Гентерные аспекты общения

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 16 Октября 2013 в 11:51, доклад

Описание работы

Однією з найважливіших проблем сучасної лінгвістики є дослідження комунікативної взаємодії індивідів (жінка-чоловік) у співвідношенні з параметрами мови. Гендерний статус учасників спілкування впливає не лише на стратегію і тактику мовленнєвого спілкування, а й на його тональність, стиль, характер.

Гендерні пошуки у лінгвістиці зводяться до таких підходів:

- маніфестація гендеру в стилі спілкування;

- виявлення особливостей мовлення чоловіків та жінок - мовні гендерні стереотипи;

- вираження гендеру на різних мовних рівнях: морфологічному, лексичному та текстуальному;

Файлы: 1 файл

укр.мова.docx

— 32.92 Кб (Скачать файл)

6. ГЕНДЕРНІ АСПЕКТИ СПІЛКУВАННЯ. 
 
Однією з найважливіших проблем сучасної лінгвістики є дослідження комунікативної взаємодії індивідів (жінка-чоловік) у співвідношенні з параметрами мови. Гендерний статус учасників спілкування впливає не лише на стратегію і тактику мовленнєвого спілкування, а й на його тональність, стиль, характер. 
 
Гендерні пошуки у лінгвістиці зводяться до таких підходів: 
 
- маніфестація гендеру в стилі спілкування; 
 
- виявлення особливостей мовлення чоловіків та жінок - мовні гендерні стереотипи; 
 
- вираження гендеру на різних мовних рівнях: морфологічному, лексичному та текстуальному; 
 
- гендер і традиції мовленнєвого етикету. 
 
Як стверджують психологи, лінгвісти, стиль спілкування жінок і чоловіків найяскравіше репрезентується в діловій та професійній сфері. Чоловічий стиль спілкування зорієнтований на систему домінування: чоловікам притаманна завищена самооцінка, самовпевненість, зосередженість на завданні, схильність до стереотипів у спілкуванні. Такий стиль називають авторитарним. Для чоловіків найважливішою є інформація, результат, факти, цифри, для них тільки одна відповідь правильна (переважно це - власна думка). 
 
Жінки репрезентують демократичний стиль спілкування: колегіальне прийняття рішень, заохочення активності учасників комунікативного процесу, що сприяє зростання ініціативності співрозмовників, кількості нестандартних творчих рішень. 
 
Для чоловіків характерним є виокремлення свого «Я», а для жінок -актуалізація «Ми» в налагодженні професійних ділових контактів. 
 
^ Типовою рисою жіночої вербальної поведінки є прагнення створити доброзичливу атмосферу спілкування, уникати засобів, що можуть образити співрозмовника, демонструвати загальну позитивну налаштованість. Щодо чоловічої вербальної поведінки, то вона демонструє загальний негативний настрій комуніканта, зосередження на своїх власних проблемах, небажання враховувати інтереси співрозмовників. Однією з проблем дослідження особливостей вияву людського чинника в мові є встановлення лексико-стилістичних засобів і способів їх транслювання залежно від статі комунікантів. У цьому сенсі слід наголосити на вживанні лексичних одиниць із семантичною функцією кваліфікації ступеня вияву ознаки. Для зображення вербальної поведінки жінок типовим є підсилення ступеня вияву певної ознаки шляхом таких інтенсифікаторів: дуже, надто, надзвичайно, вельми, сильно, страх (як), здорово, не на жарт, ой! ох! аж он як, тощо. 
 
Отже, жінки схильні перебільшувати вияв ознаки, а чоловіки -вживати вульгаризми, грубі й лайливі слова для висловлення сильно негативних емоцій. Жінки частіше вживають слова зі значенням невпевненості (мабуть, напевне, певно, очевидно, либонь), а чоловіки демонструють свою незаперечну переконаність (я глибоко переконаний, ясна (звісна) річ, що й казати, зрозуміло). Бажання чоловіків показати у спілкуванні з жінками високий рівень ерудиції спонукає їх до вживання професійної лексики. 
 
^ Гендерні особливості спілкування виразно виявляються в етикетному спілкуванні. Під час розмови жінки зазвичай відверто дивляться у вічі співрозмовника, чоловіки ж частіше уникають прямого погляду. Жінки здебільшого починають і підтримують розмову, а чоловіки контролюють і керують перебігом її.42 Жінки частіше ніж чоловіки просять вибачення, докладно щось пояснюють. 
 
У етикетних ситуаціях знайомства чи прощання домінує чоловіче мовлення, що виявляється у компліментах та цілуванні руки жінки. 
 
Запропоновані висновки про гендерні аспекти спілкування не претендують на вичерпність, універсальність, але заслуговують на увагу для подальших серйозних студій цієї проблеми. 
 
 
Рекомендована література для самостійної роботи 
 
1. Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики : Підручник. -Видавничий центр «Академія», 2004.-344 с. 
 
2. Жайворонок В. В. та ін. Українська мова в професійній діяльності: Навч. посібник. - К.: Вища школа, 2006. - 431 с. 
 
3. Коваль А.П. Ділове спілкування : Навчальний посібник. - К.: Либідь, 1992. 
 
4. Михайлюк В. О. Українська мова професійного спілкування : Навч. посібник.- К.: ВД «Професіонал», 2005. - С. 15-30. 
 
5. Тищенко О. Модель курсу «Мова професійного спілкування» // Ди-вослово, 2003.-№ 9.-С. 56-59. 
 
6. Чайка Г. Л. Культура ділового спілкування менеджера : Навч. посібник. - К.: Знання, 2005. - С. 13-30. 
 
7. Шевчук С. В. Українське ділове мовлення : Підручник - Вид. 5-те, доп. і перероб.-К.: Арій, 2009.-С. 13-15.

1.4. Гендерні аспекти спілкування 
 
У психології соціально-біологічна характеристика, за допомогою якої дається визначення понять "чоловік" та "жінка", називається тендерною. У ділових стосунках - це взаємини чоловіка і жінки. 
 
Для вивчення цього питання радимо скористатися посібником з етики "Мистецтво ґречності" Ольги Корніяки. 
 
Пропонуємо деякі правила з цієї праці, які, вважаємо, є необхідними і для знання, і для дотримання. 
 
Так, за сучасним етикетом, першим вітається молодший зі старшим, чоловік із жінкою. Чоловік із жінкою має вітатися першим навіть тоді, зазначає авторка, коли перебуває в товаристві інших жінок. Жінка вітається першою зі старшою за себе жінкою та з жінкою, якщо вона сама має своїм супутником чоловіка. Жінку зобов'язаний вітати першим керівник установи, навіть якщо це його секретарка. 
 
Прийшовши в гості, слід передусім вітати господиню, яка, привітавшись, може і не підводитися з місця. Та коли вона бажає особливо вшанувати когось із гостей, то підніметься зі свого місця за столом. 
 
Вітаючись чи знайомлячись, старший першим подає руку молодшому, жінка - чоловікові. Вітаючись, жінка може не знімати рукавичок. Чоловік подає руку жінці без рукавички. 
 
Звичай цілувати жінці руку прийшов до нас із глибини віків. Проте нині у багатьох країнах світу прийнято цілувати жінці руку лише у винятковій обстановці. (До речі, у Стародавньому Римі було три варіанти вітань: найближчому оточенню дозволялося цілувати правителя в губи, звичайні сановники цілували руки, а слуги - ноги). 
 
В Австрії жінкам цілують руку у винятково врочистих випадках. У Польщі цей ритуал вважають свідченням особливої уваги до жінки. Пристра- 
 
119 
^ Українська мова фахового спрямування 
 
сні поборники етикету - французи добре знають, що під відкритим небом руки жінкам не цілують. Не дозволяється цілувати жінці руку під час їжі. Якщо ж чоловіки у ході ділових взаємин поспішають цілувати своєму діловому партнерові-жінці руку, то слід пам'ятати при цьому певні правила. Руку жінки не варто піднімати до своїх губів, краще нахилитися самому, поцілувати і повільно опустити. При цьому слід пам'ятати, що цілувати слід тильну частину пальців. 
 
При знайомстві вважається нечемним не дивитися у вічі новому знайомому, але не дуже пильно. Чоловіки, знайомлячись, мають підвестися, бо вклонятися сидячи незручно. Жінка ж не встає з місця, окрім тих випадків, коли її знайомлять зі старшою за віком жінкою чи при бажанні виявити особливу повагу до того, з ким її знайомлять. Знайомлячись із чоловіком, перша для потиску простягає руку жінка, якщо вважає це за потрібне, а може обмежитися тільки кивком голови. 
 
Незалежно від службового становища, чоловік у своєму кабінеті має підвестися з місця, коли до нього заходить жінка, почекати, поки вона представиться й подасть йому руку. Себе він може не називати, бо відвідувач напевно знає, до кого з'явився (з'явилася) на прийом. 
 
На зустрічі, що має суто діловий характер, можна й не додержуватися наведених вище правил: жінка може підійти до чоловіка, подати руку для потиску й назвати себе. 
 
Переходячи у спілкуванні із "Ви" на "ти" жінка перша може запропонувати співбесідникові цей варіант спілкування, може й відмовити в такому переході, не називаючи причин. 
 
У телефонних розмовах закінчує спілкування той, хто починав, але чоловік має право поступитися місцем жінці в закінченні розмови. 
 
Вихована людина усвідомлює свою відповідальність за вчинки і сказані нею слова, за інтонацію, якою почато ділову розмову. Тому ні поганий настрій, ні стан здоров'я, ні становище не дають права бути неввічливим з навколишніми чи ображати. Про це мусять завжди пам'ятати як чоловіки, так і жінки. 
 
У ділових стосунках і чоловіки, і жінки повинні мати коректний зовнішній вигляд та одяг, щоб ніщо не викликало здивування чи заздрощів, щоб не відволікало співрозмовника від належного сприймання вашого повідомлення чи вашого прохання або пропозиції. 
 
Спілкуючись, треба триматися скромно й бути впевненим у собі. Не слід метушитися, розмовляти уривчасто. Мова має бути спокійною, чемною. Слід при цьому дбати про створення психологічно сприятливої атмосфери довіри, приязності, товариськості, рівноправного обміну думками - тобто про забезпечення світської чи ділової обстановки. І в цьому випадку багато залежить від жінки - учасниці переговорів. 
 
Не слід також забувати, що під час бесіди жінки воліють не розповідати про свої бажання відверто і легше йдуть на компроміси. Чоловіки у своїх міркуваннях рішучіші й частіше займають чітко визначену позицію. Жінки зде- 
 
120 
Розділ II. Тема 1. Спілкування як інструмент професійної діяльності 
 
більшого починають підтримувати бесіду, а чоловіки контролюють і спрямовують її, або виявляючи зацікавленість, або змінюють тему. Жінки втричі більше ставлять запитань, вважає швейцарська дослідниця Едіт Слембек, удвоє частіше вживають умовну форму дієслів. 
 
Діловим людям - і чоловікам, і жінкам - слід пам'ятати: малі люди вживають великі слова, а великі люди - малі. Ввічлива людина має відповідати на запитання тією мовою, якою до неї звернулися, звичайно, якщо вона володіє нею. Мова ділового українця мусить бути бездоганно чиста, багата, красива. 
 
Література 

  1.  
    Корніяка О. Мистецтво ґречності. — К.: Либідь, 1995.
  2.  
    Ботвина Н. В. Міжнародні культурні традиції: мова та етика ділово 
    го спілкування: Навч. посіб. — К., 2000.
  3.  
    Етика та психологія ділового спілкування: Навч. посіб. / Уклад. 
    В. І. Докаш, О. А. Попелишко, В. А. Чугуєвський. — Чернівці, 1999.

Информация о работе Гентерные аспекты общения