Нормальна тривалість робочого часу працівників

Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищува-ти 40 годин на тиждень (ст. 40 КЗпП України). Підприємства і організації при  укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу нор-му тривалості робочого часу, ніж передбачено в  частині першої цієї статті.

Скорочена тривалість робочого часу встановлюється:

1) для працівника віком від  16 до 18років — 36 годин на тиждень,

для осіб віком від 15 до 16 років (учні віком від 14 до 15 років, які

працюють в період канікул) — 24 години на тиждень.

Тривалість робочого часу учнів, які  працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини макси-мальної  тривалості робочого часу, тл. не більше 20 годин.

2) для працівників, зайнятих  на роботах з шкідливими умовами пра-

ці, — не більше як 36 голин на тиждень.

Крім того, законодавством встановлено  скорочена тривалість робочо-го часу для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших).

Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватись за раху-нок  власних коштів на підприємствах і в організаціях для жінок, які ма-ють дітей віком до 14 років або дитину-інваліда.

При роботі в нічний час встановлена  тривалість роботи (зміни) ско-рочується  на годину. Це правило не поширюється  на працівників, для яких уже передбачено скорочення робочого часу.

Тривалість нічної роботи зрівнюється  з денною в тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема у безперервних виробництвах, а також на змінних роботах  при шестиденному робочому тижні  з одним ви-хідним днем. Нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку

Забороняється залучення до роботи в нічний час:

— вагітних жінок і жінок, що мають  дітей віком до трьох років;

— осіб молодших 18 років;

— інших категорій працівників, передбачених законодавством. Робота жінок в нічний час не допускається за винятком тих галузей

народного господарства, де це викликається необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід, але це не поширюється на жінок, які працюють на підприємствах де зайняті лише члени однієї сім’ї.

За угодою між працівником і  власником або уповноваженим  ним органом може встановлюватись  як при прийнятті на роботу, та і  згодом неповний робочий день або  неповний робочий тиждень. На прохання ва-гітної жінки, жінки, яка має дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний встановити їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

Оплата праці в цих випадках проводиться пропорційно відпрацьова-ному часу або залежно від виробітку.

Робота в умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівника.

При змінних роботах працівники чергуються в змінах рівномірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку. Тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи і час перерви на обід). Призначення працівника на роботу протягом двох змін підряд за-бороняється (ст.. 59 КЗпП України). Надурочні роботи, як правило, не допускаються.

Власник або уповноважений ним  орган може застосовувати надуроч-ні роботи тільки у таких випадках:

— при проведенні робіт, необхідних для оборони країни, а також від-вернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків;

— при проведенні громадсько-необхідних робіт по водопостачанню, газопостачанню, опаленню, освітленню, каналізації, транспорту, зв’язку — для усунення випадкових або несподіваних обставин, які порушують правильне їх функціонування;

— при необхідності закінчити почату роботу, яка внаслідок непе-редбачених обставин чи випадкової затримки з  технічних умов виробництва не могла бути закінчена в нормальний робочий час, коли припинення її може призвести до псування або загибелі дер-жавного чи громадського майна, а також необхідності невідклад-ного ремонту машин, верстаків або іншого устаткування, коли несправність їх викликає зупинення робіт для значної кількості трудящих;

— при необхідності виконання вантажно-розвантажувальних  робіт з метою недопущення  або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах  відправлення і призначення;

— для продовження  роботи при нез’явленні працівника, який за-ступає, коли робота не допускає перерви; в цих випадках влас-ник  зобов’язаний негайно вжити заходів  до заміни іншим пра-цівником.

До надурочних робіт  забороняється залучати (ст.. 63 КЗпП):

— вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років;

— осіб молодших 18 років;

— працівників, які навчаються в  загальноосвітніх школах і професійно-технічних  училищах без відриву від виробництва, в дні занять.

Жінки, які мають дітей віком  відЗ до 14 років або дитину-інваліда, можуть залучатись до надурочних робіт лише за їх згодою.

Залучення інвалідів до надурочних робіт можливо лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям.

Надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік.

Для відновлення фізичного, психофізіологічного  стану людини, енергетичних витрат і т.п. працівником згідно законодавчих і інших нор-мативних актів передбачений час відпочинку.

Працівникам надається перерва для відпочинку і харчування трива-лістю не більше 2 годин. Перерва не включається в робочий час. Перерва для відпочинку і харчування повинна надаватись, як правило, через 4 го-дини після початку роботи.

Працівники використовують час  перерви на свій розсуд. На цей час вони можуть відлучатися з місця роботи.

На тих роботах, де через умови  виробництва перерву встановити не можна, власник за узгодженням  з представником профспілки надає  мож-ливість прийняття їжі протягом робочого часу.

Працівникам, що працюють в холону пору року на відкритому пові-трі або в закритих неопалюваних приміщеннях, вантажникам та деяким іншим категоріям працівників у випадках, передбачених законодавством, надаються спеціальні перерви для обігрівання і відпочинку, які включа-ються у робочий час. Власник (керівник) зобов’язаний обладнувати при-міщення для обігрівання і відпочинку працівників.

При шестиденному робочому тижні працівникам  надається один вихідний день, а  при п’ятиденному робочому тижні  — два вихідних дні. Загальним вихідним днем є неділя.

Другий вихідний день при п’ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботи підприєм-ства, установи, організації  за погодженням з представником  профспілки і , як правило, має надаватися підряд з загальним вихідним днем.

На підприємствах, в установах, організаціях, де робота не може бути перервана  в загальний вихідний день у зв’язку  з необхідністю обслугову-вання  населення (магазини, театри, музеї  і інші), вихідні дні встановлю-ються місцевими Радами народних депутатів.

В інших обставинах, коли роботу перервати  неможливо з виробничо-технічних  умов або через необхідність безперервного  обслуговування на-селення, а також  на вантажно-розвантажувальних роботах, пов’язаних з роботою транспорту, вихідні дні надаються в різні дні тижня почергово кожній групі працівників згідно з графіком змінності, що затверджується власником (керівником) за погодженням з профспілковим працівником підприємства, установи, організації.

Тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менше як сорок дві години.

Робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників  до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу виборчого органу пер-винної профспілкової організації  підприємства, організації, установи і лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством, а саме:

• для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків;

— для відвернення  нещасних випадків, які ставлять або можуть по-ставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, за-гибелі або псування майна;

— для виконання невідкладних, насамперед непередбачених робіт, від  негайного виконання яких залежить у подальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окре-мих підрозділів;

— для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних  робіт з метою запобігання  або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах  відправлення і призначення.

Залучення працівників до роботи у вихідні дні проводиться за пись-мовим наказом (розпорядженням) роботодавця (керівника).

Усім працівникам надаються  щорічні відпустки із збереженням  на їх період місця роботи (посади) і  заробітної плати.