Регіональні риси традиційного вбрання українців XIX — початку XX ст.

Техніка декорування, вид орнаменту, ритм на всіх складових частинах вбрання  підпорядковані єдиному принципові обраному і закріпленому традицією  в тому чи іншому регіоні. Орнаментальні  мотиви підпорядковуються композиційній  цілісності всього вбрання. Вид орнаменту — геометричний, квітковий, стрічковий — обов'язково повторювався на кількох складових частинах костюма.

Таким чином, у національному вбранні  українців панувала щедра декоративність через уміле зіставлення контрастних  кольорів орнаменту із загальним — білим, сірим, коричневим — тлом вбрання, членування великих форм на менші і вдале акцентування домінуючого кольору, який об'єднує весь костюмний комплекс в єдиний художній образ. Оздоблення народних строїв відзначається багатством різновидів орнаментальних мотивів (рослинний, зооморфний, орнітоморфний, геометричний); різноманітністю технік (вишивання, яке на Україні налічувало понад сто способів, ткання, аплікація, мережка, мереживо, вирізування); широким вибором оздоблювальних матеріалів (вовна, шовк, шкіра, метал, бісер).

Національний стрій  українців постає величною пам'яткою, що пов'язана з історією народу, розкриває  його характер і творчі можливості.

Сьогодні народний стрій вилучений  з ужитку. Донедавна, як святковий  і обрядовий, його носили лише в Карпатському регіоні. В інших місцевостях України на свято одягали окремі компоненти: вишиті сорочки, блузи, фартухи, прикраси. Після проголошення України незалежною державою народний стрій стали застосовувати всюди, проводячи політичні заходи, вшанування пам'яті загиблих від репресій, посвячення, концерти і т. п.

Як вид декоративно-прикладного  мистецтва в наші дні народний стрій живе ще на сцені. Самодіяльні  колективи виявляють велике зацікавлення фольклорною спадщиною — піснями, танцями, музикою. В Україні з'явилось  багато фольклорних ансамблів, над створенням сценічного вбрання яких працює багато художників.

Кращі принципи створення народних строїв, їх крій, декорування (вишивка, аплікація) зберігаються в наші дні  в проектуванні художниками-модельєрами  і народними майстрами сучасного вбрання.

Отже, при вивченні українських  національних строїв слід обов'язково простежувати спадкоємність явищ духовної і матеріальної культур від найдавніших  часів до наших днів, що зберігається не лише в пам'ятках одягу, айв  літературних джерелах, археологічних матеріалах, іконографії, живописних полотнах.

Слід також пам'ятати, що Україна в усі часи не була відірваною від навколишнього світу. її історія тісно пов'язана з  історією Візантії, Арабського Сходу, Кавказу, країн Західної Європи. Тому національне вбрання потрібно вивчати на широкому історичному

тлі, пов'язуючи з явищами культури, які паралельно відбувалися в  інших державах.