Евакуація при радіаційному забрудненні

 

 

 

  Вступ…………………………………………………………………………… 2

1. Загальна характеристика надзвичайних ситуацій

радіаційного  характеру………………………………………………… 3

2. Особливості евакуації при надзвичайних ситуаціях

радіаційного  характеру…………………………………………………. 4

  Висновок……………………………………………………………………...... 10

  Список  використаних джерел…………………………………………...….. 11

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Загальне зростання  чисельності населення та щільності його мешкання, підвищення антропогенного тиску на навколишнє середовище, ускладнення самої техногенної сфери і підвищення її потенційної небезпеки, а також вплив глобальних кліматичних змін призводять до зростання ризиків значних людських втрат внаслідок виникнення масштабних природних і техногенних надзвичайних ситуацій (НС) та катастроф.

На території СНД дані фактори поглиблюються падінням рівня технологічної та виробничої дисципліни, зношеністю основних фондів, зменшенням регуляторних функцій інституту держави та фінансовою неспроможністю країн забезпечити прийнятний рівень цивільного захисту населення у разі виникнення загроз.

Одним зі шляхів зменшення  людських втрат є евакуація населення  із зон можливого впливу вражаючих  факторів природних та техногенних надзвичайних ситуацій.

Найбільшою за масштабами забруднення навколишнього середовища є аварія, яка сталася 1986 p. на Чорнобильській АЕС. Внаслідок грубих порушень правил експлуатації та помилкових дій 1986 рік став для людства роком вступу в епоху ядерної біди. Історія людства ще не знала такої аварії, яка була б настільки згубною за своїми наслідками для довкілля, здоров'я та життя людей. Радіаційне забруднення величезних територій та водоймищ, міст та сіл, вплив радіонуклідів на мільйони людей, які тривало проживають на забруднених територіях, дозволяє назвати масштаби Чорнобильської катастрофи глобальними, а ситуацію надзвичайною.

 

 

 

 

 

 

1. Загальна  характеристика надзвичайних ситуацій радіаційного характеру.

Радіаційні аварії -  це аварії з викидом (виходом) радіоактивних  речовин (радіонуклідів) або іонізуючих випромінювань за межі, не передбачені проектом для нормальної експлуатації радіаційне небезпечних об'єктів, в кількостях, що перевищують установлені межі їх безпечної експлуатації

До типових радіаційно небезпечних об’єктів відносяться:

- атомні електростанції (АЕС);

- підприємства з виготовлення ядерного палива, з переробки ядерного палива і поховання радіоактивних відходів;

- науково-дослідницькі та проектні організації, які працюють з ядерними реакторами;

- ядерні енергетичні установки на об'єктах транспорту.

При прогнозуванні та оцінці радіаційної обстановки передбачається два види можливих аварій, при яких створюється небезпечна радіаційна обстановка на місцевості, що потребує здійснення заходів щодо захисту населення; це гіпотетична аварія та аварія з руйнуванням реактора.

Гіпотетична аварія, для якої проектом не передбачаються технічні заходи, що забезпечують безпеку AEC. При викиді радіоактивних речовин в атмосферу виникає небезпечна радіаційна обстановка, що може призвести до опромінення населення.

Аварія з повним руйнуванням  ядерного реактора може відбутися внаслідок стихійного лиха, падіння повітряного транспорту на споруди АЕС, вибуху звичайних боєприпасів тощо. Вона супроводжується руйнуванням трубопроводів з теплоносієм, ушкодженнями реактора і герметичних зон, відмовою систем керування і захисту, що викликає миттєву втрату герметичності конструкцій реактора, оплавлення тепла видільних елементів і викид радіоактивних речовин з потоками пари в навколишнє середовище. Разом з тим можливе розкидання радіоактивних уламків конструкцій паливних елементів.

2. Особливості  евакуації при надзвичайних ситуаціях радіаційного характеру

Встановлення факту  віднесення аварійної події до рангу  НС, визначення виду та рівня НС проводиться  у такій послідовності.

При настанні аварійної події оперативний  черговий персонал об'єкта сповіщає про неї постійному органу управління місцевого рівня ЄДСЗР, а також відповідному, за підпорядкуванням, галузевому органу управління місцевого або регіонального чи загальнодержавного рівня.

Постійні органи повсякденного  управління місцевого рівня ЄДСЗР та вищевказані галузеві органи здійснюють першу оцінку аварійної події на її відповідність вимогам віднесення до рангу НС.

З цією метою виконується цільовий пошук необхідної класифікаційної картки, а вже в ній схожої конкретної ознаки. У разі збігу або значної схожості аварійної події хоч з однією з наведених у картці конкретних ознак провадиться зіставлення числових критеріїв цієї ознаки з реальною межею, яка досягнута аварійною подією. При перевищенні хоч одного з критеріїв аварійна подія заноситься до журналу НС і про це негайно сповіщаються орган повсякденного управління регіонального рівня ЄДСЗР і регіональна структура галузевих міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, де також вона реєструється в журналі НС під визначеним цифровим кодом з додаванням в кінці літери «М» (місцева).

Навіть якщо параметри аварійної  події досягли рівня встановленого  в класифікаційній картці першого  критерію і це відносить НС лише до місцевого   рівня, контроль за її розвитком повинні забезпечити, одночасно готуючи додаткові сили та засоби реагування до направлення в місце події, регіональні органи управління ЄДСЗР. Це поширюється і на випадки, коли аварійна подія сталася за межами конкретного об'єкта і тому з самого початку є місцевою.

При подальшому погіршенні ситуації і досягненні критеріїв, що визначені  у колонці термінового сповіщення, НС переходить до регіонального рівня  управління, який повинен взяти на себе відповідальність за своєчасне, повне  і адекватне реагування на НС і терміново сповістити про НС органи повсякденного управління державного рівня ЄДСЗР (оперативно-чергові служби МНС України, галузевих міністерств та інших центральних органів виконавчої влади). У цей період НС заноситься до журналу НС державного рівня під визначеним цифровим кодом з додаванням в кінці літери «Р» (регіональна). Одночасно змінюється літера в коді у всіх журналах інших рівнів управління. З цього моменту контроль за її розвитком повинні забезпечити, одночасно готуючи додаткові сили та засоби реагування до направлення в місце події, органи управління державного рівня ЄДСЗР.

Відповідальність за своєчасне, повне  і об'єктивне інформування координаційних органів управління державного рівня  ЄДСЗР покладена Кабінетом Міністрів  України на галузеві міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, якими розроблені та узгоджені відповідні класифікаційні картки.

Заходи щодо захисту населення  плануються та проводяться по всіх районах, населених пунктах, охоплюють  усе населення. Водночас характер та зміст захисних засобів встановлюється залежно від ступеня загрози, місцевих умов з урахуванням важливості виробництва для безпеки населення, інших економічних та соціальних чинників. З цією метою міста розподіляються за групами важливості, а об'єкти за категоріями стосовно засобів захисту населення у разі надзвичайної ситуації. Цей розподіл здійснює Кабінет Міністрів України.

Основні заходи щодо захисту населення  плануються та здійснюються завчасно і мають випереджувальний характер. Це стосується насамперед підготовки, підтримання у постійній готовності індивідуальних   та колективних засобів захисту, їх накопичення, а також підготовки до проведення евакуації населення із зон підвищеного ризику.

Для організації життєзабезпечення  населення в умовах НС та організації робіт з ліквідації наслідків аварій, катастроф, стихійних лих створюються Державні комісії з надзвичайних ситуацій ДКНС. ДКНС діють при Кабінеті Міністрів України, в областях, містах, регіонах як на постійній основі, так і у випадку виникнення НС. До їх функцій входить забезпечення постійної готовності до дій аварійно-рятувальних служб, контроль за розробкою та реалізацією заходів з попередження можливих аварій і катастроф. Усі завдання з ліквідації НС виконуються по черзі у максимально короткі строки.

Передусім вирішуються завдання щодо термінового захисту населення, запобігання розвитку чи зменшення  впливу надзвичайної ситуації і завдання з підготовки та виконання рятувальних  та інших невідкладних робіт.

Організація життєзабезпечення населення  в умовах НС це комплекс заходів, спрямованих на створення і підтримання нормальних умов життя, здоров'я і працездатності людей.

Цей комплекс включає:

- управління діяльністю  робітників та службовців, всього  населення при загрозі та виникненні  НС;

- захист населення та територій від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха;

- забезпечення населення питною  водою, продовольчими товарами  і предметами першої необхідності;

- захист продовольства,  харчової сировини, фуражу, вододжерел  від радіаційного, хімічного та  біологічного зараження (забруднення);

- житлове забезпечення  і працевлаштування;

- комунально-побутове  обслуговування;

- медичне обслуговування;

- навчання населення способам захисту і діям в умовах НС;

- розробку і своєчасне  введення режимів діяльності  в умовах радіаційного, хімчного  та біологічного зараження;

- санітарну обробку;

- знезараження території,  споруд, транспортних засобів, обладнання, сировини, матеріалів і готової продукції;

- підготовку сил та  засобів і ведення рятувальних  та інших невідкладних робіт  в районах лиха і осередках  ураження;

- забезпечення населення  інформацією про характер і  рівень небезпеки, правила поведінки;  морально-психологічну підготовку і заходи щодо підтримання високої психологічної стійкості людей в екстремальних умовах;

- заходи, спрямовані на  попередження,   запобігання або  послаблення несприятливих для  людей екологічних наслідків  НС та інші заходи.

Усі ці заходи організовують  державна виконавча влада, органи управління цивільної оборони при чіткому погодженні між собою заходів, що проводяться. Керівники підприємств, установ і організацій є безпосередніми виконавцями цих заходів. Заходи розробляються завчасно, відображаються в планах цивільної оборони і виконуються в період загрози та після виникнення НС.

З метою недопущення  загибелі людей, забезпечення їх нормальної життєдіяльності у НС передусім  повинно бути проведено сповіщення населення про можливу загрозу, а якщо необхідно, організовано евакуацію.

Евакуація - це організоване виведення чи вивезення населення з небезпечних зон. Безпосередньо евакуацією займається штаб цивільної оборони, усі організаційні питання вирішують евакуаційні комісії. Евакуація розпочинається після прийняття рішення начальником цивільної оборони, надзвичайною комісією або органами влади.

Евакуація працюючого населення  здійснюється за виробничим принципом, а населення, яке не пов'язане  з виробництвом, за територіальним принципом через домоуправління, ЖЕУ, ЖЕК. тощо. Діти евакуюються разом з батьками, але можливе їх вивезення зі школами, дитсадками.

Для проведення евакуації  використовуються всі види транспорту: залізничний, автомобільний, водний та індивідуальний. Автотранспорт використовується для вивезення на короткі відстані. В деяких випадках частина населення може виводитися пішки колонами по шляхах, які не зайняті перевезеннями.

Евакуація населення  здійснюється через збірні евакуаційні  пункти, які розташовують поблизу  місць посадки на транспорт або  на вихідних пунктах пішого руху, в школах, клубах, кінотеатрах та інших громадських закладах.

Про початок та порядок  евакуації населення сповіщається по мережі сповіщення. Отримавши повідомлення про початок евакуації, необхідно  взяти документи, гроші, речі та продукти і у визначений час прибути на збірний евакуаційний пункт, де населення реєструють, групують та ведуть до пункту посадки.

Нормативні документи  встановлюють часові обмеження на проведення повної евакуації населення із зони ураження залежно від типу НС та віддаленості населеного пункту (НП), що евакуюється, від осередку НС.    Тому одним з показників ефективності евакуаційних заходів є часовий термін (інтервал) проведення повної евакуації населення. Даний показник є інтегральним, оскільки формується під впливом багатьох чинників, що пов’язані з перебігом розвитку НС, з географічними, демографічними та іншими особливостями НП, транспортною мережею, ресурсними можливостями (в першу чергу . забезпечення транспортом), організацією управління процесом евакуації, і тому є специфічним для кожного окремого випадку.

В той же час деякі  типи НС (масштабні лісові пожежі зі значним задимленням, аварії з викидами небезпечних хімічних або радіоактивних  речовин) супроводжуються шкідливими чинниками, що здатні завдати шкоди здоров.ю осіб вже під час проведення евакуації.

Тому зниження часу повної евакуації населення (при виключенні людських втрат) з одночасним зниженням  можливої шкоди здоров’ю з боку шкідливих чинників НС є першочерговим  завданням при проведенні процесу евакуації.