Вплив засобів масової інформації на процес соціалізації молоді

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1.  ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВПЛИВУ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ НА ПРОЦЕС СОЦІАЛІЗАЦІЇ МОЛОДІ

1.1. Визначення та сутність  процесу соціалізації……………………………..6

1.2. Молодь як особлива  соціально-демографічна група……………….….12

1.3. Роль засобів масової  інформації у процесі соціального  формування особистості………………………………………………………………………18

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ВПЛИВУ ЗАСОБІВ  МАСОВОЇ                    ІНФОРМАЦІЇ НА СОЦІАЛІЗАЦІЮ  МОЛОДІ 

2.1. Соціально-педагогічні  аспекти впливу засобів масової  інформації  на молодь…………………………………………………………………………..25

2.2.Інтернет-залежність як  фактор ризику процесу соціалізації  молоді…..34

2.3. Шляхи профілактики негативного впливу засобів масової інформації  на молоде покоління………………………………………………………………38

ВИСНОВКИ.…………………………………………………………………..46

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………..49

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність теми.  Процес соціалізації – найважливіше, багатоаспектне явище в житті людства, в ході якого відбувається формування майбутнього покоління. Відомо, що на становлення особистості та її життєву позицію впливають багато соціалізуючих чинників, у тому числі і засоби масової інформації. До них відносять друк, пресу, телебачення, кінематограф, радіо, звукозапис, мережу Інтернет, без яких сучасний світ неможливо уявити. Тому особливо важливо контролювати виховання, розвиток молоді та її взаємодію з різного роду інформаційними потоками, одержуваними через засоби масової інформації.

Розглядаючи засоби масової інформації як особливий чинник впливу на формування способу життя молоді, треба зазначити, що безпосереднім об'єктом дії інформаційних повідомлень є як окремий індивід, так і велика група людей, що становить аудиторію для того чи іншого конкретного засобу масової комунікації. У сучасному світі засоби масової інформації є одним із основних соціальних інститутів, що тією чи іншою мірою виконує певний вплив на населення в цілому, в тому числі й на окремі вікові та соціальні категорії. Можна зазначити два аспекти такого впливу. По-перше, ЗМІ істотно сприяють засвоєнню людьми різного віку широкого спектру соціальних норм та формуванню у них ціннісних орієнтацій у сфері моралі, культури, політики, економіки, здоров'я, права тощо. По-друге, ЗМІ фактично є своєрідною системою неформальної освіти та просвіти різних категорій населення. При цьому користувачі ЗМІ набувають досить різнобічних, суперечливих, несистематизованих знань, відомостей з різних питань суспільного та політичного життя. Особливо це стосується молодих людей, вплив засобів масової інформації на яких дуже значний.

Крім позитивного, засоби масової інформації мають і негативний вплив. Зокрема, це показ по телебаченню сцен насильства, вбивств, різноманітних збочень. За допомогою засобів масової інформації розповсюджується реклама алкоголю і цигарок.

Засоби масової інформації  лише поширюють інформацію  в незалежності від вектора її спрямованості, тобто немає різниці – позитивна вона чи негативна. 

Вплив ЗМІ на молодь суперечливий, тому  завданням соціальної роботи є надання йому позитивної спрямованості – від цього залежить майбутнє нашого суспільства. Саме цей факт вплинув на вибір теми курсової роботи і підштовхнув до більш поглибленого вивчення даної проблеми.

В останній чверті XX століття лідери світової науки такі як: В.Добреньков, В.Шаповалов, І.Савченко, Ф.Кадарія, Ю.Волков визначили проблему соціалізації, як одну з глобальних проблем, вирішення якої обумовлює кількісні та якісні характеристики майбутнього розвитку людства. Проблемами вивчення особливостей молоді, як соціально-демографічної групи займалися такі вчені, як А.Дмитрієв, Б.Ананьєв, В.Бодалєв, В.Гура,  В.Лісовский, І.Кон, К.Поліванова, Л.Обухова. У соціальній роботі проблемами впливу засобів масової інформації на соціалізацію молоді займалися: А. Тащенко, В.Курило, С.Савченко та ін.

Об'єктом курсової роботи є процес соціалізації молоді.

Предметом дослідження є вплив засобів масової інформації на процес соціалізації молоді.

Метою нашого дослідження є теоретичний аналіз ролі і місця засобів масової інформації у процесі соціалізації сучасної молоді.

До основних задач можна віднести:

1. Дослідити види, фактори, та механізми процесу соціалізації особистості;
2. Визначити роль засобів масової інформації у процесі соціалізації молоді;
3. Дослідити причини, симптоми та особливості Інтернет-залежності у молодому віці;
4. Визначити шляхи профілактики негативного впливу засобів масової інформації на процес соціалізації молодої людини.

Основним методом дослідження є аналіз наукової психолого-педагогічної літератури і періодичних видань з вивчення даної проблеми в сучасному суспільстві.

Структура роботи складається зі вступу, двох розділів, висновків і списку використаних джерел.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВПЛИВУ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ НА ПРОЦЕС СОЦІАЛІЗАЦІЇ МОЛОДІ

 

1.1 Визначення  та сутність процесу соціалізації

У гуманітарні науки термін «соціалізація» прийшов з політекономії, де його первинним значенням було «усуспільнення» землі, засобів виробництва. Автором терміну «соціалізація» стосовно людини, очевидно, є американський соціолог Ф. Гідінгсон , який у 1887 р. в книзі «Теорія соціалізації» вжив його у значенні, близькому до сучасного, — «розвиток соціальної природи або характеру індивіда, підготовка людського матеріалу до соціального життя» [20, c. 131].

До середини XX ст. соціалізація перетворилася на самостійну міждисциплінарну галузь досліджень. Сьогодні проблему соціалізації або її окремі аспекти вивчають філософи, етнографи, соціологи, психологи, кримінологи, представники інших наук. Так, представники біхевіоризму і необіохіверизму (Б. Скінер, А. Бандура, В. Уолтерс) розглядають соціалізацію як процес соціального научіння. Представники школи символічного інтеракціоналізму (Ч. Кулі, Дж. Мід) досліджують соціалізацію як результат соціальної взаємодії людей, а прихильники структурного функціоналізму (Т. Парсонс, Р. Мертон) сприймають соціалізацію як процес рольового тренування[6].

Особливістю цих теорій є те, що соціалізація в них розглядається, перш за все, як процес соціальної адаптації, пристосування особистості до середовища шляхом засвоєння заданих суспільством норм правил тощо. Водночас у працях цих дослідників було чимало важливих позицій, які можна використовувати в соціально-педагогічній діяльності. Зокрема Ч. Кулі ввів поняття «первинна група» і розкрив її цінність у процесі формування особистості. При цьому соціалізацію він розглядав як результат соціальної взаємодії людей у певній групі. Відповідно до поглядів Т. Парсонса, індивід включаючись до соціальної системи, шляхом інтернаціоналізації загальноприйнятих норм засвоює загальні цінності, у результаті чого дотримання загальноприйнятих стандартів стає частиною його мотиваційної структури, потребою. До речі, основним інститутом соціалізації Т. Парсонс вважає сім'ю [6].

Досить важливу думку висловлює О. Брім: «соціалізація — процес, який відбувається протягом всього життя людини», і розкриває деякі відмінності у ході даного процесу дорослих та дітей. Так, він вважає, що соціалізація дорослих проявляється в основному в зміні їх зовнішньої поведінки, тоді, як дитяча соціалізація коригує базові ціннісні орієнтації. Адже дорослі спроможні оцінити норми, діти здатні лише засвоювати їх. Соціалізація дорослої людини спрямована на те, щоб допомогти їй оволодіти певними навичками, відповідним використовуваним ролям. У процесі соціалізації дітей в основному формуються мотиви їх поведінки[21].

П. Бергер і Т. Лукман розглядають соціалізацію як «всебічне і послідовне входження індивідів до об'єктивного світу суспільства чи до окремої його частини. В цьому входженні вони розмежовують первинну соціалізацію, яку людина проходить у дитинстві і стає членом суспільства, та вторинну соціалізацію, завдяки чому індивід уже включається до нових частин суспільства»[4].

Перші наукові дослідження щодо соціалізації з'явилися у радянський період в кінці 60-х років. Слід відзначити, що майже до 60-х рр. XX ст., говорячи про соціалізацію, переважно всі учені мали на увазі розвиток людини у період дитинства, отроцтва і юноста. У визначенні поняття «соціалізація» акцентувалася увага перш за все на тому, що це процес засвоєння соціальних норм і цінностей, процес входження у середовище. Так, скажімо, Б. Паригін тлумачить соціалізацію як «входження у соціальне середовище, пристосування до нього, засвоєння певних ролей і функцій, які слідом за своїми попередниками повторює кожен окремий індивід протягом всієї історії формування і розвитку» [6,c. 134].

Лише у останні десятиліття дитинство перестало бути єдиним фокусом інтересу дослідників соціалізації, а вивчення цього процесу розповсюдилося на період дорослості і навіть старості.

Це вплинуло не нове визначення соціалізації, яке підкреслює, ще це двосторонній процес, який включає, з одного боку, засвоєння індивідом соціального досвіду шляхом входження у соціальне середовище, систему соціальних зв'язків, з іншого боку, процес активного відтворення системи соціальних зв'язків індивідом за рахунок його активної діяльності, активного включення у соціальне середовище. При цьому індивід, оволодіваючи новими ролями і правилами, оволодіває водночас спроможністю створювати щось нове, удосконалювати і перетворювати себе і світ. Тому, у ході вивчення соціалізації молодого покоління варто враховувати обидва аспекти цього процесу.

Варто сказати, що у соціалізуючому процесі індивід не лише включається до системи суспільних відносин шляхом оволодіння необхідними соціально-типовими, соціально-значущими якостями, але й набуває неповторних, унікальних якостей, а це свідчить що соціалізація — це ще й процес індивідуалізації особистості.

Таким чином, можна сказати, що соціалізація — це двосторонній взаємообумовлений процес взаємодії людини і соціального середовища, який передбачає, як її  включення в систему суспільних відносин шляхом засвоєння соціального досвіду, так і самостійного відтворення цих відносин, у ході яких формується унікальна, неповторна особистість[27, c. 44-46].

Соціалізація проходить під впливом величезної кількості різноманітних умов, які так чи інакше відбиваються на розвитку людей. Ці умови прийнято називати факторами. Більш або менш вивчені умови, чи фактори, соціалізації можна об'єднати в чотири групи.

Перша — мегафактори (мега — дуже великий, всесвітній) — космос, планета, всесвіт, які тією чи іншою мірою через інші групи факторів справляють вплив на соціалізацію всіх мешканців Землі.

Друга — макрофактори (макро — великий) — країна, етнос, суспільство, держава, які впливають на соціалізацію мешканців у певних країнах (цей вплив опосередковано двома іншими групами факторів).

Третя — мезофактори (мезо — середній, проміжний) — умови соціалізації великих груп людей, вирізнюваних за місцевістю і типом поселення, в яких вони живуть (регіон, місто, селище); за належністю до аудиторії тих або інших мереж масової комунікації (радіо, телебачення та ін.) і за належністю до тих або інших субкультур.

 Мезофактори впливають  на соціалізацію як прямо, так і опосередковано через четверту групу — мікрофактори. До них належать фактори, що безпосередньо впливають на конкретних людей, котрі з ними взаємодіють: сім'я і домівка, сусідство, групи ровесників і співробітників, різні громадські, державні, релігійні і приватні організації, мікросоціум.

Суспільство здійснює вплив на особистість через інституції соціалізації, тобто конкретні групи, в яких людина долучається до системи норм, цінностей і соціальних зв’язків (сім’я, школа, неформальні організації, ЗМІ тощо).

Процес соціалізації здійснюється за допомогою соціальних механізмів. Можна вирізнити декілька універсальних механізмів соціалізації.

Перша група — психологічний і соціально-психологічний механізми соціалізації.

Імпрінтинг (закарбовування у пам'яті) — фіксування людиною на рецепторному і підсвідомому рівнях особливостей життєво важливих об'єктів, що впливають на неї. Імпрінтинг відбувається переважно в дитячому віці. Проте й на наступних вікових етапах можливе закарбовування у пам'яті якихось образів, відчуттів і т. ін.

Наслідування — дотримування якогось прикладу, взірця. В даному випадку

— один із шляхів довільного і, найчастіше, мимовільного засвоєння людиною соціального досвіду.

Екзистенціальний натиск — опановування мови і неусвідомлюване засвоєння норм соціальної поведінки в процесі взаємодії зі значущими особами.

Ідентифікація (ототожнення) — процес неусвідомлюваного ототожнення людиною себе з іншою людиною, групою, взірцем.

Рефлексія — внутрішній діалог, в якому людина розглядає, оцінює, приймає або відкидає ті чи інші цінності, властиві різним інститутам суспільства, сім'ї, товариству ровесників, значущим особам і т. ін.

Друга група — механізми соціалізації, які соціально формують.