Фактори виникнення та види небезпек які загрожують підприємству

Зміст

Вступ 3

1. Загрози безпеці підприємства 4

2. Фактори виникнення  та види небезпек які загрожують  підприємству 5

Висновок 10

Список використаної літератури 11

 

 

 

Вступ

Відсутність досвіду  роботи у конкурентному середовищі призвела до виникнення та поглиблення кризових явищ на вітчизняних підприємствах. У зв'язку з цим гостро постала проблема банкрутства суб'єктів господарювання, виникла необхідність його регулювання на державному рівні, потреба у розробленні системи діагностики і запобігання банкрутству, а також стратегій виходу з кризових ситуацій на самих підприємствах. Виконання зазначених завдань пов'язане передусім із своєчасним виявленням потенційних та реальних загроз підприємству, які можуть призвести до економічної кризи та в наслідок до банкрутства. Адже, для того, щоб ліквідувати загрозу банкрутства, необхідно, перш за все, її ідентифікувати. Варто врахувати, що сучасні умови господарювання ставлять перед сучасними підприємствами нові проблеми, пов'язані із фінансово-економічною кризою та політичною нестабільністю, які носять гострий та загрозливий характер, тому відповідно і загрози економічній безпеці та стабільності підприємства  стають більш реальними і небезпечними.

Саме така ситуація вказує на актуальність даної теми в сучасних умовах і вимагає нових підходів до класифікації та ідентифікації загрозливих явищ для безпеки підприємства як передумови успішного антикризового управління і відновлення стабільності суб'єкта господарювання.

Проте є проблема в запропонованих ними класифікація щодо неможливості останніх стати теоретичним підгрунттям спрямування системи управління на ефективне розв'язання проблем підтримання підприємства в нормальному стані економічної безпеки. Тому дана тема потребує додаткового дослідження щодо визначення найбільш загрозливих факторів негативного впливу в сучасних умовах господарювання.

 

1. Загрози безпеці підприємства

Враховуючи  сучасні умови господарювання, їх специфічний та гострий характер, необхідно дослідити основні  проблемні ситуації, які можуть виникнути, спричинивши загрозу діяльності підприємства. Для кращого розуміння та усвідомлення можливих загроз варто їх систематизувати за різноманітними ознаками, врахувавши пропозиції науковців, що досліджували дану тему.

Банкрутство підприємств - це наслідок глибокої фінансової кризи. На практиці з кризою, як правило, ідентифікується загроза неплатоспроможності та банкрутства підприємства, діяльність його в неприбутковій зоні або нестачу у фірми потенціалу для успішного функціонування. Причини такої кризи, неплатоспроможності та банкрутства підприємства можуть бути найрізноманітнішими і породжуються найрізноманітнішими загрозами. Загрози можуть існувати  практично у всіх сферах діяльності підприємства: в інвестиційній, фінансового забезпечення, конструювання, матеріального забезпечення, технічного і технологічного обслуговування, виробництва, збуту.

Джерелами негативних впливів на стабільність та безпеку  підприємства можуть бути:

• свідомі чи несвідомі дії окремих посадових осіб і суб'єктів господарювання (органів державної влади, міжнародних організацій, підприємств (організацій)- конкурентів;
• збіг об'єктивних обставин (стан фінансової кон'юнктури на ринках даного підприємства, наукові відкриття та технологічні розробки, форс-мажорні обставини тощо).

Необхідно зазначити, що найважливішим є поділ загроз на внутрішні та зовнішні, оскільки такий поділ дає можливість виявити джерело (місце) утворення загрози, суб'єкта, який її спричиняє, розвиток у просторі,  природу її виникнення (об'єктивні, суб'єктивні), можливість впливу на неї,  рівень керованості. Отже, варто більш детально дослідити запропоновані різними науковцями підходи саме до поділу загроз на внутрішні і зовнішні, використовуючи при цьому різні класифікаційні ознаки.

Шершньова З.Є. за джерелом загрози виділяє внутрішні (кризоутворювальні фактори, які формують загрозу, знаходяться на території України), а також зовнішні загрози, які перебувають за кордоном держави.

Як бачимо, Шершньова  З.Є., виділяючи внутрішні та зовнішні фактори, стверджує, що зовнішні - ті, що перебувають за кордоном, а внутрішні - знаходяться на території України, проте переважна більшість науковців по іншому трактують ці поняття:

• зовнішні, які практично дуже важко (іноді неможливо) врахувати (на них підприємство не може впливати або його вплив може бути слабким);
• внутрішні, що безпосередньо залежать від форм, методів та організації роботи на самому підприємстві.

 

2. Фактори виникнення та види небезпек які загрожують підприємству

Так, Савицька Г.В. також  виділяє зовнішні і внутрішні  фактори, які негативно впливають на рівень економічної безпеки підприємства і стають передумовами банкрутства, при цьому дотримуючись принципу поділу  залежно від того чи залежать ці загрози від діяльності підприємства чи  не залежать.

До зовнішніх  факторів Савицька Г.В. відносить економічні, політичні, посилення міжнародної конкуренції у зв'язку з розвитком науково-технічного прогресу, а також демографічні.

До внутрішніх факторів Савицька Г.В. відносить наступні:

• дефіцит власного оборотного капіталу як наслідок неефективної виробничо-комерційної діяльності чи неефективної інвестиційної політики;
• низький рівень техніки, технології й організації виробництва;
• зниження ефективності використання виробничих ресурсів підприємства, його виробничої потужності;
• створення наднормативних залишків незавершеного будівництва, незавершеного виробництва, виробничих запасів, готової продукції;
• погана клієнтура підприємства, яка платить із запізненням чи не платить зовсім через банкрутство;
• відсутність збуту через низький рівень організації маркетингової діяльності з вивчення ринків збуту продукції, формування портфеля замовлень, підвищення якості і конкурентоспроможності продукції, вироблення цінової політики;
• залучення позикових засобів в оборот підприємства на невигідних умовах;
• швидке і неконтрольоване розширення господарської діяльності.

Поділ загроз на внутрішні і зовнішні подають  у своїх працях Крамаренко Т.О. та Чорна О.Є.

Зовнішніми причинами  банкрутства автори визначають політичні, соціально-економічні, науково-технічні, зовнішньоекономічні.

До внутрішніх причин банкрутства  відносять брак стратегічного плану  розвитку, низьку якість менеджменту, недосконалість механізму ціноутворення, збільшення дебіторської заборгованості, утримання зайвих робочих місць, технологічна неузгодженість процесу виробництва, брак довготермінового інвестування, дефіцит власних оборотних коштів, нераціональна організаційна структура.

Зовнішні фактори можуть бути міжнародними та національними [4, c.465]. Крамаренко та Чорна не виділяють  окремо демографічний та соціокультурний фактор зовнішнього впливу, а поєднують їх у групі соціально-економічних, що може ускладнити їх ідентифікацію та оцінку.

Фактори, що впливають на рівень стабільності та безпеки і  можуть призвести  до банкрутства, досліджує  також Мошенський С.З. Автор поряд із демографічними, економічними, політичними факторами зовнішнього впливу виділяє також фактори, пов'язані із розвитком науки і техніки, культурний фактор та неплатоспроможність партнерів (розвиток науки і техніки - зміни в технології виробництва потребують значних вкладень, можуть тимчасово негативно впливати на дохід підприємства; культура - знаходить прояви у звичках і нормах споживання, надання переваги попиту па одні товари й негативному ставленні до інших; неплатоспроможність партнерів призводить до несвоєчасного виконання зобов'язань боржниками).

Серед внутрішніх факторів Мошенський виділяє філософію, корпоративну культуру, ресурси та їх використання, а також якість і рівень маркетингу.

Як бачимо, система запропонованих Мошенським внутрішніх факторів є досить обмеженою на відміну від переліку, запропонованого Савицькою.

Фурман Т. Ю. та Прокопович Н.І. виділяють наступні види зовнішніх  загроз:

1. соціально-економічні фактори загального розвитку країни (спад обсягу національного доходу, ріст інфляції, уповільнення платіжного обороту, нестабільність податкової системи, зниження рівня реальних доходів населення ріст безробіття);
2. ринкові фактори (зниження ємності внутрішнього ринку, посилення монополізму на ринку, суттєве зниження попиту, спад кон'юнктури в економіці в цілому, нестабільність фінансового ринку, зниження активності фондового ринку, нестабільність валютного ринку);
3. інші зовнішні фактори.

Варто звернути увагу, що Фурман Т.Ю. та Прокопович Н.І. серед факторів зовнішнього впливу пріоритетного значення надає економічним факторам, а також стану фінансової системи, проте сучасні умови господарювання показують, що є небезпечними і потенційно можливими загрози будь-якого виду, тому варто було б деталізувати та виділити окремо фактори, що входять у групу інших зовнішніх факторів.

Внутрішні фактори  кризового розвитку за Фурманом Т.Ю. та Прокоповичем Н.І. поділяються на: виробничі, інвестиційні, фінансові. Отже, як бачимо, Фурман Т.Ю. та Прокопович Н.І. поділяє внутрішні загрози за ознакою сфери діяльності: виробничої, інвестиційної та фінансової.

Всі попередні  науковці, виділяючи зовнішні фактори  впливу, не звертали увагу на те, що вони можуть впливати на діяльність підприємства прямо або опосередковано. Тому варто наголосити, що зовнішні фактори впливу логічно поділяти на дві групи: фактори прямого та опосередкованого впливу.

Фактори прямого  впливу безпосередньо впливають  на рівень економічної стабільності. До цієї групи слід відмести: відносини з господарськими партнерами (постачальники, споживачі), конкуренцію підприємців та відносини з контактними аудиторіями (державними закладами регулювання підприємницької діяльності, податковими органами, засобами масової інформації, фінансовими органами, інвесторами).

Фактори опосередкованого впливу - це такі фактори, які можуть не здійснювати прямого регулярного  впливу на рівень ризику, але сприяють його зміні. До них відносимо: соціально-демографічні, культурні, політичні, цауково-технологічні, економічні, юридичні.

Таку класифікацію зовнішніх факторів пропонує Любченко Н.Л..

Багато науковців  поділяють загрози залежно від  сфер діяльності підприємства. Так, наприклад, Валуєв Ю.Б. за відношенням загроз до сфери діяльності  виділяє загрози в галузі: інвестиційної діяльності, поточного фінансового забезпечення, матеріального забезпечення, конструкторсько-технологічного забезпечення, виробничої, маркетингово-збутової, науково-дослідницької діяльності.

Варто звернути увагу на те, що класифікація загроз залежно від сфери діяльності підприємства не є окремою класифікацією загроз, адже відображає внутрішні фактори негативного впливу, що залежать від діяльності підприємства в певній сфері. Отже, базовою класифікацією загроз банкрутства підприємства є їх поділ на внутрішні та зовнішні.

Враховуючи  класифікації загроз, які запропонували  в своїх наукових працях науковці, можна виділити найбільш суттєві  зовнішні фактори ризику, які сформувалися в сучасний момент в Україні і  несуть небезпеку стабільності вітчизняних підприємств. Отже, до найхарактерніших сучасним умовам зовнішніх факторів негативного впливу  належать: спонтанність природних процесів і явищ, стихійні лиха, а також екологічна ситуація, яка передбачає виникнення подій техногенного характеру; можливі зміни в економіці і їх потенційний вплив на рівень цін і зайнятості, наприклад, темпи інфляції; політична ситуація в країні; несвоєчасність державного регулювання, виражена очікуванням значних законодавчих змін з низькою ймовірністю введення їх в дію; зниження загального життєвого рівня населення, ріст безробіття, страйків, зміна потреб, кримінальна обстановка.

До внутрішніх факторів ризику можна віднести: випадковість (різного роду аварії, вихід з  ладу обладнання, нещасні випадки на транспорті і т. п.); виробничі фактори, які визначаються специфікою галузевої належності підприємства, використовуваного обладнання, техніки та технології, організацією і політикою в сфері менеджменту, якістю і рівнем використання маркетингу; рівень кваліфікації і взаємовідносини персоналу; фінансовий стан підприємства, який визначає як можливості фінансування розвитку бізнесу, так і погашення довгострокових і короткострокових зобов'язань.

 

Висновок

Отже, як бачимо, науковці у своїх дослідженнях найчастіше поділяють загрози на зовнішні і внутрішні, що доводить найбільш широкий характер такої класифікації. Для прийняття обґрунтованого рішення підприємство повинне ідентифікувати всі можливі види ризиків, характерні для певного проекту, які є багаточисельними та різноманітними.

Відсутність досвіду  роботи у конкурентному середовищі призвела до виникнення та поглиблення  кризових явищ на вітчизняних підприємствах. У зв'язку з цим гостро постала  проблема банкрутства суб'єктів  господарювання, виникла необхідність його регулювання на державному рівні, потреба у розробленні системи діагностики і запобігання банкрутству, а також стратегій виходу з кризових ситуацій на самих підприємствах. Виконання зазначених завдань пов'язане передусім із своєчасним виявленням потенційних та реальних загроз підприємству, які можуть призвести до економічної кризи та в наслідок до банкрутства. Адже, для того, щоб ліквідувати загрозу банкрутства, необхідно, перш за все, її ідентифікувати. Варто врахувати, що сучасні умови господарювання ставлять перед сучасними підприємствами нові проблеми, пов'язані із фінансово-економічною кризою та політичною нестабільністю, які носять гострий та загрозливий характер, тому відповідно і загрози економічній безпеці та стабільності підприємства  стають більш реальними і небезпечними.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Розгляд  даної проблеми у своїх працях подають Дубецька С.П., Лоханова Н.О., Шершньова З.Є., Савицька Г.В., Крамаренко Т.О., Чорна О.Є., Фурман Т. Ю., Прокопович Н.І., Мошенський С.З., Покропивний С.Ф., Паламарчук О.І., Любченко Н.Л. та інші. Проте є проблема в запропонованих ними класифікація щодо неможливості останніх стати теоретичним підгрунттям спрямування системи управління на ефективне розв'язання проблем підтримання підприємства в нормальному стані економічної безпеки. Тому дана тема потребує додаткового дослідження щодо визначення найбільш загрозливих факторів негативного впливу в сучасних умовах господарювання.