Цивільна оборона

ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА

Цивільна оборона - система  заходів з підготовки до захисту  населення, матеріальних і культурних цінностей на території України  від небезпек, які виникають при  веденні військових дій або внаслідок  цих дій, а також при виникненні надзвичайних ситуацій природного і  техногенного характеру. Організація  і ведення цивільної оборони  є одними з найважливіших функцій  держави, складовими частинами оборонного будівництва, забезпечення безпеки  держави[1].

У даному розділі дипломної  роботи розглянуто тему: " Заходи безпеки при проведенні рятувальних і інших невідкладних робіт".

Актуальність теми та зв’язок  її з цивільною обороною полягає  в тому, що з розвитком людства кількість надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру в світі тільки зростає, тому кожна людина повинна бути ознайомлена з відомостями про дії у надзвичайних ситуаціях, про використання засобів індивідуального захисту та про заходи безпеки при проведення рятувальних і інших невідкладних робіт.

Перед проведенням рятувальних і інших невідкладних робіт командири формувань зобов’язані роз’яснити особовому складу характерні особливості майбутніх дій, ознайомити його з порядком проведення робіт і правилами безпеки та суворо стежити за їх дотриманням усіма підлеглими. Конкретні заходи безпеки на ділянці (об’єкті) робіт вказуються особовому складу одночасно з постановкою завдань[2].

У ході рятувальних робіт  пересування машин, евакуація уражених і населення організовуються  по розвіданих шляхах. Небезпечні місця  відгороджуються, біля них виставляються  добре видимі попереджувальні знаки  чи регулювальники. Забороняється проводити  роботи поблизу будинків, що загрожують обвалом. Перед початком робіт в осередках ураження необхідно уважно оглянути руйнування будинків і споруд, установити небезпечні й ушкоджені місця. Забороняється без потреби проникати в зруйновані будинки і спорудження, знаходитися поблизу будинків, що загрожують обвалом. При необхідності підходити до таких будинків і споруд тільки з найменш небезпечної сторони, уважно прислухатися до характерного шереху і потріскування, що вказують на можливість обвалення ушкоджених конструкцій. Конструкції будинків, що загрожують обвалом, підлягають обваленню або кріпленню.

Захист від зброї масового ураження організовується і проводиться  з метою не допустити ураження формувань і забезпечити виконання  поставлених задач. На це направлено ряд погоджених заходів: організація  безупинної розвідки, чіткі дії по сигналах оповіщення, проведення інженерного  улаштування районів розташування формувань, облік максимального  використання захисних споруд, забезпечення безпеки формувань при діях у  зонах руйнувань, завалів, пожеж, зараження, затоплення з проведенням профілактичних заходів. Важливе значення в системі  захисних заходів приділяється забезпеченню формувань засобами захисту[3].

При виконанні робіт на висоті необхідно застосовувати  страхуючи засоби (рятувальні мотузки, карабіни). Такі ділянки з метою  зменшення небезпеки варто відгородити  і позначати спеціальними знаками. Особовому складу формувань при  рятуванні людей з напівзруйнованих будинків і завалів необхідно  організувати надійну страховку. Не допускати проведення робіт в  завалах одиночними бійцями.

Для забезпечення безпеки  проведення робіт на місцевості, зараженій  радіоактивними речовинами, необхідно  дотримувати встановлений режим, що регламентує максимально припустимий  час перебування на цій території, з урахуванням часу перебування  в дорозі з районів розташування у вогнище ураження і назад.

Контроль за величиною  отриманої особовим складом дози здійснюється за допомогою індивідуальних дозиметрів. Зниження вражаючої дози може бути досягнуто проведенням  комплексу заходів, основними з  яких є:

• змінність роботи і суворе дотримання встановленої для кожної зміни тривалості перебування на зараженій місцевості;
• забезпечення необхідних захисних властивостей споруд для відпочинку в районах розташування;
• використання ізолюючого одягу і засобів індивідуального захисту;
• дотримання правил поведінки в зоні радіоактивного зараження.

Тривалість роботи кожної зміни залежить від рівня радіоактивного зараження місцевості і заданої  припустимої дози опромінення.

Для укриття відпочиваючих  змін особового складу у районах  розташування і дій використовуються будинки і споруди, які мають  найбільші захисні властивості.

3 метою зменшення імовірності ураження радіоактивними випромінюваннями у вогнищі ураження особового складу забороняється працювати без рукавиць, пити, курити і вживати їжу на відкритих ділянках зараженої території. При проведенні робіт у засобах індивідуального захисту шкіри ізолюючого типу слід враховувати такі припустимі терміни перебування людей у них:

• при температурі повітря від +24 до +20° С — 40—50 хв.;
• при температурі повітря від +19 до +15° С — 2 год.;
• при температурі нижче +15 С — 3 год. і більше.

Використання екрануючих комбінезонів, змочених водою, збільшує час постійного перебування в  захисному одязі в 2-3 рази.

При ліквідації аварій, що відбулися  з викидом сильно діючих отруйних речовин, і при знезаражуванні отруйних і агресивних рідин, розлитих з пошкоджених  ємкостей і сховищ, до місця аварії слід підходити тільки з навітряної сторони в ізолюючих протигазах і захисному одязі.

Будинки і споруди, що загрожують обвалом, обрушуються.

Роботи в задимлених і  загазованих приміщеннях, у колодязях  і колекторах підземних магістралей  чи під водою обов’язково виконуються  групами в складі 2-3 чол., один із яких призначається старшим. Наявність газу визначати тільки спеціальними приладами (газоаналізаторами). Поблизу загазованих ділянок забороняється запалювати сірники, палити і користуватися інструментами, що викликають утворення іскор. Необхідно дотримуватися заходів пожежної безпеки. Не можна застосовувати воду для гасіння палаючих металів: натрію, магнію, а також матеріалів, що знаходяться під струмом, резервуарів з бензином, гасом та іншими пальними рідинами. Для їхнього гасіння варто використовувати тільки вогнегасники.

 Спуск людей у колодязі, колектори і підвали пошкоджених  будинків, не перевірені на загазованість,  здійснюється в ізолюючих протигазах  з дотриманням заходів страховки.

Аварійно-відновлювальні роботи на електричних мережах здійснюються тільки після їх знеструмлення і  вживання необхідних заходів відповідно до правил електробезпеки.

При гасінні нафтопродуктів і роботі в зонах пожеж (високих  температур) особовій склад повинен використовувати спеціальні засоби захисту і бути попереджений про встановлені сигнали небезпеки і напрямки виходу; тривалість роботи має становити 10—20 хв. із перервами між входами в зону від однієї до двох годин.

При організації рятувальних  робіт у зонах затоплення особовий склад формування повинен бути підготовлений  до робіт на воді, сповіщений про  встановлені сигнали небезпеки  і знати шляхи відходу у  випадку інтенсивного підвищення рівня  води.

У нічний час і при поганій  видимості зорганізується освітлення ділянок (об’єктів) робіт, у небезпечних  місцях виставляються ліхтарі з  червоним світлом.

Особовий склад формувань  повинен уміти надавати першу  медичну допомогу потерпілим при  будь-яких надзвичайних ситуаціях і  у будь-якій обстановці.

Медичне забезпечення організовується  і здійснюється для збереження здоров’я і працездатності особового складу, своєчасного надання медичної допомоги ураженим і хворим, їхньої евакуації, лікування і швидкого повернення в ряди, а також для попередження виникнення інфекційних захворювань  серед особового складу. Медичне  забезпечення включає: лікарняно-профілактичні; санітарно-гігієнічні; протиепідемічні  і лікувальні евакуаційні заходи. Ці заходи проводяться медичною службою оборони об’єкта на всіх етапах дій формувань.

При проведенні формуванням  рятувальних і невідкладних аварійно-відбудовних  робіт лікар (фельдшер) медичного  пункту організує медичне спостереження за особовим складом, організовує санітарно-профілактичні заходи, а також попереджає захворювання особового складу інфекційними хворобами, погоджує заходи з начальником медичної служби об’єкта.

Медичний пункт при  проведенні рятувальних і інших невідкладних робіт розгортається безпосередньо на ділянці  (об’єкті) робіт формування, на місці для навантаження ураженого особового складу на транспорт.

Командир формування організує  харчування. Він встановлює залежно  від обстановки час і місце  прийому їжі. Гарячою їжею особовий склад формування забезпечують рухомі пункти харчування. Якщо гарячу їжу  приготувати неможливо, то особовому  складу видається сухий пайок. Прийом їжі на відкритій місцевості й  у відкритих спорудах дозволяється при рівнях радіації до 5 Р/год, а при більш високих рівнях їжу можна приймати на дезактивованій території, у спеціально обладнаних приміщеннях або автотранспорті.

На місцевості, зараженій  отруйними речовинами, готувати і  приймати їжу дозволяється тільки в  спеціальних спорудженнях, обладнаних фільтровентиляційними установками. У районах, уражених бактеріальними засобами, прийом і готування страв  дозволяється тільки після ретельної  дезінфекції території і кухонного  інвентарю[4].

Таким чином, проведення аварійно-рятувальних  та інших невідкладних робіт – одне з головних завдань цивільного захисту. Воно повинно вирішуватися силами цивільного захисту у взаємодії з спеціалізованими формуваннями інших міністерств та відомств, а також оперативними підрозділами (групами) силових структур згідно чинного законодавства. При проведенні цих робіт потрібно чітко дотримуватися заходів безпеки для запобігання ураження особового складу.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України «Про Цивільну оборону України» № 2974-ХІІ, 1993 р., № 555-ХІ, 1999.
2. Положення «Про Цивільну оборону України» КМУ № 299, 1994.
3. Кулаков М.А., Ляпун В.О., Мягкий В.О. та інш. Цивільна оборона: навч. посіб. - Харків: «Факт», 2008 - 312 с.
4. Шоботов В.М. Цивільна оборона: Навчальний посібник. – К.: «Центр навчальної літератури», 2004 - 438 с.