Інститут адміністративної відповідальності в Україні: сутність та правове регулювання

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 20 Апреля 2013 в 08:04, курсовая работа

Описание работы

Метою дослідження є з’ясування місця й ролі інституту адміністративної відповідальності в системі права. Дослідження проблематики застосування адміністративної відповідальності дає змогу більш глибоко аналізувати надзвичайно актуальні й складні питання притягнення до відповідальності, доцільності її застосування у деяких випадках. Адміністративні проступки є одними з найбільш масових проявів правопорушень, а боротьба з ними є актуальною і важливою, насамперед, як запобігання злочинам, виховання населення у дусі поваги до законів.

Содержание работы

Вступ………………………………………………………………………………….3
Розділ 1. Адміністративна відповідальність: поняття, ознаки, функції, склад та підстави настання
1.1. Поняття та функції адміністративної відповідальності ……………………...5
1.2. Ознаки та підстави настання адміністративної відповідальності……………9
1.3. Адміністративна відповідальність різних категорій осіб…………………...13
1.4. Особливості процедури реалізації адміністративної відповідальності ……19
Розділ 2. Основні напрямки розвитку інституту адміністративної відповідальності в Україні
2.1. Визначення поняття «напрямки розвитку інституту адміністративної відповідальності»…………………………………………………………………...22
2.2. Впровадження інституту адміністративної відповідальності в інформаційній сфері суспільства України………………………………………..24
Висновки……………………………………………………………………………30
Література…………………………………………………………………………..31

Файлы: 1 файл

КРАП.doc

— 183.00 Кб (Скачать файл)


 

Інститут адміністративної відповідальності в Україні: сутність та правове регулювання

 

План:

Вступ………………………………………………………………………………….3

Розділ 1. Адміністративна відповідальність: поняття, ознаки, функції, склад та підстави настання

1.1. Поняття та функції  адміністративної відповідальності ……………………...5

1.2. Ознаки та підстави  настання адміністративної відповідальності……………9

1.3. Адміністративна відповідальність  різних категорій осіб…………………...13

1.4. Особливості процедури реалізації адміністративної відповідальності ……19

Розділ 2. Основні напрямки розвитку інституту адміністративної відповідальності в Україні

2.1. Визначення поняття «напрямки розвитку інституту адміністративної відповідальності»…………………………………………………………………...22

2.2. Впровадження інституту адміністративної відповідальності в інформаційній сфері суспільства України………………………………………..24

Висновки……………………………………………………………………………30

Література…………………………………………………………………………..31

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність  теми: На сучасному етапі розвитку державності України суттєво зростають роль і значення адміністративної відповідальності, направлені на забезпечення законності і правопорядку у сфері адміністративно-правового регулювання суспільних відносин, що склалися у державі. Очевидним є те, що адміністративна відповідальність як важливий інструмент реагування на адміністративні правопорушення не виконує в повному обсязі покладені на неї завдання. 

Мета  дослідження. Метою дослідження є з’ясування місця й ролі інституту адміністративної відповідальності в системі права. Дослідження проблематики застосування адміністративної відповідальності дає змогу більш глибоко аналізувати надзвичайно актуальні й складні питання притягнення до відповідальності, доцільності її застосування у деяких випадках. Адміністративні проступки є одними з найбільш масових проявів правопорушень, а боротьба з ними є актуальною і важливою, насамперед, як запобігання злочинам, виховання населення у дусі поваги до законів.

Ця мета конкретизована у комплексі науково-дослідницьких  завдань. До них належать:

  • визначити загальне поняття відповідальності, сутність відповідальності;
  • дослідити класифікацію відповідальності, принципи та засади, на яких вона здійснена;
  • з’ясувати місце адміністративної відповідальності в системі видів відповідальності;
  • розкрити сутність поняття адміністративної відповідальності, її специфічні ознаки;
  • визначити підстави настання адміністративної відповідальності;
  • висвітлити специфіку адміністративної відповідальності різних категорій осіб;
  • з’ясувати перспективи розвитку інституту адміністративної відповідальності, можливі вдосконалення та зміни його.

Об’єкт  дослідження – адміністративна відповідальність.

Предметом дослідження є правове регулювання інституту правової відповідальності, визначення тенденцій, можливості та особливостей притягнення до адміністративної відповідальності різних категорій осіб, виявлення колізій у законодавстві, що стосуються адміністративної відповідальності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Адміністративна  відповідальність: поняття, ознаки, функції, склад та підстави настання

1.1 Поняття та функції адміністративної відповідальності

Інститут адміністративної відповідальності виступає важливим засобом охорони громадського порядку. Оскільки чинне законодавство не дає чіткого поняття адміністративної відповідальності, його потрібно визначати, аналізуючи усі адміністративні правові акти вцілому.

Проф. Ю.П. Битяк  пояснює адміністративну відповідальність як накладення на правопорушників загальнообов’язкових правил, які діють у державному управлінні, адміністративних стягнень, що тягнуть за собою для цих осіб обтяжливі наслідки матеріального чи морального характеру [16; с.158].

Авер’янов В. Б. визначає адміністративну відповідальність як різновид юридичної відповідальності, що являє собою сукупність адміністративних правовідносин, які виникають у зв'язку із застосуванням уповноваженими органами (посадовими особами) до осіб, що вчинили адміністративний проступок, передбачених нормами адміністративного права особливих санкцій — адміністративних стягнень [17; с.430].

Більш широко до цього поняття підходить Т.О. Коломоєць [18; с.77], який наголошує на тому, що поняття  «адміністративна відповідальність»  не слід ототожнювати з поняттям «адміністративне стягнення», оскільки адміністративна  відповідальність включає такі елементи, як державний осуд діяння і особи, яка його скоїла, і застосування до порушника заходів, визначених санкцією порушеної статті закону, тобто адміністративного стягнення. Він дає найґрунтовніше означення адміністративної відповідальності — це різновид правової відповідальності, специфічна форма негативного реагування з боку держави в особі її компетентних органів на відповідну категорію протиправних проявів (передусім адміністративних проступків), згідно з якою особи, що вчинили правопорушення, повинні дати відповідь перед повноважним державним органом за свої неправомірні дії і понести за це адміністративні стягнення в установлених законом формі і порядку.

Законодавче регулювання  адміністративної відповідальності здійснюється на підставі Кодексу України про адміністративні правопорушення, Митного кодексу України, Повітряного кодексу України, Водного кодексу України, Закону України «Про державну податкову службу», а також інших законодавчих актів.

У сучасній науці  адміністративного права адміністративну  відповідальність здебільшого пов'язують із застосуванням заходів державного примусу, розглядають як передбачену санкціями правових норм реакцію на правопорушення, як реалізацію застосування санкцій. Адміністративну відповідальність не можна сприймати окремо від інших видів відповідальності, оскільки в їх основі лежить необхідність відповідати за власні дії, протиправні вчинки, брати на себе вину за їх наслідки.

Отже, адміністративна  відповідальність — це один із самостійних  видів правової відповідальності, засіб охорони встановленого державою правопорядку, специфічна форма правового реагування з боку держави в особі її компетентних органів на певну категорію протиправних проявів і наслідок винного антигромадського діяння. Вона врегульовується та захищається, як правило, у позасудовому порядку, є одним з видів державного примусу.

Слід зазначити  також специфіку предмета адміністративно-деліктного права. Річ у тім, що цей предмет  не співпадає з предметом адміністративного  права [14; с. 17]. Вихідним орієнтиром для визначення предмета адміністративної відповідальності є доктрина розподілу норм і відносин на регулятивні та охоронні. Згідно із нею, норми, які встановлюють права і обов’язки суб’єктів правовідносин з метою утворення сталих і у рамках юридичних приписів умов їх взаємодії, є регулятивними, або первинними. Норми, що встановлюють юридичні наслідки правопорушень і формують відповідні відносини, є охоронними. Аналіз адміністративно-правових норм з точки зору їх розподілу на регулятивні та охоронні дозволяє вказати на норми, що встановлюють склади адміністративних проступків і стягнення за їх скоєння, як на окрему групу норм. Відповідно і відносини, які виникають при скоєнні адміністративних правопорушень, є окремим системним утворенням. Д.Н. Бахрах стверджує [19; с. 31], що не кожна адміністративно-регулятивна норма захищається адміністративно-охоронною, більшість не забезпечена заходами адміністративного примусу, і далеко не всі порушення норм адміністративного права є проступками. Так, не охороняються адміністративними стягненнями адміністративно-правові норми, які регулюють прийняття до вузів, на дійсну військову службу. В той же час заходами адміністративного примусу забезпечено багато норм трудового, цивільного, земельного та інших галузей права. Для адміністративного права характерною є розбіжність предмета регулювання та об’єкта охорони. Коло суспільних відносин, які закріплюються адміністративно-регулятивними нормами, не збігається з колом суспільних відносин, що захищаються адміністративно-правоохоронними нормами.

Функції адміністративної відповідальності – це основні напрями  впливу на суспільство, завдяки яким досягається мета відповідальності та які визначають її призначення  як засобу забезпечення суспільного  порядку. Основними функціями адміністративної відповідальності є такі.

Штрафна функція (або репресивно-каральна) – свідчить про те, що адміністративна відповідальність є уособленням негативної реакції держави на скоєне правопорушення; це акт покарання від імені держави та засіб запобігання новим правопорушенням. Проте покарання не є самоціллю відповідальності. Основним призначенням відповідальності є реалізація функції запобігання (превенції) правопорушень. Вона покликана забезпечити формування у правопорушника мотивів щодо дотримання законів, поваги до прав інших суб’єктів. Застосування відповідальності є доказом невідворотності покарання і тим самим – засобом запобігання можливим правопорушенням як винним суб’єктом, так і оточуючими.

Виховна функція спрямована на формування у суб’єктів потреби правомірної поведінки та усвідомленого ставлення до наданих прав і покладених обов’язків. Ця функція сприяє зміцненню у громадян віри у справедливість, у захист належних їм прав і свобод, підвищує правову дисципліну.

Виховна функція має  дві форми – загальнопревентивну, що націлена на виховання у громадян поваги до закону, та спеціальнопревентивну, що націлена на перевиховання самого правопорушника.

Правопоновлююча функція протистоїть формальному покаранню винного та спрямована на забезпечення порушеного інтересу і поновлення порушених протиправною поведінкою суспільних відносин. Як правило, ця функція характеризує майнову відповідальність – наприклад, накладення стягнень у вигляді штрафів, конфіскації грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, виправних робіт.

Інформативна  функція спрямована на визначення моделі поведінки, що суперечить інтересам суспільства і держави та характеризується як протиправна; аналіз засобів впливу на правопорушників та визначення змісту і особливостей конкретних видів відповідальності.[19,c.85]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Ознаки та підстави настання адміністративної відповідальності

Адміністративна відповідальність характеризується двома видами ознак: це ознаки, що властиві юридичній відповідальності вцілому (основні), та такі, що відмежовують адміністративну відповідальність від інших видів юридичної відповідальності (похідні).

Основними ознаками будь-якого виду відповідальності є:

  • підставою відповідальності є правопорушення – тобто, юридична відповідальність настає лише за дії, які передбачені нормами права. У процесі застосування відповідальності повинно бути доведено, що особа, яка притягується до відповідальності, вчинила правопорушення, ознаки якого вміщені у законі
  • наявність визначеного суб’єкта – фізичної чи юридичної особи, що може бути притягнутою до відповідальності (мати необхідний рівень дієздатності – для фізичної особи);
  • застосовується лише за наявності вини особи, тобто визначеного психологічного ставлення до скоєного, хоча існують винятки, коли відповідальність може застосовуватись без вини особи (здебільшого в цивільному праві – відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником [19; ст. 117]; відшкодування батьками (усиновлювачами) шкоди, завданої малолітньою особою [19; ст. 117]; також у випадках поручительства, гарантії та деяких інших випадках);
  • юридична відповідальність спирається на державний примус;
  • метою відповідальності є охорона правопорядку, що здійснюється шляхом примусового поновлення порушених прав, припинення протиправного стану чи покарання правопорушника;
  • відображається у настанні певних негативних наслідків для правопорушника. Юридична відповідальність є підставою виникнення у суб’єкта, винного у скоєнні правопорушення, додаткового обов’язку зазнати певних втрат відповідно до санкції норми права та рішення правозастосовчого органу держави;
  • наявність особливої процесуальної форми покладення та реалізації відповідальності, що має відповідне нормативне закріплення та виявляється у наявності певних стадій відповідальності, кожна з яких має певне значення, межі та відповідає певним вимогам.

Похідні ознаки адміністративної відповідальності:

  • Її підставою є адміністративне правопорушення (проступок), а також порушення норм інших галузей права, у випадках, прямо передбачених чинним законодавством.
  • Настає перед державою, а не перед потерпілим.
  • Адміністративна відповідальність має штрафний (каральний) характер, що має своєю метою здійснення виховного впливу на правопорушника (на відміну від правовідновлюючого характеру).
  • В більшості випадків – це позасудовий вид юридичної відповідальності.
  • Адміністративна відповідальність не тягне судимості.
  • Вона реалізується у випадку, якщо правопорушник і орган або посадова особа, що притягають до відповідальності, не є службово підлеглими між собою.
  • Вона полягає в застосуванні до винних адміністративних стягнень. Статтею 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності.
  • Притягнення до адміністративної відповідальності – обов’язок органів публічної влади, уповноважених на те.
  • Право притягнення до адміністративної відповідальності надано багатьом державним органам та їх посадовим особам. Серед них – органи державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, суди [21; ст. 213].
  • Законодавством встановлено особливий порядок притягнення до адміністративної відповідальності (складання протоколу, збір і оцінка доказів, винесення постанови тощо).
  • Адміністративна відповідальність урегульована нормами адміністративного права.

Информация о работе Інститут адміністративної відповідальності в Україні: сутність та правове регулювання