Химическое заражение

 

Основними наслідками хімічних аварій можуть бути:

- руйнування будівель, устаткування, технологічних ліній і тому подібне;

- займання будівель, споруд, рідин, і тому подібне;

- забруднення довкілля

-ураження людей, що виявилися в зоні токсичної дії без необхідних засобів захисту.

Оцінка наслідків аварій на ХНО залежить від властивостей ХНР, умов його зберігання і застосування у виробництві, відповідно небезпека зараження ХНР приземного шару атмосфери, будівель і споруд, місцевості, відкритих вододжерел, ґрунтових вод визначається фізико - хімічними властивостями ХНР. Багато в чому це визначається температурою кипіння ХНР, залежно від якої ХНР ділять на три групи.

До першої групи відносять речовини, що мають точку кипения нижче мінус 400С і зберигаемих в стислому стані. При аварії вони в результаті інтенсивного викиду утворюють тільки первинну хмару, яка може створити небезпеку вибуху і пожежі.

До другої групи  відносяться речовини, що мають точку  кипіння в інтервалі температур від мінус 400С до плюс 400С. Знаходяться  в пароподібному стані. Зберігаються в ізотермічних місткостях в охолодженном виді. При протоці ( викиді) речовин, що знаходяться під тиском, утворюється первинна  і вторинна хмара зараженого повітря. Глибина поширення як первинного  так і вторинної хмари може досягати від несколькіх сотін до десятків кілометрів.

До третин групі речовин відносяться ХНР з температурою кипіння вище 400С (верхньої межі температур приземного шару повітря). В цю групу входять ХНР, що знаходяться в місткостях при отмосферном тиску в рідкому стані. При аварійній протоці цих ХНР відбувається зараження місцевості, відкритих вододжерел в отдельных випадках ґрунтових вод. Можливе утворення вторинної хмари зараженого повітря.

При хімічному зараженні  можуть виникнути НС з хімічною обстановкою  чотирьох основних типів.

Перший тип  хімічної обстановки. При аварії відбувається руйнування місткості або технологічного устаткування, ХНР, що містять, в газоподібному стані, внаслідок чого утворюється первинна парогазова або аерозольна хмара.

Другий тип хімічної обстановки. При аварійних викидах (протоках) ХНР, використовуваних у вигляді сжиженных газів, перегрітих летких рідин з температурою кипіння нижче температури довкілля утворюється первинне і вторинне хмари.

Третій тип  хімічної обстановки.  При аварійних  викидах (протоках) малолетких ХНР, з  температурою кипіння істотно вище температури довкілля, відбувається зараження місцевості в небезпечних концентраціях.

 

 

 

ПИТАННЯ 2: ВИЗНАЧЕННЯ ПЛОЩІ ЗОНИ МОЖЛИВОГО ХІМІЧНОГО УРАЖЕННЯ     

          Під зоною хімічного ураження розуміється територія, в межах которй в результаті дії ХНР можлива поразка людей, тварин і рослин. Величина зони хімічного зараження залежить від физико - хімічних властивостей, токсичності, кількості речовини (викинутого в атмосферу), що розлилася, метеорологічних умов і характеру місцевості. Розмір зони хімічного зараження характеризується завглибшки і щириной поширення хмари зараження о повітря. Глибина поширення хмари зараженого повітря  є основною характеристикою зони хімічного зараження. Глибина зони хімічного зараження визначається з використанням (таблиця. 1.11-1.22) методики. Істотний вплив на глибину зони хімічного зараження чинить вертикальна стійкість приземного шару повітря : інверсія(нижні шари повітря холодніші за верхні), ізотермія (температура повітря на висотах до 30 м від поверхні землі майже однакова), конвекція (нижній слой повітря нагрітий силнее верхнього).

 

ПИТАННЯ 3 ВИЗНАЧЕННЯ МОЖЛИВИХ ВТРАТ НАСЕЛЕННЯ В ОСЕРЕДКУ ХІМІЧНОГО УРАЖЕННЯ.

У осередку хімічного  ураження ( прийнято називати територію  з об'єктами, що знаходяться на ній, в межах який в результаті дії НХР сталися масові поразки людей, сільськогосподарських тварин і рослин) можуть бути администротивные, промислові, сільськогосподарський підприємства і установи, житлові квартали населених пунктів.

Відповідно втрати робітників службовців і населення в осередках хімічного  ураження залежать від токсичності, величини концентрації НХР і часу перебування людей, що знаходяться в зоні хімічного ураження, мірі їх захищеності і своєчасності використання індивідуальних засобів захисту ( протигазів). Характер поразки людей  може бути разлічен. Він визначається головним чином токсичністю ХНР і отриманою токсодозой Можливі втрати робітників, службовців і населення від ХНР визночают згідно методики по таблиці 1.10 .

Можливі втрати населення, робітників та службовців,

які опинилися  у ЗМХЗ (ЗФХЗ) (%)

Таблиця 1.10

Забезпеченість  засобами захисту	На відкритій  місцевості	В будівлях або  в простіших сховищах
Без протигазів	90-100	50
У протигазах	1-2	до 1
У простіших засобах  захисту	50	30-45

 

Структура втрат може розподілятися за наступними даними:

• легкі – до 25%;
• середньої тяжкості – до 40%;
• зі смертельними наслідками – до 35%.

 

Питання 4 Методика прогнозування наслідків розлива(виброса) небезпечних хімічних речовин при аваріях на промислових об'єктах і транспорті.

 

Загальні положення 

щодо прогнозування  масштабів зараження небезпечними хімічними речовинами при аваріях  на хімічно-небезпечних об’єктах

Терміни і визначення

Наведені терміни і  визначення, що застосовуються в цієї методиці.

Аварія зі НХР – це подія техногенного характеру, що сталася на хімічно небезпечному об’єкті внаслідок виробничих, конструктивних, технологічних чи експлуатаційних причин або від випадкових зовнішніх впливів, що призвела до пошкодження технічного обладнання, пристроїв, споруд, транспортних засобів з виливом (викидом) НХР в атмосферу і реально загрожує життю, здоров'ю людей.

Вторинна хмара  НХР – це хмара НХР, яка виникає протягом певного часу внаслідок випару НХР з підстильної поверхні (для легко летючих речовин час розвитку вторинної хмари після закінчення дії первинної хмари відсутній, для інших речовин він залежить від властивостей НХР, стану обвалування та температури повітря).

Зона можливого  хімічного забруднення (ЗМХЗ) – територія, в межах якої під впливом зміни напряму вітру може виникнути переміщення хмари НХР з небезпечними для людини концентраціями.

Зона хімічного  забруднення НХР (ЗХЗ) – територія, яка включає осередок хімічного забруднення, де фактично розлита НХР, і ділянки місцевості, над якими утворилась хмара НХР.

Небезпечна  хімічна речовина (НХР) – хімічна речовина, безпосередня чи опосередкована дія якої може спричинити загибель, гостре чи хронічне захворювання або отруєння людей і (чи) завдати шкоди довкіллю.

Первинна хмара  НХР – це пароподібна частина НХР, яка знаходиться в будь-якій ємності над поверхнею зрідженої НХР і яка виходить в атмосферу безпосередньо при руйнуванні ємності без випару з підстильної поверхні.

Прогнозована  зона хімічного забруднення (ПЗХЗ) – розрахункова зона в межах ЗМХЗ, параметри якої приблизно визначаються за формою еліпса.

Хімічно небезпечний  об`єкт (ХНО) – промисловий об`єкт (підприємство) або його структурні підрозділи, на якому знаходяться в обігу (виробляються, переробляються, перевозяться (пересуваються), завантажуються або розвантажуються, виконуються у виробництві, розміщуються або складуються постійно або тимчасово, знищуються тощо) одне або декілька НХР (до ХНО не відносяться залізниці).

Хімічно небезпечна адміністративно-територіальна одиниця (ХАТО) – адміністративно - територіальна одиниця, до якої відносяться області, райони, а також будь-які населені пункти областей, які потрапляють у зону можливого хімічного забруднення (ЗМХЗ) при аваріях на хімічно небезпечних об`єктах.

Хмара НХР – суміш парів і дрібних крапель НХР з повітрям в обсягах (концентраціях), небезпечних для довкілля (вражаючих концентраціях). Розрізняють первинну і вторинну хмару забрудненого повітря.

 

Прогнозування глибини зон зараження НХР

Ця методика може бути використана для довгострокового (оперативного) і аварійного прогнозування  при аваріях на ХНО і транспорті, а також для визначення ступеня  хімічної небезпеки хімічно небезпечних  об`єктів і адміністративно-територіальних одиниць.

1. Довгострокове (оперативне) прогнозування.

Довгострокове прогнозування  здійснюється заздалегідь для визначення можливих масштабів забруднення, сил  і засобів, які залучатимуться для  ліквідації наслідків аварії, складення планів роботи та інших довгострокових (довідкових) матеріалів.

1.1. Для довгострокового  (оперативного) прогнозування використовуються  наступні дані:

загальна кількість  НХР для об`єктів, які розташовані  у небезпечних районах (на воєнний  час та для сейсмонебезпечних районів тощо). У цьому випадку приймається розлив НХР “вільно”;

кількість НХР в одиничній  максимальній технологічній ємності  для інших об`єктів. У цьому  випадку приймається розлив НХР  “у піддон” або “вільно” залежно  від умов зберігання НХР;

метеорологічні дані: швидкість вітру у приземному шарі – 1 м/с, температура повітря 20⁰С , ступінь вертикальної стійкості повітря (СВСП) –інверсія, напрямок вітру не враховується, а розповсюдження хмари забрудненого повітря приймається у колі  360⁰;

середня щільність населення для цієї місцевості;

площа зони можливого  хімічного забруднення (ЗМХЗ)

S_ЗМХЗ = 3,14 × Г²;

площа прогнозованої  зони хімічного забруднення (ПЗХЗ)

S_ПЗХЗ = 0,11 × Г²;

ступінь заповнення ємності (ємностей) приймається 70% від паспортного  об`єму ємності;

ємності з НХР при  аваріях руйнуються повністю;

при аваріях на продуктопроводах (аміакопроводах тощо) кількість НХР, що може бути викинута, приймається  за її кількість між відсікателями (для продуктопроводів об`єм НХР  приймається 300-500 тонн);

заходи щодо захисту  населення більш детально плануються на глибину зони можливого хімічного  забруднення, яка утворюється протягом перших 4 годин після початку аварії.

2. Аварійне прогнозування.

Аварійне прогнозування  здійснюється під час виникнення аварії за даними розвідки для визначення можливих наслідків аварії і порядку дій в зоні можливого забруднення.

2.1. Для аварійного  прогнозування використовуються  такі дані:

• загальна кількість НХР на момент аварії в ємності (трубопроводі), на якій виникла аварія;
• характер розливу НХР по підстильній поверхні (“вільно” або “у піддон”);
• висота обвалування (піддону);
• реальні метеорологічні умови: температура повітря (⁰С), швидкість (м/с) і напрямок вітру у приземному шарі, ступінь вертикальної стійкості повітря СВСП (інверсія, конвекція, ізотермія) (табл. 1.4);
• середня щільність населення для місцевості, над якою розповсюджується хмара ХНР;
• площа зони можливого хімічного забруднення (ЗМХЗ) (дивись пункт 1.1);
• площа прогнозованої зони хімічного забруднення (ПЗХЗ) (дивись пункт 1.1);
• прогнозування здійснюється на термін не більше ніж на 4 години, після чого прогноз має бути уточнений.

2.2. Визначення параметрів  зон хімічного забруднення під  час аварійного прогнозування.

2.3. Зона можливого  хімічного забруднення.

2.4. Розмір ЗМХЗ приймається як сектор кругу, форма і розмір якого залежить від швидкості та напрямку вітру (табл. 1.9) і розраховується за емпіричною формулою.

Площа ЗМХЗ: 

S_змхз=8,72×10^-3×Г²×j, км², де:                                       (1.8)

Г – глибина зони (табл. 1.11-1.22);

j – коефіцієнт, який умовно дорівнюється кутовому розміру зони (табл. 1.9).

2.5. Прогнозована зона  хімічного забруднення.

Площа ПЗХЗ:

S_прог.=К×Г²×N^0,2, км², де                                          (1.9)

К – коефіцієнт (табл. 2.8);

N – час, на який  розраховується глибина ПЗХЗ;

Ширина ПЗХЗ:

при інверсії   Ш=0,3*Г^0,6, км;

при ізотермії  Ш=0,3*Г^0,75, км;  де                                   (1.10)                                      

при конвекції Ш=0,3*Г^0,95, км.

Г – глибина зони забруднення, яка визначається з використанням (табл. 1.11-1.22).

2.6. Термін дії джерела  забруднення визначається по  табл.