Конституційні основи безпеки життєдіяльності

Конституційні основи безпеки життєдіяльності

Проблема захисту людини від небезпеки у різних умовах її перебування виникла одночасно із появою на Землі наших далеких пращурів. Це були небезпечні природні явища, певні представники біологічного світу. Згодом з’явилася небезпека, творцем якої стала сама людина. У теперішній час людина більше всього страждає від небезпек, які сама ж і створила. Вона перманентно живе і діє в умовах потенціальних небезпек, що постійно змінюються. Такий розвиток небезпеки зумовив те, що кожна держава, яка ставить за основу цілісність і безпеку своїх громадян, прийняла законодавство, яке урегульовує цю проблему.

Становлення суверенної України супроводжувалося створенням безпечного стану довкілля, виробництва, побутових умов для життєдіяльності людини. Основне місце в цьому процесі посідає законодавство у галузі регулювання відносин з охорони здоров'я людини та навколишнього середовища і забезпечення безпеки в надзвичайних ситуаціях й ситуаціях повсякденного життя, тобто безпеки життєдіяльності. Ці відносини регулюються нормативними актами різної юридичної сили — конституцією, законами, урядовими підзаконними актами, відомчими нормативними актами та нормативними актами місцевих органів влади.

В Україні таке регулювання здійснює Конституція України (далі КУ) як Основний Закон та прийняте на її основі законодавство: Закон України “Про охорону праці”, “Про охорону навколишнього природного середовища”, “Про цивільну оборону”. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визначаються найвищою соціальною цінністю (ст.3 КУ).

Держава бере на себе зобов'язання зберегти генофонд України, подолати наслідки Чорнобильської катастрофи — катастрофи планетарного масштабу. Правовий порядок ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ст. 19 КУ). Права і свободи людини згідно Конституції, є невідчужуваними та непорушними. Усі люди є вільними і рівними у своїй гідності та правах (ст. 21 КУ). Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей. З іншої сторони кожна людина має обов'язки перед суспільством (ст. 23 КУ).

 Дуже важливе значення  має закон " Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД ) та соціальний захист населення” від 3 березня 1998 р. Масове розповсюдження цієї хвороби в усьому світі та в Україні створює загрозу особистій,громадській та державній безпеці, спричиняє важкі соціальне — економічні та демографічні наслідки, що зумовлює необхідність вжиття спеціальних заходів щодо захисту прав і законних інтересів громадян та суспільства.

Забезпечення економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу (ст.17);

Кожна людина має право на захист свого життя і здоров'я, життя та здоров'я інших людей від протиправних посягань. Відповідно до Закону людина має невід'ємне право на життя, на свободу та особисту недоторканність (ст. 29 КУ). Основним Законом держави гарантується право на працю, яку вона вільно обирає або на яку вільно погоджується, що дає можливість заробляти собі на життя (ст. 43 КУ). Держава гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізує програму професійно-технічного навчання, підготовки та перепідготовки кадрів відповідно до потреб суспільства.

Кожній людині гарантується Конституцією право на належні, безпечні і здорові умови праці. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється. Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування (ст. 49 КУ).

Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм, створенням умов для ефективного та доступного медичного обслуговування. Держава дбає про забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя, про право на безпечне для життя і здоров'я довголіття та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Законом гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту. Така інформація ніким не може бути засекречена (ст. 50 КУ).

Кожен громадянин зобов'язаний не заподіювати шкоду навколишньому середовищу, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки, неухильно дотримуватися Конституції та законів України, не посягати на права та свободи, честь та гідність інших людей (ст. 66, 68 КУ).

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.”

Весь другий розділ Конституції присвячений цим питанням. Він так і називається: „Права, свободи та обов’язки людини і громадянина”. Ряд статей відноситься безпосередньо до безпеки життєдіяльності, наприклад:

Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторкані і безпека визнається в Україні найвищою соціальною цінністю.

Стаття 16. Забезпечення екологічної безпеки і підтриманняекологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи — катастрофи планетарногомасштабу, збереження генофонду України є найважливішимобов'язком держави.

Стаття 27. Кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави — захищати життя людини

Стаття 43. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає,або на яку вільно погоджується Кожен має право на належні,безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу ви-значеної законом Використання праці жінок і неповнолітніхна небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється .

Стаття 46. Громадяни мають право на соціальний захист, щовимагає права на забезпечення їх у разі повної, часткової аботимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, без-робіття з незалежних від них обставин, а також у старості тав інших передбачених законом ситуаціях .

Стаття 48. Кожен має право на достатній життєвий рівеньдля себе і своєї сім'ї, що вимагає достатнього харчування, одя-гу, житла.

Стаття 49. Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров'я забезпечуєтьсядержавним фінансуванням відповідних соціально-економічних,медико-санітарних, і оздоровчо-профілактичних програм.

Стаття 50. Кожен має право на безпечне для життя і здоров'ядовкілля та на відшкодування наданої порушенням цього права шкоди Кожному гарантується право вільного доступу до ін-формації про стан довкілля та якість харчових продуктів.

Також Конституція України гарантує, що:

• кожен має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушено прав і свобод інших людей (стаття 23);
• кожен має право на повагу його гідності; ніхто не може бути свавільно підданий катуванню, жорстокому, нелюдському чи такому, що принижує його гідність покаранню або поводженню (стаття 28);
• кожна людина має право на недоторканість житла (стаття 30);
• кожному гарантована таємниця листування, телефонних розмов (стаття 31);
• ніхто не може втручатися в особисте та родинне життя;
• заборонено збирання, зберігання та використання конфі-денційної інформації про особу без її згоди (стаття 32).

Основи законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада І992 р. із змінами і доповненнями, внесеними законами України, проголошуют, що кожна людина має природне невід'ємне і непорушне право на охорону здоров'я. Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров'я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров'я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв'язання екологічних проблем, вдосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя.

Основи законодавства України про охорону здоров'я визначають правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров'я в Україні. Вони регулюють суспільні відносини у цій галузі з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров'я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості.

Отже, позитивні зрушення у сфері безпеки життєдіяльності зроблені чималі, однак здійснені заходи поки що не привели до відчутного поліпшення умов і безпеки життєдіяльності. А це, поза сумнівом, відображається на економіці держави загалом.