Історія розвитку зачіски Давньої Греції

Історія розвитку зачіски Давньої Греції

 

  В античній культурі тіло людини вперше стало роздивлятися як дзеркало, відображаючи єдність й досконалість світу. Вже в античні часи кольори мали своє символічне значення, так наприклад білий колір був закріплений за аристократією, а чорний, червоний, темно-зелений і сірий – виражав печаль.

 

  Про зачіски Давньої Греції можна судити по пам’ятникам скульптури, предметам прикладного мистецтва. Перукарське мистецтво було вже на високому рівні. Процес причісування у греків був своєрідним церемоніалом. Раби-перукарі повинні були не тільки швидко і уміло зачісувати голову клієнта, але й, як в архітектурі, скульптурі притримуватись правлячої гармонії і естетики. За порушення пропорцій невдаха суворо карався. Причісування, фарбування волосся, завивка виконувались добре навченими рабами. Кожний з них виконував тільки одну операцію. Ці процедури займали багато роботи і часу. Можливо через це в Давній Греції були вдосконалені металеві стержні для завивки волосся, отримавши назву – кала міс. Ці найпростіші кібці значно відрізнялись від кібців нашого часу. Вважається, що в Давній Греції з’явились перші перукарі, які за назвою кібців стали називатися – кала містерами. Раби–кала містери

 

Цінувались значно дорожче звичайних рабів. Вони користувалися положенням своїх господарів, їм дозволялися деякі привілеї, яких були позбавлені інші раби виконувавши роботу по дому. Продавали їх звичайно рідко.

 

 Від природи греки мали пряме, чорне волосся. Разом з тим літературних та драматургічних творах нерідко виспівувались золотокудрі красені, Модним кольором у Греції вважався білокорий, тому фарбування не було чимось незвичним. Можливо жінки змінювали природній колір волосся, за допомогою лужних сполук. Для освітлення волосся також використовувався дрібно помелений рис та борошно. В особливо святкових випадках зачіски обсипались золотим порошком. З розвитком Грецького суспільства зачіска стала відображати соціальне положення людини.

 

 В період архаїки чоловічі зачіски відрізнялись простотою ліній і силуетами були схожі на жіночі. Це були довге волосся завите в спіральні локони чи волосся, заплетене в коси івкладені в гарні низькі пучки. Часто волосся підв’язувалось стрічкою, яка обхвачувала всю голову. Зачіски цього періоду можна побачити на скульптурах з Акрополя. Чоловічі зачіски робились з довгого, старанно завитого волосся, яке спадало на плечі і спину. Сама розповсюджена була зачіска з волосся заплетеного за вухами. При цьому на лобі волосся вкладали в густий чубчик з маленьких косо подібних чи серпоподібних локонів. Давньогрецькі майстри маючи великий смак і почуття гармонії, виробляли свої зачіски завжди з урахуванням віку, особливостей обличчя і фігури. Другою розповсюдженою чоловічою зачіскою була густа грива з завитого волосся – зачіска бога Зевса. Локони лежали гарними вертикальними рядами.

 

 В?–? ст. до нашої ери ці зачіски поступово зникли. Їх місце зайняли акуратні маленькі перуки з підстрижених крупно завитих купрів. Чіткі лінії локонів обмальовували силует голови. Ці зачіски не відрізнялись різноманітністю, всі вони були гарно виконані з короткого волосся. Різними були тільки види завивки, так як в це час їй приділялась велика увага. Завивка робилась гарячим і холодним способами. Техніка виконування зачісок весь час вдосконалювалась. В зачісках використовувались різні види локонів – колоподібні, спіральні, трубчасті.

 

 В період розвитку Афінської державності чоловічі зачіски поступово набирають тупості, дивакудватості і ніжності, проявляється деяка жіночність. Прикладом такої тяжкої зачіски може служити зачіска Аполлона Бельведерського скульптора Леохара. Зачіска являє собою шедевр витвору мистецтва. Вона зроблена з завитого волосся вкладеного над лобом, витонченим легким бантом. Пізніше ця зачіска отримала назву “бант Аполлона”, але є ще одна назва – “цикада”, так як бант із волосся був схожий на легенькі крильця цикади. Існувало багато спортивних зачісок, виконаних з завитих локонів і вкладених тісними рядочками. Велику популярність набула зачіска з короткого волосся-“Олександр Македонський”. Волосся стриглося “сходинками”, і завивалося вільно, і гарно вкладалось на голові. У всі часи в доповнення до зачісок чоловіки носили великі бороди. Бороди охайно підстригали і підкручували кібцями, придаючи їм різноманітної форми. Але найбільш розповсюдженоюформою була конічна, при цьому волосся бороди завивалося великими спіралями чи маленькими колоподібними локонами на самих кінчиках. Бороду носили всі грецькі громадяни, які досягнули зрілого віку. Але мода на бороди пройшла з початком правління О.Македонського, який гладенько голив обличчя. З цього часу збільшилось праці у цирульників.

 

Жіночі зачіски з моменту появи були прості. Стримані і чіткі образи пучків і вузлів домінували у всіх щаблів жіночого населення. Зачіски періоду архаїки з туго зібраним волоссям на потилиці отримали широке розповсюдження; вони покривалися тканиною, інколи на волосся одягали торбинку. Цю зачіску називали “зачіскою Гетери”;

 

З часом вона ускладнилась, стала робитися з завитого волосся при допомозі каркасу. Пучок мав конусоподібну форму. Ця зачіска стала найпоширенішою, маючи багато варіантів, отримала назву “грецький вузол”.

 

 Ця зачіска рахувалась класичною в Давній Греції, але час і смаки вносили в неї деякі зміни: види завивки були різноманітні, вузол то піднімався над шиєю, то опускався.

 

З'явилась зачіска "лампідіон": нагадуючі за формою язики полум'я.

 

В жіночих зачісках так само як і в чоловічих обов'язковим вважалося приховування природних ліній лоба. Тому все завите волосся ділилось проділем і начісувались” шторками “ на лоб. Жінки як і чоловіки, носили зачіску типу “бант Аполлона”, витонченістю та виконанням вона зовсім не поступалась чоловічій. Молоді дівчата носили вільно розсипане волосся.

 

Зачіски молоді у всі часи були значно коротші, але процес зачісування від цього не зменшувався. Якщо в період архаїки розпущене волосся вважалось жіночним, то пізніше розпущене волосся дозволялося носити тільки жерцям. Для святкових випадків зачіски робились по декілька годин, посипались порошком з трав, насіння придаючи волоссю золотистий відтінок.

 

Розглянемо декілька зачісок зображених на грецьких скульптурах. Розпис на вазі “Пеліке з ластівкою” наглядно представляють зачіски з поколінь хлопчика, юнака і дорослого чоловіка. Дивлячись зачіски всіх трьох виконані дуже охайно, волосся над лобом вкладене в рівний, прямий чубчик. В чоловіка завита бородаконічної форми. Скульптури зображаючи спортсменів відають нам про спортивні зачіски. Скульптура Мирона – ‘Дискобол’(близько 450р. до н. ери). Під час спортивних змагань, чоловіки підтримували волосся стрічками або пов’язками. Зачіска юнака витончена-волосся коротко підстрижене і завите. Серпоподібні пасма щільно прилягають одне до одного, на лобі густий рівний чубчик. Скульптура Полікратія - “Дорифор”(близько 440р. до н. ери). Зачіска цього спортсмена дещо інша: волосся також коротко підстрижене і завите, але воно розділене на прямий прибор. Фрагмент скульптури Фідія з західного фронтону храму Зевса (“Торс Аполлона”460 -450р. до н. ери) являє собою взірець перукарського мистецтва. Волосся завите зложене рівними пасмами, кінці пасм завиті в тугі колоподібні локони. Вуха залишаються відкритими. Повсій голові пов’язана тоненька мотузочка, можливо під неї забрані довгі волосяні пасма на потилиці.

 

Жіночі зачіски можуть бути розглянуті на стінній розписі “Придворні дами” із Кносського палацу. У трьох дам волосся туго вкладені в пучок, який величався на макушці, знижається до затилку і переходить в товсте пасмо спускаючись на спину. На щоки коло вух спускаються довгі змієвидні локони. Вся зачіска вбрана різного роду прикрасами.

 

В кінці ?і і і в ? віці до н.ери розповсюджується носіння перук. Велика потрібність в перуках заставила правителів побудувати на маленькому острові Лесбос спеціальні майстерні для їх виготовлення. Тонко і старанно виготовленні перуки давніх майстрів перукарського мистецтва швидко стали предметом продажу на ринках, не тільки Давньої Греції, але й багатьох інших країн.

 

Вартість перук була така велика що їх купували тільки заможні громадяни. Багаті люди повинні були мати по декілька перук, для різних випадків. Перуки відрізнялись не тільки кольорами, але й по часу дня і року.

 

Самими популярними були світлі перуки виготовленні із натурального жіночого волосся, потім – перуки з попельним відливом.

 

Різнобарвні види прикрас свідчать не тільки про витончений смак, але і технічній зрілості тієї епохи.

 

Література:

 

1. “Илюстрована энциклопедия моды”М.1980

 

2. “История прически”,  И. Сыромятникова М.1976