Гідродинамічні об’єкти та їх призначення

Снігова лавина ¾ це сніговий обвал, маса снігу, що падає чи сповзає із гірських схилів під впливом якої-небудь дії і захоплює на своєму шляху нові маси снігу. Однією із спонукальних причин лавини може бути землетрус. Снігові лавини поширені у гірських районах.

За характером руху лавини поділяються на схилові (зсуви), лоткові  та стрибаючі. Небезпека лавини полягає  у великій кінетичній енергії  маси лавини, що має величезну руйнівну силу. Лавини утворюються на безлісих схилах, крутизна яких має значення починаючи від 15⁰ та більше. Оптимальні умови для утворення лавин на схилах у 30-40^о . Коли крутизна більше 50⁰ сніг осипається до підніжжя схилу і лавини не встигають сформуватися. Сходження лавини починається тоді, коли шар свіжого снігу, що випав, досягає 30 см, а старого - більше 70 см. Швидкість сходження лавини може досягати більше 100 м/с, а в середньому 20-30 м/с. Точний прогноз часу сходження лавин неможливий.

Є відомості про те, що в Європі кожного року лавини різного  виду забирають у середньому близько 100 людських життів. Протилавинні профілактичні  заходи поділяються на 2 групи: пасивні  та активні. Пасивні способи полягають  у використанні опорних споруд, дамб, лавинорізів, снігозатримувальних  щитів, насадженні та відновленні лісу тощо.

Активні методи полягають  у штучному провокуванні сходження  лавини у заздалегідь вибраний час  і за дотримання заходів безпеки. З цією метою виконується обстріл  головних частин потенційних зривів лавини розривними снарядами або  мінами, організовуються вибухи спрямованої  дії, використовуються сильні джерела  звуку.

У лавинонебезпечних регіонах можуть створюватися протилавинні служби, передбачається система повідомлення та розроблюються плани заходів  для захисту від лавин.

Виверження  вулканів. Сукупність явищ, пов’язаних із рухом магми у земній корі та на її поверхні називається вулканізмом.

Магма (від грец. magma ¾ густа мазь) ¾ це розплавлена маса переважно силікатного складу, що утворюється у глибинних зонах Землі. Досягаючи земної поверхні, магма виливається у вигляді лави.

Лава відрізняється від  магми відсутністю газів, які  звітрюються під час виверження. Вулкани (за ім’ям бога вогню Вулкана) являють собою геологічні утворення, що виникають над каналами та тріщинами  у земній корі, по яким вивергається на земну поверхню магма. Звичайно вулкани являють собою окремі гори, сформовані продуктами вивержень.

Вулкани поділяються на діючі, сплячі та згаслі. До сплячих відносяться  вулкани, про виверження яких нема відомостей, але вони зберегли свою форму і  під ними відбуваються локальні землетруси.

Згаслі ¾ це різні вулкани без якої-небудь вулканічної активності.

За механізмом зсувного процесу  виділяють такі типи зсувів: зсув, видавлювання, гідравлічне винесення та ін.

За глибиною залягання  поверхневого ковзання розрізняють  зсуви: поверхневі ¾ до 1 м, дрібні ¾ до 5 м, глибокі ¾ до 20 м, дуже глибокі ¾ більше 20 м.

За потужністю залученої  до процесу маси гірських порід зсуви  поділяють на малі ¾ до 10 тис. м³, середні ¾ від 11 до 100 тис. м³, великі ¾ від 101 до 1000 тис.м³, дуже великі ¾ більше 1000 тис. м³.

За швидкістю руху зсуви  бувають швидкі (час розвитку вимірюється  секундами або хвилинами), середньої  швидкості (хвилини, години), повільні (дні, роки).

Зсуви формуються, як правило, на ділянках, що складаються із водотривких  та водоносних порід грунту, які  чергуються між собою. Зсуви виникають  внаслідок порушення рівноваги  порід. Коли сили зчеплення на поверхні ковзання стають меншими складової  сили тяжіння, маса починає рух. Небезпека  зсувів полягає в тому, що величезні  маси грунтів, що несподівано зсуваються, можуть призвести до руйнування будівель та споруд і великих жертв.

Збудниками зсувних процесів є землетруси, вулкани, будівельні роботи тощо. Попередження та захист від зсувів передбачає ряд пасивних та активних заходів.

До першої групи відносять  заходи охоронно-обмежувального виду: заборона будівництва, виконання вибухових  робіт, надрізання зсувних схилів. До активних заходів відносять улаштування  різних інженерних споруд, підпірних  стінок, рядів паль тощо. У небезпечних  місцях передбачається система спостереження  та повідомлення населення, а також  дії відповідних установ з  організації аварійно-рятувальних  робіт.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Безпека життєдіяльності:  Навч. посіб. / За ред. В.Г. Цапка. - 3-тє вид., стер. - К.: Знання, 2004. - 397 с.

2. Стеблюк М.І.: Цивільна  оборона та цивільний захист: Підручник. — 2-ге вид., переробл. — К.: Знання, 2010. — 487 с.

3. Леігович Г.Г. Довідник  з цивільної оборони. - К., 1999.

4 Зеркалов Д. В. Безпека життєдіяльності [Електронний ресурс] : Навчальний посібник / Д. В. Зеркалов. – Електрон. дані. – К. : Основа, 2011