Заголовок,його роль в журналiстському творі

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний Авіаційний Університет

Інститут  міжнародних відносин

 

 

 

 

 

 

 

ЗАГОЛОВОК, ЙОГО РОЛЬ В ЖУРНАЛІСТСЬКОМУ  ТВОРІ 

 

 

 

 

                         

                                      Курсова робота

                                              студентки 4-го курсу

                                                                 спеціальності «Журналістика»

                                                              Кожем’яко Уляни Геннадіївни

 

 

     Науковий керівник

  Професор  кафедри журналістики

                               Кривошея Григорій Петрович                 

 

          

 

 

 

Київ – 2011

З М І С Т

 

ВСТУП ………….………………………………………….………….…..стор.3

РОЗДІЛ І. Заголовок: основні поняття та структура…………….….стор.5

1.1.Особливості заголовку……………………..….………..………….….стор.5

1.2.Види газетних та журнальних заголовків ………………………...... стор.7

1.3. Призначення заголовків……………………...………………..….... стор.12

 

РОЗДІЛ ІІ. Особливості використання заголовків у журналістському творі……………………………………………………………………….стор.17

2.1. Експресія газетного заголовку…..……………………………….…стор.17

2.2. Аналіз газет "Україна молода", "Вечірній Київ"…………..…..….стор.24

 

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА..........………………………..……………стор.27

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

  Заголовок прийнято вважати компасом, що орієнтує читача на газетній смузі. І це справедливо: без заголовку ми губимося в морі різноманітної інформації, змушені "йти сліпо", нерідко минаючи основне, затримуючись на другорядному. Але заголовок - це і політичне обличчя газети. Він покликаний нести мобилізуючий початок, пропагандувати краще, агітувати за передове. Заголовок формує наше відношення до виступу газети,  вказує на авторську позицію в тлумаченні того або іншого факту.

  Вдалий заголовок несе велике інформаційне навантаження. По заголовку читач складає загальне уявлення про матеріал, вибирає потрібне для більш докладного знайомства, одержуючи про інше інформацію, тільки на рівні заголовку.

  Назва будь-якого твору нагадує синтез думки, конкретизований і уточнений у наступному тексті.

  Мабуть, заголовок у перший момент не беззмістовний, а просто не розкритий для читача. Не прочитавши тексту, не можна пізнати все багатство "зворотніх" зв'язків і опосередкувань, що з'єднують назву книги або статті з їхнім змістом. До знайомства зі змістом книги читач вільний уявити всі можливі колізії, що виникнули в зв'язку з заголовком. Заголовок - своєрідна теза будь-якого виступу. Чим повніша теза, тим вона повніше виражає зміст, і, напроти, чим лаконічніше заголовок, тим у ньому вище концентрація теми.     У залежності від жанру співвіднесеність заголовка з змістом тексту виявляється по-різному.

  У світі немає жодної людини, яка б не мала справу з друкованими ЗМІ. Кожного ранку люди, поспішаючи на роботу, в газетних кіосках купують свіжий номер улюбленої газети. Відкриваючи газету, ми насамперед поглядом перебігаємо по заголовках і зупиняємось на найцікавішому. Адже через заголовок автор на одному чи кількох реченнях передає зміст статті, свою позицію, симпатії чи антипатії.

  Але що ж собою являють заголовки?

  Заголовки - це спеціальні засоби, які являють собою опорні точки, що показують найбільш важливу текстову інформацію. Саме ці «висунуті» елементи тексту служать опорою для читача в зрозумінні змісту. Назви різних типів і врізи передають зміст тексту в сконденсованій, стислій формі. Вони зберігають тематичні характеристики вхідного, передають у згорнутому вигляді його основні тези, епізоди. Таким чином, елементи заголовкового ансамблю газети, сегментуючи зміст, виступають у ролі засобів забезпечення комунікативних інтересів читачів. Виконуючи інформаційно-орієнтовну роль, вони є опорними пунктами, що виявляють зміст матеріалів газети.

  Заголовок допомагає скласти перший загальний прогноз про зміст публікації, визначає конфігурацію тексту номера газети. Наприклад, такий заголовок «Київський ЛІФТинг - хід пішака. Незабаром поверхи столичних «хмарочосів» доведеться долати на своїх двох», поданий у газеті «Україна молода», відразу інформує; що в Києві виникни проблеми з обслуговуванням ліфтів. І про це справді йдеться далі в статті.

  Є.О.Лазарева дослідила й експериментально довела два ефекти в читацькому спрйнятті заголовків. Ефект посиленого очікування, що виникає тоді, коли заголовок незрозумілий, але привертає увагу, й ефект обуреного очікування, коли заголовок за змістом не збігається з текстом. В обох випадках заголовки виконують експресивну та регулюючу функцію за рахунок інформативної, але в обурених чи здивованих читачів може бути непередбачена реакція на текст - від захопленого читання до відмови читати текст і негативної оцінки автора чи редакції.

  Заголовки, крім інформаційної, мають і іншу функцію - рекламно-експресивну. Матеріали, які виконують і ту, й іншу функцію, мають бути цікавими, в міру інтригуючими і привертати увагу.

 

 

РОЗДІЛ  І. Заголовок: основні поняття та структура

1.1.Особливості заголовку

  У кореспонденціях, статтях, нарисах зв'язок заголовка з текстом просліджується лише приблизно. Заголовок дає тут тільки контури, зразкову схему кореспонденції або статті: "Художник і критик".

  Не байдужний заголовок до тексту й у стильовому відношенні. Характер заголовка, його композиція, мелодика, ритм є важливими стилеутворюючими чинниками наступного виклада. У жанрах художньої публіцистики заголовок органічно вписується в стиль тексту, обумовлює собою емоційну і значеннєву спрямованість усього виклада.

  Структурно заголовок може бути самим різноманітним - однослівним і розгорнутим, підкреслено-стверджувальним лозунгово-призовним ("Зустріч". "Будинок будують на заводі", "Для ударної - по-ударному", "Так, це карно".)   Заголовок будується на значеннєвих контрастах і однолінійно: "Дитячий пайок дорослої школи" , "Сила мистецтва і безсилля хуліганів", "Відходи - у прибутки", "Митттєвості, роки, життя", "День, час, хвилина".

  Нерідко в якості заголовка публіцисти використовують прислів'я, приказки, крилаті слова, біблійні речення або їхні стилістичні варіанти, уживані з визначеним творчим завданням: "Життя прожити...", "Ліс рублять, мільйони летять".

  B заголовку доречні літературні ремінісценції типу "Тут загартувалася сталь", "Є на Волзі рідня", "Незвичайне літо", "Москвичам" - скрізь дорога.   Такі назви газетного виступу примітні не стільки своєю граматичною структурою, скільки специфікою словесного кліпу, від якого протягаються асоціативні зв'язки до літературно-художнього твору. Ремінісценція як би опромінює публіцистичний текст світлом першоджерела, додаючи у виклад елемент доброзичливості, ліризму або, навпроти, відтінки іронії, сарказму.

  Типовим для заголовка є еліпсис. Причому в заголовку опускаються не тільки окремі слова, але і прості пропозиції зі складу складного. "А відповідальність персональна". Автор веде докладну розмову про права й обов'язки комуніста, про важливість колегіально прийнятих рішень, про особисту відповідальність члена партії за доручену ділянку роботи. Назва легко моделюється в "Рішення колегіальне, а відповідальність персональна".

  3аголовок буває емоційно пофарбованим і стилістично безбарвним, наприклад, "Жаба", "Лукавство", "Щедре серце художника" і "Подорож на північ, до Білого моря". Це багато в чому залежить від жанру, теми, цілеспрямування виступу. Там, де емоційні "підсвічування" можливі, вона неодмінно повинна бути використана як активний початок драматизації, як засіб порушення інтересу до теми.

  У безкрайньому різноманітті форм і типів заголовків постійне одне: заголовок повинен бути точним, стислим, виразним, конкретним.

  Пошуки заголовка не можна вмістити в якісь разом назавжди дані канони. Це пояснюється ще і тим, що основні вимоги до заголовка діють часом "взаємовиключні". Буває, коли лаконізм, конкретність і промовистість назви не зливаються з текстом, не складають із ним єдиного цілого. Такий заголовок варто відкинути. Стилістична яскравість заголовка не завжди припускає лаконізм і точність. Точність і конкретність у свою чергу найчастіше виключають емоційну забарвленість і т.п. Єдино потрібний заголовок народжується з умілого сполучення основних ознак теми, логіки факту, стилю.

 

1.2. Види газетних та журнальних заголовків

  За способом поліграфічного виконання всі заголовки в газеті або журналі  поділяються на набірні та клішовані. У свою чергу набірні заголовки поділяються на ті, що виконуються шрифтами ручного і машинного набору. У великих друкарнях набір більшості заголовків здійснюється на великокегельних машинах.

  У газеті використовують декілька видів заголовків, що різняться за своїм призначенням, роллю, яку вони відіграють на полосі.

  Газетні заголовки поділяються на кілька типів:

— основні (або головні);

— підзаголовки;

— внутрішні підзаголовки;

— надзаголовки;

— рубрики;

— шапки.

  Основний (головний) заголовок є органічною частиною газетного твору, одним з основних засобів організації уваги читача. Він коротко і логічно характеризує зміст, ідею публікації, створює про неї у читача чітке уявлення.

  Основні заголовки можуть бути:

— привітальними ("З Новим роком!");

— закличними ("Більше світла!");

— узагальнюючими ("Спортсмени — гордість Вітчизни", "Досвід — наше багатство");

— інформаційними ("Плакат юної художниці", "Солодкий подарунок", "Кубкові вершини футбольної Європи").

  Вони мають такі форми:

— запитання ("Десять з медалями. З якими?", "Як вас тепер називати?", "Один раз одріж... А чим?", "За що ж премія?", "По силам ли ноша?", "Кто поспорит с чемпионом?", "Как найти миллион?", "Кто поможет "чернобыльцам" — самоубийцам?");

— оклику ("Зеленій, Тетянине поле!", "Хороший був день!");

— звертання ("Чекаємо на вас, випускники", "Прошу пана до пера!");

— ствердження ("Удивительные магниты", "Бетон сталь береже", "Зв'язок через Гімалаї", "Подземный поток усмирен", "Акція доброї волі");

— заперечення ("Ні, не господарі ви", "Покупатель не торопится").

  Підзаголовок має відношення до всього матеріалу.

Він частіше  тематичний — пояснює, уточнює, іноді  розвиває заголовок. Підзаголовок може бути і службовим; у цьому випадку  він указує на характер, спрямованість  газетного виступу, на його літературну  форму чи джерела інформації.

  Приклад. Заголовок: "29-й день уже начался". Підзаголовок: "Новое предостережение Римского клуба".

  Внутрішній підзаголовок використовують для розчленування значного за розміром суцільного тексту публікації на окремі частини (розділи), щоб допомогти читачеві краще орієнтуватись у великому матеріалі.

  Надзаголовок — завжди конкретний, деталізує основний заголовок, наголошує на основній думці публікації. Інколи стисло висловлює ставлення до повідомлюваних фактів, сповіщає адресність виступу.

  Установлюють надзаголовок, як правило, двома-трьома рядками, набраними видільним вузьким шрифтом, над основним заголовком.

  Рубрика — особливий різновид газетного заголовка, що визначає тематичний напрям або характер матеріалу, його жанрові особливості. Рубрика не розкриває змісту публікацій, а в найзагальніших рисах вказує на порушувані в них проблеми.

  Значення рубрики: вона виконує не тільки інформаційну функцію, а й звертає увагу читачів на матеріали, які відображають важливі теми сьогодення.

  Є кілька форм рубрик.

  Службові рубрики:

— вказують на жанр публікації (інтерв'ю, репортаж...);

— визначають джерело інформації ("Від власного кореспондента", "Повідомлення Укрінформ", "Читачі пишуть", "Прочитано в журнале "Шпигель" та ін.);

— уточнюють характер аудиторії, для якої призначено матеріал ("Куточок друзів природи", "Поради рибалкам", "Садоводам" та ін.);

— вказують на час події ("Учора в місті", "Сьогодні вранці", «Сьогодні», "Коли верстався номер");

— інформують про форми й методи редакційної  роботи ("Клуб ділових зустрічей", "Лист покликав у дорогу", "Виїзне засідання редколегії газети"...)- Усе це — службові рубрики.

  Тематичні рубрики визначають напрям, тему газетного виступу, його характер, інколи — позицію автора і редакції з тієї чи іншої проблеми. Тематичні рубрики супроводжують важливі розділи або відділи газети ("Редакційна пошта", "Вчитися демократії", "Мистецтво планети", "Турнірна орбіта").