Особливості сленгу

 

 

 

 

 

 

ІНДЗ

На тему

«Особливості сленгу»

 

 

 

 

Виконав:

Студент групи НМ-51

Залакоцький Володимир

 

 

 

 

Тернопіль 2012

Вступ

Сленг як лексика  обмеженого вжитку

1. Походження терміну «сленг»

2. Загальні відомості про лексику обмеженого вжитку

3. Загальний та спеціальний сленг

4. Арго як підвид спеціального сленгу

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

         Сленг – це не шкідливе утворення мови, яке вульгаризує усну мову, а органічна та в деякій мірі необхідна частина цієї системи.

         Сленг розвивається, змінюється дуже швидко. Це утворення, яке може як легко утворитися, так і зникнути. Ці всі зміни відбуваються для спрощення усної мови та її розуміння. Сленг – дуже живе та динамічне утворення. Його використовують у різних сферах суспільного життя. Це важлива частина мови, яка допомагає «тримати» її «живою».

Загалом, проблемою вивчення сленгу займались такі вчені: Е. Партрідж, С. Б. Флекснер, В. Фріман, М. М. Маковський, Менкен, А. Баррере, Ч. Леланд, І. Р. Гальпєрін, В. Дж. Бурк (Burke), В. А. Хомяков, І. В. Арнольд, Т. А. Соловьйова та багато інших. Кожен з них досліджував термін «сленг» як такий і певні його особливості.

Об’єкт дослідження – поняття сленгу, джерела сленгу, його види, форми та використання.

Предмет дослідження – структурні та семантичні особливості сленгу.

Мета дослідження: дослідити особливості студентського сленгу в сучасній англійській мові.

Завдання:

1. Проаналізувати наукову  літературу з питань вивчення  сленгу;

2. Прослідкувати історію  розвитку терміну сленг;

3. Визначити поняття сленг,  дослідити роль сленгу в мові;

4. Спираючись на матеріали,  дослідити особливості студентського англійського сленгу;

Методи дослідження: порівняльно-історичний, описовий метод та контен-аналіз.

Мета і завдання роботи зумовили таку її структуру: робота складається зі вступу, головної частини, висновків та бібліографії.

 

1. Походження терміну «сленг»

 

Етимологія терміну сленг  – один з самих суперечливих і заплутаних питань в лексикографії. Важкість розкриття походження терміну поглиблюється його багатозначністю та різноманітною трактовкою сленга авторами словників та спеціальних досліджень.

Вперше термін сленг зі значенням language of a low or vulgar type засвітчений в 1756 році; з 1802 року під цей термін підводять The cant or jargon of a certain class or period, а з 1818 року під сленгом почали розуміти Language of a highly colloquial type, considered as below the level of standard educated speech, and consisting either of new words or of current words employed in some special sens [8, 29].

Е. Партридж вказує, що приблизно з половини минулого століття термін сленг став загальноприйнятим значенням. Слід зазначити, що з терміном сленг нетермінологічно вживати такі синоніми сленга як argot, jargon, flash, gibberish, cant. Спочатку сленг вживався як синонім до терміну кент, пізніше – до терміну арго [1].

Вітчизняний дослідник І. В. Арнольд вказує, що сленг –  включає лиш розмовні слова та вирази з грубуватим чи жартівливим  емоційним забарвленням (неприйнятим) в літературній мові [2, 65].

І. Р. Гальпєрін пропонує розуміти під сленгом – той  шар лексики та фразеології, який проявляється у сфері живої розмовної  мови в якості розмовних неологізмів, які легко переходять у шар  загальноприйнятої розмовної літературної лексики [3, 21].

Заслуговує уваги думка  М. М. Маковського про діалектне  зародження терміну сленг, але автор  цієї гіпотези доказово її не підтвердив. Те, що дане слово є в північних діалектах Англії, ще не говорить про діалектне родство: воно засвітчено і в циганському грабіжницькому арго [5, 67].

В кінці 19 століття сленг  почали розглядати як запозичення зі скандинавських мов. Починаючи з  етимологічного словника Скіта, така інтерпретація походження терміну потратила в деякі авторитетні словники англійської мови. Скандинавське походження терміну приймали такі дослідники як Бредні, Уіклі та Уайльд [8, 30].

В двадцятому столітті питання походження терміну сленг продовжує цікавити дослідників. Виникають нові гіпотези. Наприклад, у німецькій англістиці О. Ріттер, а також Хорн та Ленерт вважають, що слово slang – результат аглютинацій абревіатури lang з посессивним суфіксом в висловлюваннях таких як beggar’s lang (uage)®beggar slang (uage), в подальшому з втратою – uage [6, 47].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Загальні відомості про лексику обмеженого вжитку

 

Лексика (з грец. lexicos –  словниковий, словесний) – це сукупність слів певної мови, її окремих сфер чи діалектів [7, 443].

М.А. Грачов та інші лінгвісти  поділяють всю лексику на літературну  та нелітературну. До літературної лексики відносяться: книжкові слова, стандартні розмовні слова, нейтральні слова. Ця лексика вживається або в літературі, або в усній мові в офіційній обстановці. Також існує нелітературна лексика, її поділяють на: професіоналізми, вульгаризми, жаргонізми, арго та сленг. Ця частина лексики відрізняється розмовним, неофіційним характером та емоційною забарвленістю [4, 34].

Професіоналізми – це слова, що використовуються невеликими групами людей, об’єднаних певною професією [7, 737]. Наприклад, moonship, soft-landing, etc [9, 18 ].

Жаргонізми – соціальний діалект; відрізняється від літературної мови специфічною лексикою і вимовою, але не має власної фонетичної і граматичної системи. Як правило, це словник розмовного мовлення людей, зв’язаних певною спільністю інтересів [7, 297].

Арго – мова якоїсь вузької  соціальної чи професійної групи, штучно створювана з метою мовного відокремлення; відзначається головним чином наявністю  слів, незрозумілих для сторонніх [7, 34]. В англійській лексикології арго – таємні «мови» - жаргони зазвичай називають кент, в іспанській мові – херманія, в німецькій – ротвелш, у французькій – арго. Арго – це професійний жаргон волоцюг, злодіїв, гангстерів та деяких інших суспільних груп (вуличних торговців тощо).

Вульгаризми – це грубі  слова, що зазвичай не вживаються освіченими людьми в суспільстві, це спеціальний  лексикон, що використовується людьми низького соціального статусу. [7, 28].

Останнім часом все  більше вживається термін сленг.

Сленг – жаргонні слова  або вирази; розмовний варіант  тієї чи іншої соціальної або професійної групи [7, 810].

Сленг – це слова, що часто  розглядаються як порушення норм стандартної мови. Це дуже виразні, іронічні слова, що слугують для позначення предметів, про які говорять в повсякденному житті [4, 34].

Сам термін сленг в перекладі  з англійської мови означає:

1. мова соціально чи професійно відособленої групи в протилежність літературній мові;

2. варіант розмовної мови (в тому числі експресивно забарвлені елементи мови), що не співпадають з нормою літературної мови [4, 35].

Сленг складається зі слів та фразеологізмів (сталих зворотів), які  виникли та спочатку вживалися лише в окремих соціальних групах, він відображав життєву орієнтацію цих груп. Ставши загальновживаними, такі слова в цілому зберігають емоційно-оцінковий характер.

Деякі дослідники вважають, що термін сленг застосовується у двох значеннях: або як синонім жаргону, або як сукупність жаргонних слів, жаргонних значень загальновідомих слів, жаргонних словосполучень, що належать за походженням до різних жаргонів, та стали якщо не загальновживаними, то зрозумілими для достатньо широкого кола носіїв даної мови.

Сленгізми загального сленгу та «низькі» коллоквіалізми (два лексичних  пласти з розмитими межами між  ними) разом утворюють фрагмент загальнонаціональної лексики, який дослідники називають експресивним просторіччям. Цей фрагмент відноситься до стилістично знижених утворень в літературній мові. Він є функціонально-стилістичною категорією та визначається певною сукупністю стилістичних засобів розмовного варіанту літературної мови, займає проміжне положення між лексикою літературного стандарту та нелітературними формами мови [8, 35].

 

 

 

 

3. Загальний та спеціальний сленг

 

Під терміном сленг розуміють особливий периферійний шар нелітернатурної лексики та фразеології, який лежить за межею літературної розмовної мови, закордонних діалектів загальнонародної англійської мови. Слід ввести два види: загальний сленг та спеціальний сленг.

Загальний сленг – це відносно стійка для певного періоду, широко розповсюджена та загальнозрозуміла соціальна мовна мікросистема в просторіччі, досить неоднорідна по своєму генетичному складу та мірі наближення до фамільярно-розмовної, з яскраво вираженними емоційно-експресивними відтінками, які часто представляють собою насміх над соціальними, етичними, естетичними, язиковими та іншими умовностями та авторитетами.

Спеціальний сленг – це специфічна лексика та фразеологія  соціальних жаргонів, професійних говорів та арго (кент) злочинного світу.

В англістиці, наскільки відомо, не настільки яскраво є дослідженим спеціальний сленг, хоча його вивчення має входити в соціолінгвістику (галузь мовознавства, синтез соціології та лінгвістики, що вивчає питання суспільного існування та суспільні умоіи розвитку мови). Найбільш глибинне трактування жаргонів, арго та професійної лексики ряда європейських мов дана в книзі академіка В. М. Жирмунського «Национальный язык и социальные диалекты» (Ленінград, 1936 рік).

Спеціальний сленг включає  в себе: арго, кент, римований сленг, соціальні жаргони та професійні говори, бек сленг тощо.

Термін сленг є багатозначним. Він належить до лексики обмеженого вжитку: має неофіційний характер та емоційну забарвленість. До лексики обмеженого вжитку також належать професіоналізми, жаргонізми, арго, вульгаризми. Сленг, за В. Г. Вілюманом, поділяється на загальний та спеціальний. Загальний – загальнозрозуміла, розповсюджена соціальна мовна мікросистема. Спеціальний сленг – це більш специфічна лексика та фразеологія соціальних жаргонів, професійних говорів, арго тощо.

4. Арго як підвид спеціального сленгу

 

Арго – мова якоїсь вузької  соціальної чи професійної групи, штучно створювана з метою мовного відокремлення; відзначається головним чином наявністю  слів, незрозумілих для сторонніх [7, 34].

Так, мало хто з людей, котрі вивчають англійську мову, якщо вони спеціально не займались етимологією, знає, що такі загальновідомі літературні  слова, як incongruous, insipid, interloper, intriguing, indecorum, forestall, equip, hush, grapple та багато інших у 18 столітті належали до таємного злочинного арго. На це вказує спеціальний словник Dictionary of Canting Words [9, 12].

Перед тим, як вище вказані  арготизми проникли у сферу літературної мови, вони, втративши свій таємний  характер, можливо, якийсь час знаходились  у сфері загального сленгу.

Подібне явище відбувається і в інших мовах.

Слід підкреслити, що деякі «першопочаткові» арготизми зупинились якби на півшляху, зупинились у своїй якості: вони сотні років існують як загальновідомі сленгізми. Наприклад, століттями вживають такі запозичення з таємного жаргону циган, як bamboozle – брехати, bosh – нісенітниця, gibberish – жаргон, pal – товариш, nab – голова, duds – одяг, booze – пити, випивати [9, 8].

У цьому відношенні типічною є історія слова pal, яке, як вказує професор Граттан, років 300 тому належало до арго, на початку 19 століття перейшло в спортивний жаргон, проникло у загальний сленг.

Варто зазначити, що арготизми використовуються особливо часто в комедіях 17 – 18 століть; їх вживають не лише декласові елементи, але й ними говорять представники «порядного» суспільства, що створює додатковий комічний чи сатиричний ефект.

Арготизми зустрічаються  у п`єсах Шекспіра, Деккера, Міддлтона, Конгріва, Джонсона, Флетчера, Шедуелла, Уічерлі, у творах Р. Гріна, Хеда, Батлера, Дефо, Філдінга, Річардсона, Смолетта, В. Скотта, Байрона, Б. Літтона, Монкріффа, Діккенса, Ейнсворта, Теккерея, Дізраелі, Д. Грінвуда та багатьох інших.

Висновки

 

В результаті ми розглянули особливості сучасного сленгу, дослідили його склад та принципи утворення, класифікацію, бачення різних авторів на проблему його зародження, значення сленгу в мові та розглянули приклади сучасного студентського сленгу. Таким чином, мету та завдання роботи було досягнуто.

Ми прослідкували та розповіли історію розвитку сленгу, саме терміну та певних його особливостей. Розглянули класифікацію, проаналізували наукову літературу, визначили головні поняття та дослідили роль сленгу у мові різних сфер суспільства.

Спочатку сленг використовувався лише в окремих соціальних групах, а потім перейшов у загальне використання. Таким чином, сленгізми є загальнозрозумілими для всіх соціальних груп того чи іншого мовного суспільства. Спочатку вчені не виділяли сленг як окреме лексикологічне поняття. Цей термін використовувався лише в якості синоніму терміну «кент», потім – «жаргон». В кінці 19 ст. ці три поняття розділилися і стали позначати різні мовні явища. Деякі вчені до цього часу вважають, що сленг – це груба мова або жаргон окремих соціальних груп. Але насправді сленг є особливою нелітературною мовою зі своєрідним вокабуляром. Він є компонентом просторіччя.