трансформація. Хтось  маленький і слабкий на початку  в кінці перетворюється на  сильного, значущого і багато в чому самодостатнього. Описуються історії про подорож героя, про нових помічників, про смерть і воскресіння, про перемогу і воз’єднання. У результаті розширюється галузь свідомого, що вже само по собі дає цілющий ефект.

 
   - В основі казок лежать обряди  ініціації - сконцентровані процеси перетворення дитини в дорослого.

 
   - Загалом чарівна казка описує  процес досягнення героєм мети, яку може описати тільки він,  за допомогою подорожі в тридев’яте  царство і використання чарівних  помічників. Іншими словами, людина  робить перехід від проблемного  стану до бажаного шляхом підключення ресурсів, звичайно до якогось ступеня підсвідомих. При цьому трансформація торкається не зовнішнього оточення, а змінюється сам індивід.

 
   - Однією з особливостей психотерапії  є уміння переміщати увагу.  Нерідке поліпшення настає просто  тому, що фокус уваги зміщується  з однієї проблеми на іншу. І тільки коли людина доходить  до глибинної суті нинішнього  утруднення, консультант указує  на особисту відповідальність: “Тепер  ти сам”. І далі допомагає, тому що, як правило, у процесі консультування відвідувач просувається “туди - не знаю куди і шукає те - не знаю що”.

 
   - Майже всім способам рішень можна підібрати пари, протилежність. “Миттєво” - “поступово”, “для інших” - “для себе” і т. д. Саме оперування протилежностями здатно максимально підсилити людину, розширити, підштовхнути її до нових рішень і поведінкових сценаріїв. Завжди можна знайти звичайні стратегії і спробувати незвичні.

 

Використання  методів казкотерапії в процесі  психотерапії дітей дошкільного  віку:

 

Психолог у практичній роботі з дітьми все частіше зустрічається  із труднощами їх адаптації до швидкоплинних  умов середовища. Криза в теперішньому суспільстві, провокує виникнення негараздів у сімейному житті та заважає  процесу становлення особистості  дитини, підштовхуючи дитину до неадекватної поведінки. Травмуючі ситуації в сім’ях, і виховних закладах викликають негативні емоційні переживання у дитини і нерідко приводять до посттравматичних розладів.

У психодіагностичній роботі проективні методики відіграють важливу  роль.

 

Розроблена методика "Казкові  палаци" базується на методах  казкотерапії.

Методика складається  з трьох етапів:

• Перший етап- це створення дитиною героя та мети його подорожі.
• Другий етап- вигадування казки та вирішення проблемних ситуацій, які штучно створює психолог.
• Третій етап - робота з піском та завершення казки.

Казкотерапія є одним  з найдавніших психологічних  та педагогічних методів.

Під терміном казкотерапії можна розуміти засоби передачі психологічних знань про соціальне становлення особистості за допомогою метафоричних засобів. Психокорекція, як і психотерапія, направлені на виявлення першопричин психологічних проблем та розкриття життєвого потенціалу.

В методиці "Казкові палаци" методи казкотерапії є базовими так  як більшість завдань методики полягає  у створенні казкових образів. Створення  певних образів казкового світу, проходження шляху героя та подолання перешкод на цьому шляху, а також можливість власного закінчення казки дають дитині відчуття могутності та сили. Методика включає в себе розповідь казки та вигадування її завершення.

 Казкотерапія є одним  із найдавніших психологічних  та педагогічних методів. . Вона звернена до дитячого початку в кожній людині. Промальовуючи персонажі казки згідно з інструкцією методики, дитина втілююється в кожен з них. Це може допомогти терапевту в розумінні внутрішньої сутності уявного образу та, та в разі необхідності змінити данний образ на інший. Як і в реальному житті так і в казці є свої герої та негативні особистості.

Казкотерапевти виділяють  основні етапи розвитку особистості  та їх образне представлення у  казці.

 Можна знайти сім етапів розвитку казкового сюжету, котрі перекликаються з етапами формування особистості людини.

• Головний герой зявляється на світ, росте, досягає деякого віку та їде у довгу небезпечну дорогу, зустрічає нових друзів, робе героїчні вчинки, досягає своєї мети, повертаєьбся додому вже з новими якостями.

Можна припустити, що в казці дається не тільки описання життя героя, але і в образній формі розповідається по основні етапи розвитку особистості.

Також в методиці «Казкові палаци» передбачене використання піска та ляльки. Консультування з використаннм пісочниці у контексті казкотерапії є досить вагомим та цікавим. Пісочниця є чудовим середовищем для створення казок і міфів. Ігри в пісочниці тісно пов’язані з творчістю вони дозволяють перебороти комплекс "поганого митця". Робота з ляльками дозволяє психологу більш глибше пізнати емоційний стан дитини, наблизитися до реальних подій які призводять до тих чи інших переживань.