Археологічні джерела Історії України-Русі

Архітектурний стиль воріт, побудованих Володимиром, зовсім не схожий на подібні споруди, які зводили архітекторами Європи. Європейські будови виконували, як правило, винятково загороджувальну функцію, представляючи собою кріпосні вежі. Золоті ворота в Києві, скоріше, можна зрівняти із тріумфальними Золотими воротами в Константинополі.

Київські Золоті ворота були одночасно й проїзною вежею, і тріумфальною аркою, яка вела на головну "аристократичну вулицю"" міста. Високий арковий проріз, окуті золоченою міддю ворота й глава надвратного храму створювали відповідну врочисту атмосферу. Не підвели своїх творців Золоті ворота й у важкі дні татарської облоги в 1238 році. Завойовники вирішили, що міські ворота занадто неприступними, і та почали за допомогою стінопробивних машин ламати міську стіну в іншому місці.

З часом спорудження старіло. Із записок мандрівників 16-17 століття, і судячи з малюнків, зроблених в 1651 році, стає зрозуміло, що в цей час Золоті ворота вже були в напівзруйнованому стані, не втративши при цьому статусу головного в'їзду в Київ аж до середини 18 століття. Саме біля Золотих воріт в 1648 році радісні кияни зустрічали Богдана Хмельницького, що повернувся з перемогою після битви під Жовтими водами. Через Золоті ворота урочисто в'їхало в Київ російське посольство, після об'єднання України з Росією в 1654 році.

На межі 17 та 18 століть у Києві почалася реконструкція фортифікаційних споруджень, і перед воротами були зведені земляні бастіони. У середині 18 століття руїни пам'ятника були засипані землею, а поруч із їхнім місцезнаходженням були побудовані нові, з такою ж назвою.

На межі 17 та 18 століть у Києві почалася реконструкція фортифікаційних споруджень, і перед воротами були зведені земляні бастіони. У середині 18 століття руїни пам'ятника були засипані землею, а поруч із їхнім місцезнаходженням були побудовані нові, з такою ж назвою.

Тільки в 1832 році прадавні Золоті ворота знову стали доступні для огляду. Кіндрат Лохвицкий, використовуючи свої власні засоби, а також гроші, отримані по благодійній підписці, провів розкопки, які повернули киянам історичний пам'ятник. Лохвицкий був археологом-аматором, і його дилетантство викликало роздратування в професійних археологів, але те, що зробив Лохвицкий для історії Києва важко переоцінити. У результаті розкопок був розчищений проїзд, а також зняті залишки земляного вала, який розташовувався по обидві сторони від воріт. Під керівництвом архітектора Вікентія Івановича Беретті руїни та надійно зміцнили.

Вже в середині 20 століття стан Золотих воріт викликав серйозні хвилювання у вчених. В 1970 році виникла ідея закрити прадавні залишки пам'ятника павільйоном, який буде захищати їх від впливу атмосферних явищ, а також відтворить первісний вигляд Золотих воріт. Таким чином, руїни будуть законсервовані, і, у той же час, надасться можливість показати жителям Києва й гостям міста пам'ятник історії в тому виді, у якім він існував колись. Проект консервації Золотих воріт дозволив повністю зберегти прадавню кладку, включаючи й ті елементи, які були додані при проведенні ремонту й реставрації в 17 і в 19 століттях. Павільйон- реконструкція Золоті ворота був відкрито в травні 1982, до святкування 1500-річчя Києва. Зараз усередині відрізків вала розташувалися експозиційний зал та сходи, по яких можна піднятися нагору, щоб помилуватися видом на сучасний Київ.

 

                                                       

Рис. 2.2. Золоті Ворота  ХХ ст.               Рис. 2.3. Золоті Ворота,реконструкція

 

Києво-Печерська Свято-Успенська Лавра.(рис.2.4)(рис.2.5)

 

Києво-Печерська Свято-Успенська Лавра міститься на правому березі Дніпра, на високих дніпровських пагорбах. Перші ченці, які заселили нинішню Лавру, селилися в печерах – звідти й пішла назва монастиря. Лавра – це почесне звання, яке присуджується лише великим та впливовим монастирям. Почавши своє існування з перших печер, які було викопано у 11 сторіччі, впродовж 9 віків Києво-Печерська Лавра перетворилася в величний комплекс церков та монастирів, які справляють неабияке враження не лише на віруючих людей, але й на звичайних туристів.

Історія Києво-Печерської Лаври сходить до 1051 року, коли повернувся зі Святлї Афонськлї гори чернець Антоній, та поселився в печері в балці між двох пагорбів. Печеру цю викопав для себе батько Іларіон, духівник Ярослава Мудрого. Незадовго до повернення Антонія Іларіон залишив печеру, прийнявши сан митрополита. Треба відзначити, що Іларіон став першим митрополитом російського походження. До Антонія потягнулися послідовники. Коли число ченців досягло 12, на сусідній горі Антоній вирив для себе нову печеру. Згодом, перші печери були названі далекими, а другі - близькими. Поступово з'являлися всі нові печери, вони з'єднувалися один з одним лабіринтами, уміщаючи все нових і нових ченців. Число послідовників Антонія росло, їм ставало тісно в печерах, і тоді була побудована Успенська церква та келії на поверхні. На прохання Антонія, Князь Ізяслав подарував монастирю територію, що включає в себе всю гору над печерами. В 1062 році монастир був названий Печерським. Після смерті Антонія в 1073, його поховали в печері, надалі в такий же спосіб стали ховати й інших ченців. Печери залишилися місцем проживання лише самих аскетичных ченців-відлюдників. Печерний монастир удостоював частими відвідуваннями сам князь Ізяслав, син Ярослава Мудрого. Київська знать теж виказувала повагу до монастиря.

У період 1106-1108 г. г. при участі преподобного Алипія, а також грецьких зодчих та живописців, була побудована церква над воротами головного входу в монастир. Її так і назвали Надбрамна або Троїцька Надбрамная церква (Церква Святої Трійці над брамою). Незважаючи на минулі століття, церква пережила руйнівні набіги, пожежі, і збереглася до нашого часу.

У різний час із Лаврою були зв'язані легендарні діячі, такі як: літописець Нестор, живописець Аліпий, Агапит - учень Антонія, цілитель, просвітитель Петро Могила, на честь якого названа академія в Києві, а також інші видатні особистості.

У печерах Лаври знайшли притулок мощі богатиря Чобітько, який прийняв чернецтво в Києво-Печерської Лавру, побравши ім'я Ілля, якого вважають прототипом героя переказів Іллі Муромця. В 1643 році преподобний Ілія з Мурому був прилічений до сонму святих і канонізований. На території Лаври похований і Петро Аркадійович Столипін, вбитий в Києві в 1911 році.

             Разом із Софіївським Собором в 1990 р. занесена до Світової спадщини ЮНЕСКО.

Рис.2.4 Київо-Печерська Лавра ,1888           Рис. 2.5 Київо-Печерська Лавра,наші дні.

 

 

                                      ВИСНОВОК

 

Археологічні здобутки,котрі нам подарували наші предки,народи які збудували величні міста,і залишили нам пам`ять та згадку про їх величчя. Вони надали нашій Україні величності та неперевершеного шарму,який пройшов через сторіччя і залишився таким же незламним і стійким до всіх невзгод.

Кожен етап розвитку культури в Київській Русі, є також і етапом процвітання Україні в наші часи,адже на сьогодні багато туристів з різних куточків світу приїздять до нас щоб поглянути на такі архітектурні пам`ятки, як «Софія Київська» (1037 р.),котра була натхненням Ярослава Мудрого;Золоті Ворота (збудовані в 1164р.);та велична Києво-Печерська Лавра( 1051 р.) є самою визначнішою і самою неперевершеною спорудою тих часів,яка назавжди залишить шматочок Київської Русі,в серці кожного з нас.

На мою думку, якби не ці пам`ятки,не було б той України котру ми всі знаємо і якою ми пишаємося. Історія  це все, що нам залишили з того часу,кожна пам`ятка,згадка,знахідка,все збудовано на історії та буде процвітати лише з нею разом,адже якщо ми не знаємо своєї історії, історії тих хто зародив Україну і залишив на згадку цілу купу всього,з чого можна було б відродити все те що було в ті часи. І як би ми не змогли цього зробити і відчути все,не було б нас,не було б пам`яток,а найголовніше не було б нас.

Треба цінувати і любите те,що надала нам історія,адже якщо людина не цінує того,що їй  дали,вона не цінує себе.

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.

1.Історія України  Культури I  Кирпякевич, 1994 р.  ст. 431-448

2. Історія України  М. Грушевського, К. Либідь 1992 р.

3. Історія України  С.В.Кульчицький, Ю.А. Мицик -2-ге видання,Харків 2012 р.                         ст. 27-51

4. http://5ka.at.ua/load/arkhitektura/pam_jatki_arkhitekturi_kijivskoji_rusi_referat/4-1-0-72

5. http://www.coolreferat.com/

6. http://www.coolreferat.com/