Автор работы: Пользователь скрыл имя, 29 Апреля 2014 в 01:07, реферат
Компози́ція зазвичай вживається у двох значеннях. З одного боку, композиція — це побудова художнього твору, яка обумовлена його змістом, призначенням і характером. А з іншого боку композицією називають і сам твір, тобто кінцевий результат діяльності художника. Композиція є одним з основних організуючих компонентів кожного художнього твору. Саме композиція надає йому цілісність, підпорядковує його елементи один одному і цілому. Композиція «тримає» простір, організує його і підпорядковує так званим законам композиції.
• 1 Закони композиції
o 1.1 Закон рівноваги
o 1.2 Закон єдності і супідрядності
• 2 Засоби гармонізації композиції
o 2.1 Ритм
o 2.2 Контраст, нюанс, тотожність
o 2.3 Пропорції
o 2.4 Масштаб
• 3 Види композиції
o 3.1 Фронтальна
o 3.2 Об'ємна
o 3.3 Глибинно-просторова
• 4 Див. також
• 5 Посилання
• 6 Література
1. Замысел, конструкция - основной план аранжировки, на основе которого она создается. Конструкция имеет три параметра: высоту, ширину и глубину. Мастер цветочной аранжировки вначале мысленно ее представляет в готовом виде и только после этого приступает к работе.
2. Пропорция - это соотношение размера растений и сосуда, пропорция между цветами, листьями, вазой, соотношение размера готовой композиции и помещения, витрины, где она будет стоять. Соблюдение пропорций означает, что в целом композиция производит приятное впечатление- композиция выглядит соразмерной. Несоразмерной может быть композиция в любом стиле, если нет соотношения между размером сосуда и высотой растений. Для соблюдения пропорции в создании композиций исходят из классической формулы «золотого сечения». При вертикальном положении букета, если всю высоту разделить на 8 частей, то из них 5 должны приходиться на цветы, а 3 на вазу. Или размер самого высокого цветка должен быть равен 1,5 высотам вазы (светлые цветы и бутоны - выше, более темные - ниже). При горизонтальном положении, когда букет располагается в низкой, плоской вазе, следует учитывать диагональ или диаметр вазы. Самая длинная ветка, цветок по «золотому сечению» должны составлять 5 частей, самые короткие 3 или размер самого длинного цветка 1,5 диаметра или диагонали вазы.
3. Фокусная точка - центр внимания композиции, такое место, куда притягивается взгляд. Это могут быть более крупные цветы или группа мелких цветов, расположенных у краев вазы. Фокусная точка не должна быть большой, иначе она может испортить всю композицию.
4. Ритм - это движения в композиции, которое можно достигнуть чередованием формы и цвета, сменой размеров цветов. Без ритма аранжировка выглядит однообразной и статичной.
5. Уравновешенность - имеет важное значение, несбалансированная ассиметричная композиция может опрокинуться. Визуальная сбалансированность, это не много другое, чем физическое равновесие, и заключается в требовании, чтобы композиция выглядела устойчивой, даже если она ассиметрична. Существует несколько приемов зрительного утяжеления более легкой стороны аранжировки - темные цветы более тяжелые, чем светлые, круглые более тяжелые, чем трубчатые. Существует баланс между верхом и низом. Крупные цветы в середине или в низу аранжировки создают впечатление уравновешенности.
6. Гармония - это эстетическое качество композиции, эстетическая ценность, при которой все части аранжировки, их форма и цвет дополняют друг друга.
7.Цвет - один изосновных элементов правильно составленной композиции. Поможет здесь цветовой круг, в котором располагаются оттенки спектра солнечного луча, пропущенного через призму, и переходные тона. Все цвета можно разделить на теплые (красный, оранжевый, желтый) и холодные (синий, сине-фиолетовый, фиолетовый, зеленый). Читайте о способах гармоничного сочетания цветов здесь.
Теплые цвета оживляют композицию. Чистые цвета этой части спектра очень эффектны и отвлекают внимание от холодных цветов. Важное свойство теплых цветов – зрительно приближать окрашенные в них цветы.
Холодные цвета успокаивают. Важное свойство холодных цветов – зрительно отдалять окрашенные в них цветы.
27 квітня — Вікіфлешмоб: день створення нових статей
в українській Вікіпедії |
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Неперевірена версія
Компози́ція зазвичай вживається у двох значеннях. З одного боку, композиція — це побудова художнього твору, яка обумовлена його змістом, призначенням і характером. А з іншого боку композицією називають і сам твір, тобто кінцевий результат діяльності художника. Композиція є одним з основних організуючих компонентів кожного художнього твору. Саме композиція надає йому цілісність, підпорядковує його елементи один одному і цілому. Композиція «тримає» простір, організує його і підпорядковує так званим законам композиції.
[сховати]
Рівновага залежить від розташування основних мас композиції, від організації композиційного центру, від пластичної і ритмічної побудови композиції, від її пропорції, від колірних, тональних і фактурних відносин окремих частин між собою і цілим і т.ін. Рівновага проявляється по-різному в симетричних і асиметричних композиціях. Наявність симетрії ще не є гарантією врівноваженості в композиції. Кількісна невідповідність симетричного елемента і площини (або диспропорція частин і цілого) робить її візуально неврівноваженою. Людина завжди тяжіє до рівноваги форм, що створює повніший психологічний комфорт, гармонію проживання в предметно-просторовому середовищі. Урівноважити симетричну композицію набагато легше, ніж асиметричну, і досягається це простішими засобами, оскільки симетрія вже створює передумови для композиційної рівноваги.
Вдало знайдена симетрична композиція сприймається легко, незважаючи на складність її побудови. Асиметрична ж часом потребує тривалішого осмислення і розкривається поступового. Проте, твердження, що симетрична композиція є виразнішою неправомірне. Історія мистецтв доводить, що асиметрично побудовані за законами гармонії композиції ніяк не поступаються, з погляду художньої цінності, симетричним.
Необхідною умовою організації гармонійної композиції з деякої кількості елементів є вимога, щоб вона (композиція) була єдина. Це має бути виражено в єдності пластичного рішення, образного і змістового розкриття теми, в єдності формоутворення, колористичного і фактурного рішення. Єдності можна досягти шляхом підпорядкування.
Ритм надає композиції динамізм і породжує рух зі складнішою характеристикою. Динаміка ритму обумовлюється закономірним чергуванням однорідних елементів і простору. У мистецтві ритм розуміється як синтез кількості та якості у виразі художньої форми. Для спостерігача, що сприймає твір мистецтва, існують два типи ритму: активно-динамічний і пасивно-динамічний. До першого відносяться звукові (музичні), танцювальні, світлові і інші ритми, тобто ритми, які з'являються і зникають в певних часових рамках. До другого (пасивного) типу відносяться ритми в архітектурі, живописі, скульптурі, графіці, де пластичні форми знаходяться постійно і відчуття ритму виникає з співвідношення реальних та існуючих елементів. Вплив на спостерігача активно-динамічного ритму багато в чому залежить від тривалості його сприйняття. У пасивно-динамічному ритмі головним стає характер кожного елемента, його просторове положення, виразність композиційних елементів.
Ритм буває простим, коли змінюється якась одна закономірність (форма, колір, фактура або відстань між елементами), і складним, коли зміни відбуваються відразу за декількома параметрами. Наприклад, змінюється конфігурація форми і відбувається насичення за кольором, або змінюється відстань між елементами і одночасно зменшується форма, яка також змінює свою фактурну характеристику. Ритм не лише збагачує композицію, але й допомагає її організувати. Без ритму важко обійтися як в площинний композиції, так і в об'ємно-просторовій. Ритм може бути виражений за допомогою всіх образотворчих засобів: існують ритми форм (крапки, лінії, плями та їх поєднання), ритми кольору (ахроматичні та хроматичні), ритми, виражені фактурою. В одній композиції може виявитися велика кількість композиційних елементів, побудованих на ритмі, що розвиваються відносно один одного паралельно, перетинаючись або навіть рухаючись в протилежному напрямку. Знання закономірностей ритмічної побудови багато в чому вирішує проблеми створення композицій будь-якого виду, їх єдності і підпорядкування, рівноваги як цілого твору, так і його частин.
Якщо контраст — це максимальна зміна якостей образотворчих засобів, нюанс — мінімальне, то тотожність — повторення цих якостей. Для того щоб контраст або нюанс став засобом гармонізації, потрібно скласти йому пару — тоді з'явиться можливість для порівняння. Наприклад, контраст великого і малого елемента, округлого й квадратного, чорного й білого, зеленого й червоного, гладкого й шорсткого й т. ін. Як тільки з'явилося це порівняння, з'явилося і співвідношення кількості білого і чорного, зеленого і червоного, малого і великого. Тому у створенні гармонійної композиції дуже важливим є момент співвідношення. Характеризуючи одну роботу, ми говоримо, що в ній основне композиційне завдання виконав контраст тону, в іншій художній образ може бути вирішеним за рахунок багатства колориту, його нюансової опрацьованості.
Усі три вищезгаданих засоби застосовуються митцями для вираження відповідних художніх образів і для створення роботи, що відповідає законам гармонії.
Контраст, нюанс і тотожність як засоби гармонії народжені самою природою і цілком успішно в ній співіснують: розмаїття відтінків у звичайній траві — це колірний нюанс. В одній рослині можна побачити повторення форми листя: більші знаходяться знизу, та чим вище, тим дрібніше вони стають. Це нюанс форм. Тут же можна помітити і нюанс кольору: нижні листки вже пожовкли, середні яскраво пофарбовані, а верхні бліді. А якщо квітка складається з подібних пелюсток, то це тотожність. Цей приклад доводить, що засоби гармонізації — контраст, нюанс, тотожність — підказані митцю самою природою. Тому вони знайшли таке органічне застосування у творах мистецтва.
Пропорції (зв'язки частин і цілого) — один з найважливіших засобів гармонізації. Під пропорцією розуміється відношення частин цілого між собою і цим цілим.
Основні пропорції:
Вибір та використання такого засобу гармонізації, як пропорції, дозволяє художнику створювати роботу, що максимально відповідає законам гармонії і естетичним потребам людини. Застосування певних пропорційних відношень може надати велику виразність художньому образу, глибше розкрити його. Щоб створювати гармонійні, тобто цілісні твори, художник повинен вивчати та застосовувати закони природи.
Необхідно сказати, що проблема пропорцій — одна з найскладніших художніх проблем, що вимагають осмислення.
Масштаб визначається правильним застосуванням систем пропорцій. Розділяючи форму на окремі деталі, можна тим самим досягти потрібного масштабу. Форма буде сприйматися більш або менш значущою. Необхідної виразності образу у вигляді масштабу можна досягти, працюючи не тільки з формою, а й грамотно застосовуючи інші образотворчі засоби, такі як колір і фактура. Масштабність твору не визначається абсолютною величиною. Невеликий за розміром твір може мати великий масштаб, висловлювати монументальні образи. І навпаки, значний за величиною твір сприймається часом як камерний. Володіючи таким інструментом, як масштаб, художник здатний створювати різні хвилюючі його художні образи незалежно від розміру твору.
До фронтальних відносяться всі «площинні» композиції, а також композиції, які мають рельєф. Композиції на «площині» можуть бути представлені творами, виконаними в різних техніках і матеріалах. Можна назвати твори живопису і графіки, виконані в традиційних техніках, і твори, що змогли з'явитися тільки на певному рівні розвитку науки і техніки. До них відносяться комп'ютерна графіка, голографія та інші. Фронтальна композиція широко використовується в роботах декоративно-прикладного характеру, де фактура матеріалу часто надає композиції рельєфність (текстиль — гобелен, скло — вітраж і т. ін.). Композиції, що «виступають з площини», тобто мають рельєф, також належать до фронтальних. Вони сприймаються глядачем фронтально і не потребують бокового огляду. Рельєф творів дозволяє виявити їх форму і композиційну побудову за рахунок світла і тіні. Таким композиціям властива гра фактури (мармурові рельєфи Мікеланджело, карбовані роботи грузинських майстрів, керамічні кахлі на соборах в Ярославлі, пряникові дошки, виконані в техніці різьби по дереву і т. ін).