Автор работы: Пользователь скрыл имя, 06 Февраля 2014 в 17:00, курсовая работа
Із зростанням людських знань і розвитком ідей, а також їх зміною, зростає і кількість слів у мові. Кожне нове наукове відкриття потребує найменування як засобу вираження логічної уяви про поняття. Даний процес викликає також численні зміни значень існуючих слів.
Англійська мова, як і будь-яка інша мова, пристосовується до найрізноманітніших потреб означення. У мовній лексиці розрізняються два її найтиповіші варіанти: розмовно-літературна і науково-технічна. Інколи таке протиставлення робиться на рівні стилів – наукового і літературного, хоча літературний стиль є обов'язковою вимогою, що висувається до науково-технічного викладу.
ВСТУП…………………………………………………………………………….3
РОЗДІЛ 1 СПЕЦИФІКА СЕМАНТИКИ
1.1 Історія терміна «семантика» …………………………….……….7
1.2 Загальна характеристика та завдання семантики………………11
1.3 Семантика як розділ мовознавчої науки………………………..15
Висновок до першого розділу………………………………………..17
РОЗДІЛ 2 СТРУКТУРНІ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗМОВНОГО СТИЛЮ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ
2.1 Стильоутворюючі фактори розмовного стилю……………….19
2.2 Синтаксична специфіка розмовної мови………………………22
Висновок до третього розділу………………………………………29
ВИСНОВОК……………………………………………………………………31
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………...
МІНІСТЕРСТВО
ОСВІТИ І НАУКИ
Курсова робота
Курсову роботу
Науковий керівник: Шеховоцева Світлана Олександрівна
Луганськ 2012
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………
РОЗДІЛ 1 СПЕЦИФІКА СЕМАНТИКИ
1.1 Історія терміна «семантика» …………………………….……….7
1.2 Загальна характеристика та завдання семантики………………11
1.3 Семантика як розділ мовознавчої науки………………………..15
Висновок до
першого розділу………………………………………
РОЗДІЛ 2 СТРУКТУРНІ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗМОВНОГО СТИЛЮ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ
2.1 Стильоутворюючі фактори розмовного стилю……………….19
2.2 Синтаксична специфіка розмовної мови………………………22
Висновок до третього розділу………………………………………29
ВИСНОВОК…………………………………………………………
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………...33
ВСТУП
Із зростанням людських знань і розвитком ідей, а також їх зміною, зростає і кількість слів у мові. Кожне нове наукове відкриття потребує найменування як засобу вираження логічної уяви про поняття. Даний процес викликає також численні зміни значень існуючих слів.
Англійська мова, як і будь-яка інша мова, пристосовується до найрізноманітніших потреб означення. У мовній лексиці розрізняються два її найтиповіші варіанти: розмовно-літературна і науково-технічна. Інколи таке протиставлення робиться на рівні стилів – наукового і літературного, хоча літературний стиль є обов'язковою вимогою, що висувається до науково-технічного викладу.
Розмовна лексика
вживається у повсякденному
Словниковий склад мови визначає можливості для вираження тих чи інших понять чи предметів для їх точного й виразного визначення. Відсутність в мові визначення відомого поняття являється однією з найбільших перешкод для його передачі в мові. Зазвичай ці перешкоди долаються шляхом створення нового слова чи запозичення слова з іншої мови. Таке поповнення лексики відбувається постійно, кришталюючи в словах все те, що відклалося в суспільній свідомості [1; 251].
В інтересах викладу тієї чи іншої теми, в першу чергу необхідно мати запас найменувань для тих понять, які входять в коло цієї теми. Це однаковою мірою відноситься не тільки до тем побутового характеру й до тем спеціального чи наукового змісту. Очевидним є те, що говорячи про будівельні матеріали, чи про зернові культури, або ж про польові роботи, ми також потребуємо і їх назви, так само як, розкриваючи яке-небудь питання з фізики чи граматики, повинні використовувати відповідну фізичну чи граматичну номенклатуру.
З епохою відродження і розвитком науки, що намагалася відокремитися від церкви, у європейських мовах з'явилася велика кількість термінів. Переважна частина їх або запозичувалася з класичних мов, або утворювалася на основі запозичення словотворчих елементів. З поширенням книгодруку, виникненням шкіл і зростанням загальної грамотності більша частина запозиченого лексикону потребувала популярного пояснення. З'явились перші словники, в яких латинські терміни передавались засобами власної лексики, а також словники так званих важких, незрозумілих слів. Це були попередники тлумачних словників; лексика в них була змішаного характеру, за винятком словників юриспруденції, які і поклали початок термінологічним словникам [4; 218].
Сьогодні існує зростаючий інтерес до вивчення функціональних аспектів мови, прагматики мовних структур та впливу соціальних факторів на реалізацію цих структур у комунікативній сфері, саме тому я вважаю доцільним в курсовій роботі провести аналіз семантики в англійській мові на прикладі биттєвих речень.
Актуальність теми. Наукове пізнання закономірностей об’єктивного світу і побутова практика виявляють різний ступінь визначеності для носіїв мови знань про природу, про суспільство, про себе. Незнання, питання, сумнів, неточне знання, відсутність необхідності знання, тобто невизначеність у гносеологічному осягненні об’єктивної дійсності, спонукає до пошуку. Виникає потреба аналізу биттєвих речень в англійській мові на всіх рівнях мовної системи. Вибір теми обумовлений недостатнім висвітленням даної проблеми в англійській граматиці.
Об’єкт цього дослідження – биттєві речення в англійській мові.
Предметом вивчення виступають особливості семантики та функціонування в англійській мові на прикладі розмовного стилю мови.
Метою роботи є дослідження особливостей англійського висловлювання в побуті, а також аналіз та опис його лексико-синтаксичних характеристик.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:
1) дослідити історію розвитку терміна «семантика»;
2) розкриття поняття семантики;
3) зробити висновки.
У курсовій роботі використано комплексний метод дослідження мовного матеріалу, який включає структурно-семантичний аналіз, а також описовий метод.
Результати цього дослідження мають певну теоретичну значущість як конкретна розробка одного із самих перспективних напрямків у лінгвістиці. А саме вона полягає в отриманні нових знань про особливості лінгвістичної природи англійської мови.
Практична цінність роботи полягає у можливості використання її основних положень та висновків на заняттях з практики англійської мови, допомагаючи тим, хто вивчає англійську мову, правильно вибрати відповідну форму спілкування в певній розмовній ситуації.
У відповідності до поставленої мети та завдань дослідження визначено структуру роботи. Вона складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.
У вступі дається обгрунтування теми, визначається актуальність, об’єкт та предмет дослідження, висуваються мета та завдання роботи.
У першому розділі визначаються поняття та задачі семантики, аналізується історія виникнення цього терміну.
У другому розділі розглядається характеристика розмовного стилю мовлення, а також описуються скорочення слів в англійській мові.
У третьому розділі визначаються структурні та функціональні особливості розмовного стилю в англійській.
У висновках підводяться
підсумки дослідження, а у
Аналіз ступеня розробленості проблеми свідчить про те, що биттєвим реченням було присвячено чимало праць. Над цією темою працювали: Бєляєва Є.Н., Бузаров В.В., Гальперін І.Р., Іванова І.П., Каменський А.І. та інші При цьому відмічається особлива роль семантики биттєвих речень у розгортанні процесу спілкування: питання є елементом, який спонукає співрозмовника до повідомлення інформації, стимулює розгортання контексту, активізує мовленнєву дію в діалозі, виражає відношення комуніканта до предмета запиту та співрозмовника. Отже, в центрі уваги виявляються не тільки структурні відношення елементів, але і їх комунікативні функції.
РОЗДІЛ 1
СПЕЦИФІКА СЕМАНТИКИ
1.1 Історія терміна «семантика»
Семантика — досить молода дисципліна, хоча коріння її слід шукати в античності, у перших дослідах етимологічних штудій. Завдяки французькому вченому XIX ст. М. Бреалю (1832— 1915) ідеї семантики зайняли своє місце у філології. В одній із своїх програмних статей він доводив, що, крім наук, які вивчають формальні елементи мови людини (фонетика, морфологія), існує також наука про значення лінгвістичних виразів, яку вчений і запропонував назвати семантикою (грец. semantikos — означальний). Бреаль не лише дав назву новій науці, але й зробив істотний внесок у її теоретичне обгрунтування.
Невдовзі після Бреаля зусиллями філософів, логіків і психологів значення терміна «семантика» було розширено. Семантику стали розглядати вже не як розділ філології, а як розділ загальної науки про знаки (семіотики).
На той час, коли
семантика в особі її
Після опублікування
в 1916 р. відомого «Курсу загальної
лінгвістики» швейцарського
Структуралістська теорія
мови підкреслила роль
Свій внесок у розвиток ідей семантики зробили й логіки. Першим серед них був німецький учений Г. Фреге, який здійснив справжню революцію у сфері логічної семантики [24; 95].
Перші праці
Фреге були присвячені
На початку
XX ст. іще важко було оцінити
значення розробок Фреге для
логіки, лінгвістики й філософії.
До того ж у часи своєї
активної творчої діяльності
німецький учений не мав
Семантична
концепція Фреге ґрунтується
на аналізі «імен власних». Його
найближчим попередником і
Фреге вважав, що логічно уточнені «власні імена», чи просто «імена», мають не лише значення (Bedeutung), але й смисл (Sinn). Він вважав також, що «імена» мають виконувати й виконують дві семантичні функції. По-перше, вони позначають (bedeuten) об'єкти. По-друге, вони виражають (driicken aus) об'єктивну ситуацію, тобто вказують на ситуацію, пов'язану з об'єктом позначення. Розглянемо два «імені»: «вечірня зірка» і «ранкова зірка». І в першому, і в другому випадках мається на увазі один і той самий об'єкт — планета Венера. Проте, хоча значення («планета Венера») і збігаються, за смислом ці імена різняться, бо мають місце різні семантичні «ситуації» («ранкова» і «вечірня» зірки).
Отже, Фреге розмежовує значення й смисл «імен». «Імена» з однаковим смислом мають одне й те саме значення, але, з іншого боку, маючи однакові значення, вони не завжди мають один і той же смисл. Фреге визнає право на існування (але тільки не в мові науки!) за такими «іменами», які мають смисл, але не мають значення, наприклад вічний двигун, Пегас тощо [9; 301].
Свого часу
щось аналогічне передбачав
Информация о работе Стильоутворюючі фактори розмовного стилю