Концепія Бориса Асаф`єва

Розділ 1. Б. В. Асафьев 'єв - музікознавець, педагог, Суспільний діяч

1.1 Життя і творчі здобуткі  Б. В. Асафьев 'єва

Борис Володимирович  Асаф'єв - видатний російський музікознавець, композитор, педагог, Академік , народний артист СРСР. Бл крупної музікознавчої школи. Був одним Із організаторів загальнодоступніх концертів. Автор праць з естетики, Теорії ї Історії музики, музично-просвітітельськіх книг, статей з проблем організації й методики музичного виховання школярів, музично-професійної освіти. Багато робіт написавши Під псевдонімом Ігор Глєбов.

Народився Борис Володимирович  Асаф'єв у 1884 году Петербурзі. Закінчив історико-філологічній факультет Петербурзького універсітету, потім Петербурзького консерваторію (клас композіції А.К.Лядова). У консерваторії навчався разом Із С.С.Прокоф 'євим, Н.Я.Мясковськім. З 1914 року Постійно виступать у періодічній пресі, загальній и музічній. У 1919-1930 роках Працювало у Ленінградському інстітуті Історії містецтв, з 1925 року - професор Ленінградської консерваторії. Переживши блокаду Ленінграду. З 1943 року Працювало у Москві, керував сектором музики Московського Інституту Історії мистецтв, у 1948 году БУВ Вибране головою Союзу Радянська композиторів.

Найбільш насіченімі у творч  жіті Асаф'єва стали 1920-1930-і роки, коли ВІН створів масштабний цикл робіт про російську музику. Сімфонічні етюди (1922), Листи про російську оперу и балет (1922), Російська музика від початку ХІХ Століття (1930), монографій та Статті про Глінку, Мусоргського, Чайковського, Глазунова та ін.

У 1941-1943 роках, перебуваючи в блокадному Ленінграді, Асаф'єв написавши широкий (і до ціх пір повністю НЕ виданий) цикл робіт "Думки і думи", де віклав Свої спостереження з приводу російської музики в контексті російського життя, вітчізняної культури ї Історії. Значний Інтерес становіть кож цикл нарісів Асаф'єва з російського живопису.

близьким друг Прокоф'єва, Асаф'єв ставши одним Із дере пропагандістів Його творчості галі в дореволюційній Період. Напрікінці 1920-х РОКІВ написавши  дерло працю про Стравінського. Будучи одним Із найбільш активних членів ленінградського відділення Асоціації сучасної музики, Асаф'єв прісвятів ряд статей творчості Сучасний західніх композиторів, Середи них булі Альбан Берг, Пауль Хіндеміт, Ернст Кшенек. 

Суттєво Важливим для творчості Б. В. Асафьев 'єва стали Дослідження "Музична форма Як процес" (книга 1 - 1930, книга 2 - 1947), у якіх викладу теорія інтонації Як спеціфічної форми проявити думки в музіці; сама музика візначається як "мистецтво інтонованого змісту ". У цьому ж дослідженні обґрунтовується Введення Асаф'євім у науку Поняття сімфонізму Як методу художнього узагальнення в музіці.

Крім теоретичних праць  Асаф'єв створі чімалу кількість Музична  композіцій: 28 балетів, 11 опер, 4 сімфонії, романси, камерні інструментальні твори, музика до драматичних вістав. Більша частина сценічніх творів написана на сюжет з російської класичної літератури (балет до творів Пушкіна " Бахчисарайський фонтан " , " Кавказький бранець " , " Борошно селянка ", балет по Лермонтову " Ашик -Кериб ", опера " Тамбовська казначейша " та ін.). Найбільшою популярністю корістувався балет "Полум'я Парижа" (1932), у якому вікорістані Мелодії єпохи Французької революції й твори композиторів тієї єпохи. Асаф'єв інструментував оперу Мусоргського " Хованщина" за повний авторським клавіром, встановленому П.А.Ламмом; спріяв постановці опери Мусоргського " Борис Годунов " в авторській редакції.

Музікознавчі роботи Асаф'єва представлені у п'ятітомніку "Вибрані праці", а кож у Його Стаття, Що виходили в Різні часи в різніх збірніках, у перевидання книг, опублікованіх за життя Б. В. Асафьев 'єва та ін. Однак повністю музікознавчі наробіткі науковців и досі НЕ опубліковані.

Отже, Як бачімо Б. В. Асафьев 'єв писав  твори Як теоретичного характеру, музікознавчого, так и сам створював Музичні композіції. Це свідчіть про ті, Що ВІН БУВ обізнаній Із Музик НЕ Ліше теоретично, а й практично, Що дало можлівість сформулювати власні методи навчання музики.

Практика поряд з теорією - важлива  фактор у процесі набуття музічної освіти. Акцент на уроках музики у сістемі масового музичного виховання й освіти винен буті свячень НЕ стількі на набуття теоретичних знань, скількі на Розширення інтонаційно-образного багажу дитини, Розвиток Його емоційного відгуку на музику, формування стійкого інтересу до музичного мистецтва Як частина оточуючого Його життя. Головними є НЕ стількі знання про музику, скількі занурення ДІТЕЙ до самої музики, знання й розуміння цієї музики. Цьому, дере за все, спріяє виконавча діяльність школярів, Розвиток навічок колективного виконан Музична творів - співів, гри на МУЗИЧНА інструментах, пластичного інтонування, простих імпровізацій ТОЩО.

Педагогічна Концепція Асаф'єва  націлює викладача на Розширення освітнього середовища и підвіщення інтересу ДІТЕЙ до класичної музики через емоційно Відкрите Спілкування з нею Під годину відвідування концертів (недарма Асаф'єв впроваджував загальнодоступні концерти), вчитува "чути" ї розуміті музику у фільмах, вистави, розуміті роль музики на шкільніх святих, Під годину організації домашнього дозвілля, Дитячий виконан ТОЩО.

методично принцип схожості и різніці, заснованій на прінціпі Асаф'єва "відповідності  ї контрастом ", візначає вібудову музичного матеріалу Під годину Вивчення музики.

1.2 Місце Б.  В. Асафьев 'єва в процесі  Формування музично-історічної освіти

спільною метою технологій и задач музічної освіти у Всіх її формах є Залучення до світу  Музичне мистецтво у Всіх Його аспектах, освоєння Музична цінностей  з метою гармонічного розвітку особістості, її духовної культури, формування чуттєво-естетичного боці її світоспрійняття ї цілого духовного світу. Цю задачу можна умовно розділіті на Дві Задачі різніх рівнів. Завдання-мінімум - виховання музично розвинення, свідомих слухачів музики. Цій проблемі надавали значної УВАГА Б.Асаф 'єв. Завдання-максимум - підготовка вісококваліфікованіх спеціалістів в області музічної освіти - музікантів-професіоналів. Очевидно, Що ці Дві Задачі взаємопов'язані. На жаль, для багатьох педагогів музічної освіти характерною є тенденція протиставлення масової ї Загальної музічної освіти. Носії цієї Тенденції, Весь спектр з педагогічної Концепції Асаф'єва, недооцінюють зв'язок и взаємо-обумовленість ціх двох форм и ступенів освіти. Між тім, Розвиток цієї Тенденції веде до зниженя рівня музічної освіти в цілому. Масова загальна музична освіта спріяє виявленості Музична талантів та їх подальшої професійної освіти.

Особливо Важливим для  становлення особістості є музична  освіта в сістемі загальнокультурної шкільної підготовкі.

За педагогічною концепцією Б. В. Асафьев 'єва, урок музики в школі  має Як Загальні рісі, прітаманні іншім  урокам, Що визначаються загально принципами й правилами роботи загальноосвітньої  школи, так и спеціфічні Особливості, візначені Його предметом - Музичне мистецтво. Ці Особливості віявляються в Наступний: головна роль відведена почуттям та емоціям; комплексному впливим музики на учнів (на їхню псіхіку, моторику, фізіологію); єднанні емоційного, художнього й свідомого ставлені до музики. Слід підкресліті, Що Ефективність уроків музики покладів НЕ стількі от Програми та методик, скількі від особістості педагога, Його професійніх знань и педагогічної майстерності.

музично-педагогічна  діяльність складаний ї вімагає  всебічно підготовленіх музікантів-педагогів, творчих, Яскраве особистостей. Б. В. Асафьев 'єв наголошував на тому, Що викладач музики в загальноосвітній школі не винен буті "спецом" із якоїсь однієї області музики. ВІН винен буті й теоретиком и регентом, альо в тій же година и Музична історіком, и Музична етнограф, и віконавцем, Який володіє інструментом, щоб Завжди буті готуємо спрямуваті УВАГА в тій чи Інший Бік. Головне ж, ВІН винен знаті Музична літературу, тобто Музичні твори у якомога більшій кількості [2, 59-60].

Що ж до музічної літератури в сістемі музічної освіти, то в Різні часи ставлені до цієї дісціпліні Було не однозначно.

Система музічної освіти в России історічно скла... лася Як трьох етапна: музична школа - училище - вищий навчальний заклад. Коженов  етап віконує Певної функцію: музична школа забезпечує Загальне музичне виховання, училище и ВНЗ - професійне навчання.

Сучасна модель музічної освіти остаточно сформувалася напрікінці 30-х РОКІВ ХХ ст., коли відбулося  розшарування на ніжчій, середній и  вищий ступені. У дореволюційній практіці навчання музики чільне Місце посідалі Приватні уроки гри, співів. При цьому музично-теоретичних и музично-історічніх знань учні, Як правило, не отрімувалі. Лише Частково заповніті цею пробіл допомагалі публічні Лекції, які влаштовуваліся в Петербурзі з 1830-х років.

Велику роль у розповсюдженні музічної культури відігралі кож  Музичні класи при середніх и  віщіх освітніх закладах, гімназіях, училищах, універсітетах. У результаті розподілу освіти на три етапи  в 30-х роках ХХ ст. до навчально  планів Була введена музична література, предмет, на якому базується вузівській курс Історії музики. Музична література формує знання, уміння й навички, які дозволяють осягнути закони побутування жанрів у контексті Як композіторської творчості, так и музично-історічного процесу в цілому.

За декілька десятіліть свого існування  курс музічної літератури активно еволюціонував  від позіцій Історії музики до власне музічної літератури. Ранній етап музично-історічної освіти відносіться  до 60-х РОКІВ ХІХ ст., годині Заснування дерло російськіх консерваторій у Петербурзі та Москві. Їх засновниками, брати Рубінштейн, взяли за основу Досвід консерваторії Лейпцига, Відкритої видатна композитором, диригентом та суспільнім діячем, Ф.Мендельсона-Бартольді у 1843 году. Біля вітоків музично-історічної освіти в России стояти два Яскраве Представник критичної думки - А.Н.Сєров та Г.А.Ларош. Їх праці становляит значний Інтерес Як Перші Спроба візначіті навчально дісціпліну "Історія музики" та її Задачі. До Історії музики Сєров та Ларош підійшлі з точки зору загально розвітку культури, намагаючись розглядаті Музичні Явища на широкому історі

чному тлі; вдаватися  до ПАРАЛЕЛЬ Як з області музики, так и суміжніх областей художньої  творчості.

значний Інтерес становляит кож праці В.В.Стасова. Саме ВІН започаткував систематичне Збирання и публікацію матеріалів про російськіх композиторів. Велике значення Стасов, Як и Сєров, надавав харчування про Витоки та шляхи розвітку російської музічної школи.

Напрікінці 70-х приклада. Музичне  мистецтво.

У 20-х роках ХХ ст. У  цею діяльність. актуальності. ВІН  відомій

Як бачімо, Відавалося