Загальний огляд стану мультисенсорного дизайну у контексті сучасної проектної культури

Загальний огляд стану мультисенсорного дизайну у контексті сучасної проектної культури.

Анотація.

Дана стаття присвячена питанню  мультисенсорного дизайну у контексті  сучасної проектної культури. У ний описані основні типі МС об’єктів, наведено їх загальну класифікацію та ключові характеристики.

Ключові слова: мультисенсорний дизайн, мультисенсорні об’єкти, системи мультисенсорних об’єктів.

Anotation

The article is about multisensory design in the context of design heritage. It describes the main types of multisensory objects, their basic classification and characteristics.

Key words: multisensory design, multisensory objects, systems of multisensory objects.

Вступ.

Сучасні темпи розвитку суспільства в цілому, соціальних і міжособистісних відносин, науки й техніки мають безпосередній вплив на розвиток проектної діяльності. Найбільш істотними факторами, що обумовлюють особливості сучасного дизайн-проектування є бурхливий розвиток різноманітних технологій, зміни в сфері потреб сучасної людини, образу її життя та мислення. Антропоцентричні тенденції сучасного етапу розвитку суспільства роблять центральною проблему взаємозв'язку між способом та стилем життя сучасної людини, та предметним середовищем, у якому вона існує. Також набуло змін й сприйняття людиною об'єктів, як ужиткових виробів промислового дизайну, тепер вони стають ще й потужними джерелам інформації. Зважаючи на це, набуває актуальності проблема формування нової теорії проектної діяльності, яка б дала змогу адаптувати до теперішніх умов здобутки проектної культури минулого сторіччя [1].

За останнє десятиліття мультисенсорний  дизайн зайняв передові позиції в  певних сферах проектної культури. Стрімкий і усебічний розвиток цієї області призвів до необхідності формування його цілісної концепції. На сьогодні, фахівці по всьому світу звертаються у своїй діяльності до принципів мультисенсорики. Але досліджуються так само і її теоретичні аспекти.

Приміром, дуже важливим стало питання спеціалізованого програмного забезпечення, здатного підтримувати повноцінну мультисенсорну взаємодію між людиною і об'єктом дизайну. Цій проблемі присвятив своє дослідження "Моделювання мультисенсорного дизайн-середовища \ Modeling the Multi - Sensory Design Space" Кіт Несбитт (Keith V. Nesbitt) [7]. Доповнивши теорію класифікації візуального дизайн-простору Карда-Маккинли (Card - Mackinlay) [8] аудіо і гаптическими компонентами, Несбитт отримав цілісну картину мультисенсорного середовища проектування.

Варто відмітити, що поняття "мультисенсорика" застосовується з різним значенням залежно від контексту: система емоційно-чуттєвих і фізичних властивостей людини чи технологічні особливості устаткування, як інструменту взаємодії з людиною.

Мультисенсорний дизайн хоч і має дуже яскраво виражену технологічну складову, все ж відноситься до проектної культури. Темі мультисенсорики саме в контексті проектної культури присвятили свої публікації такі фахівці як В. Я. Даніленко, Н. Ф Хилько,  Е.С. Ворошилова, В. Ю. Дяченко, С. В. Вергунов та ін [1 - 6] .

Основною тезою дизайну  індустріального періоду вважалося твердження, що функція диктує форму. Формотворення було ключовим поняттям дизайну ХХ століття. Воно в значній мірі структурувало й наповнювало змістом дизайнерське мислення (даниленко)

Тенденції ж сучасного  дизайну, у тому числі й у мультисенсорної його гілки розбудовуються у двох напрямках. Перше – це поступове вдосконалення, поліпшення й модифікація вже існуючих, прийнятих споживачами, що завоювали своє місце на ринку об'єктів промислового дизайну, другий – інноваційний, суть якого – створити принципово новий продукт, концепт на основі свіжих ідей і з урахуванням новітніх технологічних можливостей. Саме такі об'єкти дають життя новим видам техніки з надсучасними можливостями. Нестандартне мислення винахідників народжує нові речі, частина з яких, нехай, не одразу, але стає складовою нашого повсякденного оточення.

Виходячи з того, що полісенсорику відносять до покоління "технологічного дизайну" її розвиток прямо обумовлений розвитком новітніх технологій. Це  формоутворення + сенсуалізація, отже, матеріалізація імматеріальних ефектів. На шляху від емоції до форми й стоїть МСД [5].

Мультисенсорні об’єкти  можна поділяти на типи за низкою різних характеристик, обравши ту чи іншу з них за домінанту: за принципом формування (екологічні, технологічні); за методом функціонування (прилади вводу чи виводу даних, прилади з двосторонньою взаємодією); за типом використання (загального чи особистого призначення); за цільовим призначенням (робототехніка, мультимедіа, медіа-арт, рекреаційні, реабілітаційні, охоронні \ захисні, середовищні); за системністю (автономні, агрегатні, модульні, системні, інфраструктурні).

Екологічні і технологічні об'єкти мультисенсорного дизайну відрізняються  кардинально. Екологічні робляться  з природних матеріалів і не є високотехнологічними пристроями. Технологічні ж навпаки створюються з використанням ультрасучасних матеріалів і технологій. Ці категорії є найзагальнішими і містять у собі цілу структуру підкатегорій. Ми торкнемося лише лінії технологічних об'єктів.

Наразі, поняття «мультисенсорики» вживається дуже широко в більшості випадків застосовується до об'єктів, які по суті не наділені мультисенсорними характеристиками. Так, приміром, різноманітні смартфони, планшетні комп'ютери, екрани терміналів, тощо, називаються мультисенсоними, але вони фактично здебільшого не взаємодіють з кількома сенсорними системами людини. У той же час, людина може впливати на різні сенсори цих приладів, отже, мультисенсорність проявляється не тільки по відношенню до людини, а і по відношенню до обладнання. Мультисенсорність реалізується в контексті сприйняття сигналу обладнанням, не людиною. Виявляється зворотній зв'язок – обладнання сприймає людину полісенсорно, при цьому є для неї моносенсорним.

Фактично ж мультисенсорика (у якій суб'єктом сприйняття виступає не технічний об'єкт дизайну, а людина) містить у собі не просто різні підходи до сенсорності екрана та ін., а використовує у процесі взаємодії людина-предмет різні органи відчуттів людини, на яку впливає цей об'єкт дизайну. В ідеальному ж варіанті, людина і об'єкт є мультисенсорними один для одного. Саме шляхом взаємної мультисенсорності можливо досягти небувалого рівня комфортності й ефективності у взаємодіях індивіда й об'єктів дизайну.

Ознаками ж іншої  категорії є орієнтованість на кінцевого користувача. Наприклад, об'єкти індивідуального використання характеризуються максимальною адаптаційною здатністю під конкретну людину. У МС обладнанні реалізуються різні принципи «індивідуалізації»  об'єкта дизайну. Такі прилади мають набагато більший спектр змінюваних параметрів, людина може вибирати користувацький інтерфейс, принцип керування об'єктом, налаштовувати звукові сигнали, міняти різного кольору корпуси об'єкта, навіть задавати термальні режими, якщо такі функції входять у комплектацію. [5] Об'єкти суспільного використання вже позбавлені підкресленої індивідуалістичної спрямованості об'єктів особистого використання. Вони більш універсальні й розраховані на контакт із максимальною кількістю людей. Отже, пріоритетним для них є максимальний спектр доступних сенсорних засобів подачі інформації. Як відомо, кожна людина сприймає інформацію краще через самий розвинений у неї сенсорний канал – у когось це зір, у когось слух, є люди, які сприймають світ через тактильні відчуття. Саме тому соціальні об'єкти МСД мають повноцінні різнопланові функції, розраховані на людей з різними типами сприйняття. Якщо ж з технічних причин реалізувати усі бажані функції неможливо, то при створенні об'єкта враховують найпоширеніші типи сприйняття. Інтерфейс і керування роблять універсальними, зрозумілими і доступними для людей різного віку, професій, соціальних статусів та ін. [3]

Для кожного типу об'єктів  МСД дизайну характерні свої специфічні технологічні й формотворчі особливості. Якщо брати за домінанту цільове призначення, то виявляються зовсім інші риси об’єктів МСД. Так, при дизайні робототехніки розраховується максимально продуктивне функціонування побутового робота при мінімумі витрат часу людини на налаштування та інше. При проектуванні таких роботів, інженер надає особливу увагу автономності обладнання, отже, робот повинен бути оснащений усіма необхідними сенсорами, що б реалізувати цю автономність із максимально можливим ККД.

Мультимедійні пристрої є одними з найпоширеніших у наш час об’єктами МСД. Екстра-популярні смартфони, планшетні ПК, моноблоки, мультимедійні плеєри та ін. Ці гаджети стали невід’ємною частиною речового оточення майже кожної людини [2]. Основними рисами, шо об’єднують усі ці різноманітні прилади є мобільність, поліфункціональнісь, невеликі габарити та відносно велика обчислювальна потужність..

Не менш поширеним  в останній час стають так звані МС об’екти медіа-арту. За допомогою МС технологій створюються цілі низки арт-інсталяцій, театральних та танцювальних постановок, мультисенсорних шоу у нічних клубах, тощо [6]. Також дуже популярними наразі є різноманітні мультисенсорні рекреаційні кімнати для персоналу, що почали з’являтися у офісах великих компаній.

Мультисенсорика приносить користь також і людям з обмеженими можливостями. Через максимальний рівень пристосовності МС об'єкта до потреб свого власника, стає можливим компенсувати багато незручностей. Приміром, людям, що страждають на дисфункцію кольоросприйняття при необхідності визначення кольору допомагають спеціальні сканери кольору. У незрячих людей – це прилади підвищуючи тактильну чутливость пальців за допомогою спеціальних сенсорних накладок. Спеціальні коляски для інвалідів, розраховані на керування від сенсорної панелі на підлокітнику до голосового, якщо людина не може управляти коляскою руками. Об'єкти МСД данного типу є індивідуальними й налаштовуються під певного користувача, у даному випадку ця їх здатність є ключовою.

Один із принципів, що характеризують відмінність МСД  об'єктів від аналогових є системність. Але не усі об’єкти МСД можуть бути поєднані у систему, існують і автономні прилади, що не мають зв'язків з іншими об'єктами, а функціонують лише на рівні схеми предмет-людина-середовище. Ці об'єкти є найпершими в мультисенсорний культурі в дизайні.

У процесі розвитку технологій, розширювалися й функціональні можливості, злагодженість взаємозв’язку МС об'єктів неухильно зростала. Автономні об'єкти стали перетворюватися й могли вже бути модульними. Модульні ж є з однієї сторони автономними, але при необхідності можуть бути частинами цілого – комплексу об'єктів, по'єднаних тим чи іншим способом. Усередині цілого, окремі модулі можуть бути зв'язані один з одним у будь-якій послідовності й у будь-яких комбінаціях. Якщо такі об’єкті поєднані у єдиний, то зв'язок із зовнішнім середовищем відбувається лише від «особи» цього цілого об’єкту. [8] Також існуть так звані агрегатні прилади, що являють собою автономні об’єкти, але при необхідности можуть утворювати зв’язки за для використання якихось можливостей один одного, наприклад за для збільшення обчислюваної здатності, чи збільшення бїему пам’яті (якщо ми кажемо про мультимедійні пристрої).

Наступною сходинкою  є інфраструктурні об'єкти. Вони складаються з автономних і модульно-сформованих об'єктів. Зв'язані єдиною системою, вони гуртуються вже за принципом ієрархії систем, а саме: автономні об'єкти гуртуються у модульні, модулі складають систему МС об'єктів у рамках окремо взятого будинку або квартири, потім відбувається об'єднання таких окремих систем будинків і квартир у загальну систему, а вже потім усе це з’єднується  із загальноміською інфраструктурною системою.

 «Середовищні» об’єкти МСД є самою малопоширеною, але дуже перспективною групою. Такі об’єкти представляють собою наднові розробки у сфері дизайну середовища та архітектури, вони створені з використанням надсучасних матеріалів й технологій. Найбільшою, та принципово важливою відмінністю від усіх інших типів МС об’єктів, є так звана невидимість – «дизайн без дизайну». Цей парадоксальний ефект є наслідком злиття традиційних підходів у проектуванні приміщень з інноваційною технологічною компонентою. Так, «середовищний» об’єкт МСД створює ті чи інші ефекти, виконує задані функції, але залишається при цьому поза зором людини-користувача. Пристрій може бути захований у стіну чи знаходитись у іншому місці, де його не видно, але за допомогою датчиків\сенсорів та своїх апаратних можливостей привносить свій мультисенсорних внесок до середовища. Отже, іншими словами, людина бачить результат роботи такого пристрою, але не сам пристрій, тому слід пам’ятати, що ця категорія зазвичай не має предметної форми та сприймається людиною не в якості предмета, а в якості дії, спричиненої цим  предметом, яку можна відчути. Приклади «середовищних» об’єктів МСД можна побачити у так званих «розумних» будинках, художніх мультимедійних інсталяціях, тощо.

Слід відзначити, що об’єкти  МСД, що належать до певного типу якоїсь з наведених вище груп, можуть належати до різних груп за іншими домінантними ознаками.

Як можна побачити, мультисенсорний дизайн є дуже різнобічним, але навіть у такій кількости, на перший погляд, зовсім різніх типів об’єктів є багато спільних рис. Приміром, виходячи з вищевикладеного, можна зробити висновок, що усі об’єкти МСД мають наступні аспекти: семантична складова - знаково-символічні засоби; естетична складова - об'єднання функціональності і чуттєво-емоційної сфери; технологічна складова - містить специфіку естетики споживання, інновацій і жорстких рамок економічно - маркетингових умов.

Мультисенсорний дизайн є досить новим напрямом проектної діяльності. Не зважаючи на те, що витоки його можна простежити ще від початку 20го століття у пропедевтических курсах Західноєвропейських шкіл дизайну, бурхливо розвиватися він почав лише в останні 15-20 років.

Розвиток інноваційних технологій та зниження витрат при виробництві високотехнологічних об'єктів призвели до появи потужної галузі технологічного мультисенсорного дизайну. Але, у зв'язку з новизною цього напряму, існує ряд ще не розв'язаних проблем, такі як: погіршення ергономічних характеристик за рахунок підвищення інтерактивних можливостей об'єкту МСД; переоцінка понять класичного дизайну відносно взаємозв'язків "форма - функція"; економічні питання, які переважають у виробництві над зручністю у використанні ОМСД.