Тадей Розеславович Рильський

 

 

 

 

Реферат

На тему:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

План

1. Тадей Розеславович Рильський :

               1.1 Короткі відомості;

          1.2 Діяльність.

2. Максим Тадейович Рильський – продовжувач батькової доброчинності;
3. Вшанування пам’яті родини;
4. Висновок

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  Серед українських шляхтичів, які повернулись лицем до українського народу є родина Рильських.

Так, один із Рильських – Тадей, який народився 2 січня 1841 року в селі Сиавищах Сквирського повіту в родовому маєтку Рильських. Навчався Тадей спочатку у Другій київській чоловічій гімназії, потім – в Київському університеті на історико-філологічному факультеті.

18 січня 1861 року слідча комісія  при генерал-губернаторі в політичних  справах допитала братів Тадея  і Остапа Рильських. Тадея звинуватили  в стосунках з селянами, пропаганді комуністичних ідей про рівність, у читанні написаної Рильським "Історії України". Тадей Рильський відкинув усі звинувачення, окрім того, що справді працював із селянами в полі, співав пісні, але пропаганди не вів, своєї "Історії" не читав. Брат Осип сказав, що нічого не може додати до братових показань. У лютому 1861 року братів переведено до Казанського університету, подалі від України.

В Казанському університеті Рильський найбільше цікавився політичною економією. Він написав статтю у журналі "Основа", яка була присвячена саме економічним положенням, які доводили недостатність селянських земельних наділів за уставними грамотами 1861 року. Згодом ці наділи було збільшено урядом.

Батько Тадея заповів йому маєток у селі Романівці.

Тадей Рильський господарював у Романівці сорок років. Досконало вивчивши цивільні закони, давав безкоштовні юридичні консультації романівцям і жителям навколишніх сіл. Не обмежувався порадами, а складав селянам потрібні папери і виступав у судах як їхній адвокат. Будучи католиком, пустив до свого будинку православну церковнопарафіяльну школу, а потім збудував для неї окреме приміщення, оплачував учителя і сам учителював.

Рильський зажив слави доброго агронома та економіста. Під його керівництвом романівці вирощували добірне зерно й постачали його аж до Кенігсбергу. Також він виконував обов’язки почесного мирового судді: досконально вивчивши цивільні закони, давав юридичні консультації романівцям та жителям навколишніх сіл, складав селянам папери і виступав у судах як адвокат. Він був справжнім народним захисником – всі незмінно знаходили у нього братнє співчуття, корисну пораду і посильну допомогу. Популярність Рильського серед місцевого трудового населення була надзвичайною – він дуже зблизився з селянами, говорив з ними простою мовою, ходив на селянські хрестини, весілля, співав з ними українських пісень. Тадей Розеславович допоміг сільській громаді дешево купити землю в сільського поміщика, а місцевим чиновникам – закріпити за собою чиншові ґрунти (орендовані землі).

Народницькі переконання спонукали Т. Рильського відмовитись від дворянських привілеїв. Він віддав родинні папери мешканцям округи, щоб ті могли боронити свої права на землі та угіддя; свій маєток, по суті, роздав селянам, а сам жив у хаті на чотири кімнати. У ній відкрив славнозвісну українську школу для дітей. За свої кошти купував підручники, обладнання для фізичного та хімічного кабінетів, організував вечірнє навчання для дорослих, зібрав чималу бібліотеку.

 Майже все населення Романівки  того часу встигло пройти курс навчання у  церковно-парафіяльній школі, слава про яку йшла по всій Україні. Протягом майже 20-ти років Рильський учителював у ній разом із приходським священником і до кінця свого життя залишався її попечителем, за що одержав від Київського митрополита Платона офіційну подяку і благословення.

 Своєю подвижницькою працею, надзвичайною тактовністю, безмежною  добротою і розумінням людської  душі Тадей Рильський здобув  собі величезну любов громади  та шану всієї округи. В останні  роки життя, незважаючи на хвороби, він  брав активну участь у підготовці вимог повітового сільськогосподарського комітету, зокрема, щодо націоналізації школи, свободи думки та української мови.

Тадей розглядає теорію вартості, співвідношення між капіталом і працею. Згідно з Тадеєм Рильським, має бути як суспільне капіталістичне, так і приватне капіталістичне господарство. Селянство повинне орендувати землю в держави. Проте класову боротьбу Рильський не вважав рецептом для вирішення суспільних проблем.

З теоретичних посилань випливають практичні висновки. Давши яскраву та об'єктивну оцінку становищу робітників у поміщицьких економіях, Рильський закликає заробітчан до організованого (але не насильницького) опору кабальницьким намаганням поміщиків. Серед інших вимог має бути скорочення робочого дня до десяти годин, дотримання безпечних умов прав (наприклад, наявність загороджених пасів у молотарок), у степу – облаштування просторих куренів для відпочинку, налагодження харчування та лікарської допомоги тощо.

Тадей Розеславович пише українською мовою популярні книжечки для селян: "Сільські пригоди" – з практичними порадами про право випасу селянської худоби в поміщицьких лісах, вигіднішого ведення сільського господарства; "Херсонські заробітки" – про те, як селяни Київської, Полтавської, Чернігівської та Подільської губерній ходять улітку на заробітки до Херсонської губернії, які там гроші платять, скільки коштує проїзд і як доїхати – своєрідне керівництво для заробітчан.

Помітні праці Тадея Рильського, зміст яких розкривають їх назви: "До вивчення українського народного світогляду" і "Нариси про правові норми економічного життя". У них автор викладає свої спостереження як за часів молодості, так і зрілого віку.

Неопублікована творча спадщина Тадея Рильського також значна. Це: "Заметки о внутренней жизни Гетманщины", "2-й семестр, у 3-х зошитах", 1863 рік, очевидно, це – курс лекцій, який Рильський читав у недільних школах: "Заметки, выписки по всеобщей и русской истории", "Замітки по історії англійських селян", "Історичний перегляд репортиційних стосунків у селян", "Історія Англії до 60 рр. ХІХ століття", "Статистично-економічні відомості по країнах Західної Європи".

Незабаром Тадей став членом культурно-освітнього товариства – Київська Громада.

Помер Тадей Розеславович 25 вересня 1902 року в Романівці.

Нащадок князівського роду Рильських Тадей Розеславович з дружиною, простою селянкою Меланією Федорівною, привели у світ трьох синів: старшого Івана 1879 року народження, середульшого Богдана – 1882-го і молодшого Максима – 1895 року.

Іван Рильський закінчив юридичний факультет Київського університету. В інституті рукопису НБУ ім. В.Вернадського у фонді 114 зберігаються рецензії Івана Рильського на книжку Бикова "Англія та англичане. Боротьба їх за волю і парламент" та брошуру Одарки Романової "Індія та індуси" (обидві рецензії датовані початком ХХ століття); також на книжку Кульжинського "Канада" і брошуру В.Корольова "Дотепне харчування подвірної худоби". Після революції Іван Тадейович учителював у Романівці, в школі, яку організував разом з братами Богданом та Максимом. Перекладав українкою твори Мопассана і Меріме з французької, Джека Лондона – з англійської, книжку "Костка Неперський" – з польської. Помер у голодомор 1933-го року.

Богдан Рильський жив головним чином при молодшому братові. Відомий його переклад з російської твору Олександра Гріна "Скарби африканських гір". Помер 1939 року.

Найдовший вік і слава судилися Максиму Рильському – відомому поетові, перекладачеві, громадському діячеві, директорові Інституту фольклору й етнографії Академії наук УРСР.

Народився Максим Рильський 19 березня 1895 року в Києві на вулиці Тарасівській, 12. Початкову освіту здобув удома в селі Романівці. Підготовка виявилася настільки ґрунтовною, що дала можливість одразу вступити до третього класу київської приватної гімназії Володимира Науменка (приміщення збереглося по вулиці Ярославів Вал).

1947 року Рильського звинувачено  в "українському буржуазному націоналізмі", але він уже був обраний  до Верховної Ради СРСР і чи не це вберегло його від репресій. Помер Максим Тадейович 24 липня 1964 року.

Лишив по собі значну поетичну спадщину, до якої увійшли збірки оригінальних поезій, а ще переклади з Пушкіна, Міцкевича, Словацького, Вольтера, Ростана, Бауло, "Божественної комедії" Данте.

Кілька слів про менш відому сторону діяльності Максима Тадейовича Рильського – як доброчинця. Загальновідомо, що Максим Тадейович був людиною товариською, а головне – доброю за вдачею. Нібито депутатство у Верховній Раді колишнього Союзу від Житомира протягом 1946 - 1964 років і зобов'язувало Рильського до цього, але ж і депутати були і є різними. Гортаючи у фондах Київського музею Рильського картки з депутатськими справами, дивуєшся величезній кількості запитів і прохань, які надходили на ім'я поета. Жодного не лишив він поза увагою, на всі реагувати в силу своїх можливостей і тогочасної дозволеності. Тут і прохання про поліпшення житлових умов, прописку в Києві чи Житомирі, лікування, пенсії, про пом'якшення вироку для засуджених і заміну покарання, вшанування загиблих під час війни, влаштування на роботу, дітей – до ясел і дитячих садків тощо. Максим Тадейович домагався коштів від уряду на будівництво сільських шкіл, підтримував обдарованих юних музикантів і художників, зрілих письменників зі сталінських концтаборів. Так, відомий факт, що саме завдяки клопотанням Рильського знайшлося місце в Ірпені під забудову нашим видатним перекладачем – колишнім політв'язнем Григорію Кочуру і Дмитру Паламарчуку. Тепер там меморіальний музей-бібліотека Григорія Кочура.

Тож, українці вшановують пам’ять цієї славнозвісної родини, яка зробила чимало для нашої нації. В будинку, де жила сім’я Рильських , в 1988 році відкрито музей-садибу. Щороку, коли зацвітають бузки, проводиться літературно-мистецьке свято «Романівська весна» - свято краси, рідного слова, рідної пісні, свято шани славному роду Рильських. Навіть одну  з вулиць Житомира, Львова, Києва та ін. названо на честь родини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використані джерела:

 

1. Франко І. Пам’яті Тадея Рильського / І. Франко // Зібрання творів : у 50-ти т. / ред. тому : А. В. Санцевич, В. Г.Сарбей. – К., 1986. – Т. 47. – С. 289–290.
2. Рильський Тадей Розеславович (2.01. 1841–7.10. 1902) // Кияни : біогр. слов. / А. Г. Андрієнко, В. Г. Гармасар, Ю. К. Дупленко та ін. – К., 2004. – С. 316.
3. Рильський Тадей Розеславович [ 21. ХІІ 1840 (2.І 1841–7. Х 1902) ] // Українська  Радянська  Енциклопедія. – 2-ге вид. – К.,1983. – Т. 9. – С. 370.
4. Демчук О. Великий син славетного батька : (розповідь про Тадея та Максима Рильських) / О. Демчук // Демчук О. Життєпис письменника : конспекти нестандартних уроків. – К., 2002. – С. 104–114.