Конституція Пилипа Орлика

 

Матеріальна конституція  не носить формалізованого характеру, тобто акти, які її складають, не мають вищої юридичної сили по відношенню до інших законів.

 

§ Фактична та соціальна  конституція - ці терміни застосовуються для характеристики реальний стан суспільних відносин, які складають предмет конституційного регулювання, вони позначають реально існуючі в країні основи державного ладу, фактичну ситуацію з правами та свободами людини тощо.

 

Найбільш поширеним  є використання терміну «конституція»  в його формально-юридичному значенні, тобто як основного закону держави що приймається в особливому порядку, має найвищу юридичну силу та регулює найважливіші суспільні відносини, які визначаютьпринципи організації публічної влади, закріплюючи при цьому засади конституційного ладу, гарантії прав і свобод людини і громадянина, систему, порядок організації і компетенцію органів державної влади, територіальний устрій держави, державні символи.

 

В переважній більшості  країн, в тому числі й в Україні, юридична формальна конституція представлена одним і єдиним актом. Такі конституції іменують кодифікованими або консолідованими конституціями. Кодифікована конституція є більш зручною з точки зору користування її текстом, будь-якій особі набагато простіше ознайомитися з конституційними нормами, тощо.

 

У деяких джерелах термін «матеріальна конституція» використовується як тотожний термінам «фактична конституція», «соціальна конституція».

 

Видатні мислителі 17-18 ст. (Д. Локк та Т. Гоббс в Англії, Ш. Монтеск'є, Сієс,- у Франції, І. Кант- в Німеччині, Т. Пейн - в Америці та інші) сформулювали теоретичні положення, які були використані під час розробки перших писаних конституцій та зберігають своє значення і сьогодні. Основні з них полягають у наступному:

 

1. Конституція - це  акт, за допомогою якого встановлюється така організація державної влади, яка б забезпечила захист людини, гарантованість її природних прав і свобод (тобто належна організація влади).

 

1. Належна організація  державної влади повинна базуватися  на засадах її розподілу на законодавчу, виконавчу та судову, що ускладнює можливість узурпації всієї повноти влади і, тим самим, дозволяє захистити людину від деспотії.

 

2. Установлювати, конституювати  належним чином організовану  державу може лише народ, якому,  і тільки якому, належить верховне право вирішувати власну долю (звідси випливає право народу на насильницьке повалення тиранічної, неналежним чином організованої влади, яка посягає на природні права і свободи людини).

 

3. Конституція як акт  установчої влади народу, за допомогою якого народ установлює належним чином організовану державу, характеризується найвищою юридичною силою по відношенню до актів державної влади, оскільки остання має похідну відустановчої влади народу природу (це, в свою чергу, також означає, що жоден орган державної влади не може на свій розсуд змінювати конституційні положення, які визначають установлений народом характер організації державної влади).

 

4. За своєю соціально-політичною  сутністю конституція становить  собою певний компроміс інтересів  різних частин суспільства (класів, соціальних прошарків, територіальних або національних спільнот тощо), своєрідний суспільний договір - угоду між членами суспільства з приводу установлення тієї або іншої конкретної форми організації влади, яка більшістю народу була б визнана справедливою.

 

5. Як суспільний договір  конституція повинна мати письмову  форму, що забезпечує чітке  виконання умов договору, однозначне  тлумачення його положень.

 

У досить лаконічній формі  призначення конституції та її предмет  були сформульовані у французькій Декларації прав людини і громадянина 1789 р.: «Будь-яке суспільство, в якому не забезпечено користування правами і не проведено розподілу влад, не має Конституції».

 

Функції конституції - це основні напрямки її впливу на суспільні  відносини, які обумовлені соціальним призначенням конституції. Основними з них є:

 

§ юридична функція, пов'язана з тим, що конституція є основним джерелом права і вона визначає всю систему правового регулювання в суспільстві;

 

§ політична функція  полягає в тому, що конституція визначає основні принципи політичної діяльності, функціонування інститутів політичної системи суспільства;

 

§ ідеологічна функція  полягає у виховній ролі конституції, яка встановлює взаємовідносини  держави з людиною, інститутами  громадянського суспільства на основі їх взаємної відповідальності.

 

В деяких джерелах до найважливіших  функцій конституції також відносять: закріплення контінуїтету, тобто  безперервності, спадкоємності державної  влади, протидію лівому і правому  радикалізму, протидія територіальному розпаду держави.

 

Отже, вимоги до документів конституційного характеру висвітлені біль ніж чітко та ясно. Розглянемо документ, створений П. Орликом більш  детально, щоб доказати його право  першим стояти в одному ряду з Конституціями США,Франції,Польші.  

ВИСНОВКИ

 

З вищесказаного можна  зробити наступні висновки:

 

1. Конституція 1710 р. - визначний український народнополітичний документ, у якому знайшли яскраве відображення тогочасні ідеали української нації. У ній відбилисяпротиріччя між європейською традицією і новітніми на той час ідеалами; протиріччя, які на початок XVIII ст. роздирали Європу на непримиренні ворожі табори, і якими жила на той час Україна. Бо саме через її територію проходила невидима межа між прагненням наших предків до свободи, самостійності - і намаганням сусідів забрати у ясир і уярмити; пролягали кордони поміж світами християнським та мусульманським. Автори Конституції, П. Орлик та козацька старшина, прагнули зв'язати у єдине ціле уривки своєїминувшини та окреслити модель такого суспільства, яке вмістило б головні здобутки нації. Висловлені ідеї є наслідком майже тисячоліття політичного розвитку України, свідченням високого рівня самосвідомості нації, рівня її політичної культури та творчогопотенціалу. Конституція постала як очеревлена ідея української держави - Гетьманщини і водночас як удосконалення тогочасного розуміння суті держави. Звісно, форма, у якій це все викладено, не позбавлна хиб (точніше особливостей свого часу), але це ж перша українська конституція.

 

2. Конституція 1710 р. була не лише емігрантським твором, а й загальноукраїнським політичним актом. Це підтверджують слова самого Пилипа Орлика: ''Над цим ми працювали більше місяця. Мої висланці їздили і приїзджали два рази на Україну та з України. Мені це найбільше завдавало праці, бо я мусив зложити цифрами проект для знатної старшини України. П. Войнаровський допомагав мені у цьому''. Текст Конституції дійшов до нас у латинській та неповній українській редакціях. Латинська версіяповніша за рахунок викладення легенд про походження народів та опису надуживань старшини в Україні. Очевидно, що саме вона й була варіантом тексту, що призначався для міжнародного використання. Проте обидві версії вважають оригінальними.

 

3. Складається Конституція із вступу (преамбули) та статей, що об'єднані у 16 розділів. Вже у вступній частині стильовими засобами бароко схематично викладено ''Історію Війська Запорозького і всього руського народу'', яка сягає часів заснування попередниці Гетьманщини - Київської Русі, а також пояснюються причини, чого Україна розриває з Московщиною і переходить під шведську протекцію. Основний пункт Конституції - проголошення незалежності України від Польщи та Москви. Другим пунктом було закріплення принципів діяльності органів державної влади, скликання Генеральної ради тричі на рік. Конституція також закріплювала панівне становище православ'я у майбутній державі і безпосереднє підпорядкування київської митрополії константинопільському патріарху, підтверджувала традиційний союз з Кримським ханством, передбачала непорушність території та скасовувала утримання компанійських та сердюцьких полків, що фінансувалися самим Гетьманом. Конституція приділяла увагу також становищу міщан, посполитих та козаків - ''людей убогих'', точно визначаючи різного роду податки та звільнення від них. Конституція обмежувала права гетьмана на користь старшинської аристократії і точно встановлювала, якими прибутками може користуватися гетьман, владу якого обмежував Козацький парламент, роблячи з України конституційну державу. Вона, можна сказати, була перемогою старшинської аристократії над гетьманським абсолютизмом. За виразом О.Оглоблина, Конституція стала ''другою поразкою… гетьмана Мазепи після Полтавської катастрофи, яка завдала великого удару гетьманській владі''. Ця конституція, в якій було поєднано інтереси гетьманату, старшини як провідної верствиУкраїни,та Зопоріжжя, як військової сили, ''була втой же час маніфестом державної волі української нації перед цілим культурним світом, була вікоповним пам'ятником української державнополітичної думки'', - так охарактеризував Бендерську Конституцію О. Оглоблин.

 

4. Важливою особливістю, що відрізняла її від звичайних гетьманських статей і робила подібною до пізніх європейських конституцій, було те, що вона укладалася не між гетьманом і монархом (протектором української держави), а між гетьманом та козацтвом,яке виступало від імені всього українського народу. Проте слово ''конституція'', що вжите у назві, ще не мало такого значення, як сьогодні, а, отже, є помилкою вважати цей документ конституцією у сучасному розумінні.

 

5. Конституція Пилипа Орлика містила багато цікавих і прогресивних ідей, була на рівні кращих досягнень тогочасної юридичної думки. Вона значно випереджає свій час, а також свідчить про глибоко демократичні засади кабінета Пилипа Орлика і про те, якою серйозною фігурою був він сам.

 

6. Конституцію складено з цілковитою певністю у швидкому поверненні на Батьківщину, де вона буде мати юридичну силу для всієї України. Тому в момент її укладення, вона уявлялась цілковитою реальністю, а не просто теоретичним проектом, яким стала пізніше, коли повернення в Україну її укладачів стало неможливим. Реальної сили Конституція так і не набула, а тому лишилася в історії як оригінальна правова пам'ятка, своєрідна юридична платформа ''мазепинського руху'' і, найголовніше, як один із перших конституційних актів в історії Європи, який обгрунтовує можливість існування парламентарної демократичної республіки.

 

7.   Особливого характеру в останні роки набула проблема української мови. Ця гострота була викликана помилковими догматичними підходами до розвитку національних мов протягом останніх 70-ти років. Відродженню національномовних процесів і національної свідомості сприяють історичні мовні джерела, до яких і відноситься Конституція Пилипа Орлика - своєрідна мовна пам'ятка українського народу. Пам'ятники руйнуються з плином часу, люди вмирають, а письмові джерела лишаються, доповнюються. І саме з них ми черпаємо наші знаня, саме вони нагадують нам про наші коріння.  
   СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Баглай М. В. История конституционного права. – М.,1996. - С.62.

 

2. Грушевський М. С. Ілюстрована  Історія України. – К., 2002.

 

3. Дорошенко Д. Нарис історії  України у 2-х т.- К.: Глобус, 1991 т.2

 

4. Історія держави і права.  Курс лекцій / За ред. Скорика  І.М. – Харків, 2000.

 

5. Конституции зарубежных государств.- М.: Изд-во БЕК, 1996 - С.137.

 

6. Кресіна І. Кресін О. Гетьман  Пилип Орлик і його Конституція. - К.: ПБП ''Фотовідеосервіс'', 1993.

 

7. Основи держави і права України  (ред. І. Б. Усенко). - К., 1993

 

8. Перша Конституція України гетьмана Пилипа Орлика. 1710 рік. - К.: Веселка, 1994

 

9. Полонська-Василенко Н. Історія  України, 1995. – С. 173.

 

10. Різниченко В. Пилип Орлик  (Гетьман-емігрант).- К., 1998.

 

11. Словник-довідник з історії  України. – К., 203.

 

12. Слюсаренко А. Г., Томенко М.  В. Історія української конституції, 1993. – С.9

 

13. Субтельний О. Україна. Історія  \\ на CD-ROM “Антологія історії України”

 

14. Чиркин В. Е. Конституционное  право: Россия и зарубежный  опыт.- М.: «Зерцало»,1998. - С.29, 27.

 

15. Субтельний О. Україна: історія  - К.: Либідь, 2003.

________________________________

[1] Субтельний О. Україна. Історія  \\ на CD-ROM “Антологія історії України”

 
[2] Слюсаренко А. Г., Томенко М.  В. Історія української конституції, 1993. – С. 9

 

[3] Полонська-Василенко Н. Історія України, 1995. – С. 173

 

[4] Грушевський  М. С. Ілюстрована Історія України. \\ на CD-ROM “Антологія історії України”

 

[5] Чиркин  В. Е. Конституционное право:  Россия и зарубежный опыт.- М.: «Зерцало»,1998.-С.29

 

[6] Чиркин  В. Е. Конституционное право: Россия и зарубежный опыт.- М.: «Зерцало»,1998.-С.27

 

[7] Конституции  зарубежных государств.- М.: Изд-во  БЕК, 1996 - С.137.

 
[8] Баглай М. В. Конституционное  право Российской Федерации. –М.,1996. -С. 62.