Формування виконавських вмінь у старшокласників

А.О.Цурпікова

Ступінь розробки проблеми формування виконавських вмінь у старшокласників в процесі хореографічної діяльності.

Науковий керівник кандидат наук, доцент Волчукова В.М.

Актуальність теми. Проблема розвитку виконавських вмінь особистості є однією з центральних в педагогіці, оскільки в хореографії вони спонукають  керівника хореографічного колективу до постійної творчості, долання стереотипів і вироблення нових, нестандартних, часто несподіваних ідей, оригінальних підходів і шляхів до їх втілення. У Національній доктрині розвитку освіти в Україні, підкреслюється необхідність застосовувати нові педагогічні технології в особистісно-орієнтованому вихованні, що важливо у формуванні виконавських вмінь у старшокласників в хореографічних колективах. Особлива увага у даній роботі приділяється формуванню виконавських вмінь у старшокласників в процесі хореографічної діяльності.

Стан розробки проблеми. Питання розвитку виконавських вмінь не одноразово ставали в полі зору багатьох вчених. Практично, будь-яке педагогічне дослідження певною мірою торкається розвитку творчих здібностей і виховання творчої особистості, оскільки педагогічний процес є творчим за своєю сутністю, включаючи творчість учня, вчителя, вихователя, батьків, організаторів дозвілля, керівників самодіяльних гуртків і об'єднань. Значна кількість педагогічних досліджень вітчизняних і зарубіжних авторів присвячена дослідженню виконавських вмінь. Велике значення у межах зазначеної теми мають праці Г.Костюка, Б.Теплова, С.Рубінштейна, К.Платонова та інших де розглядаються загальні проблеми розвитку творчих здібностей та виховання творчої особистості в різних видах діяльності.

Наявність проблемної ситуації. Вивчення практичного досвіду з проблеми формування виконавських вмінь, дозволяє стверджувати, що рівень танцювальної підготовки виконавців не відповідає реальним вимогам суспільства, що спричиняє необхідність у модернізації традиційних підходів і шляхів реалізації виконавських вмінь у старшокласників в хореографічних ансамблях.

 Виклад основного матеріалу. Успіх танцювальної діяльності залежить від виконавських умінь учасників хореографічного колективу. Як системне педагогічне утворення, виконавські вміння містять знання, прийоми, навички, інші компоненти індивідуального досвіду танцюриста. Вони ґрунтується на знаннях і навичках старшокласників, а також на їх готовності успішно виконувати танцювальні вправи, етюди, рухи, комбінації.

Виконавські вміння у хореографічній діяльності - це перша ступінь оволодіння танцювальною дією, при якій вона виконується, але відносно повільно, з досить великою кількістю помилок і поправок і при безперервному контролі свідомості. Виконавська навичка утворюється в процесі усвідомленої дії, як раціональне співвідношення цілісного виконання дії та окремих дій в танцювальному русі. Тобто навичка вже більш досконала форма володіння танцювальною дією. У процесі формування виконавських навичок, дія стає більш точною і економічною, ряд елементів танцювальної діяльності автоматизується [2, с. 44].

Але формування виконавських вмінь і навичок у будь-якому виді хореографії передбачає не засвоєння технічної сторони танцювальних рухів, і розвиток у старшокласників ритмічності, музикальності, просторової організації танцювальних рухів, виразності, емоційності, так само творчого ставлення до танцювальної діяльності, яке спонукається інтересом до даної діяльності як джерела її успішного здійснення. До виконавських вмінь у хореографічній діяльності і навичок відносяться ритмічність, координованість і просторова організація рухів, технічність, музикальність і артистичність їх виконання, творча інтерпретація.

Структура виконавських вмінь з хореографії включає в себе:

1. Рухові вміння:

- вміння ритмічно, музично, координовано, збалансовано і емоційно рухатися, утримуючи правильне положення корпусу, рук і голови;

- вміння самостійно виконувати  доступні танцювальні рухи різної  видової спрямованості після  словесного пояснення і практичного  показу педагогом цього танцювального  руху;

- вміння орієнтуватися  в просторі і переміщатися  у відповідності з певним заданим  малюнком танцю;

2. Музично-ритмічні вміння:

- вміння сприймати характер  музики, аналізувати і відображати  його в рухах і пластику;

- вміння виконувати музично - ритмічні вправи за завданням  педагога;

- вміння виконувати музично - ритмічні імпровізації;

3. Творчі вміння:

- вміння виразно і натхненно  передавати танцювальні образи, використовуючи засоби хореографії;

- вміння імпровізувати  під незнайому музику;

- вміння створювати нові  танцювальні рухи, інтерпретувати  знайомі руху і складати танцювальні  композиції на основі напрацьований - ного хореографічного матеріалу. [1, с. 94].

Форми виконавських вмінь в хореографічній діяльності можна умовно розділити на: основні, додаткові та форми художньо-естетичної самоосвіти. До основних форм відносяться: перегляд балетних вистав, прослуховування музики, знайомство з творчістю майстрів хореографії. Такою роботою можна охопити весь колектив під час занять, репетицій. Додаткові форми включають: колективні або індивідуальні відвідування спектаклів, фільмів, дискотек, майстер-класів але їх проведення організується у вільний і зручний для дітей час. До форм художньо-естетичної самоосвіти належать: самостійне вивчення питань теорії музики, балету, читання книг з хореографії та інших видів мистецтва з визначеною цільовою установкою на розширення своїх знань у галузі хореографії.

Методи можна розділити на словесні, практичні, наочні. [3, с. 38].

Словесні методи ґрунтуються на поясненні, бесіді, розповіді. Практичні - на навчанні навичкам з виконавських вмінь в хореографії. Важливим методом впливу на дітей є наочний метод. Виконавська майстерність педагога-керівника, його професійний показ часом захоплює дітей, викликає прагнення його наслідувати. Тому викладач повинен володіти досить грамотним і виразним показом. Педагог застосовує у своїй роботі найбільш доцільні методи з урахуванням віку дітей, їх спеціальної підготовки, рівня емоційної чуйності, наявності інтересу до хореографічного мистецтва.

Висновки. Таким чином, виконавські вміння - це виконання дитиною не - досконалих, некоординованих танцювальних рухів при безперервному контролі за змістовно - образною, технічною і музикальною складовою цього руху. Виходячи із специфіки танцювальної діяльності (виконавчих та творчих вмінь), а саме з особливостей фізичного розвитку танцюристів, вважаємо за доцільне використовувати наступну систему становлення виконавських вмінь:

- поглиблене, деталізоване  вивчення танцювального руху;

- закріплення і вдосконалення  танцювального руху в танцювальній діяльності виконавця.

Література:

1. Пуртурова Т.В., Бєлікова О.М., Квєтний О.В. Навчайте дітей танцювати[текст]: Навчальний посібник для студентів закладів середньої професійної освіти/ Т.В.Пуртурова, О.М.Белікова,О.В., О.В.Квітний. - М.: Владос. - 2003. - 256 с.: Іл.
2. Рутберг І. Пантоміма. Рух і образ. [текст] М., 1981. – 160 с.
3. Халфіна С. Спогади майстрів московського балету. [текст] /С.Халфіна. - М.: Мистецтво. - 1990. – 377 с.

Анотація

У статті розглянуто ступінь розробки проблеми формування виконавських вмінь у старшокласників в процесі хореографічної діяльності.

                                           Аннотация

В статье рассмотрена степень разработки проблемы формирования исполнительских умений у старшеклассников в процессе хореографической деятельности.

    Abstract

The article describes the degree of development of the problem of         formation of the performing skills of high school students in the process of choreographic activities.