Автор работы: Пользователь скрыл имя, 03 Апреля 2014 в 16:09, курсовая работа
В Конституції України проголошено, що : «Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави» (ст..3). Такий підхід до особи як найвищої соціальної цінності потребує вдосконалення кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування, подолання порушень у кримінально-процесуальній сфері. Важливим напрямком у вирішенні цих завдань є чітка та детальна регламентація кримінально-процесуальних відносин у сучасному законодавстві. Правова держава повинна забезпечити такий порядок регламентації цих відносин, який стояв би на захисті людини, суспільства, держави від злочинів шляхом створення умов для їх розкриття, викриття винних та їх засудження.
Вступ…………………………………………………………………………….3
Розділ 1. Поняття і соціальна цінність кримінально-процесуальної форми..5
Значення і поняття кримінально-процесуальної форми…………………5
Кримінально-процесуальна форма як гарантія достовірності одержаних відомостей про факти………………………………………………………8
Послідовність стадії кримінального процесу як необхідна умова дотримання процесуальної форми……………………………………….14
Розділ 2. Документування як форма кримінально-процесуальної діяльності……………………………………………………………………….19
2.1. Поняття процесуального документу…………………………………….19
2.2. Структура процесуальних документів…………………………………..20
2.3. Вимоги до окремих процесуальних документів………………………...22
2.4. Мова і стиль процесуальних документів………………………………..24
Розділ 3. Проблеми вдосконалення процесуальної форми на сучасному етапі……………………………………………………………………………25
Висновки………………………………………………………………………32
Список використаної літератури…………………………………………….33
процесу дослідження доказів або його частини і перейти до розгляду особи правопорушника і винесення вироку.20
Чинний КПК України передбачає, що кримінальна справа з проведеним у повному обсязі судовим слідством із затвердженим прокурором обвинувальним висновком надходить до суду і призначається до попереднього розгляду. При попередньому розгляді справи прокурор, суддя, інші учасники процесу доходять висновку про можливість призначення справи до розгляду, і за наявності клопотання підсудного про спрощений порядок судового слідства, проти якого не заперечують інші учасники процесу, і з цим згоден суддя. Він виносить постанову і в порядку підготовки справи до судового розгляду викликає в суд лише тих осіб або витребує докази, про допит і дослідження яких надійшли клопотання .
Виконавши усі вимоги щодо підготовчої частини судового засідання, суд переходить до судового слідства. Воно розпочинається з оголошення прокурором обвинувального висновку та позовної заяви (при її наявності). Після цього головуючий роз'яснює суть пред'явленого обвинувачення та запитує, чи визнає підсудний себе винним, чи бажає давати показання, чи визнає підсудний або цивільний відповідач заявлений позов. Потім з'ясовує думку учасників судового розгляду щодо обсягу і порядку дослідження доказів. Якщо підсудний не заявив клопотання про спрощений порядок судового слідства в ході попереднього розгляду, повністю визнає вину та заявлений позов і просить застосувати спрощений порядок судового слідства, в ході якого не досліджувати докази повністю або частину їх, і з цим згодні сторони, то суддя, з'ясувавши думку сторін, виносить постанову. Клопотання про скорочене судове слідство мають право заявити сторони.
Після цього суддя запитує представників сторін, чи добровільно вони дійшли такого висновку, чи розуміють суть спрощення, і роз'яснює, що в такому разі вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини та розмір цивільного позову. Якщо для вирішення питання щодо обсягу доказів, які будуть досліджуватись, необхідно допитати підсудного, проводиться його допит. Допит підсудного, якщо він не відмовляється від дачі показань, проводиться обов'язково .
У разі, коли підсудному поставлено у провину скоєння кількох злочинів або кількох епізодів злочинної діяльності, які мають загальну кваліфікацію, можлива відмова від дослідження доказів стосовно деяких злочинів або деяких епізодів, щодо яких підсудний не оспорює фактичних обставин.
При зміні підсудним показань у суді судове слідство проводиться у повному обсязі.
Основне при підтриманні державного обвинувачення – стежити за тим, щоб визнання вини було істинним. А тому на практиці, залежно від категорії справи, за ініціативою прокурора або судді перевіряється фактична сторона справи вибірково, а саме: в ході судового слідства може бути допитаний потерпілий чи хтось із свідків, оголошені документи, що і повинно підтвердити, що визнання вини було істинним. Кримінально-процесуальний закон при судовому розгляду справи за спрощеною процедурою розгляду повинен прямо закріплювати право перевірки фактичної сторони справи вибірково за ініціативою прокурора, судді чи за клопотанням зацікавленої сторони. Це дало б можливість поєднати при розгляді справ за даною процедурою елементи змагальності і процесуальної економії, права на розгляд справи без невиправданої затримки і можливості вибору варіанту поведінки залежно від характеру ситуації на конкретний момент провадження у справі.
Практика розслідування і розгляду кримінальних справ повинна прийняти таку нову концепцію, як "дистанційне правосуддя", що передбачає можливість проведення не лише окремих процесуальних дій, а й розгляду кримінальних справ на відстані за допомогою технології відеоконференцзв'язку (ВКЗ), яка використовується для позначення заходу, учасники якого територіальне відокремлені один від одного і спілкуються, використовуючи технічні засоби, що забезпечують передачу зображення і звуку в режимі реального часу. Застосування ВКЗ у кримінальному судочинстві надає можливість його учасникам "бути присутніми" на процесі, брати участь при розгляді справи, не перебуваючи у будинку суду, використовуючи термінали, розташовані в суді, слідчих органах й адвокатських конторах. ВКЗ частіше та ефективніше застосовується у процесі судового розгляду, рідше (насамперед, з фінансових розумінь) – на досудовому слідстві .21
У процесі впровадження технології ВКЗ у кримінальне судочинство так чи інакше перетинаються сфери дії Верховного Суду України, Міністерства юстиції, Міністерства внутрішніх справ. Щоб уникнути роз'єднаності названих установ, що беруть участь у цьому процесі, необхідно створити представницьку міжвідомчу комісію, можливо, при Верховному Суді України, яка буде вирішувати матеріально-технічні, організаційні та інші питання, пов'язані з реалізацією масштабного впровадження розглянутої технології на загальнодержавному рівні .
Впровадження в практику розслідування і розгляду кримінальних справ інституту ВКЗ припускає переосмислення багатьох понять кримінально-процесуального і доказового права, таких, як процесуальна форма, безпосередність, правовий статус і допустимість доказів, отриманих розглянутим способом, процесуальне положення нових суб'єктів кримінального процесу, а також зміна тактики проведення багатьох слідчих дій.
На думку окремих авторів, ВКЗ, безсумнівно, є своєрідною специфічною формою участі у судочинстві, хоча по багатьох параметрах ця модель правосуддя, звичайно, відноситься до заочної форми. Відзначаючи, що по злочинах невеликої суспільної небезпеки при достатній технічній оснащеності судів, слідчих ізоляторів – ця форма судочинства має багато переваг: по-перше, заощаджуються витрати на транспортування підсудного в суд; по-друге, не відволікається для конвоювання і забезпечення охорони в суді визначене число працівників органів внутрішніх справ; по-третє, значно заощаджується такий необхідний для суддів час; по-четверте, підсудний не буде почувати себе замкнуто, як буває в залах судового засідання, де присутні його родичі та знайомі; по-п'яте, істотно скорочується проміжок часу між здійсненням злочину та моментом покарання винної особи .
Віднесення інституту ВКЗ до заочної форми розгляду кримінальних справ та обмеження її застосування випадками перебування підсудного під вартою, а також по злочинах невеликої суспільної небезпеки, уявляється не зовсім правильним, оскільки обмежує сферу її застосування винятково територією держави, тоді як потенційні можливості використання розглянутої технології набагато ширші. Заочний розгляд кримінальних справ має місце, коли учасник процесу (як правило, підсудний) перебуває поза межами держави й ухиляється від явки в суд. У цьому випадку допускається розгляд під час відсутності підсудного, але за умови одержання доказів, що він був сповіщений про майбутній судовий розгляд. При застосуванні ВКЗ підсудний, або будь-який інший учасник процесуальної дії не присутній безпосередньо в залі суду, а перебуває в іншому приміщенні (місці), тобто віддалено є присутнім при розгляді і дозволі його справи. У цьому, мабуть, основна відмінність заочного розгляду кримінальних справ від розгляду останніх із застосуванням засобів ВКЗ. ВКЗ ефективно вирішує питання заочного розгляду кримінальних справ (ч. 2 ст. 262 КПК України), коли підсудний перебуває на території іноземної держави і відмовляється прибути в місце розгляду його справи, але при цьому згоден віддалено взяти участь у судовому засіданні в режимі ВКЗ, тим самим забезпечивши реалізацію права на участь у кримінальному судочинстві.22
Розглянувши дану курсову роботу, можна зробити наступні висновки: кримінальна-процесуальна форма - невід'ємна сторона кримінального судочинства. У процесуальній формі знаходить своє вираження зміст кримінального процесу. Законодавство встановлює порядок судочинства відповідно до поставлених завдань, змісту і характеру слідчої і судової діяльності. Цим зумовлюється як структура процесу, його побудова в цілому, а насамперед принципи, що лежать в його основі, так і порядок кожної стадії. Процесуальна форма безпосередньо впливає на зміст кримінального судочинства, оскільки прямо залежить від тієї чи іншої побудови процесу. У ній чітко виявляється невід'ємність форми і змісту.
Закон надає важливого значення неухильному виконанню вимог КПК, що окреслюють порядок судочинства, як умові правосуддя. Значні порушення кримінально-процесуального закону є підставою для відміни або зміни вироку у справі.
Підсумовуючи викладене, кримінально-процесуальну форму можна визначити як регламентовані кримінально-процесуальним правом систему і структуру кримінально-процесуальних інститутів і правил, процедуру і послідовність стадій кримінального процесу, умови, способи і терміни здійснення процесуальних дій, безпосередньо або побічно пов'язаних із збиранням і дослідження доказів на попередньому слідстві і в судовому розгляді, їх закріпленням у правових актах, а також порядок прийняття і оформлення рішень з окремих питань і у справі в цілому.
Цінність правосуддя виражається в його здатності забезпечити нормальний, заснований на гуманних відносинах прогресивний розвиток нашої соціальної системи, а цінність процесуальної форми полягає в тому, що її неухильне дотримання сприяє зміцненню законності і зміцненню правопорядку в країні.
1 Конституція України // Відомості Верховної Ради. - 1996. - № 30. - С. 141.
7 Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України: Навч. посіб. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 576 с.
11 Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України: Підручник. - К.: Либідь, 2009
14 Рахунов Р.Д. Дифференциация уголовно-процессуальной формы по делам о малозначительных преступлениях // Сов. государство и право, 2007, № 12, с. 10.
Информация о работе Кримінально-процесуальні форми. поняття і значення