Виникнення класичної політичної економії

Також Тюрго визначає, як встановлюється відсоток на позичковий капітал: "Ціна грошей, що позичаються, так само як і ціна усіх інших товарів, регулюється рівнянням попиту і пропозиції. Тому коли багато позичальників, що потребують грошей, грошовий відсоток підвищується, коли багато власників грошей, що пропонують у позику, відсоток знижується. І тому було б помилкою думати, що грошовий відсоток в торговому обігу повинен встановлюватися законами государів: це поточна ціна, що встановлюється як і ціна усіх інших товарів. Ця ціна трохи різниться залежно від більшої або меншої упевненості позикодавця в тому, що він не втратить свій капітал; при рівній упевненості відсоток повинен підвищуватися або знижуватися залежно від надлишку і потреби в капіталах, і закон не повинен встановлювати грошового відсотка, так само як не повинен визначати ціни на усі інші товари, що знаходяться в обігу."

Тюрго визначає п'ять способів вживання, або прибуткового приміщення, капіталу:

Перший - придбання земельного фонду, що приносить деякий дохід.

Другий - приміщення своїх грошей в підприємства по обробці землі; орендуючи землі, твори яких повинні окрім відшкодування ціни оренди принести відсоток на аванси і сплатити ціну праці тих, хто присвячує обробці землі свої багатства і свої старання.

Третій - приміщення свого капіталу в промислові підприємства або фабрики.

Четвертий - приміщення капіталу в торгові підприємства.

І п'ятий - віддача капіталу у позику тим, хто його потребує, під щорічні відсотки.

Також зауважується, що гроші, вкладені в користування землею, мають  приносити менший дохід, так як власник  знаходиться в найсприятливішому  положенні, бо власність на землю  і маєток в цілому найбільш забезпечена  від усіляких випадковостей.

Дохід на капітал має бути більшим, від земельного, бо існує ризик банкрутства боржника, і дохід має покривати можливість втрати позикодавцем своїх грошей.

Через те що торгівля та підприємництво потребують неабияких знань, вмінь, та мають вищу ступінь ризику, їх дохід має бути вищим за інші. В іншому випадку підприємці вкладали б свій капітал в менш ризикове та працемістке земельне володіння.

Цікавим є аналіз поняття "цінності", яке Тюрго пов'язував з придатністю блага до наших потреб. Він виділяв суб'єктивну цінність і об'єктивну. Під суб'єктивною цінністю він розумів оцінку речі її власником. Об'єктивна ж цінність встановлюється на ринку залежно від попиту і пропозиції, ряду інших причин. Проте цінність кожною з обмінюваних речей не має іншого вимірника, окрім потреб, бажань і засобів договірних. Суб'єктивні оцінки під впливом конкуренції "перетворювалися" на ціни на ринку, які приймали і покупці, і продавці. По цьому шляху надалі підуть засновники теорії граничної корисності. Нарешті, відзначимо, що Тюрго висунув поняття про "загальну економічну рівновагу", яка встановлюється "між цінністю всіх творів землі, споживанням різного роду товарів, різними видами виробів, числом зайнятих (їх виробництвом) людей і ціною їх заробітної плати".

Тюрго розглядає причини  багатства нації та спосіб його обліку. Тюрго пише: "Дух економії в нації безперервно збільшує суму капіталів; розкіш безперервно веде до їх знищення. Дух економії в нації прагне безперервно збільшити суму її капіталів, помножити число позикодавців і зменшити число позичальників. Звичка до розкоші діє абсолютно у зворотному напрямі, і з того, що вже було сказане відносно вживання капіталів в усіх підприємствах по обробці землі, в промисловості і в торгівлі, можна судити, чи збагачує розкіш націю або обідняє її."

Щоб обчислити багатство  нації в цілому, Тюрго пропонує спочатку обчислити суму багатства  нації в земельних фондах, і  додати вартість рухомих багатств та інвестицій ("усі вкладення в  підприємства всякого роду"). Земельні фонди рівноцінні капіталу, рівному річному доходу з них, помноженому на кратність ціни земель. Тобто якщо скласти річний дохід з усіх земель, тобто чистий дохід, що доставляється землею її власникам і користувачам і помножити їх на кратність ціни, по якій продаються землі, тоді вийшла б сума багатств нації в земельних фондах.

Зауважується, що "…було  б дуже грубою помилкою змішувати величезну масу цих рухомих багатств з масою грошей, існуючих в державі; гроші складають порівняно дуже малу величину. Щоб переконатися в цьому, досить уявити собі величезну масу худоби, знарядь, насіння, що становить аванси в землеробстві; матеріали, інструменти, всякого роду начиння, які складають фонд мануфактуристів, магазини усіх купців і великих торговців. Тоді стане ясно, що в усій масі багатств нації, нерухомих і рухомих, гроші, як такі, складають дуже малу частину"

Великим промахом фізіократів  було повне нерозуміння цінності, чому вони зобов'язані своїй грубоматеріалістичній і аграрній концепції виробництва. Вони рідко говорять про неї, і те, що вони говорять, погано і неясно. Саме звідси витікають всі їх помилки щодо непродуктивності торгівлі і промисловості.

Сам Тюрго, що був лише наполовину фізіократом, висловив на рахунок цінності більш наукові погляди. Він визначив цінність як "вираз ступеня оцінки, яку людина дає різним предметам своїх бажань". Це визначення добре виражає суб'єктивну сторону цінності і містить в собі два поняття: "ступінь оцінки" і "бажання", які ще точніше визначають її. Але Тюрго відрізняється від школи фізіократів не тільки своїми поглядами на цінність; є між ними багато інших точок розбіжності, і притому таких, що було б правильнішим і справедливішим присвятити цьому особливий розділ. Взагалі його погляди сучасніші, ближчі до поглядів Адама Сміта. Деякі основні положення учення Тюрго, які відокремлюють його від фізіократів:

1. Основна протилежність  між продуктивністю землеробства  і безплідністю промисловості,  якщо не зовсім залишена, то  вельми умалена в своєму значенні.

2. Земельна власність  видалена з інститутів божественного  походження. Вона відмовляється  навіть посилатися на так звані  земельні витрати: вона покоїться  лише на факті, на заволодінні і на суспільній корисності.

3. Навпаки, рухома власність,  тобто продукт праці, займає  обширне місце; вельми ретельно  аналізується роль капіталу і  вичерпно доводиться законність  відсотка.

 

Висновки

Класична школа політичної економії виникла в Англії в кінці 17 сторіччя, а Франції - на початку 18 сторіччя. В цей період починають формуватися ринкові відносини в провідних країнах світу, і ідеї меркантилістів - попередників класичної політичної економії - перестали відповідати актуальній ситуації та відповідати на головні питання, що ставив перед ними розвиток економіки. Такими питаннями були розробка нових економічних ідей та концепцій, обґрунтування головних засад капіталістичного виробництва, аналіз нових форм господарювання та звільнення економіки від жорсткого регулювання. Меркантилісти не змогли впоратися з цим завданням, і їм на зміну приходять класики.

На початкових етапах над  класичною політичною економією  працювали такі вчені як У. Петті  та П. Буагільбер, а також школа  фізіократів у Франції. В. Петті  заклав підвалини класичної політичної економії, а саме став засновником трудової теорії вартості, визначив джерело формування вартості товару - працю, а також джерела формування ціни землі.

В Франції працював П. Буагільбер, що вдався в своїх працях до критики меркантилізму. Він вважав недоцільним втручання держави в економіку, був прихильником вільної торгівлі. Багатством він проголошував не гроші, а вироблені товари, водночас визначаючи єдину функцію грошей - бути засобом обігу. Згодом ідеї П. Буагільбера були розвинуті фізіократами.

Фізіократи - французькі економісти другої половини 18 сторіччя, що діяли  в рамках класичної політичної економії та прийшли на зміну меркантилізму. Вони акцентували свої погляди на питаннях аграрного характеру. Джерело багатства і процвітання нації вони бачили у розвитку сільського господарства. Засновником цієї школи вважається Ф. Кене, який вважав, що нове багатство створюється тільки в землеробстві.

Погляди Ф. Кене були розвинуті А. Тюрго, який виклав свої погляди у праці "Роздуми про створення і розподіл багатств". Вона складається зі 100 тез, в яких А. Тюрго розглядає такі категорії як вартість, цінність. Корисність речі, прибуток. А. Тюрго виділив 5 причин становлення класової системи суспільства, визначив причини введення саме золота та срібла за засіб обігу. Заробітна плата за Тюрго - це результат продажу своєї праці іншим.

Значну увагу приділено  дослідженню природи доходу від позичкового відсотка. На думку Тюрго позичковий відсоток - це не грабіж, бо дебітор бере гроші в кредит з наміром отримати прибуток від користування капіталами, і відсоток - це відшкодування кредитору за ризик і втрачену можливість самостійно розпоряджатися капіталами. Також визначається п’ять прибуткових способів розміщення капіталу.

Зрештою, найбільшу увагу  Тюрго приділяв аграрним питанням. Зокрема, саме в шляхах розподілу  земельної власності він бачить причини нерівномірного збагачення народу, праця в аграрній сфері - є єдиною продуктивною працею, бо саме земля створює надлишок продукту. Промисловість є "безплідною". Причиною зростання багатства нації французький економіст бачив у економії, розкіш за його словами знищує багатство.

Хоча Тюрго вважається фізіократом, є ряд положень за якими  він не відповідає цій школі. Він  досліджував окрім землі ще й рухому власність, було зменшено "безплідність промисловості" порівняно з землеробством.

Отже, в роботі було розкрито основні питання та завдання, що були визначені до її написання, і досягнуто мети роботи.

 

Список використаної літератури

1.   Історія економічних учень: Підручник / За ред. Л.Я. Корнійчук, Н.О. Татаренко. - К.: КНЕУ, 1999. - 564 с.

2.   Дроздов В.В. Ф. Кенэ. М., 1988.

3.   Історія економіки та економічної думки: навч. пос. Ж за ред. . проф.. С.В. Степаненка. - К.: КНЕУ, 2010

4.   Избранные экономические произведения, Тюрго А.Р. - М., 1961

5.   Маркс К., Енгельс Ф. Твори.

6.   История эконом. учений: Учеб. пособие: под общ. ред. Т.А. Шмарловской. - МН.: ООО "Новое знание", 2000. - 340с.

7.   Історія економічних учень: навч. пос. - Юхименко П. И.

8.   История экономческих учений: В.А. Жамин, Е.Г. Василевский; М., 1989