Способи перекладу лексичних одиниць

При перекладі слід зачіпати неперекладне,

тільки тоді можна зрозуміти  інший народ, іншу мову.

 Й.-В. Гете

Переклад має давню  історію, яка уходить корінням у  часи коли виникла потреба в людях, що володіли б декількома мовами і  могли б бути посередниками при спілкуванні різних мовних націй. Але як самостійна наука, переклад сформувався лише на початку ХХ ст. В умовах розширення міжнародних зв'язків і обміну інформацією, перекладознавство швидко розвивалося і цей процес триває і дотепер. З'являються нові теорії, погляди на проблеми перекладу і способи перекладу лексичних одиниць.

Теорія перекладацьких трансформацій  з'явилась в середині ХХ століття й викликала великий інтерес  у лінгвістів. Серед вітчизняних  дослідників, які займались розробкою  питань, пов'язаних з положенням даної теорії, необхідно відмітити імена таких видатних вчених, як Я. І. Рецкер, В. Н. Комісаров, Л. С., Бархударов, А. Д. Швейцер, Т. Р. Левицька, А. М. Фітерман, А. В. Федоров і багато інших.

Перекладацькі лексичні трансформації - це різного роду зміни лексичних елементів мови оригіналу під час перекладу з метою адекватної передачі їх семантичних, стилістичних і прагматичних характеристик із врахуванням норм мови перекладу та мовленнєвих традицій культури мови перекладу.

Лексичні трансформації під час перекладу вживаються тоді, коли не можна підібрати повний еквівалент або лексичні одиниці під час перекладу змінюють не тільки зовнішню форму, але й набувають нового значення, відмінного від вихідних одиниць.

Актуальність теми визначається загальною спрямованістю сучасних досліджень перекладознавства на виявлення найбільш доцільних способів перекладу  лексичних одиниць

Новизна дослідження полягає у тому, що незважаючи на значну кількість наукових розвідок, присвячених технології перекладу лексичних одиниць, можна констатувати той факт, що проблема та способи перекладу є недостатньо розробленими.

Метою роботи, присвяченої способам перекладу лексичних одиниць, полягає в тому, щоб дослідити та встановити всі  можливі способи перекладу цих одиниць та визначити найбільш вживані у перекладацькій практиці.

Досягненню мети сприяє вирішення таких завдань:

• розглянути теоретичні основи сособів перекладу лексичних одиниць тобто вказати, які особливості мовних систем і закономірності функціонування мов лежать в основі процесу перекладу;
• визначити актуальні проблеми перекладу лексичних одиниць;
• аналіз лексико-семантичних особливостей перекладу мовних одиниць;
• вивчення можливостей поєднання кількох способів перекладу.

Об’єктом дослідження є слова та словосполучення лексико-семантичної термінології англійської мови а також їх еквіваленти українською мовою.

Предметом дослідження є аналіз функціонування лексичних термінів у термінологічних системах української та англійської мов. Розглянуто та проілюстровано основні способи перекладу лексичних одиниць.

Методи дослідження зумовлені метою та специфікою проаналізованого матеріалу. Для розв’язання поставлених завдань застосовано метод суцільної вибірки, аналізу і порівняльно-зіставний метод, логіко-семантичний аналіз з метою зіставлення змісту заголовка та власне тексту повідомлення.

Теоретичне  значення дослідження полягає у тому, що отримані результати допоможуть глибше зрозуміти природу та закономірності способів перекладу лексичних одиниць.

Практична значущість дослідження полягає в тому, що отримані результати можуть використовуватись студентами при підготовці до занять з теорії і практики перекладу, написанні рефератів, курсових і дипломних робіт, виконанні студентських наукових досліджень з проблем перекладу лексичних одиниць, а також під час проходження різних форм перекладацької практики.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків і бібліографії.

У вступі обґрунтовано вибір теми, окреслено мету і завдання дослідження, визначено актуальність та новизну роботи, прогнозовано її теоретичне та практичне значення, подано загальну характеристику матеріалу та методи його аналізу, а також сформульовано основні положення, що виносяться на захист.

У першому розділі – “ Причини та необхідність лексичних трансформацій у процесі перекладу. ” – розглядається  необхідність лексичних трансформацій у процесі перекладу, рівноцінність текстів оригіналу та перекладу, а також основні способи досягнення їх рівноцінності. Проаналізовано роботу А.В.Федорова, де автор зазначає три найбільш характерних причини лексичних трансформацій: 1. В мові перекладу немає словарного відповідника тому чи іншому слову оригіналу – взагалі чи в даному його значенні. Наприклад англійське дієслово „fetch” потребує аж два українських дієслова для перекладу „піти і принести”. 2. Співпадання є неповним, лише частково покриваючи значення слова мови-джерела. Так, при перекладі українського слова „палець” на англійську треба бути впевненим, про яку частину тіла йдеться, тому що „палець руки” буде перекладатися – „finger”, а „палець ноги” – „toe”. Різним значенням багатозначного слова оригіналу відповідають різні слова у мові перекладу, в тій чи іншій мірі передаючи ці значення. Наприклад: маючи на меті перекласти слово „вал (фортеці)”, перекладач зіткнеться з варіантами перекладу: bank, rampart, shaft, breaker, і тільки вивчивши різницю у значеннях цих слів, він вибере слово „rampart”.

Зосереджено увагу на категоріальних поняттях екстралінгвістична інформація, рівні еквівалентності,  модель перекладацької діяльності, лінгвістичний рівень перекладу, лакуна, перекладацькі трансформації.

У другому розділі – “Способи перекладу лексичнх одниниць” – нагальною видається потреба у визначенні способів перекладу лексичних одиниць. Проаналізовано роботу В.Н.Комісарова „Теорія перекладу” , де автор виділяє такі типи лексичних трансформацій, що застосовуються у процесі перекладу: транскрибування і транслітерація; калькування; лексико-семантичні заміни: генералізація, конкретизація, модуляція, експлікація, адаптація, компенсація, ампліфікація а також антонімічний переклад.

Ведучим способом у сучасній перекладацькій практиці є транскрипція зі збереженням  деяких елементів транслітерації. Найчастіше такий спосіб перекладу застосовується для передачі власних назв і імен, що не змінюють своєї форми при переносі в іншомовний текст.

Переклад лексичної одиниці  шляхом заміни її складових частин – морфем чи слів – їх лексичними відповідниками у мові перекладу, тобто  – калькування іноді використовується та супроводжується змінами порядку слідування калькованих елементів. Наприклад : „population-stifled city” - перенаселене місто.

Найчастіше заміна мовної одиниці  оригіналу, яка має більш вузьке значення, одиницею перекладу з більш  широким значенням, тобто генералізація  застосовується в тих випадках, коли є зайвим в умовах даного контексту. Наприклад вислів « young man of 6 feet» буде замінено у перекладі на вислів молодий чоловік високого зросту.

Конкретизація – це процес, протилежний  генералізації - заміна слова або словосполучення з широким предметно-логічним значенням на одиницю мови перекладу з більш вузьким значенням. В багатьох випадках застосування конкретизації пов’язане з тим, що у мові перекладу відсутнє слово з таким же широким значенням.

Так, слово «thing» має дуже абстрактне значення і при перекладі на українську має конкретизуватися через звуження значення: предмет, факт, випадок, створіння.

Третій розділ – “ Антонімічний переклад” – присвячено заміні стверджувальної форми в оригіналі на заперечну в перекладі чи навпаки. Проаналізовано, що в рамках антонімічного перекладу одиниця мови оригіналу може замінюватись не тільки прямо протилежною одиницею мови перекладу, але й другими словами і словосполученнями, виражаючи протилежну думку. Антонімічний переклад не є обов’язковим і вибір його застосування залежить від бажання перекладача, але бувають ситуації, де антонімічний переклад звучатиме більш природно. Наприклад:

«Could you do me a favour, please?» 

Чи не зробили б ви мені послугу?= Чи могли б ви зробити мені послугу?

«They failed to explain it.» – Вони не змогли пояснити це.

«I am not kidding.» – Я вам серйозно кажу.

У висновках узагальнені основні теоретичні та практичні результати роботи, окреслені перспективи подальшого дослідження.