Творчість О. Родена

Творчість О. Родена  
 
Творчість французького скульптора Огюста Родена (1840 — 1917) пов'язала ХІХ та ХХ ст., синтезувала реалізм з новаторством імпресіонізму, наповнила новими життєвими силами мистецтво скульптури. В роботах Родена рухи тіла людини перетворюються на засоби відтворення безмежно широкого спектру емоцій, а природні, вільні пози та ракурси, що були невідомі скульптурі більш раннього часу, відображають багатство внутрішнього життя людини.

Цим творам в повній мірі притаманні характерні для творчості Родена філософська глибина задуму, гостра життєвість й енергійне моделювання об'єму.  
Мрією Родена було створення монументів для площ та вулиць міст. Таким став один з найбільш значних творів монументальної пластики XIX ст. — пам’ятник «Громадяни Кале». В 1884 р. Роден отримує замовлення від муніципалітету міста Кале на створення пам’ятника Есташу де Сен П’єру. Пам’ятник присвячений конкретному епізоду Столітньої війни, що відбувся під час облоги англійцями французького міста Кале в 1347 році. З часів готики у Франції не було створено нічого рівного за красою, трагізмом, пластичною могутністю. Скульптурна група відтворює ходу на страту шістьох заручників, що добровільно згодилися на смерть задля врятування рідного міста. Фігури, жести рук, рух торсів, силуети, — все спрямоване на відтворення почуттів людей, при цьому кожна людина переживає неминучу смерть по різному: тут і відчай, і сумніви, і покора, і смирення.  
Скульптурна група була настільки реалістичною, що її спочатку відмовились встановлювати на площі. Тільки через сім років пам'ятник все ж таки вилили з бронзи. Фігури сягають людського зросту. Роден не зробив постаменту, він хотів, щоб герої Кале не підносилися над людьми, а завжди були серед них. Проте пам’ятник спочатку все ж таки розмістили на високому п’єдесталі, і лише згодом — на низькій плиті.

Поступово змінюється манера Родена: його твори набувають ескізного, ніби незавершеного характеру, контрастнішою стає гра світла й тіні, а моделювання форм — підкреслено мальовничим. Це дозволяло Родену передати враження повільного, часом болісного народження форм зі стихійної, аморфної матерії силою «духовного пориву».  
З 1880 року Роден працював над великою горельєфною композицією (оформлення порталу музею Декоративного мистецтва в Парижі «Ворота пекла», що так і не були завершені, символічно втілюють світ людських пристрастей.

Наповнена тонкою поезією група «Поцілунок», «Три тіні».

Апофеозом жіночої краси є незвична, ніби ескізно незавершена, скульптура «Вічна весна». Цю скульптуру учень Родена Антуан Бурдель назвав «шедевром шедеврів». В композиції Роден відтворив свою кохану Камілу Клодель.

Найбільш відомий твір Родена — скульптура «Мислитель», наповнена внутрішньою силою і духовною величчю. Оригінал «Мислителя» знаходиться в музеї Родена в Парижі. Бронзова копія стоїть на могилі автора. За задумом Родена скульптура зображує Данте, автора «Божественної комедії».  
На відміну від імпресіоністів-живописців Роден завжди схилявся до позачасових, загальнолюдських сюжетів. Разом із тим він завжди зберігав визначеність форм і надавав особливого значення фактурності як важливому засобу загострення образу.  
Все ж таки втрата відчуття монументальності вирізняє такі роботи Родена, як пам'ятники В. Гюго (мармур, 1886 — 1900) та О. де Бальзака (бронза, 1893 — 1897).