Шкідливі виробничі фактори та засоби захисту від них

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

 

Державний вищий  навчальний заклад

 

«КИЇВСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

 

 

Кафедра управління персоналом та економіки праці

 

 

РЕФЕРАТ

з дисципліни основи охорони праці на тему:

«Шкідливі виробничі фактори та засоби захисту від них»

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:студентка

Баранова  Діана Русланівна

1-ї групи, 3-го курсу

Спеціальність 6601/1

 

Перевірила:

Дмитрук С.М.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2013

План

Вступ

1. Шкідливі виробничі фактори, та їх вплив на організм працівників
2. Професійні захворювання та їх наслідки
3. 3асоби захисту від шкідливих виробничих факторів

Висновки

Список використаних джерел

 

Вступ

Залежно від виробничих обставин в  процесі праці організм людини сприймає комплекс чинників, що можуть позитивно  або негативно впливати на стан її здоров’я та рівень працездатності.

Залежно від інтенсивності та часу дії ці чинники можуть бути небезпечними або шкідливими.

Небезпечними називаються чинники, здатні при відповідних умовах викликати гостре порушення здоров‘я або загибель організму; шкідливими – чинники, що чинять негативний вплив на працездатність або викликають професійні захворювання і інші професійні наслідки.

Організм людини може пристосуватися до виробничих умов лише тоді, коли шкідливі або небезпечні чинники не досить активні і їх рівень знаходиться  в межах гранично допустимих нормативних  значень. Якщо ж шкідливі і небезпечні чинники виробничого середовища досить активні, тоді організм людини не в змозі до них пристосуватися і його нормальне функціонування порушується, а стан здоров‘я погіршується внаслідок чого виникають виробничі  травми або професійні захворювання.

Відповідно до державного стандарту шкідливі і небезпечні чинники за дією та природою впливу поділяються на чотири класи: фізичні, хімічні, біологічні й психофізіологічні.

Найбільш характерними специфічними наслідками впливу шкідливих й небезпечних  чинників є виробничі травми і  професійні захворювання.

Між виробничими небезпечними й  шкідливими чинниками досить важко  провести відповідну межу. Один і той  же виробничий чинник за природою своєї  дії може одночасно належати до різних класифікаційних груп. Наприклад, виробничий пил залежно від походження та інших характеристик може спричинити легеневий фіброз або травмування  очей або інших ділянок тіла; іонізуюча  радіація може викликати променеву  хворобу або спричинити променеве  смертельне ураження ("смерть під  променем"); шум може бути причиною професійного невриту або слухової травми і т. ін.

Відповідна форма організації  праці та результати наукових розробок з питань гігієни та виробничої санітарії  усувають дію деяких шкідливих небезпечних  чинників, знімають негативні наслідки перевантажень як фізичного так  й психофізіологічного характеру  і створюють умови для тривалого  довголіття та високого рівня працездатності .

 

1. Шкідливі виробничі фактори, та їх вплив на організм працівників

Шкідливий виробничий фактор, виробничий фактор, вплив якого може призвести до погіршення стану здоров’я зниження працездатності працівника. Небезпечний виробничий фактор — виробничий фактор, дія якого за певних умов може призвести до травм або іншого раптового погіршення здоров’я працівника. Поділяються на такі групи: фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні.

До фізичних небезпечних  та шкідливих виробничих факторів належать:

• рухомі машини та механізми;
• пересувні частини виробничого устаткування;
• підвищена запиленість та загазованість повітря робочої зони;
• підвищена чи знижена температура поверхонь устаткування, матеріалів чи повітря робочої зони;
• підвищений рівень шуму, вібрацій, інфразвукових коливань, ультразвуку, іонізуючих випромінювань, статичної електрики, електромагнітних випромінювань, ультрафіолетової чи інфрачервоної радіації;
• підвищені чи знижені барометричний тиск, вологість, іонізація та рухомість повітря;
• небезпечне значення напруги в електричному колі; підвищена напруженість електричного чи магнітного полів;
• відсутність чи нестача природного світла;
• недостатня освітленість робочої зони; підвищена яскравість світла; пряме та відбите випромінювання, що створює засліплюючу дію.

До хімічних небезпечних та шкідливих  виробничих факторів належать хімічні  речовини, які за характером дії  на організм людини поділяються на загальнотоксичні, подразнюючі сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні такі, що впливають  на репродуктивну функцію.

До біологічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів належать патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, мікроскопічні гриби та ін.) та продукти їх життєдіяльності, а також макроорганізми (рослини та тварини).

До психофізіологічних небезпечних  та шкідливих виробничих факторів належать фізичні (статичні та динамічні) і нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження, перенапруження органів чуття, монотонність праці, емоційні перевантаження).

Один і той же небезпечний і шкідливий виробничий фактор за природою своєї дії може належати одночасно до різних груп. Дія окремих несприятливих факторів виробничого середовища може призвести до невиробничої травми — порушення анатомічної цілісності організму людини або його функцій внаслідок впливу виробничих факторів.

 

2. Професійні захворювання та  їх наслідки

Наслідком дії несприятливих виробничих факторів може бути і професійне захворювання — патологічний стан людини, обумов; лений роботою і пов’язаний з надмірним напруженням організму або несприятливою дією шкідливих виробничих факторів.

Діагноз професійного захворювання ставиться  у кожному випадку з урахуванням  характеристики умов праці, тривалості роботи працюючого за даною професією, професійного маршруту робітника, даних  попередніх періодичних медичних оглядів, результатів клініко-лабораторних та діагностичних досліджені.

Цей діагноз встановлюється лише тоді, коли саме умови праці зумовили розвиток даного захворювання, тобто є йото безумовною причиною. Окрім професійних, на виробництві зараз відокремлюють трупу так званих виробничо зумовлених захворювань — захворювань, перебіг яких ускладнюється умовами праці, а частота їх перевищує частоту подібних у працівників, які не зазнають впливу певних професійних шкідливих факторів.

Дія шкідливого виробничого чинника не завжди призводить до специфічних професійних захворювань, вона може спровокувати розвиток інших захворювань, що отримали назву "виробничо зумовлені захворювання".

Найбільш характерними наслідками впливу професійних шкідливостей є  професійні отруєння й захворювання.

Професійне отруєння – це гостра або хронічна інтоксикація , викликана  шкідливим хімічним чинником в умовах виробництва.

Професійне захворювання – захворювання, що викликане дією шкідливого чинника  в умовах виробничої діяльності.

Термін "профзахворювання" має  законодавчо-страхове значення. Список професійних захворювань затверджується у законодавчому порядку.

Професійні шкідливі чинники невеликої  інтенсивності, у більшості випадків, не призводять до виражених змін у  стані здоров‘я працюючих. Стан здоров‘я працюючих порушується тоді коли вони перевищують гранично допустиму  межу.

Професійна патологія в Україні  реєструється у працівників більш  як 250 професій при середньому стажі  роботи до 20 років та середньому віці до 50 років.

Рівень професійних захворювань  в Україні є досить високим  – майже 2 випадки на 10000 працюючих. При цьому намітилася стійка тенденція  до зростання кількості випадків (з 2007р. у 2008р. в 1,5 рази збільшилася кількість  потерпілих).

У структурі професійних захворювань  переважає пилова етіологів, віброшумова  патологія, загазованість у таких  галузях промисловості як металургійна, машинобудівна, хімічна, будівельна і  ін.

Крім несприятливих виробничих умов, зростання професійної захворюваності пояснюється різким підвищенням  нервово-емоційного напруження, скороченням коштів на охорону праці, нехтуванням вимогами технологічної дисципліни та чинним законодавством, використанням шкідливих речовин та технологічного обладнання без належної сертифікації та гігієнічної експертизи, а також низьким рівнем виробничої та особистої гігієнічної культури.

У системі профілактики професійних  та виробничо зумовлених захворювань  важливе значення має атестація  робочих місць за санітарно-гігієнічною  оцінкою умов праці відповідно до гігієнічного класифікатора (№4137-86).

Для забезпечення здорових і безпечних  умов праці необхідно таке облаштування об’єктів виробничої діяльності, така організація робіт й такі технологічні процеси, за яких виключалися б потенційні причини виробничого травмування  й професійних захворювань.

Досягнення позитивних змін у справі профілактики виробничого травматизму, професійних й виробничо-зумовлених захворювань можливе за рахунок  поліпшення та оздоровлення умов праці  й дотримання вимог санітарно-гігієнічних  нормативів та законодавчих актів з  охорони праці та позитивних змін у ставленні працівників до особистої  безпеки при виконанні робіт.

Охорона життя й здоров’я працюючих  від впливу небезпечних та шкідливих  виробничих чинників має важливіше  соціальне значення, здоров’я працюючих  є національним багатством держави  оскільки має вплив на працездатність людини, а відтак на її добробут і  подальший розвиток технічного процесу.

3. Засоби захисту від шкідливих  виробничих факторів

Відносно джерела звуку, боротьба з шумом поділяється на:

• засоби, що знижують шум у джерелі його виникнення;
• засоби, що зменшують шум на шляху його поширення.

До заходів зменшення шуму в джерелі його виникнення відноситься поліпшена конструкція машин, застосування матеріалів, що не створюють сильних звуків, забезпечення мінімальних допусків, зміна прямозубих шестерень шевронними і т. ін.

До заходів зменшення шуму на шляхах його поширення відносяться  такі методи як:

• акустичні;
• архітектурно-планувальні;
• організаційно-технічні.

До акустичного методу відноситься  зменшення шуму шляхом звукопоглинання  та звукоізоляції.

Звукопоглинання базується на перетворенні енергії звукових коливань часток повітря  на теплоту за рахунок втрат на тертя в порах звукопоглинаючого  матеріалу.

У виробничому середовищі рівень шуму значно зростає внаслідок його відбиття від огороджуючи будівельних  конструкцій та обладнання. Для зменшення  відбитого шуму застосовують акустичну  обробку приміщень шляхом облицювання  його поверхонь звукопоглинаючими  матеріалами.

Ефективність звукопоголинаючих  матеріалів залежить від коефіцієнта  поглинання, якщо він дорівнює нулю, тоді вся енергія відбивається, якщо одиниці-вся енергія поглинається.

Звукоізоляція, як метод зниження шуму на шляху його поширення, базується  на відбитті звукової хвилі, що падає  на екран, перегородку, огородження  та ін. Ефективним звукоізоляційним матеріалом є метал, бетон, дерево та інші щільні матеріали.

Екранування використовують тоді коли інші методи малоефективні. Екран створює  звукову тінь і є перешкодою на шляху його поширення. Екрани виготовляють зі стальних листів (1-3мм), які з боку джерела шуму вкривають звукопоглинаючим матеріалом. Акустична властивість  екранів залежить від його форми, розмірів, розміщення відносно джерела  шуму й робочого місця.

Для боротьби з аеродинамічними  шумами застосовують глушники шуму: абсорбційні, реактивні і комбіновані.

Архітектурно-планувальні методи включають в себе акустичне планування будівель і споруд, організацію робочих  місць, розміщення обладнання, створення  шумозахисту та раціональних зон  руху транспортних засобів.

Організаційно-технічні заходи боротьби з шумом включають впровадження малошумного технологічного обладнання, дистанційне управління та використання раціональних режимів праці та відпочинку і т. ін.

Крім наведених колективних  методів боротьби з шумом використовують засоби індивідуального захисту (ЗІЗ). Сюди належать протишумові навушники, що закривають слухову раковину ззовні і протишумові вставки, що закривають слуховий прохід. До ЗІЗ належать також  протишумові шоломи, що закривають голову, і маски, які використовуються разом з навушниками.