Наркотики та наркоманія

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА  СЛУЖБА УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

 

Кафедра:техногенно-екологічної  безпеки

Обліково-економічний  факультет

 

 

 

Реферат з курсу

«Безпека життєдіяльності»

На тему:

«Наркотики та наркоманія»

 

 

 

 

 

                                                                 Виконала:

                                                                 Студентка групи ОБ-12.1

                                                                 Слободяник Дарина

                                                                 Перевірив:

                                                                Желібо Євгеній Петрович

 

 

 

Ірпінь 2012

ПЛАН

Вступ

1. Історія появи і розповсюдження наркотичних речовин
2. Види наркотиків
3. Причини вживання наркотиків

Висновки

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Вся історія людства тісно  пов'язана з вживанням засобів, які можуть змінювати психічний  стан людини. На жаль, неможливо охопити  всі причини, які спонукають людину до вживання психотропних препаратів. Наркотики вживали люди різних культур, переслідуючи різні цілі: під час  релігійних обрядів, для зняття болю та неприємних відчуттів, перед боєм. Згодом, разом з розширенням міграції і контактів між культурами посилювався обмін інформацією про психотропні речовини. Зараз наркотики тісно переплелись з життям суспільства. Вони суттєво впливають на життя кожного, незалежно від того, вживає їх людина чи ні.

 В деяких країнах  наркоманія і токсикоманія, особливо  серед підлітків і молоді, набули  характеру епідемії. Наслідками  вживання наркотиків є втрата  працездатності та здоров'я в  молодому віці, смерть внаслідок  передозування або спричинена  ускладненнями наркоманії, поширення  ВІЛ/СНІДу, вірусних гепатитів, соціальна дезадаптація, зростання злочинності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Історія появи і розповсюдження наркотичних речовин

Може здатися, що наркотики  з'явилися не так давно, що пов'язано  з розвитком хімії, медицини та інших  наук, а також з швидким науково-технічним  прогресом. Однак це не так.  Наркотики  знайомі людям вже декілька тисяч  років. Їх споживали люди різних культур  і в різних цілях: під час релігійних обрядів, для відновлення сил, для  зміни свідомості, для зняття болю і неприємних відчуттів. Вже в дописемний період ми маємо свідчення того, що люди знали і використовували психоактивні хімічні речовини: алкоголь і рослини, споживання яких впливає на свідомість.  Археологічні дослідження показали, що вже в 6400 р . до н.е.  люди знали пиво і деякі інші алкогольні напої. Очевидно, процеси бродіння були відкриті випадково (виноградне вино, між іншим, з'явилося тільки в 4-3 ст. До н.е.). Перше письмове свідоцтво використання інтоксикантів - розповідь про пияцтво листопада з Книги Буття. Використовувалися і різні рослини, що викликають фізіологічні і психічні зміни зазвичай в релігійних обрядах або при проведенні медичних процедур.

 Можна навести кілька  історичних прикладів використання  наркотичних і психотропних речовин.  На Близькому Сході в 5 тис.  до н.е. мав широку популярність  «злак радості» (по всій видимості,  опіумний мак). Близько  2700 р  . до н.е. в Китаї вже використовували  коноплі (у вигляді настою, як  чай): імператор Шен Нунг наказував своїм підданим приймати її як ліки від подагри і неуважності.  Люди кам'яного століття знали опіум, гашиш і кокаїн і використовували ці наркотики для зміни свідомості (в ході релігійних обрядів) і при підготовці до бою. На стінах похоронних комплексів індійців Центральної і Південної Америки є зображення людей, що жують листя коки (один із способів прийому кокаїну), що датуються серединою 3 тис. до нашої ери.

  Потрібно мати на увазі, що факт використання наркотику в одній культурі не дає нам права припускати, що і в інших культурах, в цей же самий час люди знали цей наркотик і вживали його. Як і зараз, у вживанні наркотиків людьми різних культур є і схожість, і відмінності. Протягом всієї історії контакти між далекими культурами відбувалися завдяки торгівлі і війнам. Наприклад, в результаті хрестових походів і подорожей Марко Поло європейці дізналися опіум і гашиш, широко поширені на Сході. Пізніше подорож європейців (головним чином англійців, французів, португальців та іспанців) до Америки принесли нові відкриття. Основні психоактивні речовини, привезені до Європи з Америки - кокаїн (з Південної Америки), різні галюциногени (з Центральної Америки) і тютюн (з Північної Америки).

  Як показали дослідження, між культурами відбувався двосторонній обмін. Батьківщина кавового дерева - Ефіопія. Європейці познайомилися з кавовим напоєм в 17 столітті, моряки завезли кавові зерна до Південної Америки, яка тепер є головним світовим виробником кави. Слід додати, що з Європи до Америки прийшов алкоголь, отриманий в результаті перегонки, а в Чилі в 1545 році з'явилася коноплі.  До початку 20 століття практично не існувало обмежень на виробництво і споживання наркотиків. Іноді робилися спроби скоротити або взагалі заборонити використання певних речовин, але вони були нетривалими і, як правило, невдалими. Наприклад, тютюн, кава і чай були спочатку зустрінуті Європою в багнети. Перший європеєць, закурили тютюн - супутник Колумба Родріго де Херес - після прибуття до Іспанії був поміщений у в'язницю, тому що влада вирішила, що в нього вселився диявол. Було кілька спроб оголосити поза законом каву та чай. Відомі й випадки, коли держава не забороняло наркотики, а навпаки сприяло процвітанню торгівлі ними. Найкращий приклад - збройні конфлікти між Великобританією та Китаєм у середині 19 століття. Вони називаються опіумними війнами, тому що англійські торговці ввозили в Китай опіум. До середини 19 століття кілька мільйонів китайців пристрастилися до опіуму. У цей час Китай, безумовно, вийшов на перше місце в світі, по споживанню опіуму, велика частина якого вирощувалася в Індії та переправлялася до країни англійцями. Китайський уряд прийняв безліч законів про контроль над імпортом опіуму, але жоден з них (включаючи повну заборону) не вплинув бажаного дії.  Англійці не бажали скорочувати опіумну торгівлю з двох причин: по-перше, це давало великі прибутки, а по-друге, в самій Англії не спостерігалося такого сплеску наркотичної залежності, хоча опіум широко використовувався в медицині. У 1839 році вибухнув конфлікт: китайський уряд знищило великий вантаж опіуму, який належав англійським і американським торговцям. Почалася перша опіумна війна. Британія все-таки змогла в ній перемогти, і по Нанкинському договором 1842 отримала, в числі іншого, права на використання портів Гонконгу в якості компенсації за знищений вантаж опіуму.  Торгівля тривала, і в 1856 році призвела до другої війни. Ця друга опіумна війна закінчилася в 1858, і за умовами Тіенсінского договору Китай продовжував імпортувати опіум, але міг встановлювати великі митні збори. Торгівля опіумом скоротилася і, врешті-решт, припинилася. Тільки на початку двадцятого століття у всьому світі почалася кампанія за дозвіл використання наркотиків строго в медичних цілях (як знеболюючі препарати). У двадцятому столітті в Європі та Америці вживалися практично одні й ті ж наркотики.

 Цікаво, що багато нових  або «добре забутих старих»  наркотиків було освоєно спочатку  в Сполучених Штатах, і потім  вони поширилися в інших країнах,  так що Америка як би задавала  тон у міжнародному споживанні  наркотиків.

2. Види наркотиків

Термін "наркотична речовина" включає в себе три критерії:

1) медичний;

 2) соціальний;

3) юридичний. 

Вони взаємозалежні і  в правовому аспекті зобов'язують визнавати засіб наркотичним  тільки при відповідності всім трьом  критеріям. Медичний критерій полягає  в тому, що засіб (речовина, ліки) повинно  надавати тільки специфічну дію на центральну нервову систему (стимулюючу, седативну, галюциногенну і т.д.), яке було б причиною його немедичного застосування.

Соціальний критерій має  на увазі, що немедичне застосування засобу набуває таких масштабів, що стає соціально значущим. Юридичний  критерій виходить з обох вищевказаних передумов і вимагає, щоб відповідна інстанція, на те уповноважена (в Україні міністр охорони здоров'я), визнала даний засіб наркотичним і включила в список наркотичних засобів.

Список наркотичних речовин  та наркотичних лікарських засобів  складається з чотирьох переліків.

• Перелік № 1 наркотичних речовин та наркотичних - лікарських засобів, заборонених для застосування на людях і виробництва і не підлягають включенню в рецептурні довідники і навчальні посібники, містить героїн, лізергінову кислоту та її препарати, мескалін, псилоцибін, канабіс та ін
• Перелік № 2 включає в себе наркотичні лікарські засоби: кодеїн, кокаїн, морфін, ноксирон, омнопон, опій, промедол, барбаміл (амітал-натрій), етамінал-натрій (нембутал) та ін.
• У перелік № 3 введені рослини і речовини, віднесені до наркотичних засобів і заборонені для застосування (конопля, опійний мак, макова соломка та ін.)
• У переліку № 4 названі всі речовини і препарати, які знаходяться в списках Єдиної конвенції про наркотичні засоби 1961 р. Слід зазначити, що список наркотичних речовин та наркотичних лікарських засобів у нашій країні ширше, ніж список Єдиної конвенції про наркотичні засоби 1961 р., так як в цей список також включені небезпечні психотропні речовини, наведені в Конвенції про психотропні речовини 1971 р. Це не суперечить духу міжнародних конвенцій про обмеження використання наркотичних засобів і дозволяє кожній країні застосовувати більш або менш суворі заходи контролю по відношенню до цієї групи препаратів.

Як справедливо зазначають А. В. Вальдман та ін, застосування терміна "наркотичний засіб" до будь-якої речовини, виходячи тільки з фармакологічних позицій, неприпустимо, оскільки в нього вкладається крім медичного ще юридичне і соціальне розуміння.

Термін "наркоманія" визначається не стільки з клінічних позицій, скільки з медично-юридичних та соціальних і застосовується тільки з урахуванням тих хворобливих патологічних станів, які викликаються зловживанням відповідними речовинами або лікарськими засобами. Таке застосування цього терміна викликало необхідність введення в термінологію клінічного визначення зловживання відповідними речовинами або лікарськими засобами, не визнаними законом наркотичними, додаткового поняття "токсикоманія".

Цей термін введений для  визначення нозологічної одиниці, пов'язаної із застосуванням речовин або  лікарських засобів, не визнаних ще наркотичними. На території України застосовується уніфікований термін "наркоманія" для позначення хворобливого стану, викликаного споживанням наркотичних засобів. Таким чином, до наркоманії відносяться тільки ті випадки немедичного споживання речовини або лікарських засобів, які в установленому порядку віднесені до наркотичних засобів. Якщо речовина не віднесена до наркотичних, застосовується термін "токсикоманія".

Такий поділ обумовлено в першу чергу правовими. Єдиної платформою для визначення наркоманії є лише той факт, що хворобливий стан виникло у зв'язку зі споживанням наркотичних речовин або лікарських засобів, а токсикоманія розвинулася як результат споживання лікарського засобу або іншої речовини, не віднесеного до наркотичних. В іншому ж клінічна картина тієї чи іншої форми наркоманії залежить від особливостей наркотичної речовини, що є предметом зло вживання.

Так, добре відомо, наскільки  своєрідно протікає морфіну наркоманія на відміну від кокаїнової наркоманії. Виходячи з цих позицій не випадково  для характеристики хворобливих  станів, пов'язаних зі зловживанням наркотичними засобами, використовується термін у  множині ("наркоманії") і в кожному  випадку, для кожної форми наркоманії використовується прикметник, що характеризує той чи інший вид наркоманії: морфін наркоманія (морфінізм ), кокаїнова та ін. Термін "психотропні речовини" також вживається як з медичних, так і юридичних позицій. Міжнародна конвенція про психотропні речовини 1971 р. визначила, що в список психотропних речовин можуть включатися лише ті, які викликають патологічне звикання, надають стимулюючий вплив на центральну нервову систему, викликають галюцинації або порушення моторної функції, або мислення, або поведінки, або сприйняття, або настрою і якщо такий вплив може представити собою проблему для здоров'я населення і соціальну проблему.  Тому в медичній практиці правильніше використовувати термін і збірне поняття "психоактивні речовини і засоби", що включає велику групу специфічно діють на центральну нервову систему засобів. Цю групу можна розділити на психоактивні кошти, що знаходяться і не перебувають під міжнародним контролем. Термін "психоактивні речовини" доцільно застосовувати до тих речовин, які не віднесені до наркотичних та психотропних речовин, до останніх необхідно застосовувати терміни, які за ними закріплені як в міжнародному, так і національному.

Важлива також чітка правова  класифікація групи речовин, фармакологічно характеризуються як стимулятори, оскільки частина з них увійшла в Єдину конвенцію 1961 р., інша частина в Конвенцію 1971

Ряд стимуляторів зробилися  предметом зловживання спортсменами . Такі стимулятори були заборонені для застосування в спорті. Поступово  групу цих препаратів стала розширюватися. Однак предметом зловживання  почали ставати не тільки стимулятори, але й інші препарати, в тому числі  надають заспокійливу дію. Такі препарати  стали називати допінгами.

З точки зору медико-соціальної допінгом слід називати ті стимулятори  або психоактивні препарати, а також наркотичні та психотропні, ендокринні та інші засоби, які штучно викликають підвищену працездатність і знімають почуття (відчуття, сприйняття) втоми, штучно створюють сприятливе для досягнення спортивних цілей фізичний стан, у зв'язку з чим уповноваженим на те органам в установленому порядку визнані допінгами і включені у відповідний юридичний документ. Таким чином, так само як і наркотичні та психотропні речовини, поняття "допінг" більш правове, ніж фармакологічну.

Допінг суперечить як медичної етики, так і медичній науці. Згідно Медичному кодексу Міжнародного олімпійського комітету, поняття  допінгу полягає в застосуванні речовин, що відносяться до заборонених  у спорті класів фармакологічних  препаратів, та/або застосуванні різних заборонених методів.

Видно, що багато лікарські  засоби, віднесені до допінгу, можуть застосовуватися спортсменами, але  обмежено, за медичними показаннями. До них відносяться місцеві анестетики, кортикостероїди, b-адреноблокатори. Спеціальному контролю піддаються спортсмени з підозрою на вживання алкоголю або марихуани. У даному випадку мова йде більшою мірою про медичному підході, ніж юридичної кваліфікації допінгу.

Класифікація психоактивних засобів:

1. Психоактивні кошти, що знаходяться під міжнародним контролем наркотичні засоби:

а) лікарські засоби

б) речовини, не віднесені  до лікарських засобів

в) речовини, заборонені для  застосування людиною

2. Психотропні речовини та засоби:

а) лікарські засоби

б) речовини, не віднесені  до лікарських засобів

в) речовини, заборонені для  застосування людиною

3. Психоактивні речовини та засоби, які не перебувають під міжнародним контролем

4. Речовини та засоби, не віднесені до наркотичних та психотропних засобів

а) лікарські засоби

б) речовини та засоби, не віднесені  до лікарських засобів

3. Наркоманія: причини вживання наркотиків.

Наркоманія (від грецьких слів narke — заціпеніння, сон, і mania — божевілля, пристрасть, потяг) — група хвороб, що виникає внаслідок систематичного, у наростаючій кількості вживання речовин, які включені до затвердженого на офіційному рівні списку наркотиків (такий поділ передумовлений передовсім правовими, а не медичними чинниками, - адже з клінічних позицій наркоманії та токсикоманії патогенетично досить схожі). Проявами наркоманії є психічна і фізична залежність від цих речовин, а також розвиток абстиненції внаслідок припинення їх прийому.