Загальна характеристика біологічних факторів

Зміст

1.Вступ……………………………………………………………………………….3

2. Загальна характеристика біологічних факторів……………………………...5-11

3.Хімічні фактори небезпеки………………………….......................................11-16

4.Висновки ........………………………………………………………………...17-18

5.Список використаних джерел.................………………………………………..19

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Протягом свого життя людина постійно стикається з великою кількістю небезпек . Одним з видів небезпеки є біологічні речовини, до яких відносять

макроорганізми (рослини та тварини) і патогенні мікроорганізми, збудники

інфекційних захворювань (бактерії, віруси, грибки, рикетсії, спірохети,

найпростіші). Біологічні фактори небезпеки можуть бути як на робочих місцях, так і в домашніх умовах. Тому попередження ураження біологічними факторами небезпеки є вкрай важливе завдання . Також  існує  велика кількість шкідливих хімічних речовин, які можуть викликати різні види захворювань, розлади здоров'я, а також травми , як у момент контакту, так і через певний проміжок часу. Об'єктом дослідження є  небезпеки спричинені хімічними і біологічними факторами . Предметом дослідження  є : класифікації цих небезпек , методи захисту від них . Актуальність даної теми в сучасному світі не викликає жодних сумнівів , оскільки життя і здоров'я людини на сьогоднішній день є одним із головних пріорітетів людства . Тому гам важливо знати - що нам може загрожувати . А тим більше такі фактори , як біологічні та хімічні , в яких  дуже важко розпізнати небезпеку .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Біологічні речовини – це збудники інфекційних захворювань. До них належать різні види мікроорганізмів – бактерії, віруси, грибки тощо. Характерними властивостями цих речовин є:

• висока ефективність зараження людей;
• здатність викликати захворювання у результаті контакту здорової людини із хворою або з певними зараженими предметами;
• наявність певного інкубаційного періоду, тобто з моменту зараження до прояву певного захворювання (від декількох годин до десятків днів);
• певні труднощі з визначенням окремих видів збудників;
• здатність проникати в негерметизовані приміщення, інженерні споруди і заражати в них людей тощо.

В організм  збудники інфекцій можуть потрапляють багатьма шляхами:

      -  через верхні дихальні шляхи (повітрям);

      -  через шлунково-кишковий тракт (повітряно-капельним);

    - через проникнення у кров

• через шкіру;
• через слизові оболонки.

Особливих методів захисту від негативної дії отруйних рослин і тварин не існує. Лише необхідно досконало знати їх, знати симптоми їхньої дії, вміти вирізняти їх серед інших і якомога рідше з ними «зустрічатися».Для захисту від проникнення в організм людини інфекції використовують такі ж засоби, як і для захисту від радіоактивних та хімічних отруйних речовин. Ці засоби захисту поділяють на:

 -  індивідуальне (протигази, захисні маски і засоби захисту шкіри);

- колективні (спеціально обладнані інженерні споруди). У комплексі заходів, спрямованих на протибіологічний захист, обов'язковими складовими є дезинфекція, дезинсекція і дератизація.

 Дезинфекція - це знищення або вилучення хвороботворних мікробів з зовнішнього середовища. Поряд з дегазацією та дезактивацією дезинфекція входить у поняття спеціальної обробки різних об'єктів з метою ліквідації наслідків застосування бактеріологічної зброї.

  Дезинсекція - проводиться для зниження шкідливих для людини комах та кліщів - збудників Інфекційних захворювань.

  Дератизація - проводиться для боротьби з гризунами, що можуть бути джерелом або переносниками інфекцій.

 

 Протягом свогожиття людина постійно стикається також з великою кількістю шкідливих речовин, які можуть викликати різні види захворювань, розлади здоров"я, а також травми як у момент контакту, так і через певний проміжок часу.

Особливу небезпеку становлять хімічні речовини, які залежно від їх практичного використання можна поділити на:

• промислові отрути, які використовуються у виробництві (розчинники, барвники) є джерелом небезпеки гострих і хронічних інтоксикацій при порушенні правил техніки безпеки (наприклад, ртуть, свинець, ароматичні сполуки тощо);

• отрутохімікати, що використовуються у сільському господарстві для боротьби з бур’янами та гризунами (гербіциди, пестициди);

• лікарські препарати;

• хімічні речовини побуту, які використовуються як харчові добавки, засоби санітарії, особистої гігієни, косметичні засоби;

• хімічна зброя.

Хімічна небезпека – стан, при якому вірогідність прояву дії небезпечних властивостей речовин максимальна. Для мінімізації вірогідності зараження необхідна організація душових кабін із щоденною зміною виробничої  білизни, періодичні медичні огляди, дотримання вимог нормативної документації при роботі з промисловими отрутами.Важливим заходом у попередженні хімічного травматизму, забруднення оточуючого природного та виробничого середовища є державна реєстрація хімічних речовин.

Список використаних 

1. Кучерявий В. П. Екологія: Підручник для студ. вуз. - Львів: Світ, 2000. - 499 с.

2. Бойчук Ю. Д. Екологія і охорона навколишнього середовища: Навчальний посібник. -Суми: Університетська книга, 2002. -283 с.

3. Джигирей В. С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навчальний посібник для студ. вуз. -К.: Знання, 2004. -309 с.

4.     Желібо Є. П. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник для студентів вищих навч. закладів. -К.: Каравела, 2006. -287 с.

5. Івашура А. А. Екологія: теорія та практика: Навчальний посібник. - Харків: ВД "ІНЖЕК", 2004. -207 с.

6. Чайка В. Є.  Екологія: Навчальний посібник -Вінниця: Книга-Вега, 2002. -407 с.

7. Яремко З. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник. -К.: Центр навчальної літератури, 2005. -317 с.