Техніка безпеки при роботі з шкідливими та небезпечними рідинами і речовинами

Трубопроводи для пари, води, стисненого повітря і газів, вакуумних ліній, кислот, розчинів і хімічних продуктів фарбують в різні кольори відповідно до вимог ГОСТ і технічних умов.

 Трубопроводи для переміщення подразнюючих і токсичних речовин монтуються з нахилом для можливості повного їх випорожнення.

Труби, що з'єднують апарати з атмосферою (повітряні труби), виводять зовні, на висоту не менше 5,0 м від коника на даху чи ліхтаря і як можна далі від повітрозабору припливної системи вентиляції, а також із врахуванням переважного напрямку вітрів. Токсичні пару і гази, що видаляються через повітряні труби, необхідно уловлювати.

Очищення, миття, прожарювання і знезараження цистерн, контейнерів, з'ємних виробничих апаратів, бочок  та інших ємностей, що раніше містили  розчинники та агресивні рідини, проводиться  на спеціально обладнаних прожарювально-промивних станціях чи пунктах.

Працюючи з усіма  шкідливими речовинами необхідно дотримуватись  заходів обережності:

1) Виконувати правила  особистої гігієни.

2) Готувати, приймати, зберігати  їжу, і курити - лише у спеціально  відведених при цьому місцях (але й у жодному разі не так на робоче місце!).

3) У робочих приміщеннях  мають бути усунуті все джерела  запалення: відкрите полум'я, розпечені  поверхні, іскри віделектронагревателей. Обов'язковою є захист від статичного  електрики.

4) Приміщення, у яких триває робота з шкідливими речовинами, необхідно обладнати загальної припливно-витяжної вентиляцією, а окремих випадках - й органи місцевої вентиляцією.

5) Роботи з шкідливими  речовинами потрібно здійснювативитяжном  шафі за діючої припливно-витяжної вентиляції.

6) Обов'язково користуватися  засобами індивідуальної захисту:  рукавичками, респіраторами, окулярами  тощо.

Сповідуючи перелічені правила безпеки, потрібно водночас не втрачати здоровим глуздом. Насамперед, зайве боятися працювати з  шкідливими речовинами. Потрібно, зрозуміло, бути уважним, проте слід, що страх  сам собою може викликати почуття  скутості, напруги, але це можуть призвести до помилці оперування тим чи іншим речовиною.

 

3.2.Транспортування шкідливих речовин

 

  На підприємствах транспортування хімічних природних матеріалів здійснюється найбільш безпечним і зручним для навантаження і розвантаження способом, який виключає небезпеку травматизму, фізичного перенавантаження, можливість інтоксикації, забруднення тіла і одягу працюючих, а також забруднення ґрунту і повітря території підприємства шкідливими речовинами.

При транспортуванні  порошкових матеріалів у тарі, остання виготовляється із міцних матеріалів, які виключають можливість їх пошкодження. На тарі для перевезення порошкових отрутохімікатів повинні бути відповідні позначення.

 Для рідких токсичних  речовин (кислот, фенолу та ін.) використовуються спеціальні цистерни. При необхідності перевезення їх у бутлях передбачається надійний захист від ушкоджень.

Для речовин, що легко  замерзають, і речовин високої  в'язкості в цистернах повинні  бути пристрої для швидкого розігрівання і перетворення замерзлої і в'язкої речовини в рідкий стан. Перевезення таких речовин у малих кількостях (до 2 т) здійснюється в іншій тарі, механічно міцній і хімічно стійкій (контейнерах, бочках).

Для транспортування  зріджених токсичних газів (хлор, аміак та ін.) у великих кількостях (більше 5 т) застосовують тільки спеціальні залізничні і автомобільні цистерни, а в малих кількостях - спеціальні балони, які перевозять на спеціально обладнаних автомашинах.

 

3.3.Зберігання шкідливих речовин

 

  Для матеріалів, які надходять насипом, допускається обладнання відкритих складів. Вони забезпечуються механізованими пристроями, наприклад, естакадами із системою бункерів, елеваторами і стрічковими транспортерами, які розміщують в підземних і надземних галереях.

Відходи виробництва  складуються на спеціально обладнаних окремих площадках. Завантаження і розвантаження механізується.

Порошкові речовини зберігаються в закритих, захищених-від вітру  складських приміщеннях і спеціальних  будівлях (наприклад, в бункерах, силосах  і т.п.). Подачу порошкових матеріалів у силоси і розвантаження здійснюють системами пневматичних жолобів, закритих шнеків і пневмотранспортом. Повітря від аспіраційних установок і систем пневмотранспорту, перед викидом в оточуюче середовище, очищається від пилу.

Цистерни для прийому  токсичних рідких речовин і зріджених газів повинні перевищувати об'єм транспортних цистерн, щоб увесь вміст останніх переходив у приймальні цистерни без додаткових операцій, пов'язаних із переключенням зливних труб. Наповнення цистерн рідкими токсичними речовинами проводиться вакуумним способом, насосами чи методом витиснення (видавлювання) стисненим повітрям або азотом в залежності від токсичності і характеру дії речовин. Повітря, що витискається із приймальних цистерн при зливанні і перетисненні токсичних легколетючих речовин (наприклад, хлору, бензолу та ін.), очищується від пари цих речовин в рекупераційних чи інших установках методом хімічного поглинання. Ємності для приймання рідких токсичних речовин обладнуються рівнемірами та іншими пристроями, наприклад, клапанами, що автоматично закриваються, і сигналізацією для попередження їх переповнення, або чересними (переливними) чи зворотними комунікаціями для запобігання переливу.

При улаштуванні складів  для шкідливих речовин різних груп небезпеки у харчовій промисловості необхідно враховувати основні правила і положення пожежної і санітарної безпеки, загальні для всіх складів, незалежно від їх вмісту, наприклад, питання вибухо- і пожежобезпеки, улаштування вентиляційних систем, вибір числа резервуарів і спосіб їх установки, вибір насосів, труб і арматури для технологічних комунікацій і т.ін.

Планування приміщень  складів для зберігання хімічних речовин здійснюється відповідно до "Санітарних правил проектування, обладнання і експлуатації складів для зберігання сильнодіючих отруйних речовин (СДОР)" і "Правил зберігання хімічних речовин".

Приміщення, де зберігаються хімічні речовини, обладнуються опаленням, освітленням і вентиляцією. Температурні умови зберігання регламентуються, виходячи із фізичних і хімічних властивостей речовин.

На зберігання хімічні  речовини повинні потрапляти в тарі і упаковці, встановленій відповідними стандартами і технічними умовами.

Документ повинен мати такий запис.

а) найменування організації, якій підпорядковане підприємство-виготовлювач;

б) найменування заводу-виготовлювача (місто чи умовна адреса);

в) дата виготовлення;

г) номер партії;

д) дані про масу нетто  і брутто;

є) результати проведених випробувань чи підтвердження відповідності  якості продукту вимогам відповідного стандарту;

є) номер стандарту;

ж) термін зберігання;

з) знаки вибухопожежної та токсичної небезпеки.

Зберігання будь-яких хімічних речовин на складах в  тарі, що не має надписів, ярликів, бірок, забороняється, у противному разі вони підлягають хімічному аналізу чи знищенню.

Легкозаймисті горючі рідкі  речовини зберігаються в резервуарах, об'єм яких не перевищує об'єм, регламентований  нормами, в місцях, захищених від  пилу, вологи та світла. При зберіганні легкозаймистих рідин потрібно спостерігати за температурою складу, враховуючи, що всі ці рідини мають низьку температуру спалахування і пари їх легко займаються від невеликих іскор.

Кислоти та луги зберігаються в окремих вогнестійких приміщеннях. Допускається тимчасове зберігання кислот і лугів на площадках, закритих від дії сонячних променів і атмосферних опадів.

Зберігання кислот і  лугів у підвальних приміщеннях, а також із горючими і легкозаймистими  речовинами категорично забороняється. Сулії з кислотами встановлюють групами не більше чотирьох рядів. Між  групами сулій ширина проходу має бути не менше 1,0 м. Для запобігання розриву сулій при тепловому розширенні тару заповнюють не більше як на 0,9 об'єму ємності. Якщо кислота зберігається в скляній тарі, то кожна сулія повинна бути в корзині чи мати щільну (густу) обрешітку.

Для розфасовки хімічних речовин в складах використовують технічні терези, комплект розфасувального  інвентарю (циліндри, шпателі, ложечки, пластмасові і металеві совки, лопаточки, хімічні воронки і т.п.). З метою  збереження чистоти хімічних реактивів  і безпеки роботи необхідно закріпити комплект перерахованого інвентарю за певною хімічною речовиною. Використаний інвентар необхідно одразу ж мити чи очищати.

Хімічні склади і сховища  небезпечних речовин для визначення концентрації цих речовин в повітрі  обладнуються автоматичними чи індикаторними пристроями, а також сигналізаторами. Підлога в сховищах кислот виготовляється із кислотостійких матеріалів, дерев'яна підлога не підходить. Тут необхідно мати достатню кількість нейтралізуючих засобів (содові і вапнякові розчини) для нейтралізації випадково пролитих кислот.

Зберігання в заводських хімічних лабораторіях отруйних, вибухових  і вогненебезпечних речовин допускається лише в межах денної потреби. Для  зберігання цих речовин у робочий  час в лабораторіях чи сусідніх з ними приміщеннях виділяються металеві шафи (сейфи) із запором. Сумісне зберігання речовин різного хімічного складу не допускається. Зберігання хімічних речовин на робочих місцях забороняється.

Хімічні склади забезпечуються протипожежними засобами і обладнанням, а також засобами індивідуального захисту-протигазами, респіраторами, захисними окулярами, спецодягом, аптечкою. На таких складах передбачається умивальник.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4.Засоби захисту працівників

 

У ст. 10 Закону України  «Про охорону праці» сказано, що "на роботах зі шкідливими і небезпечними умовами праці, в особливих температурних умовах, у забрудненому середовищі працівникам, і службовцям безкоштовно видається спецодяг, спец-взуття та інші засоби індивідуального захисту".

Згідно з наказом  Держнаглядохоронпраці від 7.05.2004р., організаційні питання, пов'язані з терміном служби, порядком видачі, збереженням і використанням засобів індивідуального захисту, відбиті в «Положенні про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту».

Усі засоби захисту, відповідно до ГОСТ 12.4.103 — 80, поділяються на групи  в залежності від захисних можливостей  матеріалів, що мають наступні позначення: М — для захисту від механічних ушкоджень; Т — від підвищеної чи високої температури; 3 — від загального виробничого забруднення; Р — від радіоактивних речовин; Е — від електромагнітних полів; П — від нетоксичних речовин (пилу); Я — від токсичних речовин; В — від води; И — від рентгенівського випромінювання; К — від кислот; Щ — від лугів; Н — від нафти, нафтопродуктів, мастил і жирів; О — від органічних розчинників; Б — від шкідливих біологічних факторів.

Крім того, засоби індивідуального  захисту поділяють на засоби: захисту  органів дихання, захисту рук, шкіри, очей, обличчя, голови, органів слуху, захисту від падіння з висоти і т.д.

До засобів захисту  органів дихання відносяться  протигази і респіратори. Протигази  за принципом дії поділяються  на: фільтруючі (ГП-4, ГП-7, ЕО-16) та ізолюючі (ИП-4, ИП-5, КИП-8, АСВ-2). фільтруючі протигази не застосовуються у випадках наявності в повітрі невідомих речовин, у випадках високої концентрації токсичних речовин чи наявності в повітрі малої концентрації кисню. Респіратор — полегшений засіб захисту органів дихання від пилу, шкідливих газів, парів і аерозолів. Респіратори поділяються на протипилові (ШБ-1 «Лепесток»), протигазові (РПГ-67) та універсальні (РУ-60).

Ці засоби не можуть бути джерелом небезпечних і шкідливих  виробничих факторів, вони повинні  мати високу захисну ефективність, забезпечувати зручність при експлуатації і відповідати вимогам технічної естетики й ергономіки.

Засоби захисту працівників  поділяються на засоби колективного й індивідуального захисту.

Засоби індивідуального  захисту застосовуються в тих  випадках, коли безпека вже не залежить від конструкції устаткування, організації виробничих процесів, архітектурно-планувальних рішень і засобів колективного захисту.

Засоби індивідуального  захисту (ЗІЗ) залежно від призначення  бувають такі:

• ізолювальні костюми - гідроізолювальні костюми, скафандри;

• спеціальний одяг - комбінезони, куртки, штани, костюми, халати, фартухи, жилети, пальта та ін.;

• спеціальне взуття - чоботи, черевики, калоші, боти й ін.;

• засоби захисту органів  дихання - протигази, респіратори, пневмокостюми;

• засоби захисту голови - каски, шоломи, підшоломники, шапки, берети, капелюхи;

• засоби захисту рук - рукавиці, рукавички, напальники, надолонники;

• засоби захисту очей - захисні окуляри;

• захисні дерматологічні засоби - мийні, пасти, креми, мазі. Засоби індивідуального захисту можуть бути постійного користування й аварійного.

Ізолювальні костюми  використовують при виконанні робіт, пов'язаних зі вмістом в атмосфері  шкідливих для здоров'я людини речовин. Костюми складаються із захисної оболонки, системи вентиляції підкостюмного простору і системи аварійного постачання повітрям.

Спецодяг залежно від  захисних властивостей буває загального призначення, вологозахисним, захисним від впливу радіоактивних забруднень і рентгенівських випромінювань, кислотно- і лугозахисним, нафтомаслозахисним, пилозахисним, захисним від органічних розчинників і від токсичних речовин.

Незалежно від призначення  спецодяг має захищати тіло людини від виробничих шкідливих чинників, не перешкоджати нормальній терморегуляції організму, бути зручним, не обмежувати рухів і добре відчищатися від забруднень.

Спецвзуття підрозділяється  на такі види: загального призначення, вологозахисне, кислолугозахисне, нафтостійке, спецвзуття для працівників у  димних цехах та ін. Спецвзуття може бути шкіряним, гумовим і валяним.

Засоби індивідуального  захисту органів дихання за принципом  дії поділяють на фільтрувальні  й ізолювальні.

Фільтрувальні засоби захисту  забезпечують очищення вдихуваного  повітря при обмеженому вмісті в  ньому шкідливих речовин. У цих пристроях зовнішнє повітря очищається від шкідливих домішок і потім надходить до органів дихання.

Ізолювальні засоби захисту  забезпечують подачу повітря до органів  дихання з чистої зони.За призначенням засоби захисту органів дихання  бувають протигазові, протипилові і газопилозахисні.Ізолювальні засоби за конструкцією поділяються на шлангові й автономні.