Автор работы: Пользователь скрыл имя, 11 Февраля 2013 в 17:17, курсовая работа
1648—1764 pp. — період гетьманської держави, її очолюють високоосвічені, європейського рівня політичні й громадські діячі: П. Сагайдачний, Б. Хмельницький, І. Виговський, І. Мазепа. Вони докладають великих зусиль і коштів з метою розбудови культури, освіти, шкільництва.
Зміст
Вступ
Шеофан Прокопович — видатний діяч просвітництва і культури
Козацькі літописи
Вплив української культури на розвиток культурних процесів Росії
"Українське" бароко
Григорій Сковорода — просвітитель, філософ, поет.
Театральне мистецтво.
Нові тенденції розвитку образотворчого мистецтва
другої половини XVI—XVIII ст.
Культурно-мистецький процес України у XVIII ст.
Архітектура й образотворче мистецтво другої половини XVIII ст.
Музичне життя України XVIII—XIX ст.
Велику роль в історії української музичної культури відіграли російські митці О. Аляб'єв, М. Глінка, О. Даргомижський, О. Серов.
Складними були умови національно-культурного розвитку в Закарпатті, Галичині, Буковині, які наприкінці XVIII ст. були загарбані Австрією, але українська культура жила і розвивалася. На початку 30— 40-х років вихованці Львівської духовної семінарії на чолі з М. Шашкевичем починають збирати народні пісні, випускають збірку пісень, заборонену цензурою. Нова збірка М. Шашкевича, Я. Головацького та І. Вагилевича "Русалка Дністрова" вийшла друком у 1837 р. Позитивну роль відігравав аматорський музичний драматичний театр (1848— 1850), де працювали місцеві музиканти і композитори.
Отже, починаючи з другої половини XVIII до середини XIX ст. помітно зростало значення української музичної культури, сформувалася національна українська музична школа. Народна пісня висвітлювала антикріпосницьку боротьбу селян і національно-визвольний рух в усіх жанрах фольклору.
Праця авторів та упорядників збірок, записів і гармонізації народних пісень мала величезне значення для формування української професійної музики.
Список використаної літератури: