Аварії з викидом радіоактивних речовин в навколишнє середовище

Проблема оцінки довгострокового  впливу на організм малих доз радіоактивного випромінювання належить до найбільш актуальних.

Чим далі ми від 26 квітня 1986p., тим більше питань постає щодо наслідків аварії. Наведемо дані з доповіді Міністра охорони здоров'я України про  медичні аспекти наслідків аварії через 12 років після трагедії.

Найближчими наслідками цієї аварії стало опромінення осіб, які брали  участь у гасінні пожежі та аварійних  роботах на атомній електростанції. Гострою променевою хворобою захворіло 238 осіб, 29 з них померло в перші місяці після аварії, ще 15 — згодом. Пізніше діагноз «гостра променева хвороба» був підтверджений у 134 хворих, з них важкого та дуже важкого ступеня — у 43.

Близько 2 тисяч осіб отримали місцеві  променеві ураження, з 800 тисяч, що брали  участь у роботах з ліквідації аварії. Це пожежники, військові, працівники атомної енергетики, наукові співробітники, будівельники, медичні працівники та багато інших.

Найбільші дози опромінення зареєстровані  серед пожежників та персоналу АЕС, які працювали під час аварії в першу добу.

Усього, за сучасними даними, внаслідок  Чорнобильської катастрофи в Україні постраждало майже 3,23 млн осіб, з них 2,35 млн мешкають протягом 12 років на забрудненій території, більше 358 тисяч брали участь у ліквідації наслідків аварії, 130 тисяч були евакуйовані 1986 р. або були відселені пізніше.

Основними шляхами надходження  радіоактивних речовин до людського  організму є: дихальні шляхи, кишково-шлунковий  тракт і шкіра. Найнебезпечнішим вважається потрапляння радіоактивних  ізотопів через верхні дихальні шляхи, звідки вони попадають у шлунок і  в легені. Через неушкоджену шкіру  резорбція в 200–300 разів менша, ніж  через травний канал, і не відіграє суттєвої ролі, за винятком ізотопу  водню — тритію, який легко потрапляє  через шкіру.

Відзначають такі ефекти впливу іонізуючою радіації на організм людини: соматичні (гостра променева хвороба, хронічна променева хвороба, місцеві  променеві ураження); сомато-стохатичні (злоякісні новоутворення, порушення  розвитку плода, скорочення тривалості життя); генетичні (генні мутації, хромосомні аберації).

 

3. Шляхи підвищення життєдіяльності в умовах радіаційної небезпеки

Актуальним для жителів багатьох районів України є питання  про виживання в умовах підвищеної радіації. Оскільки зараз основну загрозу становлять радіонукліди, що потрапляють в організм людини з продуктами харчування, слід знати запобіжні й профілактичні заходи, щоб сприяти виведенню з організму цих шкідливих речовин.

Для попередження чи зменшення впливу на організм радіоактивних речовин  необхідно:

• максимально обмежити перебування на відкритій території, при виході з приміщення використовувати підручні засоби індивідуального захисту (респіратор, пов'язка, плащ, гумові чоботи);
• під час перебування на відкритій території не роздягатися, не сідати на землю, не курити;
• перед тим, як увійти в приміщення, взуття помити водою або витерти вологою ганчіркою, одяг почистити вологою щіткою;
• суворо дотримуватись правил особистої гігієни;
• в усіх приміщеннях, підготовлених для перебування людей, щоденно проводити вологе прибирання, бажано з використанням миючих засобів;
• приймати їжу тільки у закритих приміщеннях, ретельно мити руки з милом перед вживанням їжі і полоскати рот 0,5-процентним розчином питної соди;
• воду вживати тільки з перевірених джерел, а продукти харчування — придбані через торговельну мережу;
• сільськогосподарські продукти індивідуальних господарств, особливо молоко, зелень, овочі та фрукти, вживати в їжу тільки за рекомендацією органів охорони здоров'я;
• не купатися у відкритих водоймах до перевірки ступеня їх радіоактивного забруднення;
• не збирати у лісі ягоди, гриби і квіти. Дотримання цих рекомендацій допоможе уникнути захворювання променевою хворобою.

Сучасна концепція радіозахисного харчування базується на трьох принципах:

• обмеження надходження радіонуклідів з їжею;
• гальмування всмоктування, накопичення і прискорення їх виведення;
• підвищення захисних сил організму.

Третій напрям передбачає пошук  та створення радіозахисних харчових речовин і продуктів, які мають антиоксидантну та імуностимулюючу активність й здатні підвищувати стійкість організму до несприятливої дії радіоактивного випромінювання (антимутагени та радіопротектори). На допомогу приходять природні «захисники». До цих речовин належать: листя чаю, виноград, чорна смородина, чорноплідна горобина, обліпиха, банани, лимони, фініки, грейпфрути, гранати; з овочів — шпинат, брюссельська і цвітна капуста, боби, петрушка. Для того, щоб радіонукліди не засвоювались організмом, потрібно постійно вживати продукти, які містять пектини, зокрема яблука. Насіння соняшника належить до групи радіозахисних продуктів. Багаті на біорегулятори морські продукти, дуже корисний мед і свіжі фруктові соки.

Дуже велике профілактично-лікувальне значення мають плоди обліпихи. Не існує іншої подібної ягоди, в  якій би містилось понад 15 мікро- та макроелементів, цілий ряд вітамінів  та інших цінних речовин. Корисна  обліпиха (олія та сік з обліпихи) при хворобах печінки, легень, крові. Аскорбінова кислота, вітаміни групи  В, Р та Е, які містить обліпиха, сприяють покращанню обмінних процесів. Олія з обліпихи містить значну кількість  провітаміну А – каротину, вітаміну Е та інших антиокисників, які  мають протипроменеву дію.

Не менш корисним захисником і оздоровчим засобом є чорноплідна горобина (аронія). Аронія є справжнім природним  чемпіоном за вмістом речовин, які  зв’язують та виводять з організму  радіоактивний стронцій. Чорноплідна горобина дуже корисна при судинній дистонії, коректує тиск: знижує його у хворих на гіпертонію і підвищує – у хворих на гіпотонію. Органічні сполуки йоду, на які багаті плоди аронії, виводять з організму надлишок холестерину, радіоактивний йод, благотворно діють на функцію щитовидної залози. Аронія, як і обліпиха, містить достатню кількість каротину та жиророзчинних вітамінів.

Радіозахисну дію мають і  деякі інші рослини. Це – чорниці (та інші ягоди з чорним забарвленням), шипшина, цитрусові. Дубильні речовини чорниці виводять радіонукліди і важкі метали, нейтралізують дію отруйних хімікатів. Рослинний пектин, який міститься в шипшині та кірці, цитрусових, є специфічною речовиною, що зв’язує та виводить радіонукліди.

Пектин виводить з організму  токсичні метали, пестициди, а також  радіонукліди, зокрема стронцій та цезій. Багаті на пектин печені яблука, а також буряк і страви з  нього.

Рекомендації американського вченого  доктора Р. Гейла (щодо збереження здоров’я в умовах довгострокової дії малих  доз випромінювання):

1. Добре харчування.

2. Щоденне випорожнення.

3. Вживання:

• відварів насіння льону, чорносливу, кропиви, проносних трав;

• соків з червоними пігментами (виноградний, томатний);

• чорноплідної горобини, гранатів, родзинок;

• вітамінів А, Р, С, В, соку буряка, моркви;

• хрону, часнику;

• крупи гречаної, вівсяної;

• активованого вугілля (1–2 таблетки перед їжею);

• сирів, вершків, сметани;

• овочів і фруктів (знімати верхній  шар до 0,5 см, з капусти видаляти верхні три листки); цибуля й часник мають здатність поглинати з  організму радіоактивні елементи.

4. Щедре пиття, щоб частіше  потіти.

Із м’ясних продуктів краще  вживати свинину й птицю. М’ясні бульйони виключити. При приготуванні м’яса перший відвар злити.

Вживати продукти з антирадіоактивною  дією (радіопротектори): моркву, яблука, рослинну олію, сир, ягоди обліпихи, морську капусту (ламінарію).

Не можна вживати: холодець, кістковий  відвар і жир. Більш за все радіонуклідів  містить яловичина. Не рекомендується їсти варені яйця (краще вживати  смажені), оскільки в їх шкаралупі  накопичується стронцій, який під  час варіння переходить у білок.

 

4. Викиди радіоактивних речовин на Україні

На території України розташовано  понад 8000 різних установ і організацій, діяльність яких призводить до утворення  радіоактивних відходів (РАВ).

Виробниками і місцями концентрації радіоактивних відходів є:

1) АЕС (накопичено 70 тис. м⁸ РАВ);

2) уранодобувна і переробна промисловість  (накопичено 65,5 млн. м³ РАВ);

3) медичні, наукові, промислові  та інші підприємства і організації.  Збирання, транспортування, переробку  і тимчасове зберігання радіоактивних  відходів та джерел іонізуючого  випромінювання (ДІВ) від цих підприємств  і організацій незалежно від  їх відомчої підпорядкованості  здійснює Українське державне  об'єднання "Радон" (накопичено 5 тис. м³ РАВ);

4) зона відчуження Чорнобильської  АЕС (понад 1,1 млрд. м³ РАВ). Всі підприємства і організації (крім АЕС) незалежно від відомчої належності передають радіоактивні відходи на міжобласні спеціалізовані комбінати (МСК) державного об'єднання "Радон", яке має у своєму складі 6 спецкомбінатів: Київський, Львівський, Донецький, Дніпропетровський, Одеський і Харківський.

Львівський, Харківський, Одеський і  Дніпропетровський спецком-бінати приймають і ховають низько- і  середньоактивні радіоактивні відходи. Донецький спецкомбінат не має вільних сховищ для зберігання та поховання РАВ. Київський комбінат може приймати для тимчасового зберігання відходи низької та середньої активності.

На Київському і Харківському державних  міжобласних спеціалізованих комбінатах через недосконалі конструкції  старих сховищ для радіоактивних  відходів виникло забруднення підземних  вод поза межами сховищ радіонуклідами тритію. Причиною поширення радіонуклідів поза межами сховищ РАВ, у тому числі законсервованих, є недосконалість конструкції сховищ. Міграція радіонуклідів зі сховищ відбувається внаслідок порушення гідроізоляції. У сховищах радіоактивних відходів і джерел іонізуючого випромінювання накопичується вода, яка проникає з атмосферними опадами та утворюється внаслідок конденсації.

На території України розташовані 2 дослідні реактори (у Києві та у  Севастополі) та одна критична збірка (в Харкові), яку на цей час зупинено. Можливі аварії на цих реакторах  з радіоактивним забрудненням є  загрозою насамперед містам, у яких вони розташовані. Небезпекою є й  те, що реактори знаходяться в зоні польотів повітряного транспорту. На Київському реакторі були аварії у 1968, 1969 і 1970 рр.

У1968 р. у навколишнє середовище було викинуто 40 кюрі радіоактивного йоду, що перевищувало допустиму норму  в 400 разів. 4 лютого 1970 р. у результаті аварії на реакторі було опромінено 17 осіб.

Протягом 2004 р. було 11 випадків НС на атомних  електростанціях України. Причини  — несправність обладнання АЕС, що призвело до відключення енергоблоків від електромереж.

Важливим завданням є поховання  джерел іонізуючого (гамма- та нейтронного) випромінювання (ДІВ) тільки у спеціалізованих  сховищах шляхом безконтейнерного розвантаження  джерел (в Україні ДІВ ховають  здебільшого у захисних контейнерах), а також необхідно переховати тверді радіоактивні відходи зі сховищ.

Потребують особливої уваги  як потенційно небезпечні об'єкти і  підприємства з видобутку і переробки  уранових руд, розташованих у Кіровоградській, Миколаївській та Дніпропетровській  областях. Видобування уранової руди головним чином проводиться на Жовтоводському, Смолінському та Кіровоградському рудниках. Новокостянтинівське, Давлатівське та Братське родовища (Дніпропетровська та Миколаївська області), передані для промислового виробництва, декілька років не експлуатуються.

Для отримання закису-окису урану  проводиться переробка уранових руд на гідрометалургійному заводі ВО СГЗК, що розташований у промзоні міста Жовті Води Дніпропетровської  області. Характерним для уранодобування є те, що майже всі його відходи є джерелами радіоактивного забруднення навколишнього середовища.

У сільському господарстві, в медицині, промисловості й наукових дослідах використовуються ДІВ. В Україні  є близько 8000 підприємств та організацій (тільки в Києві близько 400), які  використовують понад 100 тис. джерел іонізуючого  випромінювання.

 

5. Поведінка населення у випадку аварії на АЕС

При аваріях на АЕС, на підприємствах  атомної промисловості з викидом  у зовнішнє середовище радіоактивних  продуктів може бути радіоактивне зараження  за межами території станції. Це призведе до опромінення населення і забруднення  навколишнього середовища вище допустимого  рівня, встановленого для нормальної роботи АЕС. При цьому на службовців впливає гама-опромінення. При отриманні  сигналу про аварію на АЕС робоча зміна ховається у сховищах, а  населення — у захисних спорудах. При цьому одягаються засоби індивідуального  захисту, береться запас їжі, води, предметів  першої необхідності. Якщо обставини  змушують людей ховатись у квартирах  або у виробничих приміщеннях, то потрібно провести герметизацію: прикрити тканиною вікна, у будинках з пічним опаленням перекрити труби. Слід пам'ятати, що дози опромінення значно менші під час перебування  людей у різних будинках і спорудах. На зараженій місцевості потрібно поводитись дуже обережно: