Джерела когнітивної лінгвістики

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

Інститут комп'ютерних  наук та інформаційних технологій

 

 

 

 

Кафедра «Прикладної  лінгвістики»

 

 

 

 

 

Виконала:

 

Прийняла:

 

 

 

 

Львів 2013

 

 

Зміст.

 

1. Вступ.
2. Когнітологія як джерело когнітивної лінгвістики.
1. Когнітологія, як наука.
3. Зв’язок лінгвістичної семантики та когнітивної лінгвістики.
4. Зв’язок когнітивної лінгвістики та психолінгвістики.
1. Психолінгвістика, як наука.
5. Висновок
6. Список використаної літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ.

 

          Когнітивна лінгвістика (від англ. cognition «знання, пізнання», «пізнавальна здатність») — мовознавчий напрям, який розглядає функціонування мови як різновид когнітивної, тобто пізнавальної, діяльності, а когнітивні механізми та структури людської свідомості досліджує через мовні явища.

         Початок когнітивної лінгвістики пов’язують із симпозіумом у Німеччині в Луйсбурзькому університеті, організованим Р. Дірвеном у 1989 р. Когнітивна лінгвістика є частиною когнітивної науки. Датою народження когнітивної науки вважають 1956 рік, її засновником називають Дж. Міллера, а базовою гіпотезою – гіпотезу про те, що мислиннєві процеси можна трактувати як процеси оброблення та перетворення ментальних репрезентацій.

         Метою когнітивних досліджень є побудова інтегральної картини процесів мовлення, мислення та інтелектуальної поведінки людини(1) . Когнітивній лінгвістиці відводиться пріоритетна роль у когнітивній науці, тому що когнітивний підхід ототожнюється саме з пізнанням через мову, в центрі дослідження стоїть людина, а мовна здатність є частиною людської когнітивної діяльності.

 

 

 

 

 

 

Список  літератури.

 

1. Демьянков В.З. Когнитивная лингвистика как разновидность интерпретирующего подхода // Вопросы языкознания, 1994. № 4.

С.17-33

     2.  Засєкіна Л.В., Засєкін С.В. Вступ до психолінгвістики. - Острог: Нац.

           ун-т "Острозька академія", 2002. - 168 с.

      3. Кубрякова Е.С., Демьянков В.З., Панкрат Ю.Г., Лузина Л.Г.

           Краткий  словарь когнитивных терминов. – М.: Изд-во МГУ, 1997

            245с.     

4. Кубрякова Е.С. Начальные этапы становления когнитивизма: лингвистика – психология – когнитивная наука / Е.С. Кубрякова // Вопросы языкознания. – 1994. – № 2.
5. Писаренко В.И. О когнитивной лингвистике и семантике термина «когнитивный» / В.И. Писаренко. – М.: Флинта: Наука, 2008. –

С. 200-206.

6. Фрумкина P.M. Психолингвистика / Р.М. Фрумкина. – М., 2001. – С. 251-267
7. Штерн І.Б. Вибрані топіки та лексикон сучасної лінгвістики: Енцикл. словник для фахівців. – К.: Артек, 1998. – 336 с.

 

 

 

 

 

 

Висновок.

        Постулат, що мова – лише одна з когнітивних здібностей людини, є одним з базових постулатів когнітивної лінгвістики. Становлення та розвиток теоретичних та практичних досліджень у сфері когнітивної лінгвістики сягає проміжку часу близько 40 років, якщо брати за точку відліку середину сімдесятих років минулого століття.

       Історичний  огляд цього розвитку дає можливість  зробити припущення, що когнітивна  лінгвістика має три головних  джерела походження та впливу  на її становлення: психолінгвістичні  дослідження,лінгвістична семантика  та розробки з когнітивних  студій. Симбіоз трьох головних  джерел дав змогу відокремити  когнітивну лінгвістику в окрему  дисципліну, яка мала своє теоретичне  та практичне підґрунтя.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Когнітологія як джерело когнітивної лінгвістики.

 

        Когнітивна лінгвістика є складовою частиною когнітології — інтегральної науки про когнітивні процеси у свідомості людини, що забезпечують оперативне мислення та пізнання світу.

       Когнітологія досліджує моделі свідомості, пов'язані з процесами пізнання, з набуттям, виробленням, зберіганням, використанням, передаванням людиною знань, з репрезентацією знань і обробленням інформації, яка надходить до людини різними каналами, з переробкою знань, з прийняттям рішень, розумінням людської мови, логічним виведенням, аргументацією та з іншими видами пізнавальної діяльності. Досліджуючи розум і систему мозку, когнітивна наука розумну поведінку розглядає як певне обчислення. Існує навіть думка, що когнітивна парадигма може перерости в креативну, тобто творчу парадигму, яка використовуватиме когнітивні структури для вироблення нових знань.

Когнітологія, як наука.

Когнітологія є наукою про системи подання знань та обробці інформації. Як вказує Р. Шепард, когнітивна наука являє собою науку про загальні принципи, які керують розумовими процесами.

У центрі уваги виявляється весь багаж людських знань і досвіду. Когнітивна наука інтегрує дані різних наук, зокрема, моделювання Штучного Інтелекту, лінгвістики, нейронаук, філософії та психології. На основі доповіді В.З. Демьянкова виділимо декілька магістральних напрямків і завдань когнітивної науки:

1) побудова теорії "переробки" природної мови людиною при обліку особливостей текстів, а також, спираючись на опис процесів логічного виведення на природному мовою, - "мовного роздуми";

2) пояснення того, як працює мислення людини;

3) зведення воєдино того, "що відомо про мислення в різних наукових дисциплінах": у психології, лінгвістиці, антропології, філософії, компьютерологіі.

Як можна побачити з запропонованого  списку завдань, когнітивна наука є  міждисциплінарним напрямом, в рамках якого робляться спроби дослідити  когніції через виявлення її механізмів, використовуючи при цьому сучасну обчислювальну техніку. Когніція, в цьому сенсі, являє собою те ж саме, що і знання, але "з абстрагованим набором сутностей тієї ж природи". Когніція - "це аспекти пізнання, пов'язані з придбанням, використанням, зберіганням і виробленням знань". При цьому, як вказує Є.С. Кубрякова, цей жарту на російську мову термін "найчастіше позначає пізнавальний процес або ж сукупність психічних (ментальних, розумових) процесів", спрямованих на сприйняття світу, категоризацію надходить ззовні інформації.

 Когнітивна наука об'єднала всі дисципліни, пов'язані з вивченням людського мозку і його роботою в кількох напрямах - логічного, нейрофізіологічні, лінгвістичному і психологічного.

 

 

 

 

 

 

 

Зв’язок лінгвістичної  семантики та когнітивної лінгвістики.

         Складовими частинами цього фундаментального зрушення були виникнення генеративної граматики Н.Хомського з її поняттям "глибинної структури" (які б не були подальші трансформації теорії Хомського і якими б непростими не були б її ставлення, зокрема , до когнітивної лінгвістики), бурхливий розвиток лінгвістичної семантики, виникнення лінгвістичної прагматики, теорії тексту, а також сучасної теорії граматикалізації з її інтересом до закономірностей поводження язикових одиниць у реальному дискурсі.

        У всіх цих дослідницьких починаннях на перший план виходить ідея пояснення мовних фактів, причому якщо в генеративній теорії як пояснення пропонуються насамперед деякі глибинні закономірності мовної здатності людини, що підлягають відкриттю (і в цьому полягає головна відмінність генеративізму від інших програм пояснювального аналізу мови), то інші пояснювальні програми виходять із того, що мовні факти можуть бути, принаймні частково, пояснені фактами немовної природи, притому необов'язково спостережуваними.

     Якщо, наприклад, для мовної прагматики такими фактами є принципи людської діяльності в соціальному контексті (а прийнятими пояснювальними конструктами - цілі, наміри, умови діяльності і т.п.), то в когнітивній лінгвістиці як модельні конструкти виступають когнітивні структури й процеси у свідомості людини: фрейм (М.Мінський, до потреб лінгвістики це поняття було адаптована Ч.Филлмором), ідеалізована когнітивна модель (Дж.Лакофф) або ментальні простори (Ж.Фоконьє); 2Ѕ-мірний начерк (Р.Джекендофф); семантико-граматичні суперкатегорії на зразок конфігураційної структури, динаміка сил, розподіл уваги, "концепція" і т.д. (Л.Талми); комплексні багатоаспектні мовні конструкції - у спеціальному значенні цього терміна, запропонованому в "конструкційній граматиці" Ч.Филлмора й П.Кэя; когнітивні операції типу правил концептуального висновку (Р.Шенк, Ч.Ригер) або ж особливого рівня вивчення інтелектуальних систем - постульованого А.Ньюеллом "рівня знань", відмінного від символьного рівня. 

 

Зв’язок когнітивної лінгвістики та психолінгвістики.

 

       Говорячи про зв'язок когнітивної лінгвістики з іншими науками й про їхній взаємовплив, необхідно зауважити, що когнітивна наука й когнітивна лінгвістика кидають виклик всій західної філософії й ставлять під сумнів багато постулатів, демонструючи величезний прорив у сфері пізнання людського розуму й головних механізмів його ментальної діяльності. Головний розвиток когнітивної парадигми, як вважають когнітологи, буде спостерігатися протягом поточного десятиліття. Із цим розвитком буде пов'язаний зростаючий вплив лінгвістики на інші фундаментальні науки, тому важливо роз'ясняти вже зараз справжній зміст цієї науки, а отже, і зміст того прикметника, що виокремлює цю лінгвістику з-поміж кола інших «лінгвістик». Аналіз джерел щодо проблеми використання терміна когнітивний дозволяє визначити діапазон його сучасного вживання, а також виключити випадки його використання, які є недостатньо виправданими й не можуть бути загальновизнаними.

          На думку В.І. Писаренко [5], це, по-перше, ототожнення його з терміном повсякденний, по-друге, ототожнення його й роз'яснення через прирівнювання прикметника когнітивний до прикметника нейрологічний, тобто отриманий під час застосування нейрологічних спостережень і експериментів. По-третє, це таке вживання терміна, при якому він втрачає реальний зміст й передає тільки одне бажання його автора дотримуватися моди або відповідати за тематикою найбільш престижним напрямкам свого часу.

Термін когнітивний у  значенні пізнавальний або відповідне пізнання виник досить давно у  філософській літературі. З появою когнітивної психології, що була визначена як «вивчення ментальних процесів», і з дослідженням багатьох аспектів цих процесів, що відбуваються під час ментальної діяльності, а також у зв'язку з новими підходами до розгляду психічних процесів (сприйняття, увага, запам'ятовування, мислення тощо), що характеризують ментальну діяльність людини, термін когнітивний значно розширює зміст.

Когнітивна теорія – це дослідження ментальної інформації, тобто інформації, що зберігається в ментальному лексиконі всередині  мозку й складової основи людської свідомості.

 

 

Психолінгвістика, як наука.

 

             Психолінгвістика – це наука про мовленнєву діяльність людей у психологічних та лінгвістичних аспектах, зокрема експериментальне дослідження психічної діяльності суб'єкта в засвоєнні та використанні мови як організованої та автономної системи. Адже значення будь-якого знака полягає, насамперед, у активізації когнітивних процесів індивіда.

            Мета психолінгвістики − опис та пояснення особливостей функціонування мови і мовлення як психічних феноменів із урахуванням взаємодії зовнішніх і внутрішніх чинників соціально-культурної діяльності особистості.

             У фокусі уваги психолінгвістики – індивід у комунікації. Одним із основних положень психолінгвістики як когнітивної дисципліни є когнітивна обробка інформації, що надходить з органів чуття, яка відбувається на основі сформованих у індивіда ментальних репрезентацій.

              Психолінгвіст займається не лише мовленням суб'єкта в нормальному стані, а й у стані емоційної напруги, зміненому стані свідомості, патологічних психічних станах.