Валеологія як комплексна дисципліна про здоров’я людини

Лекція № 1-2

 Вступ .Валеологія як комплексна дисципліна про здоров’я людини.

 

            «Уміння продовжити життя — в умінні не   скорочувати його».                                              

                                                                                Сенека (4 до н.е. — 65 н.е.)

 

План.

1.Валеологія  як наука.

2. Предмет, завдання та методи валеології.

3. Класифікація  валеології.

4. Місце  валеології серед природничих  наук про людину.

5Значення  валеології для формування свідомої  мотивації людини до здорового  способу життя населення і  збереження генофонду нації.

 

1.  Валеологія  як наука.

 

Сучасна епоха ставить  перед біологічним видом Ноmо sapiens складні завдання, що випливають із тенденції та напрямку суспільного розвитку. Це, перш за все, прискорений суспільний розвиток і пов'язані з ним глобальні зміни — соціальні, економічні, технологічні і навіть кліматичні. Усе це ставить перед людиною, її організмом дуже складні завдання постійної адаптації до умов життя. Тому характерною рисою нашого часу є прогресивна нестабільність. А якщо до цього додати екологічні проблеми, урбанізацію, зміну характеру трудової діяльності і т.п., то стає зрозумілим, що сучасна людина проживає не в тих умовах, до яких була колись пристосована. Усе це суттєво відбивається на людині, особливо на її біологічній природі.

 

На популяційному рівні знижуються функціональні резерви організму, його систем і органів, порушується реактивність і резистентність, процеси саморегуляції, знижується якість нащадків і багато іншого. Як наслідок цього змінюється і характер захворювань сучасної людини: гіподинамія призводить до тяжких захворювань: інфаркт, атеросклероз, ішемія, гіпертонія, цукровий діабет, поява нових захворювань: СНІД, хронічна утомленість, пріорні хвороби, атипічна пневмонія та ін. — усього біля 30 нових донозологічних форм за останні 20 років, а також рецидиви старих захворювань, наприклад, туберкульозу.

 

Однак має місце наявність  полісиндромних станів, які тяжко розпізнаються, а тому знижується ефективність лікування.

 

Доля здорових новонароджених за останні 10 років зменшилась на 15%, а частота онкологічних захворювань  у дітей зросла майже на 10%, хвороби  ендокринної системи і крові  — на 30-35%, хвороби органів травлення  — на 22-25%, хвороби органів дихання — на 40%.

 

Запобігати подібному  явищу лише засобами медицини неможливо, потрібно удосконалювати механізми  саморегуляції, розвивати фізіологічні резерви організму, досягати втраченої  гармонії у структурі організму  і особистості.

 

Депопуляційні процеси, які  почали проявлятися в останній чверті XX століття, особливо загострилися в умовах економічної кризи в Україні. Це від'ємний приріст населення (щорічне зменшення населення на півмільйона), а також різке зниження загального рівня здоров'я, падіння середньої тривалості життя, зростання кількості спадкових хвороб, інвалідності населення тощо. Безумовно, це є повною мірою наслідком погіршення екологічного становища та медичного обслуговування населення. Провідним фактором, що визначає здоров'я індивіда є його ставлення до власного здоров'я і здоров'я оточуючих.

 

Ще у 1981 р. Мадридська конференція міністрів охорони здоров'я Європейських країн визнала пріоритетним освітнім напрямком збереження і зміцнення здоров'я населення. У1988 р. Комітет міністрів країн-членів Ради Європи розробив детальні рекомендації щодо впровадження курсів з охорони здоров'я в усі ланки освітніх закладів цих країн. Визнано, що отримання знань з питань охорони здоров'я і здорового способу життя важливе для всіх вікових груп населення, але найважливішим воно є для молоді, оскільки вона найлегше може адаптуватися до змін способу життя, і саме від неї залежить майбутнє кожної країни. Цим пояснюється пріоритетність, яку Рада Європи визнає за розвитком спеціальних освітніх дисциплін, що формують у школярів і студентів свідому мотивацію здорового способу життя.

 

У країнах Східної Європи і СНД цей напрямок отримав назву валеологічної освіти (І.І.Брехман, 1982,1987). Засновником валеології по праву вважається російський вчений І. І. Брехман. Він перший в 1980р. зазначив необхідність розробки методологічних основ збереження й зміцнення здоров’я практично здорових людей і назвав обґрунтований їм новий науковий напрямок - «валеологія». З цього часу термін став загальноприйнятим, а валеологія як наука й навчальна дисципліна набуває все більш широке визнання.

 

Україна активно сприйняла  світові тенденції щодо поліпшення стану здоров'я населення через освіту. Серед найважливіших стратегічних завдань національних програм "Освіта (Україна XXI століття)" і "Діти України" були визначені всебічний розвиток людини і становлення її духовного, психічного та фізичного здоров'я. Починаючи з 1994 р. у школах України впроваджується викладання валеології, а в 1995 р. Україна взяла участь у міжнародному проекті "Європейська мережа шкіл сприяння здоров'ю".

 

Удосконалюється освіта відповідно до вимог сьогодення з метою підготовки фахівців з новим гуманістичним типом мислення. Важливим елементом реформування змісту освіти є введення нормативного загальноосвітнього курсу "Валеологія". Головною метою загальноосвітнього курсу валеології є формування валеологічної культури у фахівців.

 

Валеологія (від лат. valeo - здоров’я, бути здоровим) - наука про здоров’я.

Валеологія - наука давня. Про це свідчать праці Гіппократа і Авіценни. Саме

вони вказували на важливість здорового способу життя, збереження

природного середовища й дбайливого відношення до себе для збереження й

зміцнення свого здоров’я. На принципах валеології ґрунтується  багато методів народної (нетрадиційної) медицини. Древні римляни вітали один одного словом: “Вале!”-“Будь здоровим!”.

Валеологія — це наука, що вивчає теоретичні проблеми формування, зберігання (підтримання) та закріплення здоров'я людини з використанням медичних, нетрадиційних (або парамедичних) технологій.

 

Валеологія як наукова  дисципліна стає популярною, обов'язковою і необхідною для молоді. Стрижнями життєвого успіху молодої людини є міцне здоров'я, високий професіоналізм і творче довголіття.

 

Мудрість, зрілість і прогрес  суспільства визначаються його здоров'ям, рівнем інтелектуального і морального потенціалу.

 

Валеологія є відкритою  і доступною наукою, її головним девізом повинна бути чесність. Окремі проблеми в суспільстві, колективі і т.п. інколи замовчують (дія екологічних факторів на здоров'я, статистика смертності, народження тощо), а молоді люди часто "черпають" знання із статевих відносин, сексу, еротики з різних сумнівних джерел. На сьогодні розповсюджується велика кількість "бульварної" науково необгрунтованої інформації з проблем сексу, здоров'я, харчування, завороження, привороження, рятування, лікування від всіх людських недуг. Це явне шарлатанство і задурманеність з метою легкої наживи на горі людей.

 

Валеологія, як і будь-яка  інша наука, має свій предмет наукового пізнання (здоров'я), об'єкт прикладання своїх зусиль (людина), методи дослідження, мету і завдання, методологічні основи. Курс має виконувати такі функції:

 

— гностично-дослідницьку —  забезпечувати мінімальне накопичення  наукових знань, необхідних для формування студентом власного здоров'я та індивідуальної програми здорового способу життя;

 

— компенсаторну — ліквідувати  прогалини в базовій освіті щодо збереження і зміцнення здоров'я;

 

— прогностичну — попереджувати  негативні прояви поведінки студентів  з урахуванням їх вікових особливостей (зокрема, вживання наркотиків, нерозбірливі статеві стосунки тощо).

 

2. Предмет, завдання та методи валеології.

 

Об'єктом науки є предмет, на який спрямована її активність. У медицині об'єктом є хвороба людини та середовище якому проходить життєдіяльність індивіда. Здорова людина не потрапляє у поле зору лікаря. Саме тому процес зниження рівня здоров'я, формування передхвороби і початкових (недемонстративних) форм захворювання відбувався без контролю лікаря, без активних заходів із попередження розвитку хвороби. Тому головним об'єктом валеології є здорова людина та людина, яка знаходиться у "третьому" стані.

 

Завдяки валеології потрібно виявляти людей зі зниженим рівнем здоров'я та використовувати методи оздоровлення з метою вивести їх за межі "третього" стану. Такі дії можна охарактеризувати як ідеальний варіант первинної профілактики.

 

Валеологічні засоби можливо  використовувати і в разі виникнення хвороби, щоб досягти кращого  використання резервів організму, відновлення  його здатності до саморегуляції  та покращення стану здоров'я —  це буде вторинна профілактика хвороби.

 

 Методологічні основи валеології

 

Методологія науки — учення про її структуру, логічну організацію, методи та засоби діяльності. Методологічний підхід у науці — це в кожному конкретному випадку виявляти матеріальну основу причинно-наслідкових зв'язків між окремими явищами.

 

Живі організми нашої  планети (біосфера) мають здатність  до самобудови (формування біосистеми) і репродукції. В основі цієї здатності — типові спеціалізовані структури.

 

На молекулярному рівні — це амінокислоти, ліпіди, вуглеводи та інші органічні сполуки, зокрема такі, що здатні до депонування енергії, тобто макроерги, єдиний спосіб зберігання спадковості, тобто молекули ДНК та РНК.

 

На клітинному рівні — специфічні утворення, тобто органели клітин.

 

На тканинному й органному  рівні — однорідні популяції клітин, що утворюють тканини та формують органи.

 

На рівні організму — різноманітність індивідів та видів. Сукупності окремих індивідів одного виду утворюють популяції, а з популяцій різних видів на спільних територіях формуються біогеоценози.

 

Реалізація життя як основної функції структури визначається діяльністю всіх її елементів. А ця діяльність забезпечується постійною циркуляцією потоків пластичних речовин, енергії та інформації, з одного боку, у самій біосистемі, а з іншого — між біосистемою та середовищем, в якому вона існує. Саме ці потоки і визначають наявність феномена життя, є основою самовідновлення, саморегуляції і репродукції живих систем.

 

Ступінь упорядкування, удосконаленість  біосистеми визначається як значеннями показників гомеостазу, так і можливістю їх відновлення при дії зовнішніх і внутрішніх факторів надмірної сили.

 

Розглядаючи людину як вищу форму реалізації феномена життя, слід пам'ятати про її здатність пізнавати світ, відчувати своє місце в колективі, сім'ї, самопроявлятись через соціальну активність. Ця здатність характеризує психічні (емоційно-інтелектуальні) і духовні аспекти здоров'я людини як вищі прояви її цілісності.

 

Саме з усього цього  і випливають методологічні основи валеології:

 

1. Здоров'я людини розглядається як самостійна соціально-біологічна категорія, яка може бути кількісно та якісно охарактеризована певними показниками та якою можна керувати — формувати, зберігати та зміцнювати.

2. Між здоров'ям і хворобою існує перехідний "третій" стан.

3. Підхід до людини  та її здоров'я є інтегральним (системним) та холістичним (від  holos — цілісний). Методи валеології — переважно природні, без використання медикаментів.

4. Теоретичні принципи  валеології відповідають завданням  загальної теорії медицини, що  поєднує філософські погляди  на суть здоров'я, хворобу та  перехідний стан.

 

Основні завдання валеології

 

1. Розробка й реалізація  уявлень суті індивідуального  здоров’я, пошук

моделей його вивчення, методів  оцінки й прогнозування.

2. На основі кількісної  і якісної оцінки здоров’я  індивіда розробка систем

скринінгу6 й моніторингу за станом здоров’я.

3. Формування «психології  здоров’я».

4. Розробка методології  і методів формування, збереження  й зміцнення

індивідуального здоров’я.

5. Забезпечення первинної  і вторинної профілактики захворювань  шляхом

підвищення рівня здоров’я.

6. Розробка програм підвищення  рівня здоров’я популяцій7 через

індивідуальне здоров’я.

7. Дослідження й кількісна  оцінка стану здоров’я та резервів  здоров’я

Людини.

8. Формування установки  (мотивації) на ЗСЖ.

9. Збереження й зміцнення  здоров’я та резервів здоров’я  Людини через

залучення його до ЗСЖ.

 

Глобальні процеси в економіці, екології, демографії, інформатизації, комп’ютеризації відбиваються на різних областях життєдіяльності людей (Л), їх інтелектуальному, духовному та емоційному й фізичному станах.

В багатьох країнах світу  різко погіршилося здоров’я населення, зросла захворюваність , надзвичайно низька культура знань індивіда про своє здоров’я, перебування людини в умовах невизначеності, криз, швидких соціальних змін. Від людини вимагають зміни ментальності, фізіологічної активності для адаптації до нових умов життя.

Виникла необхідність розвитку резервів активної, творчої прогностичної  діяльності, саморозвитку й активізації  власних психофізіологічних  резервів, оцінка і прогноз яких – завдання  валеології.

Розв’язання цих завдань  ускладнюється сучасним станом суспільства, в якому спостерігається нестійкість  економічного, соціального та екологічного станів, дискредитація й невизначеність моральних устоїв та орієнтирів. Усе  це відбивається на психофізіологічному  статусі індивідів, особливо молоді.

Нестійкість, невизначеність суспільства веде до агресивності, злочинності, зростання кількості  осіб з девіантною поведінкою, збільшення шкідливих звичок і т.п., зростання  пасивності, депресивних станів, депресивно-агресивних синдромів.

Валеологія оцінила загрозу  здоров’ю, визначила методи прогнозу,  діагностики й корекції донозологічних дисфункцій організму, в тому числі  й педагогічними засобами.   

Валеологія піднімає питання  оптимізації навчальних навантажень, виховання культури здоров’я і мотивації  на збереження психічного і фізичного  здоров’я.

Валеологія має великий  потенціал змінити парадигму  показу по телебаченню негативних сторін життя людини на парадигму інтересу пізнання життя в усіх проявах (клітинний, субклітинний і т.д.).