Контрольна робота з "Безопасности жизнедеятельности"

Контрольна робота № 10

з БЖД

1. Хімічні забруднення довкілля.

Небезпечними факторами  називають такі чинники життєвого  середовища, які призводять до травм, опіків, обморожень, інших пошкоджень організму або окремих його органів  і навіть до раптової смерті.

Хоча поділ вражаючих  факторів на небезпечні та шкідливі досить умовний, бо інколи неможливо віднести який-небудь фактор до тієї чи іншої  групи, він ефективно використовується в охороні праці для організації  розслідування та обліку нещасних випадків та професійних захворювань, налагоджування роботи, спрямованої на розробку заходів  і засобів захисту працівників, профілактику травматизму та захворюваності на виробництві.

За характером та природною  впливу всі небезпечні та шкідливі фактори поділяються на чотири групи: фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні.

Основна характеристика хімічних факторів така:

• хімічні елементи, речовини та сполуки, які перебуваються у різному агрегатному стані (твердому, газоподібному, рідкому);
• які різними шляхами проникають в організм людини (через органи дихання, через шлунково-кишковий тракт, через шкірні покрови та слизові оболонки);
• які за характером дії виділяють такі речовини (токсичні, наркотичні, подразнюючі, задушливі, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні, такі, що впливають на репродуктивну функцію).

Це найпоширеніші і  зумовлені речовинами, що використовують в різноманітних галузях промисловості, сільському господарстві. На території  України діє потужний, а отже небезпечний, комплекс хімічних виробництв - Донецько-Придніпровський  регіон (Лисичансько-Сіверськодонецько-Рубіжанський трикутник), Південний (Одеський припортовий завод), Західний (Стебнік, Калуш).

Всі хімічні сполуки, забруднювачі природного середовища, за їх шкідливим  впливом на здоров'я людини, розподілені  на чотири класи небезпеки. Основу такої  класифікації складують значення гранично допустимої концентрації (ГДК) речовини. Одиниці виміру: у повітрі - мг на куб. м, у воді - мг на літр, у грунтах і продуктах харчування - мг на кілограм речовини.

За значеннями ГДК хімічні  забруднення класифікують - до першого класу небезпечних речовин відносять речовини, концентрації яких знаходяться в межах від 0,1 мг і менше - навіть мільярдні частки - настільки вони токсичні. Це надзвичайно небезпечні речовини, наприклад сполуки важких металів - ртуті, свинцю, кадмію, нікелю, радіоактивних елементів - торію, урану, радію, а також органічні речовини - бензопирен, диоксин, поліциклічні вуглеводні (нафталін, фенантрен) - канцерогени і багато інших, навіть деякі лікарські препарати.

Другий клас - дуже небезпечні речовини, ГДК яких знаходяться в межах від 0,1 до 1,0 мг. До них належать багато лікарських препаратів - наприклад більшість антибіотиків (алергени, деякі з них навіть канцерогени), кислоти, луги.

Третій клас - речовини небезпечні, ГДК яких знаходяться в межах від 1 до 10 мг. Наприклад, багато препаратів побутової хімії - розчинники фарб, емалі, синтетичні миючі засоби і навіть звичний пил на вулицях і шляхах, у побуті.

Речовини четвертого класу небезпеки - відносно небезпечні для нашого здоров'я. Їх ГДК - від 10 мг і більше, але це не означає, що вони цілком нешкідливі. Це більшість харчових продуктів, які можуть негативно впливати на здоров'я людини - сприяють виникненню алергічних реакцій.

Хімічне забруднення довкілля обумовлено речовинами, які використовують у промисловості, сільському господарстві. Це добрива: органічні - гній, торф, солома, неорганічні - нітратні, сульфатні, фосфатні і пестициди, а також миючі засоби - мила, синтетичні поверхнево-активні речовини (порошки, пасти, шампуні).

Перевищення концентрацій добрив або безконтрольне їх застосування призводить до отруєння грунтів, вод, харчових продуктів, вони легко мігрують по харчових ланцюгах. Нітрати - солі азотної кислоти в рослинах, організмах тварин і людей легко перетворюються у нітрити, нітрозоаміни, які сприяють виникненню ракових захворювань. Особливо вони небезпечні при спільному застосуванні з деякими лікарськими препаратами. Норми вмісту нітратів (мг/кг): картопля -80, капуста та морква - 300, помідори - 60, часник - 60, зелень - 400, огірки - 150, кавун, дині, буряку - по 45 мг/кг. В таблиці 5 (Додаток 2) наведені припустимі норми нітратів у деяких рослинах, продуктах харчування.

Пестициди (лат. пестис - зараза, лат. цаедере - вбивати) - як правило складні органічні, рідше неорганічні сполуки, які в залежності від сфери 'їх застосування ділять на групи. Акарициди (лат. акаріум - кліщ) - для боротьби з кліщами рослин, тварин, грунтів; інсектициди (лат. інсектум -комаха) - препарати для боротьби із шкідливими комахами. Бактерициди - для боротьби з бактеріями. Гербіциди (лат. герба - трава) - знищують трав'янисті бур'яни, які відбирають багато живильних речовин із грунту, а це сприяє зменшенню врожайності. Дефоліанти (гр. де - відібрання, лат. фоліум - лист) - препарати, що викликають штучний листопад. Фунгіциди (лат. фунге - гриб) застосовують для боротьби з нижчими грибами, які викликають багато хвороб у людей, тварин, рослин.ат. лімнос - молюск) - для боротьби зі шкідливими молюсками.

Щорічно у світі виробляють 5 млн т пестицидів, з яких біля 1,5 млн. тон цих токсичних речовин включилося до складу наземних і водних екосистем. А лише 110 тис. т їх веде до глобального забруднення всіх середовищ мешкання.

За даними Українського науково-дослідного інституту токсикології, 150 видів  продуктів харчування містять біля 70 видів пестицидів. Отже, питання небезпеки з боку продуктів харчування дуже актуальне. Пестицид вважають небезпечним і його не можна застосовувати, якщо коефіцієнт стійкості (Кс), тобто спроможність саморозкладатися, більше одиниці.

Мийні засоби - мила на основі органічних жирних кислот і тому в природному середовищі вони легко розщеплюються на речовини які, засвоюються мікроорганізмами, рослинами. На відміну від них синтетичні поверхнево-активні речовини (СПАР) - порошки, пасти майже не розкладаються і отруюють природне середовище, насамперед водні басейни, їхніх мешканців - гідробіонтів, зокрема аквабіонтів - мешканців прісних водойм і маребіонтів - мешканців морів, океанів.

Важкі метали - це елементи в різноманітних сполуках - від скандію і далі всі метали таблиці Д.І. Мендєлєєва. В незначних концентраціях (мікро,- ультрамікрокількості) вони потрібні організмам -рослинам, тваринам, людям. Але при перевищенні певної межі вони стають отрутами. Важкі метали містяться в незначних кількостях в добривах, промислових викидах - димах, стічних водах, відходах. Поступово вони акумулюються в грунтах, рослинах, організмах тварин, отруюючи природу, руйнуючи ДНК, гени, інші біоактивні молекули. Не можна викидати будь-де відпрацьовані автомобільні акумулятори (містять свинець), люмінесцентні лампи (містять ртуть). Щорічно в біосферу надходить 400 тис. т ртуті, із них 150 тис. т за рахунок спалювання речовин, які її містять, в атмосферу її надходить 12 тис. т, в океан - 50 тис. т. З літосфери її випаровується від 25 до 150 тис. тонн.

Таким чином, кількість важких металів, які руйнують ДНК, мембрани клітин постійно росте, що веде до глобального  отруєння біосфери. Дуже небезпечний  свинець. Всі рослини, крім часнику, концентрують його в 2-10 разів більших  дозах, чим його міститься в оточуючому середовищі.

Дію речовин на організм можна поділити на кров'яні отрути (чадний газ, селітра, важкі метали), нервові або нейротоксичні (алкоголь, наркотики), ниркові та печінкові отрути (сполуки важких металів, токсини грибів - вищих та нижчих), серцеві - алкалоїди рослинного походження та синтетичні, кишково-шлункові - розчини кислот, лугів. Всього нормується більше 700 найбільш вживаних і водночас токсичних речовин, що негативно впливають на організм людини і викликають стійкі порушення процесів нормальної життєдіяльності.

2. Небезпеки в сучасному урбанізованому середовищі.

Нині спостерігається  стійке зростання кількості людей, що проживають в містах. Економічні витрати в урбанізованому суспільстві  від захворювань (стресу, шуму, забруднень та іншого) в деяких розвинених країнах  дорівнює втратам, що заподіяні страйками  робітників.

Збільшення площі урбанізованого середовища сприяє знищенню природного середовища за рахунок зрубування лісів  та інших насаджень, зміни умов життя  і, як результат, явищ підвищеної захворюваності мешканців нових районів.

Гострота соціального  розвитку міст за своїм характером в Україні має свої особливості. Відсутня тенденція зростання чи утворення малих міст. Тенденція  розвитку суспільства знаменує перехід  від старого типу розселення —  невеличке місто, село — до нових  агломерацій — київська, харківська, донецька, львівська, які ставлять нові соціальні проблеми, викликані проживанням  величезної чисельності населення  на обмеженій території. Саме функціонування міст має загальні і специфічні проблеми.

Урбанізація проходить на фоні специфічної поведінки населення  — його міграції. Міграція населення  — складний суспільний процес, пов'язаний з переміщенням населення в регіони  зі стабільним соціально-економічним  становищем. Міграції населення відіграли  важливу роль в історії людства. Люди змінюють звичайні для них місця  проживання через ряд обставин, що змушують їх переселятися в інші міста, регіони, країни. Це, по-перше, виштовхування, пов'язане із серйозними соціальними  потрясіннями, конфліктами та іншими економічними кризами, стихійними лихами та ін. По-друге, притягання — сукупність привабливих рис або умов для  проживання в інших містах (в регіонах, де високі заробітки, де можна зайняти  високий соціальний статус та ін.). Відмінні умови життя можуть створювати штучно в процесі виникнення потоків емігрантів, під час притягання робочої сили і кваліфікованих кадрів в певні регіони, де їх не вистачає. По-третє, шляхи міграції — це характеристики безпосереднього пересування мігрантів з одного географічного місця в інше (доступність міграції, відсутність бар'єрів для міграції тощо). З міграцією населення зв'язані процеси заселення, господарського освоєння і змішування рас, мов і народів.

Зростання населення внаслідок  визначених міграційних процесів викликає інші соціальні процеси в суспільстві. В умовах нормальної адаптації нового населення загальні риси суспільства  залишаються незмінними. Але в  умовах, коли більшість нового населення  не адаптується у великих конгломераціях, то з'являються передумови виникнення негативних відповідних наслідків  у суспільстві.

З іншого боку, збільшення населення  великих конгломерацій веде до перевантаження структури обслуговування, систем постачання найнеобхіднішої продукції та енергетичних ресурсів життєдіяльності. Одночасно з розвитком конгломерацій збільшується їх негативний тиск на біосферу. Кожне велике місто становить штучне середовище антропогенного походження. Це середовище — досить складна екологічна система зі своїми специфічними умовами, створеними співвідношенням природних факторів середовища та технічних особливостей виробництв.

Характерними наслідками дії згаданих вище негативних факторів є ураження здоров'я населення, внаслідок  чого виникають захворювання ендокринної  системи, інфекційні, крові, органів дихання, туберкульоз та інші.

Збільшився рівень дорожньо-транспортного  травматизму, аварій в побуті (пожеж, вибухів та ін.). Найбільш поширеною  причиною вибухів у побуті є низька культура у використанні газових  приладів (особливо в умовах користування, коли споживачі знаходяться в  нетверезому стані). З такої ж  причини збільшується кількість  випадків пожеж у помешканнях.

3. Енергетична сумісність в системі «людина - середовище».

Людина живе, безупинно  обмінюючись енергією з навколишнім  середовищем, бере участь у кругообігу речовини в біосфері. В процесі  еволюції людський організм пристосувався  до екстремальних кліматичних умов – низьких температур півночі, високих температур екваторіальної зони, до життя в сухій пустелі й на сирих болотах. У природних умовах людина має справу з енергією сонячної радіації, руху повітря, хвиль земної кори. Енергетичний вплив на незахищену людину, що потрапила в шторм чи смерч, в зону землетрусу, діючого вулкана або грозу, може перевищити припустимий для людського організму рівень і нести небезпеку його травмування чи загибелі. Рівні енергії природного походження залишаються практично незмінними. Сучасні технології і технічні засоби дозволяють якоюсь мірою знизити їхній небезпечний вплив, однак складність прогнозування природних процесів і змін у біосфері, недостатність знань про їх природу, створюють труднощі в забезпеченні безпеки людини в системі “людина – природне середовище”.

  Поява техногенних джерел теплової й електричної енергії, вивільнення ядерної енергії, освоєння родовищ нафти і газу зі спорудженням протяжних комунікацій породили небезпеку різноманітних негативних впливів на людину і середовище існування. Енергетичний рівень техногенних негативних впливів росте, зростає і неконтрольований вихід енергії в техногенному середовищі, що є причиною збільшення числа каліцтв, професійних захворювань і загибелі людей.

  Негативні фактори, що впливають на людей поділяються, на природні, і антропогенні – викликані діяльністю людини. Наприклад, пил у повітрі з'являється в результаті виверження вулканів, вітрової ерозії ґрунту, разом з тим величезна кількість частинок викидається промисловими підприємствами.

  Небезпечні, шкідливі і уражаючи фактори по природі дії у свою чергу ділять на фізичні, хімічні, біологічні і психофізичні.