Cоціальний конфлікт, його причини та наслідки

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Білоцерківський інститут економіки  та управління ВНЗ ВМУРоЛ «Україна»

 

Факультет : «Економічний »

Кафедра: «Документознавства та інформаційної  діяльності»

 

 

 

 

 

Реферат на тему :                                                              «Cоціальний конфлікт, його причини та наслідки»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                            Виконала : студентка

Групи ДД-21

Гіренко Ганна

                                             

 

                                            Біла Церква 2013

Зміст :

Вступ.

1) Поняття про соціальний конфлікт.

2) Причини соціального конфлікту.

3) Наслідки соціального конфлікту.

4) Висновок.

5) Список використаної літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                       Вступ

Актуальність даної  теми очевидна, так як конфлікти відіграють в житті людей, народів і країн набагато більшу роль, ніж хотілося б самим людям. всі хочуть миру, але кожний прагне до нього по-своєму і внаслідок цього «по-своєму» виникає війна.

Конфлікти народжуються на грунті щоденних розбіжностей у  поглядах, розбіжностей і протиборства різних думок, спонукань, бажань, стилів життя, надій, інтересів, особистісних особливостей.

Макс Вебер - відомий  філософ і соціолог, був переконаний, що соціальний конфлікт - всюдисущий, і  кожне суспільство в кожній своїй  точці пронизане неузгодженістю і конфліктом.

У рамках соціології склався  спеціальний науковий напрямок, яке в даний час позначається як «соціологія конфлікту». Увагу соціальним конфліктам у своїх роботах приділяли : Г. Спенсер, М. Вебер, К. Маркс, Е. Дюргейм, Р. Дарендорф, Н. Смелзер та інші.

Разом з тим, вивчення конфліктів носить не тільки теоретичний, а й суто прикладний характер. Наприклад, при рішенні цілком конкретних ситуацій, в яких спостерігається зіткнення інтересів двох або більшої числа сторін. Цікавий також і той факт, що спочатку уряд і підприємці розглядали саме соціологію як важливий інструмент подолання соціальних конфліктів і забезпечення соціальної стабільності, як інструмент соціального контролю та управління, що підвищує продуктивність праці та забезпечення добробуту громадян.

 

 

 

 

 

 

 

 

                           Поняття про соціальний конфлікт

Як довела наука, конфлікти існують стільки, скільки існує людське суспільство. Прояви конфліктів різноманітні : вони можуть виникати між окремими особистостями в межах одного колективу і між колективами, між релігійними сектами і партійними фракціями, це можуть бути страйки і революції, жорстокі масові битви чи міжнаціональні зіткнення. Що ж таке конфлікт? Чи можна дати йому однозначне визначення?

Найбільш поширеною  в західній літературі є думка  Л. Козера (США), що конфлікт являє собою  боротьбу за цінності й претензії на певний соціальний статус, владу і недостатні для всіх матеріальні блага ; боротьбу, в якій метою конфліктуючих сторін є нейтралізація, заподіяння школи супротивнику або його знищення. Е. Гідденс додає, що конфлікт - це реальна боротьба між людьми або групами незалежно від того, які витоки цієї боротьби і які способи й засоби мобілізує кожна зі сторін. Конфлікт - це результат соціального напруження, яке виникає через незадоволення базових потреб людей і соціальних груп. Конфлікт - це і результат незбіжності цілей та інтересів людей (Дюркгейм, Парсонс). Соціальний конфлікт існує тоді, коли дві або більше сторін впевнені, що їхні інтереси, цілі діяльності несумісні. Ми розглядаємо конфлікт як сприйняття або упевненість сторін у тому, що їх прагнень не можна досягти водночас.

Щоб зрозуміти природу  конфлікту і відрізнити його від  схожих явищ, необхідно визначити  його межі, тобто зовнішні рубежі у просторі й часі. У визначенні меж розрізняють три аспекти :

* просторовий - визначається територією, на якій відбувається конфлікт. Вони можуть бути мінімальними (кухня), але можуть бути і всесвітніми (наприклад світова війна). Чітке встановлення просторових меж особливо важливо для міжнародних відносин, бо вони пов’язані з проблемою учасників конфлікту.

* часовий - тривалість конфлікту, його початок і кінець. Від того, чи вважати конфлікт розпочатим, продовженим або закінченим, часто залежить юридична оцінка дій учасників у той чи інший момент часу. Особливо це важливо для того, щоб правильно оцінити ролі учасників конфлікту і тих, хто приєднався до нього у певні проміжки часу розгортання конфлікту. Щоб визнати конфлікт розпочатим, потрібні як мінімум три умови:

а) перший учасник свідомо й активно  діє на шкоду другому;

б) другий учасник усвідомлює, що ці дії спрямовані проти нього та його інтересів;

в) у зв’язку з цим він і  сам починає активно протидіяти першому учасникові. Тобто поки діє лише один учасник або однією чи всіма сторонами проводяться розумові операції (планування дій, протидій тощо), конфлікту як такого ще немає. Конфлікт починається як двостороння чи багатостороння поведінка. Щоправда, йому передують дії однієї зі сторін, що дає змогу визначити того, хто розпочав конфлікт.

* внутрішньосистемний - будь-який конфлікт відбувається у певній системі - сім’я, група співробітників, держава тощо. Конфлікт між сторонами, що входять до однієї системи, може бути глибоким, великим або приватним, обмеженим. У відносинах сторін, де б конфлікт не відбувався просторово (кухня чи держава), є велика небезпека розростання, загострення взаємовідносин. Визначення внутрішньосистемних меж конфлікту тісно пов’язане з чітким визначенням конфліктуючих сторін по всьому колу його учасників. Таким колом (елементами системи) є : радники, підбурювачі, пособники, організатори конфлікту та інші.

Конфлікт виконує дуже важливі для суспільства функції. Їх можна поділити на кілька великих групи : позитивні та негативні.

Перш за все конфлікт є плідним грунтом для вивчення соціальних змін. Якщо люди незадоволені умовами свого життя або політикою, вони повинні вступити в боротьбу з існуючим порядком, інакше їм не добитися змін на краще. Майже кожен новий закон у цивілізованих країнах приймається в парламентах після тривалих дебатів і перехресного тиску груп з опозиційними інтересами.

Другою позитивною функцією соціальних конфліктів є те, що за їх допомогою  вдається примирити законні інтереси людей. Більшість конфліктів не закінчується тим, що одна сторона виграє, а інша - програє. Зазвичай при задоволенні інтересів обох сторін вдається досягнути певного синтезу - виробляється інтегративна згода, що відповідає інтересам першої і другої сторін і, отже, тих великих груп, яких вони представляють. А якби, бажаючи уникнути конфліктів, люди не висували своїх вимог, навряд чи можна було б плідно вирішити важливі питання. З цієї точки зору конфлікт можна розглядати як творчу силу.

Третьою позитивно функцією конфлікту  є те, що конфлікт об’єднує групу: без  здатності до соціальних змін і без  примирення й узгодження індивідуальних інтересів групова солідарність слабшає, а разом з тим зменшується й ефективність дії групи. Отже, головними характеристиками позитивних функцій конфлікту є вирішення проблем між сторонами, що протидіють.

Але конфлікт має не тільки позитивні  функції. Він може призвести суспільство до хаосу. На грунті конфліктів розпадаються сім’ї, через конфлікт розпадаються колективи, через міжнародні та міжособистісні конфлікти гинуть люди.

Конфлікт може спричинити дезорганізацію у суспільстві, призвести його до кризи, а то й до катастрофи. Конфлікти негативно впливають на необхідні зміни влади, сприяють розколу в групах, класах та інших спільнотах. Тому всі гілки влади повинні розробляти заходи щодо запобігання конфліктам, ретельно має працювати правова система для подолання конфліктів.

Відповідно до двох основних сфер суспільного життя конфлікти є :

* матеріальними – фнкція проявляються у тому, що всі вони, в тому числі і юридичні, пов’язані з економічною стороною суспільного життя. Це матеріальний інтерес, вигода, втрата, тому конфлікт сприяє перегрупуванню соціальних сил, суспільному прогресу (або регресу), розвиткові (або стагнації) матеріального виробництва.

* духовними – функія проявляється у вигляді стимулятора швидких і глибоких змін у духовному житті. У процесі соціальних конфліктів руйнуються норми, ідеали, цінності, що склалися раніше, відбувається радикалізація суспільної свідомості. Конфлікт начебто перетинає процес звичної односторонньої оцінки того, що відбувається, і створює умови для того, щоб люди побачили суспільне життя з іншого боку, який був закритий для них.

Розрізняють також функції :

* сигнальна - полягає в тому, що вона немовби дає заявку на необхідність прийняття термінових заходів, сигналізуючи суспільству про соціальне напруження, спонукає його і перш за все керівні та правові органи до уважного вивчення ситуації, перегляду нормативної бази тощо.

* інформаційна - близька до сигнальної, але вона ширша, ніж проста констатація про соціальне неблагополуччя. Конфлікти завжди дають цінну інформацію про причини, що їх породили. Інформація стає важливим засобом пізнання суспільних процесів.

* диференціююча - полягає в тому, що конфлікт призводить до соціальної диференціації. Наслідком соціального конфлікту є зміна соціальної структури суспільства, яка розвивається за звичною схемою: спочатку це гостра поляризація протилежних протиборчих сил, далі інтеграція розрізнених сил і, нарешті, виникнення нових спільнот.

* динамізуюча - полягає у тому, що в кожному соціальному конфлікті закладена можливість швидшими темпами розвивати суспільство, здійснювати соціальні зміни.

                                      

 

 

                            Причини соціального конфлікту

Щоб зрозуміти сенс конфлікту, необхідно розкрити його причини. Зазвичай вони зводяться до прагнення кожної протиборчої сторони, щоб задовольнити свої інтереси. Універсальною причиною є суперечність між рівнем домагань і реальною можливістю задовольнити їх. Як свідчить юридична практика, основою конфлікту часто буває прагнення забезпечити себе матеріально негайно або в майбутньому, групових конфліктів - економічні труднощі, політичні симпатії і антипатії, прагнення до лідерства тощо. А точніше, можна виділити такі типи причин:

* наявність протилежних орієнтацій - у кожного індивіда і соціальної групи є певний набір ціннісних орієнтацій відносно найбільш значущих сторін соціального життя. Всі вони розрізнюються і звичайно протилежні. У момент прагнення до задоволення потреб, при наявності цілей, що блокуються,  досягнути яких намагаються декілька індивідів або груп, протилежні ціннісні орієнтації приходять в зіткнення і можуть стати причиною виникнення конфліктів. Конфлікти внаслідок протилежних ціннісних орієнтацій надто різноманітні. Найбільш гострі конфлікти з'являються там, де існують відмінності в культурі, сприйнятті ситуації, статусі або престижі. Конфлікти, причиною яких служать протилежні орієнтації, можуть протікати в сферах економічних, політичних, соціально-психологічних і інших ціннісних орієнтацій.

* ідеологічні - конфлікти, виникаючі на ґрунті ідеологічних розбіжностей, є окремим випадком конфлікту протилежності орієнтацій. Різниця між ними полягає в тому, що ідеологічна причина конфлікту полягає в різному відношенні до системи ідей, які виправдовують і узаконюють відносини субординації, домінування і основоположні світогляди у різних груп суспільства.

* причини конфлікту, що полягають в різних формах економічної і соціальної нерівності - цей тип причин пов'язаний зі значними відмінностями в розподілі цінностей між індивідами чи і групами. Нерівність в розподілі цінностей існує повсюдно, але конфлікт виникає тільки при такій величині нерівності, яка розцінюється як вельми значна.

* причини конфліктів, лежачі у відносинах між елементами соціальної структури - конфлікти з'являються внаслідок різного місця, яке займають структурні елементи в суспільстві, організації або впорядкованій соціальній групі. Конфлікт з цієї причини може бути пов'язаний, по-перше, з різними цілями. По-друге, конфлікт з цієї причини буває пов'язаний з бажанням того або іншого структурного елемента зайняти більш високе місце в ієрархічній структурі.   

 Будь-хто  з перерахованих причин може  послужити поштовхом, першим рівнем  конфлікту тільки при наявності  певних зовнішніх умов.

 

                              Наслідки соціального конфлікту

Наслідки соціального  конфлікту вельми суперечливі. Конфлікти, з одного боку, руйнують соціальні  структури, приводять до значних  необґрунтованих витрат ресурсів, а  з іншою - є тим механізмом, який сприяє розв'язанню багатьох проблем, гуртує групи і зрештою служить одним з способів досягнення соціальної справедливості. Подвійність оцінки людьми наслідків конфлікту привела до того, що соціологи, що займаються теорією конфліктів, або, як ще кажуть, конфліктологією, не пришли до загальної точки зору з приводу того, корисні або шкідливі конфлікти для суспільства. Так багато хто вважає, що суспільство і окремі його складові частини розвиваються внаслідок еволюційних змін, і внаслідок цього передбачають, що соціальний конфлікт може носити тільки негативний, руйнівний характер.