Оцінка хімічної обстановки при аваріях з викидом сильнодіючих отруйних речовин

Сірководень небезпечний  при вдиханні, подразнює шкіру  та слизові оболонки. Перші ознаки отруєння: головний біль, сльозотеча, світлобоязнь, відчуття печіння в очах, металевий присмак у роті, нудота, блювання, холодний піт.

Синильна кислота. Це ціаністий водень, ціанистоводнева  кислота - безбарвна прозора рідина. Вона володіє своєрідним дурманним  запахом, що нагадує запах гіркого  мигдалю. При звичайній температурі дуже летюча. Її краплі на повітрі швидко випаровуються: влітку - протягом 5 хв, взимку - близько 1 ч. З водою змішується в усіх відношеннях, легко розчиняється у спиртах, бензині.

Синильну кислоту використовують для одержання хлорціану, акрилонітрилу, амінокислот, акрилатів, необхідних при виробництві пластмас, а також як фумігант - засоби боротьби з шкідниками сільського господарства, для обробки закритих приміщень і транспортних засобів.

Використовується у  виробництві сірчаної кислоти, солей сірчаної та серноватистой кислот, в паперовому і текстильному виробництві. Рідкий сірчистий ангідрид застосовується як хладагент і розчинник. Небезпечний при вдиханні, вражає органи дихання.

Соляна кислота. Використовується для виготовлення хімічних реактивів, в медичній і харчовій промисловості, при травленні металів, у виробництві пластмас і лакофарбових матеріалів.

Безбарвна рідина з різким задушливим запахом. Легко випаровується  і димить у повітрі. Добре розчиняється у воді. Корозійна для більшості  металів.

Негорюча. При взаємодії  з металами виділяється легкозаймистий газ. Високотоксична рідина. Небезпечна при вдиханні, ковтанні і попаданні  на шкіру та слизові оболонки.

Фосфорна кислота. Використовується у виробництві мінеральних добрив, фармакологічних препаратів, нафтопереробці і металообробці, текстильної, харчової промисловості.

Безбарвна важка рідина, гидроскопічна. При нагріванні понад 150 0С повністю розкладається. Середній окислювач, розчинна в гарячій воді.

Негорюча. При взаємодії  з металами виділяється легкозаймистий газ. Токсична рідина. Пари кислоти викликають подразнення слизової оболонки носа, носові кровотечі, сухість у носі і горлі. При попаданні на шкіру кислота викликає запальні процеси.

Хлор. Використовується в хімічній промисловості для отримання органічних і неорганічних сполук, хлорування руд в металургії, дезінфекції води, відбілювання тканин.

Зеленувато жовтий газ  з різким запахом дратівливим. Щільніше повітря в 2,5 рази. Помірно розчинний  у воді. Під тиском 0,6 мПа перетворюється в рідину. Сильний окислювач.

Небезпечний при вдиханні. Викликає сильне роздратування очей і дихальних шляхів, яке може призвести  до набряку легенів. Високі концентрації хлору можуть призвести до швидкої  смерті від рефлекторного гальмування  дихального центру.

Аварії з  викидом сильнодіючих отруйних речовин

аварія сильнодіючий отруйний техногенний

Основним способом оповіщення населення про аварії з викидом (виливши) отруйних речовин є передача мовної інформації через місцеву  теле - та радіомовну мережу. Для оповіщення населення про аварії на хімічно небезпечних об'єктах використовується встановлений сигнал «Увага всім!», При якому для залучення уваги населення включаються електросирени, дубльовані виробничими гудками та іншими сигнальними засобами. Почувши сигнал «Увага всім!», Населення зобов'язане включити радіо-і телевізійні приймачі та прослухати мовне повідомлення про надзвичайну ситуацію та необхідні дії.

Норми поведінки та дії  населення при аваріях з викидом  СДОР залежать від його виду, концентрації, метео умов і т.д.

Для захисту персоналу  та населення при аваріях на хімічно  небезпечних об'єктах рекомендується:

- Використання індивідуальних  засобів захисту та сховищ  з режимом повної ізоляції;

- Евакуація людей із  зони зараження, що виникла  при аварії;

-  Застосування антидотів та засобів обробки шкірних покривів;

-  Дотримання режимів поведінки (захисту) на зараженій території;

- Санітарна обробка  людей, дегазація одягу, території,  споруд, транспорту, техніки та майна.

Населення, яке проживає поблизу хімічно небезпечних об'єктів, повинно знати властивості, відмінні ознаки і потенційну небезпеку СДОР, використовуваних на даному об'єкті, способи індивідуального захисту від ураження СДОР, вміти діяти при виникненні аварії, надавати першу медичну допомогу ураженим.

Населення, яке проживає поблизу хімічно небезпечних  об'єктів, при аваріях з викидом  СДОР, почувши інформацію, передану по радіо, телебаченню, через рухливі  гучномовні засоби або іншими способами, має надіти засоби захисту органів  дихання, закрити вікна і кватирки, вимкнути електронагрівні та побутові прилади, газ , погасити вогонь у печах, одягти дітей, взяти при необхідності теплий одяг і харчування (триденний запас непортящихся продуктів), попередити сусідів, швидко, але без паніки, вийти з житлового масиву у вказаному напрямку або в бік, перпендикулярну напрямку вітру, бажано на піднесений добре провітрюваний ділянка місцевості, на відстань не менше 1,5 км від місця проживання, де перебуватиме до отримання подальших розпоряджень.

У разі відсутності протигаза необхідно негайно вийти із зони зараження. При цьому для захисту органів дихання можна використовувати ватно-марлеві пов'язки, підручні вироби з тканини, змочені водою. Якщо немає можливості вийти із зони зараження, потрібно негайно сховатися в приміщенні і загерметизувати його.

Слід пам'ятати, що СДОР важче за повітря будуть проникати  в підвальні приміщення та нижні  поверхи будівель, в низини і яри, а СДОР легший за повітря, навпаки, будуть заповнювати вищі поверхи будинків.

При русі на зараженій місцевості необхідно суворо дотримуватися таких правил:

-  Рухати швидко, але не бігти і не піднімати пилу;

-  Не притулятися до будинків і не торкатися навколишніх предметів;

- Не наступати на  зустрічаються на шляху краплі  рідини або порошкоподібні розсипи невідомих речовин;

-   Не знімати засоби індивідуального захисту до розпорядження;

- При виявленні крапель  СДОР на шкірі, одязі, взутті, засобах індивідуального захисту  видалити їх тампоном з паперу, ганчір'я або носовою хусткою,  по можливості заражене місце промити водою;

- Надавати допомогу  постраждалим дітям, людям похилого  віку, не здатним рухатися самостійно.

Вийшовши із зони зараження, верхній одяг знімають і залишають  її на вулиці, приймають душ з  милом, ретельно промивають очі і  прополіскують рот.

При підозрі на ураження сильнодіючими отруйними речовинами необхідно виключити будь-які  фізичні навантаження, прийняти рясне  тепле пиття (чай, молоко) і звернутися до медичного працівника для визначення ступеня ураження та проведення профілактичних і лікувальних заходів.

Про усунення небезпеки  хімічного ураження і про порядок  подальших дій населення сповіщається спеціально уповноваженими органами або  міліцією.

Треба пам'ятати, що при  поверненні населення в місця  постійного проживання вхід у житлові  приміщення та виробничі будівлі, підвали та інші приміщення дозволяється тільки після контрольної перевірки на утримання СДОР в повітрі приміщень.

 

Основні заходи щодо попередження техногенних надзвичайних ситуацій 

 

Для попередження НС техногенного характеру проводиться комплекс заходів організаційного, технічного, правового характеру, спрямованих на недопущення аварій і катастроф, перш за все на потенційно небезпечних об'єктах і на транспорті. У 1973 році Міжнародною організацією праці прийнята Конвенція по запобіганню промислових катастроф. Цією Конвенцією керується і Республіка Білорусь.

Основні заходи щодо попередження аварій і катастроф на потенційно небезпечних об'єктах господарювання:

- Розміщення потенційно  небезпечних об'єктів на безпечну  відстань від житлової забудови та інших об'єктів;

- Розробка, виробництво  і застосування надійних потенційно  небезпечних промислових установок;

- Впровадження автоматичних  і автоматизованих систем контролю  безпеки виробництва;

- Підвищення надійності самих систем контролю;

- Своєчасна заміна застарілого обладнання;

- Своєчасна профілактика і технічне обслуговування техніки та обладнання;

- Дотримання обслуговуючим  персоналом правил експлуатації  обладнання;

- Вдосконалення протипожежного  захисту та контроль системи  пожежної безпеки;

-   Зниження небезпечних речовин на об'єктах до необхідної кількості;

- Дотримання правил  безпеки при транспортуванні  небезпечних речовин;

- Використання результатів  прогнозування надзвичайних ситуацій  для вдосконалення систем безпеки.

Для попередження пожеж проводять профілактичні організаційні, технічні, режимні та експлуатаційні заходи.

До організаційних відносяться: правильна експлуатація машин і  транспорту, правильне утримання  будівель, територій, своєчасний інструктаж людей з пожежної безпеки, організація добровільних пожежних дружин, видання наказів щодо забезпечення пожежної безпеки.

До технічних заходів  належать: дотримання норм і правил при проектуванні будинків, споруд, пристрої електропроводки, опалювання, вентиляції, освітлення, правильне розміщення обладнання.

До режимним заходів  належать: заборона куріння у невстановлених місцях, заборона виробництва вогневих та зварювальних робіт в пожежонебезпечних  місцях.

До експлуатаційних  заходів належать: своєчасна підготовка ремонту та випробування обладнання, профілактичні огляди.

Для попередження аварій і катастроф на транспорті проводять  комплекс заходів організаційного, технічного і соціального характеру. Основними заходами є:

- Контроль технічного  стану транспортних засобів, їх  своєчасний профілактичний ремонт і технічне обслуговування;

- Вибір часу найбільш  безпечного використання транспорту;

- Вибір найбільш безпечних  маршрутів руху транспорту;

- Дотримання водіями  правил дорожнього руху;

- Вибір транспортних  засобів для перевезення найбільш небезпечних вантажів;

- Контроль стану здоров'я  водіїв та осіб, відповідальних  за безпеку дорожнього руху;

- Підтримання задовільного  стану автомобільних і залізничних  доріг;

- Облік водіями автотранспорту  стану доріг у різні пори  року і стану погоди;

- Дотримання правил безпеки  пасажирами різних видів транспорту.