Роль аналізаторів та вестибулярного апарату в забезпеченні життєдіяльності людини

Температурна чутливість забезпечується тільки двома типами рецепторів. Одні реагують  тільки на холод, інші лише на тепло. Абсолютна межа температурної чутливості для теплових рецепторів – 0,2^оС, для холодних 0,4^оС. диференціальна межа близько 1^оС.

Вібраційна чутливість. Спеціальні аналізатори, котрі сприймають вібрацію, поки що не виявлені. Діапазон відчуття вібрацій – від 1 до 10000 Гц. Найбільш висока чутливість виявлена до частот 200…250 Гц.

Органічна чутливість забезпечується вісцеральним аналізатором. Мозок отримує інформацію не лише від навколишнього середовища, але й від самого організму. У внутрішніх органах під дією внутрішніх умов виникають відчуття котрі породжують сигнали, які є необхідною умовою регуляції діяльності внутрішніх органів. Внутрішнє середовище зберігає відносну сталість. Цю властивість американський фізіолог У.Кеннон назвав гомеостазом [4].

2. Особливості  вестибулярного аналізатора.

Даний аналізатор дуже тісно  пов’язаний із усіма сенсорними системами  людини. З ним повязані відчуття положення і переміщення тіла в просторі, а також відповідні їм реакції збоку скелетної мускулатури і внутрішніх органів. Вестибулярний аналізатор забезпечує підтримку рівноваги тіла, яка існує на рефлекторному рівні без принципової участі свідомості в цьому процесі.

Вестибулярний аналізатор, як інші аналізатори, складається з  переферичного відділу (рецептора), провідникової частини з ядрами в стовбурі мозку та центрального (кіркового) відділу.

Рецептори вестибулярного аналізатора  розташовані у внутрішньому вусі. В мішечках присінку розташований отолітовий аппарат. Отолітовий апарат являє собою скупчення нейроепітеліальних або чутливих клітин, які розташовані поміж опорними клітинами.

Розрізняють статичні та статокінетичні рефлекси. Статичні рефлекси забезпечують адекватне роз положення кінцівок, а також стійку орієнтацію тіла у просторі. Статокінетичні рефлекси – це реакції на рухові стимули, які виражаються в рухах людини ( наприклад, відновлення рівноваги людиною, яка щойно спіткнулася).

Сильні подразнення вестибулярного апарату часто викликає неприємні відчуття: запаморочення, блювоту, посилене потовиділення, тахікардію. Скоріше за все -  це результат дії на організм незвичайних подразників: обертального прискорення чи розбіжності між зоровими та вестибулярними сигналами.

Безсумнівним є той  факт, що під час порушення функцій вестибулярного апарату в той чи іншій мірі знижується праце спроможність людини, а, як наслідок, знижується безпека людини, виникають різного роду ускладнення у функціонуванні усіх систем організму людини[1].

Безпека життєдіяльності людини є  повністю залежною системою як від  внутрішніх, так і від зовнішніх подразників навколишнього середовища, які безпосередньо впливають на її організм.

Одним із засобів зв’язку людини та оточення є система аналізаторів нашого організму. Без їх злагодженої  взаємодії та наявності тісних контактів між кожним типом аналізаторів неможливе безпечне існування людини у світі.

Нормальне функціонування всіх аналізаторів робить людину менше вразливою до різних небезпек та підвищує її адаптаційні здібності.

Список використаної літератури

1. Бедрій Я.І., Джигирей В.С., Кидисюк А.І. та ін. Безпека життєдіяльності. – Львів, 1997.

2.Сєріков Я.О. Безпека життєдіяльності/ Я.О.Сєріков. – навч.посібник. – Харків ХНАМГ, 2005. – 298с.

3.Маломатов А.Х., Магомедова З.С. Безопасность жизнедеятельности. Теоретические основы БЖД. – Нальчик: Каб.-Бланк. ун-т, 2007. – 53 с.

4. Миченко І.М. Забезпечення життєдіяльності людини в навколишньому середовищі/ І.М. Миченко. – Кіровоград, 1998. – 113 с.

5.Українська радянська енциклопедія [Електронний ресурс]/. – Режим доступу - http://leksika.com.ua.