Художній образ в хореографічному мистецтві

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 16 Декабря 2013 в 06:13, курсовая работа

Описание работы

Хореографічне мистецтво – це синкретичне мистецтво. Тут злились в єдиному потоці танець і пантоміма, музика і поезія, скульптурні, пози і пластика рухів і драматургія літературного твору.
В перекладі з грецької “хореографія” означає “запис рухів. Але зміст цього слова став значно ширшим і поняття “хореографія” в теперішній час включає в себе все те, що відноситься до мистецтва танцю: і професійний класичний балет, і народні і бальні танці і танець-модерн і естрадні танці – все це називається хореографією.

Содержание работы

Вступ
І. Хореографія як вид мистецтва.
Народний танець – першоджерело хореографічного мистецтва.
Основні виразні засоби танцю.
ІІ. Художній образ в хореографічному мистецтві.
Музичний образ як рушійна сила у створенні хореографічного образу.
Драматургійний розвиток художнього образу і композиційний план.
Психологічної і хореографічної логіки у створенні художнього образу.
Хореографічний текст (образно-виразна пантоміма, виразна пластика тіла, міміка і лексика).
Злиття музичного і хореографічного образів – цільність художнього образу в хореографії.
ІІІ. 1. Талант балетмейстера – необхідна умова створення цільного художнього образу в хореографії.
2.Внутрішня і зовнішня техніка артиста – як основний засіб виразності.
Висновок.
Рекомендована література.

Файлы: 1 файл

КУРСОВА РОБОТА.doc

— 94.00 Кб (Скачать файл)

Наведений приклад – це зразок цікавої танцювальної  композиції, вміло вибудованого сюжету танцю з оригінальними прийомами, де з допомогою яскравого танцювального тексту розкриваються характери героїв.

Створюючи танцювальний текст, балетмейстер повинен наділити своїх героїв такою  танцювальною мовою, щоб в повній мірі розкрились їх образи. В свою чергу танцювальні образи дадуть можливість розкрити ідею твору, виділити сюжет.

Таким чином розкриття ідеї твору, образу і характеру героїв залежить напряму від хореографічного  тексту, придуманого балетмейстером. “Пам’ятайте, що виразні сцени і ситуації  - найважливіші в вашій композиції” – підказує Ж.Ж.Новер.

В роботі над хореографічним твором, над його художнім образом надзвичайно  велике значення має його творча фантазія.

Фантазія проявляється не тільки при створенні танцювальних сцен, не тільки при створенні хореографічних композицій, але й при написанні лібрето, придумуванні сюжету, розробці композиційного плану, створенні образів.

 

ІІ.5. Любий хореографічний твір будується  по законам драматургії. Хореографічний образ також не може створюватись без цих законів. В сценічному образі повинна бути і своя  експозиція і зав’язка, ступені розвитку дії кульмінація і розв’язка.

Слухаючи музику балетмейстер в  своїй уяві створює хореографічний образ. Спочатку перед ним виникає ніби загальний контур, потім окремі деталі образу: щоб зробити його живим балетмейстером повинне дати йому можливість заговорити хореографічною мовою для цього він створює його танцювальний текст.

Балетмейстер так повинен продумати  і розробити розвиток образу, щоб це привело до сценічної правдивої дії. Щоб хореографічний образ одержав на сцені найбільш вдале втілення балетмейстер повинне ставити перед артистом конкретні завдання.

Балетмейстер повинне найти  найбільш підходяще “Слово”, найбільш підходяще втілення своєї думки. Саме через пластику через танцювальну мову сприймає глядач задум балетмейстера.

Важливі не тільки “слова”, не тільки лексика характерна тому чи іншому персонажу. Але і інтонація його пластичної мови. Слід бути дуже уважним до деталей: окремих жестів, поз і характерних рухів – все це підчеркує індивідуальність героя; його костюм, грим, манеру триматись. Автор також повинен чітко приділитись, на основі якої народної лексики буде побудований хореографічний текст персонажу. Тому танцювальний текст, характерний для конкретного персонажу повинне створюватись балетмейстером на основі народної хореографії народного танцю.

Правда хореографічного образу опирається на правду народного танцю, правду життя, правду взаємовідношень. В тому випадку, якщо балетмейстер зуміє правдиво відобразити все це в хореографічних образа твір буде зрозумілий глядачу і буде мати художню цінність.

Кожен твір, в тому числі  і хореографічний повинне мати свій стиль, Навіть один і той же балетмейстер може поставити різні постановки по-різному.

Наприклад: балетмейстером П.П.Вірським були поставлені дві хореографічні  мініатюри “Ой під вишнею”  і “Про що верба плаче?” Ці два  номера відрізняються один від одного не тільки по сюжету, але й по стилю, жанру і характеру виконання. Все повинно бути взаємопов’язане.

Такий же взаємозв’язок  існує між танцювальною лексикою і законами драматургії. В хореографічному  творі, в танцювальному номері балетмейстер також намагається виділити кульмінацію  засобами хореографії.

В номері, де нема сюжету присутній цілий каскад технічно складних рухів і комбінацій, або є найбільш цікавий малюнок танцю, найбільша динаміка рухів, найвища емоціональність виконання, або інший балетмейстерський прийом. Таким чином, танцювальний текст тісно пов’язаний з драматичним розвитком дії і підкоряється законом драматургії.

В хореографічному творі  один рух породжує другий, вони логічно  зв’язані і складають єдине ціле, єдину логічно розвиваючу фразу, речення.

Тому, при створенні  хореографічного тексту балетмейстер повинне слідкувати за логікою розвитку рухів.

Інколи придуманий балетмейстером рух не дивиться, якщо він виконується  на місці. Але, якщо його виконати швидше, рухаючись по колу, воно зразу став цікавим і захоплюючим. Є рухи, які найбільш цікаво дивляться у виконанні по діагоналі. Інколи ці рухи, придумані хореографом, стають найбільш виразні і динамічні. Коли вони виконуються в обертанні. Ці приклади говорять проте, що створення хореографічного тексту повинно бути логічно пов’язане з малюнком танцю.

 

Один з прийомів. Якими  користується хореограф при створенні  хореографічних композицій – прийом контрасту. В придумуванні хореографічного  тексту це може бути контраст швидких, дрібний рухів і несподіваної паузи. Танцювальна фраза, сказана  “потихеньку” може змінюватися фразою, побудованою на звучанні “форте”. В малюнку танцю лінійка побудова може змінюватись круговою. Завдання художника – не механічно чередувати контрастні моменти, а роботи їх виправдано.

Ритм і акцент в  тому чи іншому Рузі можуть інколи кардинально змінити характер руху і навіть його національну приналежність. Так. наприклад, різноманітні акценти, і більш менш глибока пліє міняють національну приналежність такого руху, як “вірьовочка”.

“Вірьовочка” в російському  танці виконується на глибокому пліє, на півпальцях, в українському – в більш швидкому темпі, легко, коліна чуть-чуть зігнуті, акцент руху наверх.

“Вірьовочка” в угорському танці виконується майже на витягнутих ногах, характер руху більш різкий, напружений, акцент Рузу вниз.  Велике значення має ракурс, в якому рух виконується, Балетмейстер повинне найти такий ракурс, який був би найбільш виразним для даного руху.

В хореографічний текст, героя входять також міміка. Пантоміма  і жести.

Міміка – особливий  дар. Нема акторської майстерності. Якщо відсутня міміка. І якщо цього не дала сама природа, школа повинна розвивати у виконавців м’язи обличчя.

Пантоміма – це не вистава  для глухонімих, де жести заміняють  слова. Жести в пантомімі вимагають  максимального кипіння почуттів. В балетному мистецтві жест має велике значення як один із основних провідників змісту, який виражає думки. почуття і внутрішній стан героїв. Наші руки разом зі словами виражають почуття. переживання. Допомагаючи слову найбільш виразно виражати думки і почуття. Театральний жест відрізняється від побутового. Його відмінність в тому, що він повинен бути більш рельєфний, чіткіший масштабніший. Якщо в драматичному театрі жест доповнює мову. в опері – вокальну партію, то в балетному театрі, де основним засобом виразності являється пластика людського тіла. Жест разом з мімікою являється основним. Рухи можуть бути виразні “розмовляючи” від природи, але й можуть бути “дерев’яні”, малорухливі і невиразні. В такому випадку руки як і міміку потрібно розвивати. Робити це слід на руках класичного, народно-сценічного, історично-побутового танцю, на уроках акторської майстерності добиватись максимального почуття у проведенні певної думки чи дії.

“Заставте ваших виконавців танцювати, але хай танець їх говорить, хай танцюючи вони живо малюють, хай будуть пантомімами, хай почуття роблять їх прекрасними.

Якщо жести і міміка кожного завжди будуть відповідати  порухам його душі, лише тоді вони виразять істинні почуття - і твір ваш оживе” – так говорить Ж.Ж.Новер “великий французький реформатор танцю в своїй книзі “Листи про танець і балет”.

Досить нам вправлятись  в па, давайте вивчати почуття, якщо ми привчимо до них душу – тоді на нашому обличчі відображатимуться  всі хвилювання нашого серця, проявляючись на тисячу ладів.

Вкладайте в свої па побільше думки і змісту, хай кожна поза буде продиктована смаком. Будьте самобутні, створюйте для себе свій стиль, на основі того, що ви вивчили”.

Рушійною силою при  створенні хореографічної постановки являється талант, фантазія і одержимість  балетмейстера.

Балетмейстер повинен мати не тільки спеціальну хореографічну освіту але і здібності до цього виду діяльності.

 

Талант балетмейстера  складається із багатьох компонентів: це перш за все добре розвинута  фантазія, здатність мислити хореографічними  образами і придумувати велику кількість різноманітних танцювальних композицій. Балетмейстер повинен вміти розуміти, відчувати і відтворювати рухи, жести, пози які притаманні самим різним характерним персонажам.  Він повинен мати виразне тіло і обличчя.

Крім того. йому необхідно володіти прекрасною. Зоровою пам’яттю і гострим зором, який здатний находити помилки танцюристів. Око балетмейстера, як об’єктив фотоапарату повинно точно зафіксувати сцену чи танець, так як вухо композитора чи диригента контролює гру оркестра.

Музичний слух, почуття ритму дадуть йому можливість працювати над музичним твором запам’ятати його так. щоб при створенні хореографії, він міг подумки його проспівати. Балетмейстер – творець великих хореографічних творів – повинне мати знання і здібності режисера, постановника драматичного цільного спектаклю. Всі ці якості заложені в природі людини, розвиваються не зразу, а шляхом навчання і тренувань.

Балетмейстер являється  організатором всього творчого життя  балетної трупи. Він оприділяє її ідейну і художню направленість.

Балетмейстер – не тільки художній. Але й ідеологічний керівник трупи, її вихователь. Від  зрілості світогляду балетмейстера  залежить репертуар колективу. 

А якість репертуару? Новер  застерігав балетмейстерів: “ніколи  не являйтесь на репетицію з головою, забитою комбінаціями фігур, забуваючи про здоровий глузд, проникність своїм сюжетом і уява ваша підігріта творчим натхненням підкаже вам підходящі малюнки танців, рухів і жестів. В ваших картинах появляться тоді вогонь і сила. Вони будуть правдиві, якщо самі ви будете схвильовані і захоплені образами, який збираєтесь відтворити.

Доведіть вашу любов  до мистецтва до пристрасного одухотворення.  Створити щось прекрасне і вагому можна лише  тоді, коли серце ваше буде наповнене хвилюванням, коли душа ваша буде  розчулена, а уява окутана вогнем”.

Тому, він напряму зв’язаний  з виконавцями його твору –  артистами балету.

Артист балету – це теж майстер, художник, який творить  образ. Незалежно від того. чи являється  артист балету солістом, чи виступає в  кордебалеті, він не може тільки механічно виконувати рухи які задачі балетмейстером. Він повинен бути його співавтором.

Артист балету створює  засобами танцю живі людські образи. Адрес балетмейстер йому показує  і показує те, що він придумав, а глядач знайомиться з цим твором через виконавську творчість. Тому, від ступені таланту і творчого відношення артиста до своєї праці залежить дуже багато. Талановитий артист. Захоплений новою партією, своїм виконанням збільшує її значимість і на оборот, нездібний або є байдужий – все може звести нанівець.

В чому  ж заключається творчість артиста балету? Специфіка  творчості артиста балету заключається в тому, що думки, почуття, переживання  свого героя, він відображає без  допомоги людської мови; рухами тіла, жестами  рук, мімікою обличчя. Мовою тут являється танець. Від ступені його наповнюваності змістом залежить сила його виразності.

Немаловажну роль відіграють і природні дані артиста балету. Потрібно володіти цілим комплексом фізичних і духовних якостей: гармонічною  будовою тіла, міцним здоров’ям, витривалістю, артистизмом, мати музичний слух і прекрасне почуття ритму, вірно відчувати і виразно передавати на сцені музично-хореографічний образ вловлювати і втілювати зміст музики, ї найтонші нюанси. Без почуття ритму не може бути синхронності музики і танцю, їх єдності. Крім того. артист балету повинне володіти доброю музикою і зоровою пам’яттю, мати   тонкий слух і гострий зір, адже музика допомагає засвоювати танець, хореографічні образи, танцювальні рухи.

 

Професійна майстерність артиста складається з зовнішньої і внутрішньої техніки артиста.

Зовнішня техніка артиста  – це вміння грамотно виконувати всі  рухи, з яких складається танець, як класичний, так і народно-сценічний. Техніці класичного і народно-сценічного танцю навчають в хореографічному училищі, але вона вдосконалюється на протязі всього часу роботи артиста на сцені.

Але одного фізичного  виховання для артиста балету недостатньо. Він повинен обов’язково  стати артистом. Тобто не тільки навчитись добре танцювати але  й уміти правдиво зіграти на сцені, створити образ. А для цього йому прийдеться вчитись – вчитись акторській майстерності.  Так що поряд з технікою зовнішньою, яка характеризується вмінням виконувати всі тяжкі па, артисту балету необхідно володіти і технікою внутрішньою – акторською майстерністю.

Що ж таке внутрішня  техніка артиста? Це перш за все вміння керувати своїми думками і почуттями, вміння наповнювати ними рухи, жести  і пози. Внутрішня техніка –  важливий елемент мистецтва перевтілення артиста. Мало встати в красиву і правильну позу, наприклад – аребсек. Саме по собі поза ще ні про що не говорить. Справжнє мистецтво починається лише тоді коли поза наповнюється внутрішнім світлом людського почуття - радості, щасті, гордості.

Информация о работе Художній образ в хореографічному мистецтві