Особливості вживання конкретизації при перекладі

 

                                                          ЗМІСТ

 

 

ВСТУП………………………………………………………………………	3
РОЗДІЛ1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ  ВИКОРИСТАННЯ ПЕРЕКЛАДАЦЬКИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ………………………………	5
1.1. Перекладацькі трансформації як складова частина адекватного перекладу…………………………………………………………………….	5
1.2. Лексичні трансформації – один з головних типів перекладацьких трансформацій……………………………………………………………….	10
РОЗДІЛ 2. ВИКОРИСТАННЯ ЛЕКСИЧНИХ  ТРАНСФОРМАЦІЙ ПРИ ПЕРЕКЛАДІ  ТЕКСТІВ У ГАЛУЗІ ЕКОЛОГІЇ……………………………	14
ВИСНОВКИ………………………………………………………………….	18
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………... СПИСОК ДЖЕРЕЛ ФАКТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ………………………	20
ДОДАТОК А…………………………………………………………………	23

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

Незважаючи на відносно молодий  вік теорії перекладу або перекладознавства як науки, нині існує безліч робіт, присвячених перекладацьким трансформаціям. І це недивно, оскільки цей аспект є одним з центральних, і знання його теоретичних основ надзвичайне важливо в роботі будь-якого перекладача.

Проте слід зазначити, що фахівці  в області теорії перекладу так  досі і не прийшли до загальної  думки відносно самої суті поняття  трансформації. Питанням перекладацьких трансформацій займались такі фахівці як Фітерман А. М., Левицька Т. Р., Швейцер А. Д., Рецкер Я.І., Комісаров В. Н., Бархударов Л.С., Латишев Л.К., Шевнін А.Б., Сєров Н.Б. та інші.

Невідповідності в структурі  різних мов призводять до труднощів, пов'язаних зі збереженням і передачею  значень слів при їх перекладі  іншою мовою. Слово, як лексична одиниця, є частиною лексичної системи  мови. Смислова, або семантична структура  слова унікальна для кожної конкретної мови, а тому може не співпадати в  лексичних системах іноземної мови та мови перекладу. Тут на перший план виходять так звані лексичні трансформації, які можна визначити як "відхилення від словникових відповідностей".

Дослідження вживання лексичних  трансформацій є актуальним та потребує спеціального розгляду. Актуальність цієї курсової роботи полягає у необхідності дати цілісну інтерпретацію поняття трансформацій, виокремити основні види, розглянути причини, що викликають трансформації і в практичній частині проаналізувати випадки застосування перекладацьких трансформацій, дослідити, яким чином вони реалізуються при перекладі.

Мета даної курсової роботи зумовлена дослідженням перекладацьких трансформацій, а саме лексичних трансформації та аналізу використання лексичних трансформації при перекладі текстів у галузі екології.

Для досягнення цієї мети ми маємо використати ряд завдань, а саме:

• Дослідити перекладацькі трансформації, визначити їх місце у процесі досягнення адекватності перекладу;
• Визначити лексичні трансформації, виявити їх місце в системі перекладацьких трансформацій;
• Проаналізувати досліджувані тексти на використання лексичних трансформацій у процесі перекладу, а саме поняття конкретизації.

Матеріали, використані для перекладу складаються з текстів у галузі генетики, а саме текстів, пов’язаних з темою глобального потепління та парникового ефекту. Ми обрали саме цей матеріал, оскільки  проблеми екології в наш час являють досить актуальну проблему і переклад статей поданої тематики набуває важливості.

Об'єктом  дослідження є лексичні трансформації.

       А предметом дослідження є особливості вживання конкретизації при перекладі.

       Для вирішення поставлених завдань в цій роботі використовуються наступні методи: порівняльний аналіз зіставлення тексту перекладу з текстом оригіналу, трансформаційний, кількісний аналіз, дискурсивний аналіз.

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ ПЕРЕКЛАДАЦЬКИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ

 

1.1. Перекладацькі трансформації як складова частина адекватного перекладу

Переклад – діяльність, що полягає в передачі змісту тексту на одній мові засобами іншої мови, а також результат такої діяльності. Її теоретичним осмисленням і оптимізацією займається дисципліна, що називається наукою про переклад  і що включає декілька напрямів, серед яких виділяються теорія перекладу, аналіз перекладу, методика навчання перекладу. Особливе місце займає машинний переклад - наукова і одночасно технологічна дисципліна, пов'язана і з наукою про переклад, і з комп'ютерною лінгвістикою. Як і багато інших розділів прикладної лінгвістики, переклад по суті міждисциплінарний - він пов'язаний не лише з наукою про мову, але і з літературознавством, когнітивними науками, культурною антропологією тощо [17].

Головна мета перекладу –  досягнення адекватності. Адекватний, або як його ще називають, еквівалентний  переклад – це такий переклад, який здійснюється на рівні, необхідному  і достатньому для передачі незмінного плану змісту при дотриманні відповідного плану вираження, тобто норм мови перекладу [14, с.120]. 

Деякі лінгвісти розрізняють  поняття «адекватності» та «еквівалентності»  перекладу. Так, В. Н. Комісаров розглядає "еквівалентний переклад" і "адекватний переклад" як поняття неідентичні, хоча і тісно пов’язані між собою. Термін "адекватний переклад", на його думку, має ширший сенс і використовується як синонім "хорошого" перекладу, тобто перекладу, який забезпечує необхідну повноту міжмовної комунікації в конкретних умовах. Термін "еквівалентність" розуміється В. Н. Комісаровим як смислова спільність прирівнюваних одна до однієї одиниць мови і мовлення. [9, с.25-27]. 

За визначенням А.В. Федорова, адекватність – це «вичерпна передача смислового змісту оригіналу і повна  функціонально-стилістична відповідність  йому» [24, с.120].

В процесі перекладу початковими  є одиниці тексту оригіналу, а  кінцевими - одиниці тексту перекладу. Таким чином, ми маємо справу як з текстами на початковій мові і на мові перекладу, так і з процесом перетворення тексту оригіналу в текст перекладу. Але і такий підхід виявився недостатнім. «Перекладацька діяльність по визначенню носить посередницький характер, оскільки її мета полягає в тому, щоб зробити доступним для читачів перекладу повідомлення, зроблене автором оригіналу на іншій мові.» [9, с.40].  Іншими словами, завдяки перекладу забезпечується можливість спілкування між людьми, що говорять на різних мовах, можливість міжмовної комунікації.

Для створення повноцінного перекладу перекладач повинен брати до уваги характерні особливості автора повідомлення (джерела інформації) і тих одержувачів (рецепторів) інформації, для яких призначалось це повідомлення, їх знання і досвід, відбивану в повідомленні реальність, характер і особливості сприйняття людей, яким адресується переклад, і усі інші аспекти міжмовної комунікації, що впливають на хід і результат перекладацького процесу. Саме для цього при перекладі використовуються перекладацькі трансформації.

Отже, основне завдання перекладача при досягненні адекватності – вміло провести різні перекладацькі трансформації, для того, щоб текст перекладу як можна більш точно передав всю інформацію, закладену в тексті оригіналу, при дотриманні відповідних норм мови перекладу.

Трансформація – основа більшості прийомів перекладу. Полягає  в зміні формальних (лексичні або  граматичні трансформації) або семантичних (семантичні трансформації) компонентів  вихідного тексту при збереженні інформації, призначеної для передачі. [5, с.25]. Я.І. Рецкер визначає трансформації при перекладі на російську як «прийоми логічного мислення, за допомогою яких ми розкриваємо значення іншомовного слова в контексті і знаходимо йому російську відповідність, яка не збігається зі словниковим» [19, с.138]. Те ж саме справедливо і для української мови.

В даний час існує безліч класифікацій перекладацьких трансформацій  запропонованих різними авторами. Розглянемо деякі з них.

Л.К. Латишев у своїх роботах дає класифікацію перекладацьких трансформацій за характером відхилення від міжмовних відповідностей, в якій всі трансформації підрозділяються на:

• Морфологічні – заміна однієї категоріальної форми іншою або декількома;
• Синтаксичні – зміна синтаксичної функції слів і словосполучень;
• Стилістичні – зміна стилістичного забарвлення відрізка тексту;
• Семантичні – зміна не тільки форми вираження змісту, а й самого змісту, а саме, тих ознак, за допомогою яких описана ситуація;
• Змішані – лексико-семантичні та синтаксично-морфологічні.

У класифікації Л.С. Бархударова  перекладацькі трансформації розрізняються  за формальними ознаками: перестановки, додавання, заміни, вилучення. При цьому  Л.С. Бархударов підкреслює, що подібний розподіл є значною мірою приблизним і умовним.

Перестановками називаються  зміни розташування (порядку наступності) мовних елементів у тексті перекладу  в порівнянні з текстом оригіналу. Під замінами маються на увазі  як зміни при перекладі слів, частин мови, членів речення, типів синтаксичного  зв'язку, так і лексичні заміни (конкретизація, генералізація, антонімічний переклад, компенсація). Додавання припускають  використання в перекладі додаткових слів, що не мають відповідностей в  оригіналі. Під випущенням мається  на увазі пропуск тих або інших  слів при перекладі.

Л.С. Бархударов, Л.К. Латишев, Т.Р. Левицька, А.М. Фітерман, В.Н. Комісаров, Я.І. Рецкер підрозділяють перекладацькі трансформації на лексичні, граматичні, стилістичні. Трансформації можуть поєднуватися одна з однією, приймаючи характер складних комплексних трансформацій. Наприклад, З.Д. Львовська вважає, що між різними типами трансформацій немає глухої стіни, одні й ті ж трансформації можуть іноді являти собою спірний випадок, їх можна віднести до різних типів [4, с.58].

Різниця граматичного ладу англійської та української мов, з точки зору перекладу, виражається  в двох категоріях перекладацьких проблем: проблеми перекладу в умовах схожості граматичних властивостей мовних одиниць  та проблеми перекладу в умовах розходження  граматичних властивостей мовних одиниць  у вихідній мові та мові перекладу. Крім того, специфічні ускладнення  пов'язані з перетворенням окремих  граматичних одиниць (морфологічні перетворення на основі словоформ) і  складових граматичних одиниць (синтаксичні  перетворення на основі словосполучень, речень і надфразових єдностей) [6, с.46].

Граматичні властивості  мовних одиниць складаються з  цілого ряду мовних явищ: форма слова, словосполучення, речення, порядок  елементів, граматичні значення форм, контекстуальні функції форм і значень. Кожного разу, розглядаючи інформаційну потужність тієї чи іншої мовної одиниці, що підлягає перекладу, ми приймаємо  до уваги не тільки лексико-семантичне значення слів та їх поєднань, а й  їхні граматичні властивості, які можуть досить суттєво впливати на міру впорядкованості  повідомлення, що перекладається.

Спільність між граматичними властивостями української та англійської  мов задається їхньою спільною належністю до індоєвропейської сім'ї і виявляється  в наявності спільних граматичних  значень, категорій і функцій, наприклад: категорій числа в іменниках, категорій ступенів порівняння у  прикметників, категорії часу у дієслова, функціональної значущості порядку  слів і т. п. [9, с.150].

У той же час відмінність  принципів граматичного ладу, що виражається  в приналежності цих мов до різних граматичних груп, відображається в істотних відмінностях між граматичними властивостями, наприклад, в існуванні несхожих граматичних категорій: артиклі в англійській мові, дієслово в українській мові; повнозначні узгодження в українській мові , фіксований порядок слів в англійській мові, і т. д.

При цьому не слід забувати, що як відмінність, так і схожість між граматичними формами, їх функціями  і значеннями може бути повною і  неповною. Відповідно, можливий повний переклад або різні варіанти неповного  перекладу. Повна схожість, як правило, зустрічається порівняно рідко, так само як і повна, некомпенсована відмінність. Тому головне, з чим  доводиться мати справу перекладачеві, – це, по-перше, ступінь необхідності компенсації і, по-друге, характер компенсації  при перекладі граматичних форм [10, с.95].

Граматичні трансформації  полягають у перетворенні структури  речення в процесі перекладу  відповідно до норм мови перекладу. Трансформація  може бути повною або частковою залежно  від того, чи змінюється структура  речення повністю або частково. Зазвичай, коли замінюються головні члени  речення, відбувається повна трансформація, якщо ж замінюються лише другорядні – часткова. Крім замін членів речення  можуть замінюватися і частини мови. Найчастіше це відбувається одночасно [7, с.304].

Слід враховувати всі  фактори, які можуть впливати на застосування граматичних трансформацій, а саме:

• синтаксичну функцію речення;
• його лексичне наповнення;
• його змістову структуру;
• контекст (оточення) речення;
• його експресивно-стилістичну функцію.