Мобілізаційна підготовка та мобілізація в Україні

Мобілізаційна підготовка та мобілізація в Україні

Бурик Богдан Євгенович

магістрант, спеціальність «Правознавство»

Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля

Під час проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації зачіпаються громадянські права та обов’язки великого прошарку населення, саме тому, як ніколи гостро стоять питання, стосовно, прийняття  рішення про мобілізацію, зміст і порядок проведення мобілізаційної підготовки і військової служби, передбачені соціальні гарантії, відповідальність за порушення конституційного обов’язку громадянами України. Важливість даної тематики не підлягає сумніву та передбачає негайне найглибше, всебічне наукове вивчення проблематики питання про мобілізаційну підготовку і мобілізацію наших співвітчизників, особливо, для юристів задля захисту порушених законних прав і інтересів громадян України.

Декларуючи ст. 65 Конституції України та ст.1 Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є конституційним обов’язком громадян України.

Законодавець передбачив невійськову службу або ж альтернативну службу, задля громадян, які з релігійних переконань не можуть виконувати поставлених на військовослужбовців завдань та використовувати зброю. Альтернативна служба запроваджується замість строкової служби, проходячи її громадянин виконує свій обов’язок перед державою і суспільством.

Законотворець зазначив перелік осіб, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації:

1. Заброньовані (особи,які будуть залученні з метою організації роботи того чи іншого державного підприємства чи організації) на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами;
2. Визнані відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);
3. Чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років (такі чоловіки можуть бути призвані на військову службу у разі їх згоди тільки за місцем проживання);
4. Жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років (такі особи можуть бути призвані на військову службу у разі їх згоди і тільки за місцем проживання);
5. Жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є інвалідом I чи II групи, до досягнення нею 23 років;
6. Усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років;
7. Зайняті постійним доглядом за особами, що його потребують, відповідно до законодавства України, в разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
8. Народні депутати України, студенти та аспіранти (денної форми навчання);

Закон України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» дає визначення наступним важливим  поняттям «мобілізаційна підготовка», «мобілізація», «особливий період», згідно до нього:

1. Мобілізаційна підготовка - це комплекс організаційних, політичних, економічних, фінансових, соціальних, правових заходів, які  здійснюються в мирний  час з метою підготовки національної економіки, органів державної влади, Збройних Сил України, інших військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій до своєчасного й організованого проведення мобілізації та задоволення потреб оборони держави і захисту її території від можливої агресії, забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

2. Мобілізація – це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань.

Насамперед при розгляді теми «мобілізаційна підготовка і мобілізації» потрібно виділити таке значуще поняття, як «особливий період», оскільки, він є ключовим і має під собою наступне.

Особливий період – це період часу при котрому функціонування і діяльність усіх державних органів, підприємств, організацій та насамперед Збройних Сил України спрямовані на захист територіальної цілісності і незалежності України. Особливий період наступає у разі оголошення рішення про мобілізацію (крім цільового), доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Важливо з правової точки зору, що, режими воєнного стану вводиться указом Президента України, який затверджується Верховною Радою України протягом двох днів, та доведеться до відома населення у найстигліший час засобами інформації.

Під час воєнного стану деякі права та свобод громадян України можуть бути обмежені (крім прав і свобод зазначених у ст. 63 Конституції України):

1. У період воєного стану може обмежуватись право громодян на вільне пересування. Це обмеженння реалізується наступними заходами – спеціальній режим вїзду і виїзду на територію держави, обмеження руху транспотрних засобів, запровадження комендантської години, заборона призовникам і віськовозобов'язаним змінювати місце проживання без повідомлення військового комісаріату;
2. Обмежується право власнності фізичних та юридичних осіб, шляхом примусового відчуження майна для потреб оборони, з подальшим відшкодуванням збитків;
3. Введення трудової повиності для працездатних осіб із метою виконання робіт, що мають оборонний характер і використання потужностей юридичної особи, незалежно від форми власності, для потреб оборони;
4. Заборона виготовлення і розповсюдження інформаційних матеріалів, що можуть дестабілізувати обстановку;
5. Обмеження або тимчасова заборона продажу зброї, отруйних і сильнодіючих хімічних речовин, а також алкогольних напоїв та речовин, вироблених на спиртовій основі.

 Потрібно  також зазначити,що держава забезпечує наступними соціальними гарантіями громадян України,що проходять військову службу за призовом, на особливий період (але не більше одного року) або прийнятими на службу під час особливого періоду та підлягають звільненню у зв’язку з оголошенням демобілізаціії, але продовжуватимуть службу за контрактом (більше ніж на один рік), зберігається місце роботи, посада і компенсується середній заробіток із Державного бюджету України. Крім того, громадяни-підприємці на період мобілізації та мобілізаційної підготовки не припиняється державна реєстрація підприємцем.

Керуючись ст. 336, 336-1 Кримінального кодексу України,передбачена наступна відповідальність за ухилення від призову за мобілазацією та ухилення у разі проведення цільової мобілізації карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

Отже, захист територіальної цілісності і незалежності країни є конституційним обов’язком громадян, котрий закріплений у законодавстві, оскільки має першочергове значення для держави, особливо зараз, у найскрутніший період для України. Організація захисту та навчання громадян для захисту Вітчизни покладено на державу, а також охороняє права і законі інтереси військовослужбовців, членів сімей військовослужбовців, ветеранів військової службовців, учасників бойових дій. Законодавство, яким регламентовані відносини між державою і військовозобов’язаними, включає у себе найрізноманітніші сфери права, що обумовлено об’ємом та специфікою вирішуваних питань. Необхідність найширших знань юристів у даній сфері не підлягає сумніву та є прямим обов’язком правознавця, задля захисту прав і законних інтересів громадян, яких мобілізовано й дотримання законності насамперед.

Науковий керівник:

д. ю. н., професор Пушкіна О.В.