Відповідальність за незакінчений злочин

Отже, саме нерозривному зв’язку із складами конкретних злочинів і прямій залежності від них, готування до злочину зобов’язане своїм існуванням, як інститут кримінального права. Склад злочину визначає зміст і суспільну небезпечність готування до злочину.

Відповідно  до ч 1 ст. 14 КК України готуванням до злочину є підшукування, або пристосування засобів чи підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину. Отже готування виявляється в таких формах:

а) підшукування засобів чи знарядь для вчинення злочину;

б) пристосування  засобів чи знарядь для вчинення злочину;

в) підшукування співучасників;

г) умова  щодо вчинення злочину;

д) усунення перешкод;

е) інше умисне створення умов для вчинення злочину.

Підшукування  засобів чи знарядь для вчинення злочину – це  будь-які дії щодо придбання, отримання, тимчасового запозичення, купівлі, пошуку знайдення засобів чи знарядь для вчинення злочину.  Спосіб підшукування може бути, як правомірним, так і неправомірним, в тому числі і злочинним, наприклад особа може викрасти вогнепальну чи холодну зброю, що необхідна особі для реалізації іншого злочину.

Під засобами вчинення злочину розуміють  предмети матеріального світу, які  застосовуються при вчиненні злочину  для його полегшення чи прискорення. Наприклад, підроблені документи для шахрайства, відмички або ключі для проникнення у житло з метою крадіжки, одурманюючі речовини для зґвалтування тощо.

Знаряддя  вчинення злочину – це предмети, які безпосередньо використовуються для виконання об’єктивної сторони складу злочину, зокрема для заподіяння суспільно-небезпечних наслідків. Так, наприклад, зброя. При так званому посередньому вчиненні злочину своєрідними знаряддями можуть визнаватися особи, які через певні психічні хвороби або недосягнення певного віку кримінальної відповідальності не несуть [25, c. 67].

Приготування  засобів чи знарядь до вчинення злочину  – це такий вплив винного на матеріальні предмети, внаслідок  якого вони стають придатними  або  більш зручними для застосування при вчиненні злочину. Наприклад, виготовлення обрізу мисливської рушниці, ремонт несправної вогнепальної зброї.

Поняттям  пристосування охоплюється також  виготовлення засобів і знарядь  вчинення злочину. У разі, коли дії  з придбання, виготовлення чи пристосування  відповідних предметів самі по собі є злочинними, вони потребують самостійної правової оцінки, а все вчинене – кваліфікації за сукупністю злочинів. Наприклад, купівля пістолета з метою вчинити вбивство утворює готування до вбивства і склад незаконного поводження зі зброєю (ст.263 КК України) [25, c. 68].

Підшукування  співучасників – це будь-які дії  щодо притягнення, залучення до вчинення злочину інших осіб: виконавця (співвиконавця), організатора, підмовника або  пособника.

Як  готування до злочину кваліфікуються і невдалі підмова та пособництво. Так, невдалу підмову та пособництво Н.Д.Дурманов виділяє як спеціальний вид готування до злочину [5, c. 74].

Змова на вчинення злочину – це попередній зговір, досягнення угоди між двома  або більшою кількістю осіб, яким притаманні ознаки суб’єкта злочину, спільними зусиллями вчинити конкретний злочин (ч.2 ст.28 КК України).

У випадках, що передбачені  в Особливій частині Кримінального  кодексу України, такі види готування, як підшукування співучасників та змова  на вчинення злочину можуть утворювати самостійні склади злочинів.

Усунення перешкод – це дії чи бездіяльність, які  полягають в усуненні перепон, що заважають реалізації злочинного наміру.

Інше  умисне створення умов для вчинення злочину – це найрізноманітніші  дії, що створюють можливість для  вчинення злочину. Наприклад, підготовка місця здійснення злочину, сховища  для приховування викраденого, влаштування  засідки, підготовка алібі, розробка плану вчинення злочину тощо.

Підшукування  або пристосування засобів чи знарядь для вчинення злочину, підшукування співучасників, змова на вчинення злочину, усунення перешкод – ці дії також  охоплюються поняттям створення  умов для вчинення злочину, бо є їх різновидами, але враховуючи їх поширення, законодавець виділяє їх у самостійні види готування злочину.

Отже, в процесі дослідження готування  до злочину, його ознак та форм можна  дати таке узагальнене визначення готування  до вчинення злочину – це окрема самостійна стадія вчинення злочину, яка характеризується сукупністю таких форм, як підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників, або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, інше умисне створення умов для вчинення злочину, а також мотивація злочину та його планування, вибір мети та об’єкту злочинного посягання.

2.2. Відповідальність за готування до злочину

Важне теоретичне і практичне значення має питання про те, які підготовчі дії повинні підлягати кримінальній відповідальності, де початок відповідальності особи за вчинення умисної злочинної діяльності на першому етапі.

Відповідно  до діючого кримінального законодавства  незакінчений злочин, в тому числі  і готування, тягне за собою застосування тих же мір покарання, які призначені кримінальним законом за “даний вид злочину”. Кримінальний закон не містить вказівок на обов’язковість пом’якшення покарання за готування порівняно з караністю закінченого злочину і встановлює принцип факультативного пом’якшення покарання за незакінчену злочинну діяльність (ст.68 КК України).

Застосування  за готування такого ж покарання, як і за закінчений злочин, по кримінальному  законодавству може мати місце в  окремих рідких випадках, коли готування  не прирівнюється по своїй кваліфікації до закінченого злочину і карається як початкова стадія вчинення злочину. Так, відповідно до ст.ст. 14, 16 КК України готування до злочину кваліфікується за статтею Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за відповідний закінчений злочин, до якого розпочате чи завершене готування з обов’язковими посиланнями на статтю 14 КК України та її частини [26, c. 56].

Пом’якшення ж покарання за попередню злочинну діяльність за кримінальним законом  є правом суду, а не його обов’язком. Принцип обов’язкового пом’якшення покарання за незакінчений злочин суперечив би у деяких випадках завданню максимальної індивідуалізації покарання відповідно до тяжкості вчиненого злочину і особи злочинця. Необхідність такої індивідуалізації може потребувати в окремих виняткових випадках призначення за незакінчений злочин такого ж покарання, що й за закінчене злочинне діяння. Отже, виходячи з принципу факультативного пом’якшення покарання за незакінчений злочин, при притягненні особи до кримінальної відповідальності необхідно також враховувати обставини, що пов’язані з недоведенням злочину до кінця. Такими обставина можуть бути:

1. Ступінь небезпечності того злочину, який суб’єкт міг вчинити, якщо йому і вдалося реалізувати свій злочинний намір. Рахування цієї обставини знаходить своє вираження в тому, що покарання за готування визначається, як правило, в межах санкції, передбаченої в законі за відповідний закінчений злочин.
2. Ступінь здійснення злочинного наміру, тобто стадія вчинення злочину. не дивлячись на те, що законодавець передбачає караність підготовчих дій в<span class="dash041e_0431_044b_0447_043d_044b_0439__Char" style=" font-family: